При исследовании аллильных, бензильных и пиридильных производных моно-, дисилана и дисилоксана методами: УФ-, флуоресцентной, ИК-, рама- новской, 1H-, 13С- и 29Si-ЯМР-спектроскопии - установлено наличие внутримоле- кулярного донорно-акцепторного взаимодействия, реализующегося непосред- ственно через пространство по механизму (p-d)p,s-гомосопряжения между ва- кантными 3d-орбиталями атома кремния и заселенными граничными орбиталя- ми p- или n-электронодонорного центра, находящегося в молекуле в b-по- ложении относительно кремния. При этом показано, что в фенильных и бен- зильных дисилоксановых производных существенный вклад в делокализацию электронной плотности вносит (d-d)-гомосопряжение между атомами кремния. Кроме того, впервые обнаружено, что кремнийорганические дианионы могут обладать термически достижимым парамагнитным состоянием. На основе анализа своих и литературных экспериментальных данных и обобщения соответствующих выводов, в развитие теоретической элементоорга- нической химии сформулирована гипотеза, согласно которой (p-d)p,s- и (d-d)-го- мосопряжение является одним из основных механизмов “неклассической” дело- кализации электронной плотности в нейтральных элементоорганических соеди- нениях, в ряде случаев более важным, чем (p-d)p- и (d-d)-сопряжение, а также “прямое” и “обратное” сверхсопряжение. В совокупности с последними или самостоятельно (p-d)p,s- и/или (d-d)-гомосопряжение на основе областей класси- ческого p-сопряжения и/или неподеленных электронных пар может привести к образованию в молекуле единой зоны “квазисопряжения”. С позиций развивае- мых представлений дана интерпретация рассматриваемых экспериментальных данных, в том числе, низкой энергии первого триплетного уровня кремнийорга- нических дианионов. Кроме того, предсказано существование нового класса жестко-гибких полимерных систем - полигомосопряженных элементоорганиче- ских полимеров, характеризующихся наличием зон расширенного квазисопря- жения, решающий вклад в образование которых вносит (p-d)p,s- и (d-d)-гомосо- пряжение. УФ-спектры первого целенаправленно синтезированного полимера с заранее заданной структурой полигомосопряженного полимера - поли(диметил- силил-п-ксилилиден)а - подтверждают наличие в нем предсказываемых зон расширенного квазисопряжения.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Некоторые полагают, что «главной» программой любого компьютера является операционная система (пройдет еще несколько лет, и синонимом операционной системы для многих пользователей станет, возможно, английское слово windows). Однако это заблуждение. Главная программа каждого компьютера зарыта гораздо глубже — как правило, она сидит в «недрах» материнской платы (а также видеокарты и ряда других устройств) и гордо именуется BIOS (Basic Input/Output System или основная система ввода-вывода). Именно эта, а не какая-то иная программа (да-да, это самая настоящая программа, а не «просто деталька» на плате) «вдыхает» жизнь в медные жилы силиконовых монстров. По нынешним меркам, когда программные пакеты занимают десятки и сотни мегабайт, программа BIOS весьма миниатюрна — типичный ее размер нынче 256-512 килобайт. То есть ее смело можно величать микропрограммой, что справедливо не только с точки зрения размеров, но и по сути — ведь именно так называются наборы машинных кодов, под управлением которых начинают свою жизнь микропроцессоры и микроконтроллеры. И переоценить важность этой малютки невозможно — ни одна «супер-пупер» операционная система не сможет заставить компьютер работать, если этого сперва не сделает строго определенная «прошивка» BIOS.

Since 9/11, one of the most dominant issues in American politics has been: what exactly is a war on terror and who is in charge of it? Previous books on this topic have fallen off the horse on either side: on the right, making military actions under the Bush administration equal to previous declared wars and ceding too much war-making power to the presidency or on the left, requiring congressional approval for any national security steps at all, contradicting much of American historical precedent. Weinberger presents a novel understanding of the Declare War clause of the Constitution (Article 1, Section 8), filtering it through the AUMFs passed by Congress since 9/11 and concluding that the Presidency has wide latitude and autonomy in the overseas theaters, but not on the domestic front.

How did two of the world’s most populous countries emerge from a shared colonial legacy with radically divergent and historically enduring political regimes? Investigating that question has been my professional preoccupation for the last decade. That I have finally crafted an answer in the form of this book is a testament to the extraordinary support of a great many individuals and institutions. As such, I would be remiss not to acknowledge some of the hands that have steadied my progress and encouraged my spirits along the gratifying path to the book’s completion. The earliest seed of this project formed over a decade ago when I spent six months working in Dhaka for a microfinance organization. At the time, I was struck by the considerable political differences between Bangladesh and India, despite their common colonial legacy. The idea of systematically exploring the origins of these differences germinated during my enrollment in Atul Kohli’s graduate course the Comparative Political Economy of Development, at Princeton. This engaging and provocative course, which asked ambitious questions about the origins of worldwide patterns of economic development, charted the kind of bold intellectual terrain that inspired my enrollment in a political science doctoral program and that directly led to the writing of this book.

Видання детально розповідає про умови створення, військову та національно-культурну діяльність та її наслідки Легіону Українських січових стрільців у 1914-1918 рр.

Дана книга є відтворенням з доповненнями широко відомої праці за редакцією І. Крип'якевича та Б. Гнатевича «Історія українського війська», яка вперше побачила світ у Львові в 1935—1936 рр. і з того часу в Україні не перевидавалася. Використовуючи надзвичайно багату й різноманітну джерельну базу (архіви, картографічні, історіографічні матеріали), автори докладно розповідають про організацію українських військових формувань від давніх княжих часів до перших десятиліть XX ст., аналізується розвиток української військової стратегії і тактики, участь українських військ у конкретних бойових операціях. Для наукових працівників, викладачів, військовослужбовців, студентів, широкого кола читачів, які цікавляться історією України.

Книга написана на основі найновіших, досі не опублікованих досліджень про військове будівництво в Україні у 1920-30-х рр., про історію формування та бойовий шлях УПА, 1-ої дивізії Української національної армії (дивізії «Галичина»), вперше широкому читачеві пропонуються і докладні розповіді про антиукраїнську політику повної денаціоналізації українського військового будівництва під час Другої світової війни та в повоєнний період, реалізацію ідеї відновлення національних Збройних Сил в умовах будівництва суверенної Української держави. Книга добре проілюстрована.

Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини і розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах.

Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об’єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали субєктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

У книзі освітлено період історії України від її перших відомих нам початків, і далі до 1991 року. Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні. Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора: «Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією». Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.

В книге изложены теоретические основы аналитической химии кремния, отражено ее современное состояние. Обобщены исследования последних лет, направленные на разработку новых химических, физико-химических и физических методов определения, отмечены преимущества и недостатки отдельных методов. Критически рассмотрен большой литературный материал по вопросу аналитической химии кремния. Приведенная в книге библиография дает возможность использовать книгу как справочник. Книга предназначается для химиков-аналитиков научно-исследовательских и заводских лабораторий, для специалистов в области геохимии, химии и технологии элементо-органических соединений, силикатов, высокочистых веществ, металлов и сплавов.

У книжці розповідається про основні події, які відбувалися в Севастополі і в Криму з кінця 1991 до 1997 року. Україна і Росія кілька разів опинялися на межі можливого збройного конфлікту під час розв’язування проблеми чорноморського флоту. На основі раніше закритого широкого документального матеріалу показано масштаби неоголошеної війни, приховану великодержавну, шовіністичну політику певних сил Росії, спроби переглянути кордони, відторгнути Крим і Севастополь від України. Велику увагу приділено аналізові діяльності російських спецслужб і розвідки чорноморського флоту на півострові. Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна. Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.

В книге содержится систематизированная информация по основным аспектам аэродинамики самолета. Материал книги подан с подробными пояснениями но без излишнего загромождения численными выводами формул, что делает книгу понятной и доступной для широкого круга читателей интересующегося данной тематикой.

Щорічник "Біла книга" видається відповідно до Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" з метою систематичного інфомування громадськості про діяльність Збройних Сил України, а також - про оборонну політику держави, пробеми, що виникають у цій сфері, та шляхи їх розв'язання. Перше видання щорічника присвячене проблемам реформування та розвитку Збройних Сил України. У виданні висвітлюється поточний стан Збройних Сил та головні напрями подальшого військового будівництва, окреслені в новій Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр. Для цивільних і військових фахівців у галузі військового будівництва, оборонної політики та політики безпеки, журналістів, викладачів і студентів профільних вузів та факультетів, а також для всіх, хто цікавиться станом і напрямом розвитку оборонної політики України.

Очередной том "Энциклопедии Третьего рейха" посвящён вермахту - вооруженным силам Германии. Если быть точным, то не только вермахт - ведь это название появилось только в 1935 году, - но вооруженные силы нацистского государства сохраняли принятое ещё в Веймарской республике название "рейхсвер". Двенадцатилетняя история вооруженных сил Германии очень богата событиями, их структура сложна и запутанна, и, конечно, один том не может вместить всех нюансов - слишком уж разнились между собой сухопутные войска, военно-морской флот и военно-воздушные силы - люфтваффе. В этой книге собрана информация, касающаяся высших органов управления всеми вооруженными силами, а также факты, касающиеся организационной структуры, соединений и объединений, учреждений, высшего командного состава, кавалеров высших степеней орденов, наград, знаков различия сухопутных сил нацистской Германии.