При исследовании аллильных, бензильных и пиридильных производных моно-, дисилана и дисилоксана методами: УФ-, флуоресцентной, ИК-, рама- новской, 1H-, 13С- и 29Si-ЯМР-спектроскопии - установлено наличие внутримоле- кулярного донорно-акцепторного взаимодействия, реализующегося непосред- ственно через пространство по механизму (p-d)p,s-гомосопряжения между ва- кантными 3d-орбиталями атома кремния и заселенными граничными орбиталя- ми p- или n-электронодонорного центра, находящегося в молекуле в b-по- ложении относительно кремния. При этом показано, что в фенильных и бен- зильных дисилоксановых производных существенный вклад в делокализацию электронной плотности вносит (d-d)-гомосопряжение между атомами кремния. Кроме того, впервые обнаружено, что кремнийорганические дианионы могут обладать термически достижимым парамагнитным состоянием. На основе анализа своих и литературных экспериментальных данных и обобщения соответствующих выводов, в развитие теоретической элементоорга- нической химии сформулирована гипотеза, согласно которой (p-d)p,s- и (d-d)-го- мосопряжение является одним из основных механизмов “неклассической” дело- кализации электронной плотности в нейтральных элементоорганических соеди- нениях, в ряде случаев более важным, чем (p-d)p- и (d-d)-сопряжение, а также “прямое” и “обратное” сверхсопряжение. В совокупности с последними или самостоятельно (p-d)p,s- и/или (d-d)-гомосопряжение на основе областей класси- ческого p-сопряжения и/или неподеленных электронных пар может привести к образованию в молекуле единой зоны “квазисопряжения”. С позиций развивае- мых представлений дана интерпретация рассматриваемых экспериментальных данных, в том числе, низкой энергии первого триплетного уровня кремнийорга- нических дианионов. Кроме того, предсказано существование нового класса жестко-гибких полимерных систем - полигомосопряженных элементоорганиче- ских полимеров, характеризующихся наличием зон расширенного квазисопря- жения, решающий вклад в образование которых вносит (p-d)p,s- и (d-d)-гомосо- пряжение. УФ-спектры первого целенаправленно синтезированного полимера с заранее заданной структурой полигомосопряженного полимера - поли(диметил- силил-п-ксилилиден)а - подтверждают наличие в нем предсказываемых зон расширенного квазисопряжения.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Эта необычная книга является своеобразной энциклопедией русской военной истории за 300 лет, с XVII века до 1917 года. В 450 статьях-миниатюрах словаря описываются амуниция, военная форма, эмблемы воинских подразделений Русской армии. Тексты статей посвящены самым важным и увлекательным эпизодам истории Российской империи от Петра Великого до Николая II. В книге также описаны история создания того или иного военного атрибута, исторические курьезы, с ними связанные, представлена история возникновения регулярных полков Русской армии, а также отличия разных видов войск друг от друга. Издание проиллюстрировано рисунками, выполненными самим автором.

Некоторые полагают, что «главной» программой любого компьютера является операционная система (пройдет еще несколько лет, и синонимом операционной системы для многих пользователей станет, возможно, английское слово windows). Однако это заблуждение. Главная программа каждого компьютера зарыта гораздо глубже — как правило, она сидит в «недрах» материнской платы (а также видеокарты и ряда других устройств) и гордо именуется BIOS (Basic Input/Output System или основная система ввода-вывода). Именно эта, а не какая-то иная программа (да-да, это самая настоящая программа, а не «просто деталька» на плате) «вдыхает» жизнь в медные жилы силиконовых монстров. По нынешним меркам, когда программные пакеты занимают десятки и сотни мегабайт, программа BIOS весьма миниатюрна — типичный ее размер нынче 256-512 килобайт. То есть ее смело можно величать микропрограммой, что справедливо не только с точки зрения размеров, но и по сути — ведь именно так называются наборы машинных кодов, под управлением которых начинают свою жизнь микропроцессоры и микроконтроллеры. И переоценить важность этой малютки невозможно — ни одна «супер-пупер» операционная система не сможет заставить компьютер работать, если этого сперва не сделает строго определенная «прошивка» BIOS.

Since the collapse of the Soviet Union, conl ict in the former USSR has been a key concern in international security. This book i lls a gap in the literature on violent conl ict, evaluating a region that contains all the modern ingredients for instability and aggression. Bringing together leading experts on war and security, the book addresses current debates in international relations about power, interests, globalisation and the politics of identity as major drivers of contemporary war. Incidents such as the 2008 Russo-Georgian conl ict, the wars in Chechnya, and Russia’s struggles over national identity and resources with former communist states are all thoroughly examined. With new issues like energy security, terrorism and transnational crime, and older tensions between East and West threatening to deepen once more, this is an important contribution to the international security literature.

Contemporary Peace Making draws on recent experience to identify and explore the essential components of peace processes. Each chapter examines a different element in recent peace processes. The collection is organized around five main themes: planning for peace during periods of violence, the process of negotiations (including pre-negotiation), the effects of violence on peace processes, peace accords—constitutional and political options—and securing the settlement and building the peace

This book addresses an important but little-noticed phenomenon in the revolutionary world of military technology. Across a wide range of otherwise-unrelated weapons programs, the Pentagon is now pursuing arms that are deliberately crafted to be less powerful, less deadly, and less destructive than the systems they are designed to supplement or replace. This direction is historically anomalous; military forces generally pursue ever-bigger bangs, but the modern conditions of counter-insurgency warfare and military operations "other than war" (such as peacekeeping and humanitarian assistance) demand a military capable of modulated force. By providing a capacity to intervene deftly yet effectively, the new generations of "useable" weaponry should enable the U.S. military to accomplish its demanding missions in a manner consistent with legal obligations, public relations realities, and political constraints. Five case studies are provided, regarding precision-guided "smart bombs," low-yield nuclear weapons, self-neutralizing anti-personnel land mines, directed-energy anti-satellite weapons, and non-lethal weapons.

Эмблемы, знамена, ордена, медали, значки и знаки Народного Войска Польского в период с 1943 по 1978 г. с цветными и черно-белыми фотографиями.

Since 9/11, one of the most dominant issues in American politics has been: what exactly is a war on terror and who is in charge of it? Previous books on this topic have fallen off the horse on either side: on the right, making military actions under the Bush administration equal to previous declared wars and ceding too much war-making power to the presidency or on the left, requiring congressional approval for any national security steps at all, contradicting much of American historical precedent. Weinberger presents a novel understanding of the Declare War clause of the Constitution (Article 1, Section 8), filtering it through the AUMFs passed by Congress since 9/11 and concluding that the Presidency has wide latitude and autonomy in the overseas theaters, but not on the domestic front.

How did two of the world’s most populous countries emerge from a shared colonial legacy with radically divergent and historically enduring political regimes? Investigating that question has been my professional preoccupation for the last decade. That I have finally crafted an answer in the form of this book is a testament to the extraordinary support of a great many individuals and institutions. As such, I would be remiss not to acknowledge some of the hands that have steadied my progress and encouraged my spirits along the gratifying path to the book’s completion. The earliest seed of this project formed over a decade ago when I spent six months working in Dhaka for a microfinance organization. At the time, I was struck by the considerable political differences between Bangladesh and India, despite their common colonial legacy. The idea of systematically exploring the origins of these differences germinated during my enrollment in Atul Kohli’s graduate course the Comparative Political Economy of Development, at Princeton. This engaging and provocative course, which asked ambitious questions about the origins of worldwide patterns of economic development, charted the kind of bold intellectual terrain that inspired my enrollment in a political science doctoral program and that directly led to the writing of this book.