Н. Петров займався дослідженням української літератури не принагідно, а присвятив їй фактично все своє наукове життя. Він опублікував також "Очерки из истории украинской литератури " і цим засвідчив, що його цікавить не лише період сформованої вже української літератури (тобто нова література), а й її витоки, її давніші періоди і менш досліджені явища.

Ч. 1. Кінець Козацтва., розд. 1 : Запорозці в 1709 до 1739 р.. - 1883. - 138 с.

Тихін Іванович Осадчий (1866—1945) — український економіст, земський статистик, громадський діяч. Член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. У дореволюційний період стояв на позиціях розгортання процесу капіталістичного розвитку. Він бачив неминучість цього розвитку і навіть визнавав його певну прогресивність. Але, як правовірний народник, називає цей процес, небажаним. Розвитку капіталізму він протиставляє дрібне виробництво селян і ремісників. У 1917 — член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. Після приходу до влади більшовиків працює директором Тиницької сільськогосподарської профшколи. Після звільнення вчителює в Гирявській початковій школі. Під час німецької окупації 1941—1943 рр. жив в селі Гирявці. У 1945 — помер.

Берновъ отправляется пешкомъ изъ Петербурга въ Парижъ. Отсюда начинается серія его пешеходныхъ путешествій, которыя составляютъ, въ общей сложности, свыше 12.000 верстъ, сделанныхъ пешкомъ по Европи и Африки. Прійдя въ Парижъ, М. А. Берновъ предпринимаетъ рядъ новыхъ путешествій, пѣшкомъ-же: изъ Парижа въ Брюссель, изъ Парижа въ Ниццу, изъ Лондона въ Эдинбургъ, делаетъ пешкомъ всю Испанію и, перебравшись въ Африку, совершаетъ рядъ пешеходныхъ экскурсій по Алжиру и Сахаре. Свои путевыя письма, подъ заглавіемъ, „Писемъ Русскаго Пешехода", онъ печатаетъ въ различныхъ русскихъ и иностранныхъ изданіяхъ. Во время этихъ пешеходныхъ экскурсій, являющихся источникомъ массы новыхъ, оригинальныхъ темъ, М. А. Берновъ продолжаетъ чтеніе лекцій. За этотъ періодъ времени имъ прочитано до 300 лекцій по-французски, немецки и англійски, между прочимъ въ Парижскомъ Альпійскомъ Клубе, въ Географическихъ Обществахъ — Мадрида, Антверпена, Женевы, въ Ассоціаціи иностранной Прессы въ Лондоне, и множество другихъ. Проводя зимы въ Париже, М. А. Берновъ вновь открываетъ свой Салонъ. Лето и осень 1894 г. неутомимый путешественникъ проводитъ въ Россіи, посещаетъ Царство Польское, Литву, Юго-Западный Край и, прибывъ въ Одессу, отправляется пешкомъ по Новороссіи, Крыму и Бессарабіи.

М. Драгоманов та І. Франко — у чомусь істотному визначальні історичні особи в українській суспільно-політичній ситуації епохи зламу ХІХ і ХХ століть. Вивченню їх стосунків і діалогу, який вони вели в журналістиці, у тому чи іншому аспектах присвячені праці сучасних дослідників [2; 5; 6]. Тим не менше залишається не до кінця з’ясованим початковий період у їхньої полеміки, коли І. Франко залишив роль слухняного учня і виходив на самостійну світоглядну дорогу. У цій статті ми спробуємо показати народження прихованої полеміки між М. Драгомановим та І. Франком, яка відбувалася на сторінках журналу „Народ” (1890 — 1895).

Даний матеріал є своєрідною історією України періоду 1764-1880 рр. Вона розглядається на прикладі українських народних пісень, які дають чітке уявлення про те, чим жили тогочасні українці, що їх турбувало, до чого вони прагнули. Ці пісенні твори розкривають ставлення українців до суспільства і стосунків всередині нього, їх сприйняття тогочасної політичної ситуації. У праці також міститься стаття, присвячена історії видання даного матеріалу.

Ч. 1. - 356 с.

Книга являє собою спогади українського громадсько-політичного діяча Віктора Андрієвського про події Української революції 1917-1921 рр. на Полтавщині. Цей том охоплює період Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

У представленій публікації сформульовані досягнення Всенародної Бібліотеки України за 5 років її існування (від 15 серпня 1918 р. до 1 січня 1924 р.). Розглядається рівень збагачення її книжкового фонду за ці роки та періоди його упорядкування, формування структурних відділів установи, організація видачі книг додому для робітників-киян, створення публічної читальні та поступове поліпшення умов її роботи та інші аспекти бібліотечної справи.

в. 1. - 1924. - 209 с.

Непроста, часом трагічна доля українського книговидання – тема невеличкого, але дуже змістовного історичного нарису С. О. Єфремова (1876–1939) – громадсько-політичного й державного діяча, літературного критика й історика літератури, академіка Української академії наук. Автор досліджує досить значний період: з кінця ХVІІІ ст. по 1916 р., тобто до центру його уваги потрапляють утиски української культури з боку уряду царської Росії.

Дана публікація містить загальний матеріал, що побіжно охоплює існування української книги на тлі спочатку національної, а потім і соціальної революції. Історія української книги за цей час, на думку автора, має виступити в найголовніших та найвизначніших її виявленнях. Описується період цілковитої руїни, спричинений забороною україномовного друку та відсутністю фінансів для продукування будь-якої літератури та інші етапи, які довелося пережити українському друкарству.

Описано різні шитва: золотошвейні роботи, вишивка й мережка на рушниках і хустках, а також шитво на одязі в різні історичні періоди. Відзначено згубний вплив промислового капіталізму на самобутність цього виду ужиткового мистецтва і водночас поява стимулів до створення вишивальної промисловості. Наведено статистичний матеріал щодо народних промислів цього напряму в 20-ті роки ХХ ст. в Полтавській області. Книгу ілюстровано фотографіями.

Т. 3. - 1929. - 171 с.

У цьому виданні йде мова про утворення у 1923 році першого театрального музею в Україні, який започаткувало «Мистецьке об’єднання Березіль». 30 січня у приміщенні Леся Курбаса відбулися збори, на яких широко обговорювалась потреба в заснуванні власного видавництва та театрального музею. Були обрані дві комісії, які втілили в життя ці плани. «Звіт» розповідає про діяльність нового закладу культури у період 1926-1929 рр

Т. 1 : Доба Центральної Ради. - 1932. - 454 с.

Процеси мистецького руху в УССР відбудівного періоду. Шляхи розвитку просторового мистецтва за реконструктивної доби.