Досліджено проблеми кореляції наукового та художнього пізнання в українській літературі XX ст. на дохристиянську тематику. На підставі системного аналізу запропоновано класифікацію творів праісторичної тематики, вказано на пізнавальні та виховні можливості прози цього спрямування, актуальність її вивчення. Визначено схему розгляду поетики науково-популярної прози Д.Гуменної та В.Шевчука. Доведено дієвість використання власне літературознавчих і фахових методик для аналізу історико-археологічного, фольклорно-міфологічного та лінгвістичного компонентів творів. Встановлено специфіку української художньої белетристики щодо дохристиянськіх часів. Доведено, що пафос і часопростір прози Д.Гуменної стосовно дописемної епохи мають проукраїнську спрямованість; художнє осмислення наукових знань відбувається через прийоми стилізації та рефлексії; персонажі уособлюють загальні тенденції розвитку прадавнього суспільства. Визначено способи поєднання наукового та художнього пізнання в історико-художніх, художньо-історичних і художньо-документальних романах І.Білика стосовно писемних дохристиянських епох, акцентовано на проявах національного в характеристиці образів його творів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання поетики теоретичного жанру "его-белетристика", що сформувався на початку XX ст. як жанровий інваріант роману та поєднав властивості автобіографічної, сповідальної та психологічної прози. На матеріалі японської літератури та критики першої половини XX ст. проаналізовано умови формування естетичних і світоглядних засад его-белетристів під впливом європейської культури та літератури. Виокремлено коло центральних тем і мотивів, творчих методів і прийомів. За принципом побудови авторського дискурсу описано есеїстичний (ero-белетристичний) і властивий класичному реалістичному роману романічний типи письма, а також наративні стратегії автора в кожному з них. На матеріалі японської й української прози XX ст. розглянуто основні жанрові ознаки его-белетристики - "я"-доцентрованість нарації, стилістичну не-амбівалентність і монологічність авторського мовлення. Проаналізовано архітектоніку літературних сповідей та художні прийоми, які застосовують письменники для досягнення їх цілей.

  Скачати повний текст

Визначено жанрово-типологічні особливості мемуарного жанру щоденника у літературному процесі другої половини XX - початку XXI ст., виявлено його модифікаційні зміни. Вперше предметом спеціального дослідження обрано публіцистичні та белетристичні елементи, досліджено їх взаємозв'язок у структурі щоденника, розкрито його жанрову неоднорідність. Осмислено філософські засади й образно-символічну систему щоденників українських письменників на межі тисячоліть. Проаналізовано зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця XX - початку XXI ст. На підставі результатів наукового дослідження зроблено висновок про повноцінне функціонування у літературному процесі трьох модифікацій щоденника: фактографічного (О.Гончара, О.Забужко, Р.Іваничука, Ю.Луцького, В.Стуса, Л.Танюка, Г.Тютюнника), белетризованого (В.Медведя, К.Москальця, П.Сороки) та белетристичного (щоденник-містифікація П.Сороки, щоденникова форма у творах С.Андрухович, Н.Мориквас, Т.Прохаська), зроблено їх компаративний аналіз. Розглянуто специфіку вираження авторської свідомості в текстах відповідно до трьох модифікацій щоденника, виокремлено основні тенденції розвитку даного мемуарного жанру.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто та систематизовано політичні, організаційні, інтелектуальні, особистісні чинники процесу розвитку української науки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано, що формування інституту української науки як цілісного спеціалізованого комплексу засад, корпоративних норм та інституцій, елементами якого є кафедри, університетські лекційні курси та наукові семінари, мало лінійно-поступовий характер. Доведено наявність взаємозалежності між статутними реформами у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), суспільно-політичними акціями стосовно перетворення його на Академію наук і епізодами піднесення боротьби за відкриття українського національного університету у Львові. Відокремлено політизацію діяльності НТШ та схематичне трактування Українського наукового товариства (УНТ) як культурологічного утворення. Висвітлено засоби підтримки інституціонального розмежування науки з позанауковими сферами інтелектуальної національно спрямованої діяльності, зокрема, журналістикою, белетристикою, педагогікою. Доведено, що іманентною метою українського наукового руху було порушення монополії інонаціональних пізнавальних практик й інтерпретацій у аспекті українознавчої тематики та наявності предметно-дисциплінарних змін у галузі українства від регіонально-краєзнавчого до інтегрально-національного формату.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості інтелектуального інтертексту прози Д. Гуменної. Визначено генологічну специфіку есе та сюжетних творів письменниці. Розкрито суть поняття "інтелектуальний інтертекст". До аналізу науково-популяризаторської фантастики залучено праці Геродота, М. Грушевського, М. Рудинського, Б. Рибакова, Митрополита Іларіона, Ф. Вовка, М. Сумцова, М. Марра, О. Потебні. Сюжетну наукову белетристику Д. Гуменної аналогізовано з науково-фантастичними творами у світовій літературі, які можна визначати як інтелектуальну прозу (О. Гакслі, Р. Шеклі). На прикладі науково-фантастичної прози письменниці висвітлено процес естетизації та інтелектуалізації жанру. Виявлено способи реалізації інтертексту в науково-популяризаторській прозі й інтертексту та голосу автора в науковій фантастиці. Дешифровано певні образи, епізоди та лексеми в сюжетних творах.

  Скачати повний текст

Визначено ідейно-естетичні й історіософські засади історичної белетристики І.Филипчака, проаналізовано поетику його повістей у контексті традицій історичного жанру. З'ясовано жанрову приналежність творів, розглянуто співвідношення історичної "правди" та тенденцій у таких аспектах, як історична ментальність, стереотипи, проблема "свого - чужого", образ давнього суспільства та держави, проаналізовано форми викладу та позиції наратора. Удосконалено концепцію героя, уточнено часопросторові характеристики, розглянуто особливості сюжету й інші складові композиції історичних повістей письменника.

  Скачати повний текст

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрової системи ранньої прози М.Горького 1890-х рр. у зіставленні з традиціями реалізму та романтизму та з "високою" модерністською літературою, а також белетристикою кінця XIX - початку XX ст. Установлено, що твори письменника являють собою "нову" літературу, свідомо орієнтовану на найширшу аудиторію. Зауважено, що з творчістю модерністів твори письменника зближуєються через його прагнення до переоцінки цінностей, відображення філософської проблематики, взаємопов'язаної з осмисленням типу сильної особистості, співвіднесеної з ніцшеанською "надлюдиною", а також наявність певних характерних рис поетики символізму, а саме: міфопоетичності образів, мета- та інтертекстуальності; важливої ролі образів-символів і мотивів, імпресіоністичності та синестетичності художньої мови. За результатами дослідження виявлено певні риси масової літератури, зокрема, тиражування прийомів і конструкцій, своєрідна "серійність", явна риторичність, схематичність окремих творів.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику жанрово-композиційної специфіки романного триптиха Р.Іваничука "Вогненні стовпи" у контексті жанрової системи історичної прози митця. Висвітлено історичні умови становлення та розвитку творчості історичного белетриста у типологічному аспекті прози II половини XX ст. Визначено способи організації образної системи твору. Установлено його місце у стилетворчій структурі історичної белетристики Р.Іваничука. Значну увагу приділено особливостям жанрових моделей історичного роману, а саме: легенди, притчі, реквієму, які є складовими романного триптиха. З'ясовано значення авторських жанрових визначень у смисловому навантаженні твору. Розглянуто мистецьку реалізацію історичного конфлікту роману у створенні антитетичних моделей художніх світів, а саме: українського та "совєтського".

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу по-новому осмислити проблему української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Українські російськомовні прозаїки, орієнтуючись на мову середовища, в якому фомувався їх світогляд, продовжують традиції даної української літератури, що творилася чужими мовами (латинською, польською). Відзначено, що проза В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського належить до української літератури, тому що відображає українську культурну та літературну парадигму. З'ясовано, що прозаїки у творах відображають "колективне несвідоме" українців у вигляді архетипів (Великої Матері, хати), міфем (Перуна, Купала). У даній прозі відображено українські прислів'я, легенди, перекази, пісні, казки. Зазначено, що у етнічній компетентності літераторів має прояв їх етнічна свідомість, що уможливлює розгляд прозової спадщини у контексті української літератури. На підставі аналізу української російськомовної прози кінця XVIII - першої третини XIX ст. у аспекті зв'язків з національною культурою та літературою доведено, що вона є ланкою, яка поєднує давню українську белетристику з прозою нового часу, яку започаткував Г. Квітка-Основ'яненко.

  Скачати повний текст

Осмислено специфіку художнього світу романів популярної російської письменниці 1870 - 1890 рр. С.І.Смирнової-Сазонової, художню, публіцистичну та мемуарну спадщину якої на сучасний період належно не оцінено науковцями. Художній світ романів С.І.Смирнової ("Вогник", "Сіль землі", "Попечитель навчального округу", "Сила характеру", "Біля пристані") досліджено шляхом послідовного аналізу його складових: художньої характерології, просторово-часового континууму, наративного дискурсу. Показано новаторство С.І.Смирнової щодо розробки традиційних для белетристики 1870-х рр. типів - "нової людини" та емансипованої жінки. Встановлено зв'язок романного хронотопу з авторською концепцією особистості та сучасності, проаналізовано специфіку функціонування суб'єктів нарації (оповідача, розповідача). Визначено функції іронії як стильової домінанти романів письменниці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню художньої прози відомого російського письменника, журналіста і критика 1-ої половини ХІХ століття О.І.Сенковського. В ній розглянуто фантастичну прозу письменника, а також його фейлетони, сатиричні повісті та романи з елементами моралізаторства. Аналізуються особливості, які виділяють прозу Сенковського із російської белетристики 1-ої половини ХІХ століття. Зроблено спробу дати класифікацію його прозових текстів, висвітлено особливості розміщення в них образів, їх ідейно-тематичний зміст, своєрідність архітектоніки.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку художньої рецепції старовинних літературних пам'яток у творчості В. Шевчука. Розглянуто історичну белетристику прозаїка у контексті основних здобутків герменевтичної та рецептивної методології інтерпретації художнього твору. Виявлено жанрову належність роману В. Шевчука "На полі смиренному" до літературної обробки середньовічного твору - Києво-Печерського патерика. Проведено текстологічне зіставлення повісті В. Шевчука "Ілля Турчиновський" з "Автобіографією" І. Турчиновського, творами Г. Сковороди. Доведено, що міфологеми у творі "Ілля Турчиновський" - це основа моделі, за допомогою якої письменник створює особливий цілісний образ, синтезуючи умовно-метафоричний світ епохи бароко. Розкрито творчу лабораторію В. Шевчука-інтерпретатора та перекладача Літопису Самійла Величка. Вперше до літературного обігу введено ряд раніше недосліджуваних поетичних творів барокової епохи, зокрема збірки Д. Братковського "Світ, по частинах розглянутий".

  Скачати повний текст