Михневич Иосиф Григорьевич (1809—1885) — писатель; сын священника, окончил курс в Киевской духовной акд., где в 1836 г. стал профессором. В 1839 г. определен профессором философии в Ришельевский лицей; позже был помощником попечителя Киевского и Варшавского учебных округов

В "Очерках Привислянья" описана реакция заграничной польской прессы и местной администрации на выводы экономиста, профессора политической экономии и статистики в Варшавском университете - Симоненко Г.Ф. (1838-1905), который в своих публичных лекциях статистическими цифрами доказывал необычайный прогресс русской Польши после аграрных реформ 1864 года, в сравнении с Польшей австрийской и прусской после реформ 1848 и 1850 годов.

Т. 28 : Акты о евреяхъ. - 1901. - 439 с.

Огляд культурної праці української еміґрацй був задуманий покійним проф. Ол. Лотоцьким ще в 1937 р. Видання такого огляду було в плані Українського Наукового Інституту в Варшаві, одначе не було свого часу здійснене. Перша частина його появляється тепер, як видання Музею Визвольної Боротьби України, реалізоване спільними засобами багатьох учасників. Хронолоґічно огляд культурної діяльности в цій книзі обмежений двадцятиліттям 1919—1938 р. р. Поза ці межі автор виходить лише в небагатьох окремих місцях цієї книги, відкладаючи суцільний огляд 1939-го і дальших років війни на будуче. Автор свідомий багатьох недостач своєї праці, на яку він дивиться лише як на першу більшу спробу, гцо її майбутній історик не в одному змінить і доповнить.

Праця професора С.П.Шелухина друкується з єдиного екземпляра машинописом. Цей екземпляр був передрукований з оригіналу, виданого у Празі ще 1926 року видавництвом "Нова Україна".

Летопись и анализ судеб, политической и культурной жизни поколения первой волны русской эмиграции (1917-1922).

Т. 1. - 1966. - 594 с.

Монография известного ученого, вице-президента Академии наук Польской Народной Республики, академика Казимира Куратовского — выдающееся явление в математической литературе. Она представляет собой наиболее полное и легко читаемое сочинение, охватывающее большинство разделов современной топологии. Монография выдержала три издания на французском языке (третье издание — Варшава, 1961). Текст первого тома значительно переработан автором и подготовлен для одновременного издания на русском и английском языках. В настоящее время автор работает над рукописью второго тома. Книга заинтересует всех математиков, начиная от студентов и кончая специалистами, так как в последние годы топологические методы проникли почти во все отрасли математики.

Историческо-философское исследование о корнях большевизма в России, о происхождении коммунистической идеологии.

Мир, создаваемый человеком в технических системах, во многом похож на тот, который окружает человека в природе. И в искусственном мире техники могут происходить процессы, подобные эволюции живых организмов. Возникают колонии и сообщества технических систем, формируются «сверхорганизмы» типа муравейника, возникают «коллективы», живущие по своим законам. Авторы книги анализируют эти аналогии и рассматривают принципы построения управления в таких технических системах, которые во многом отличаются от привычных схем управления. Для чтения книги не требуется никакой специальной подготовки, хотя она обращена не только к так называемому широкому читателю, но и к специалистам, работающим в области управления и кибернетики.

В книге представлены разнообразные материалы, посвященные жизни и творчеству талантливого поэта и прозаика начала XX в. Бориса Юлиановича Поплавского (1903 - 1935), ставшего, по словам современников, одним из самых значительных литературных талантов "русского зарубежья". Среди авторов сборника известные русские писатели и литературоведы: Г. Адамович, Н.Берберова, Н. Бердяев, В.Варшавский, Г. Газданов, В.Набоков, И. Одоевцева, А. Седых, В.Ходасевич, Гл. Струве, Н. Татищев, М. Слоним и др., а также друзья и родственники Б. Поплавского.

ГЕРАСИМЧУК (ГАРАСИМЧУК) Василь Іванович (10.01.1880, с. Ільковичі нині Сокальського р-ну Львів. обл. – 01.09.1944, м. Львів) – дослідник історії української козаччини, археограф. Учень М. С. Грушевського. Член НТШ (1903). 1900–04 – вчився на філософічному фак-ті Львів. ун-ту. 1904–05 – служив у австрійському війську. 1905–06 – працював в Археографічній експедиції НТШ у Кракові, Варшаві, Петербурзі над збиранням документів до історії Руїни 1657–1667. 1906–14 викладав в гімназіях Станіслава, Перемишля, львівській жіночій учительській семінарії, працював над підготовкою документів з історії козаччини (видані не були). Докт. дис. «Іван Виговський і Юрій Хмельницький» (1912). Під час Першої світової війни знаходився при війську. З 1919 на педагогічній роботі: спочатку професор Львів. укр. ун-ту, з 1920 – викладав в гімназії м. Стрия. 1925–30 співпрацює з Історичними установами М. С. Грушевського у ВУАН: з 1925 член Комісії для вивчення історії Західної України, з 1927 – дійсний член Археографічної комісії, з 1928 – дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України у Києві. З 1929 – дійсний член Історичної секції ВУАН. 1927–29 працював в археографічній експедиції, повторно збирав і копіював загублені акти до 1651–1665 рр., готував їх до друку. Однак 1931 друк був припинений, збірка документів удруге загубилася. Її невелика частина була видрукувана 1994 р. під назвою «Матеріали до історії козаччини ХVII віку». На початку 1930-х переїхав до Львова, де викладав у гімназіях. 1940–1941 – с. н. с. Львів. відділу Ін-ту історії України АН УРСР, досліджував початки державності на західноукраїнських землях до Х ст., боротьбу українського народу проти експансії Польщі, Криму і Туреччини у 1660–1700 рр. й політичне життя в Західній Україні у 1850–1914 рр. Під час німецької окупації 1941–44 – співробітник укр. видавництва. Рукописи зберігаються у ЦДІА України у м. Львові.

Дослідження присвячено одному з найзвитяжніших періодів українських визвольних змагань 1918-1923 рр. На підставі колишніх спецфондів з архівів Львова, Києва, Москви, Варшави та Праги проаналізовано події Листопадового зриву 1918 р. у Львові, державотворчу діяльність уряду та Національної Ради ЗУНР, подано хроніку Українсько-польської війни.

Публікацію одинадцяти коротких документів, пов’язаних з постаттю Богдана Хмельницького, що зберігаються у рукописних збірках Варшави, Кракова і Курніка, можна вважати своєрідним доповненням до збірника “Документи Богдана Хмельницького” (1961). Ці джерела охоплюють період від 1648 до 1657 рр. та стосуються відносин козацької України з урядами Польщі, Великого князівства Литовського, Кримського ханства та Оттоманської Порти, а також відображають внутрішню політику Війська Запорозького, зокрема щодо втихомирення козацьких виступів межі 1648-1649 рр.

Настоящее издание представляет собой авторизованный перевод оригинального английского издания «The Hutchinson Almanac 2000». Книга включает в себя обширную статистическую информацию по самым различным областям знаний, содержит большое количество таблиц, графиков, схем, диаграмм. Подавляющее большинство статистических данных сохранило свою актуальность до настоящего времени. Специфика издания в том, что это не сборник словарных статей по алфавиту, а собрание разнообразной информации по определённым темам: Календарь и время. - Веса, меры и числа. - Мир. - Образование. - Религии и вероучения. - Премии, награды, призы. - Искусство и средства массовой информации. - Язык и языки. - Закон и преступность. - Наука и технология. - Медицина и здоровье. - Вооружение и оборона. - Транспорт и туризм. - Среда и климат. - Экономика и бизнес. - Люди. - Спорт.

Книга представляет собой монографическое исследование профессора богословия Варшавского университета, посвященное истории Православия на Беларуси и Украине (Западной и Южной Руси) в XIV - XVIII веках. В исторических судьбах населения этих земель указанный период связан с существованием Великого княжества Литовского и Речи Посполитой. История Православной Церкви Беларуси и Украины рассматривается автором параллельно с анализом источника официального происхождения - сводом законов Речи Посполитой "Volumine legume".

Работа одного из самых известных западных славистов профессора Рикардо Пиккио впервые переведена на русский язык. Как профессор университетов Флоренции, Рима, Неаполя, Колумбийского университета (Нью-Йорк) и Йельского университета (Нью-Хейвен) он внес большой вклад в развитие славистики и русистики в Италии и США. Профессор Пиккио - член Американской и Европейской академий медиевистики, иностранный член Российской академии наук, академий Софии, Варшавы, Кракова и Братиславы, почетный доктор многих университетов. Первое итальянское издание было опубликовано в 1959 г., второе - в 1968 г. Данный перевод сделан со второго издания, он включает также дополнения и уточнения, сделанные автором в процессе работы над этой темой, раздел "Эпопея Игоря Святославовича" написан автором заново. Книга Р. Пиккио - это взгляд на средневековую Русь из Европы. Рассказывая о древнерусской литературе, автор включает ее в широкий контекст европейской цивилизации. Написанная ясным и ярким языком книга интересна не только специалистам, но и всем интересующимся историей, литературой и культурой Древней Руси.