This is a comprehensive study of a group of avant-garde Soviet writers active in Leningrad in the 1920s and 1930s who styled themselves OBERIU, 'The Association for Real Art'. Graham Roberts re-examines commonly held assumptions about OBERIU, its identity as a group, its aesthetics and its place within the Russian and European literary traditions. He focuses on the prose and drama of group members Daniil Kharms, Aleksandr Vvedensky, and Konstantin Vaginov; he also considers work by Nikolay Zabolotsky and Igor Bakhterev, as well as the group's most important 'fellow-traveller', Nikolay Oleinikov. He places OBERIU in the context of the aesthetic theories of the Russian formalists and the Bakhtin circle. Roberts concludes by showing how the self-conscious literature of OBERIU - its metafiction - occupies an important transitional space between modernism and postmodernism.

Кн. 1 : Віщий Олег. - 1995. - 150 с.

«Хронос» - футурологічний роман з винятково ефектним сюжетом і прискіпливо-болісним поглядом на світ найновіших технологій та одвічних людських спокус. Події роману беруть початок 2040 року, коли новий науковий винахід кардинально змінює долі людей. За образом космополітичного суспільства у новій книзі цього надзвичайно обдарованого молодого письменника проступає віртуозна проекція на сучасну Україну.

Т. 1 : Одесские рассказы. - 2005. - 846 с.

Белькампо (справжнє прізвище Герман Пітер Шенфельд Віхерс, 1902 - 1990) за синтезом ексцентричного мислення та індивідуальністю художнього методу стоїть цілком окремо від усіх нідерландських письменників. Він продовжує класичну традицію німецького романтизму, зокрема Е. Т. А. Гофмана. Навіть свій псевдонім письменник запозичив у одного з персонажів його роману "Еліксир сатани" - П'єтро Белькампо. "Останній шукач пригод у нідерландській літературі" - так сьогодні називають співвітчизники письменника, якого критик порівнюють з Кафкою і чия творчість за життя несправедливо була недооцінена.

Інтелектуальний трилер із карколомним сюжетом, у якому сюрпризи очікують на кожному повороті! Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.

Містичний детектив американського письменника Дена Брауна, виданий у 2003 році. Головний герой — професор симвології Гарвардського університету Роберт Ленгдон. Разом з парижанкою Софі Неве йому вдається розкрити вбивство та відгадати загадку, яку століттями оберігало братство «Пріорат Сіону». Роберт знаходить таємні матеріали, які вказують на справжнє походження християнства та життя Ісуса Христа.

В 1786 году немецкий барон Иероним Карл Фридрих фон Мюнхгаузен в ярости приказал слугам закрыть двери дома и никого не пускать. Дело в том, что от желающих попасть в его родовое имение просто не стало отбоя. За год до этого в Лондоне анонимный автор выпустил "Рассказы барона Мюнхгаузена о его необычных путешествиях и походах в России". Англичане быстро выяснили имя писателя. Им оказался немецкий эмигрант Рудольф Эрих Распе. Сбежав от судебного разбирательства в Англию, Распе создал настоящий бестселлер. Только за год его книга о Мюнхгаузене была издана четыре раза! В следующем году книга о бароне вышла и на немецком языке. На ее титульном листе значилось: "Готфрид Август Бюргер. Удивительные путешествия на воде и на суше, походы и веселые приключения барона Мюнхгаузена, как он сам их за бутылкой вина имеет обыкновение рассказывать". Настоящий Мюнхгаузен так и не узнал имени автора английского издания, зато угрожал подать в суд на немецкого писателя Бюргера. А как разгневался бы барон, узнав, что за следующие двести лет в разных странах вышло около 600 книг с продолжением его приключений.

Курт Воннеґут-молодший — один з найвідоміших американських прозаїків. Про нього і його творчість написані солідні наукові монографії і дисертації, маса критичних статей і рецензій, журналісти без кінця зверталися до нього з проханням про інтерв'ю. Головний парадокс художнього методу Воннеґута в тому, що про найкризовіші, найтрагічніші моменти людського життя він розповідає зі сміхом. В його романах ми спостерігаємо смертельну гру в життя, в яку грає людина. Це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю створює неповторний воннеґутівський стиль. Невпинний гротеск, сатира і найгіркіша іронія, парадокси, які створюють ефект обманутого очікування, що показують алогізм людських вчинків і повне руйнування стереотипів — усі ці елементи стилістики, словесна гра, які зустрічаються у Воннеґута, не є самоціллю. Дивний, на перший погляд, прийом реагувати сміхом на нерозв'язні проблеми має серйозне підґрунтя. «Найсміливіші жарти виростають з найглибших розчарувань і розпачливих страхів»,— вважає письменник.

Я написал пролог к "Эшби" в Алжире, за несколько дней до моего ареста. "Эшби" для меня - это книга компромисса, умиротворения, прощания с тем, что было для меня тогда самым "чистым", самым "нормальным" в моей жизни, прощания с традиционной литературой, с очарованием англо-саксонской романтики, с ее тайнами, оторванностью от реальности, изяществом и надуманностью. Но под этой игрой в примирение с тем, что я считал тогда самым лучшим, уже прорастал и готов был выплеснуться мощный бунт "Могилы для 500000 солдат", подпитывавшийся тем, что очень долго скрывалось во мне, во всем том диком и "взрослом", в чем я не решался признаться даже самому себе, в этой грубой варварской красоте, таившейся в глубине моего прошлого.

Т. 1 : Вечера на хуторе близ Диканьки. - 1940. - 795 с.

Т. 1 : Фронтові поезії. Прапороносці. Новели. - 1987. - 556 с.

Герои Галины Грановской никогда не живут тихо и беззаботно. Они всегда в полемике не только с окружающими, но и с самими собой. Как правило, чтобы закончить эту полемику, требуются годы. Иногда – вся жизнь. Если вы, читатель, относитесь к жизни как к судьбе, которую надо заслужить и доказать свое право поступком, Г. И. Грановская – ваш писатель. Вместе с ней вы окажитесь среди геологов севера, отправитесь к врачам в районную больницу, станете действующим лицом современного театрального романа... Густая проза, драматическая и жесткая, спрессованная и чрезвычайно эмоциональная. Галина Грановская уже многого добилась в литературе. Она – единственная крымчанка, роман которой в 2008 году был включен в десятку «Русской премии». Крымско-московская «Литературная Газета+» объявляла ее в 2013 году писателем июня. Сейчас перед нами книга, которую приняло к печати и опубликовало американское издательство «Lulu».