This is a comprehensive study of a group of avant-garde Soviet writers active in Leningrad in the 1920s and 1930s who styled themselves OBERIU, 'The Association for Real Art'. Graham Roberts re-examines commonly held assumptions about OBERIU, its identity as a group, its aesthetics and its place within the Russian and European literary traditions. He focuses on the prose and drama of group members Daniil Kharms, Aleksandr Vvedensky, and Konstantin Vaginov; he also considers work by Nikolay Zabolotsky and Igor Bakhterev, as well as the group's most important 'fellow-traveller', Nikolay Oleinikov. He places OBERIU in the context of the aesthetic theories of the Russian formalists and the Bakhtin circle. Roberts concludes by showing how the self-conscious literature of OBERIU - its metafiction - occupies an important transitional space between modernism and postmodernism.

История о двух методах обучения в буддийском монастыре. Философская притча с юмором и глубоким смыслом

Курт Воннеґут-молодший — один з найвідоміших американських прозаїків. Про нього і його творчість написані солідні наукові монографії і дисертації, маса критичних статей і рецензій, журналісти без кінця зверталися до нього з проханням про інтерв'ю. Головний парадокс художнього методу Воннеґута в тому, що про найкризовіші, найтрагічніші моменти людського життя він розповідає зі сміхом. В його романах ми спостерігаємо смертельну гру в життя, в яку грає людина. Це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю створює неповторний воннеґутівський стиль. Невпинний гротеск, сатира і найгіркіша іронія, парадокси, які створюють ефект обманутого очікування, що показують алогізм людських вчинків і повне руйнування стереотипів — усі ці елементи стилістики, словесна гра, які зустрічаються у Воннеґута, не є самоціллю. Дивний, на перший погляд, прийом реагувати сміхом на нерозв'язні проблеми має серйозне підґрунтя. «Найсміливіші жарти виростають з найглибших розчарувань і розпачливих страхів»,— вважає письменник.

Аркадій Любченко (1899-1945) - видатний український письменник. Пройшов складний творчо-світоглядний і життєвий шлях. Філософсько-лірична повість "Вертеп" - це роздуми про долю України, про тривожне майбутнє культурного ренесансу 1920-х років. Дійсно, уже в 1934 році багато творів самого письменника було заборонено, він кілька разів зарештовувався органами НКВС. Оповідання А. Любченка високо оцінював М. Хвильвий, називаючи його " вибагливим, вишуканим мініатюристом". " Щоденник" письменника, опублікований у США до 100-річчя з дня його народження, став явищем в українській літературі останніх років.

Високоякісний сплав белетристики, мемуаристики й есеїстики, зворушливі картини Львова 20-30-х pp., своєрідна «філософія згадування», дослідження «найцінніших — бо ж найперших» зв’язків Із матеріальним світом, «утаємничення дитини в конкретну форму культури».

Інтелектуальний трилер із карколомним сюжетом, у якому сюрпризи очікують на кожному повороті! Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.

Кн. 1 : Гаррi Поттер i фiлософський камiнь. - 2004. - 120 с.

В романе украинского писателя П.Загребельного `Диво` основное действие разворачивается вокруг главной святыни города Киева - собора Св. Софии. События происходят то в Х веке, во времена Ярослава Мудрого, то в веке XX, в годы Второй мировой войны и в 60-е годы. Разные времена, непохожие людские судьбы переплетаются на площадях стольного города Киева, чтобы возвести и сохранить навсегда `диво` русского зодчества.

Герои Галины Грановской никогда не живут тихо и беззаботно. Они всегда в полемике не только с окружающими, но и с самими собой. Как правило, чтобы закончить эту полемику, требуются годы. Иногда – вся жизнь. Если вы, читатель, относитесь к жизни как к судьбе, которую надо заслужить и доказать свое право поступком, Г. И. Грановская – ваш писатель. Вместе с ней вы окажитесь среди геологов севера, отправитесь к врачам в районную больницу, станете действующим лицом современного театрального романа... Густая проза, драматическая и жесткая, спрессованная и чрезвычайно эмоциональная. Галина Грановская уже многого добилась в литературе. Она – единственная крымчанка, роман которой в 2008 году был включен в десятку «Русской премии». Крымско-московская «Литературная Газета+» объявляла ее в 2013 году писателем июня. Сейчас перед нами книга, которую приняло к печати и опубликовало американское издательство «Lulu».

"Женщины эпохи французской революции" Галины Серебряковой - это не роман, не повесть, не сборник рассказов, словом, не беллетристика в обычном понимании этого термина. Но это и не историческое исследование, не научный труд, подчиненный строгим требованиям методологии и техники исторического письма. Иные называют этот жанр беллетризированной историей, другие - исторической беллетристикой. Но не в названии дело и вряд ли стоит о нем спорить. Речь идет о биографиях реальных исторических лиц, в реальной исторической среде, показываемых, однако, не с точностью и строгостью историка, а средствами художественного изображения. Здесь рассказывается о таких женщинах, как Теруань де Мерикур, Симона Эврар, Манон Ролан, Клер Лакомб, Люсиль Демулен, Елизавета Леба, Тереза Тальен и Жозефина Бонапарт.

Белькампо (справжнє прізвище Герман Пітер Шенфельд Віхерс, 1902 - 1990) за синтезом ексцентричного мислення та індивідуальністю художнього методу стоїть цілком окремо від усіх нідерландських письменників. Він продовжує класичну традицію німецького романтизму, зокрема Е. Т. А. Гофмана. Навіть свій псевдонім письменник запозичив у одного з персонажів його роману "Еліксир сатани" - П'єтро Белькампо. "Останній шукач пригод у нідерландській літературі" - так сьогодні називають співвітчизники письменника, якого критик порівнюють з Кафкою і чия творчість за життя несправедливо була недооцінена.