Мемуары адмирала С. Вудворда посвящены англо-аргентинскому вооруженному конфликту 1982 г. за Фолклендские (Мальвинские) острова, конфликту, который по масштабу боевых действий на море является одним из наибольших во 2-ой половине XX века. Пронизанные личными размышлениями мемуары ведут нас на юг Атлантики, повествуют о драматических боевых действиях на морс, гибели аргентинского крейсера «Генерал Бельграно» и британских кораблей. Книга позволяет читателю увидеть войну на морс глазами командующего, заглянуть во внутренний мир его переживаний. В этой войне применялось современное оружие, но возможности для человеческой храбрости и совершения ошибок, остались такими же, как и во времена адмирала Нельсона.

Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордо-центризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.

У книзі аналізуються причини і перебіг українсько-польського міжнаціонального конфлікту, що за часів Другої світової війни охопив землі спільного проживання двох народів. У центрі уваги – протистояння Української повстанської армії і Армії Крайової, а також антинімецька і антирадянська боротьба останньої на західноукраїнських землях. Своє завдання автор убачив у поданні й аналізі відомої йому інформації про ці події, яка міститься в доступних українських, радянських, польських, німецьких архівних документах.

В начале XVII века Европа представляла собой взрывоопасный котёл, в котором бурлили страсти взаимной ненависти протестантов и католиков. Территориальные претензии друг к другу предъявляли практически все страны материка, а многочисленные правящие дома вели бесконечные политические и дипломатические интриги. Взрыв был лишь вопросом времени и повода — поводом же послужила кровавая расправа в Праге над тремя представителями Священной Римской империи. Так началась масштабная Тридцатилетняя война. С 1618 по 1648 год в нее втягивались все новые государства, и, в итоге, она охватила всю Европу — от Испании до Швеции. Сесили Вероника Веджвуд не просто предлагает читателю научную хронику Тридцатилетней войны — она рисует картины далекого прошлого так ясно и ярко, что невольно ставишь себя на место тех, кому довелось жить в эту суровую эпоху...

Висвітлено польсько-український збройний конфлікт у Володимир-Волинському районі Волинської області в роки нацистської окупації. Перелік українських і польських жертв грунтується на спогадах місцевих селян. У вступі йдеться про передумови протистояння, викликаного прагненням польської меншини відновити владу Польщі у регіоні, де переважало українське населення. Видання підготоване завдяки підтримці Центру Українських Історичних досліджень ім. Петра Яцика, КІУС, Університет Альберти.

  Текст у форматі PDF 1.76 Мб

  Текст у форматі PDF 3.68 Мб

  Текст у форматі PDF 0.39 Мб

Друга книга трилогії, як і перша «Повернення із забуття», на документальній основі відтворює історію рейду таращанських повстанців під проводом Федора Гребенка в серпні 1918 року теренами Полтавщини спочатку на Харківщину, а потім, після важкого бою з німецькими військами, до нейтральної зони на кордоні Української Держави з Росією. У книзі також висвітлюється історія формування регулярної військової частини Центральної Ради в лютому 1918 року — Окремого Запорозького загону армії УНР, його участь разом з німецькими військами у звільненні України від московських війську березні—квітні 1918 року. У книзі відтворено маловідомі факти з періоду протистояння уряду Української Держави гетьмана Павла Скоропадського з Раднаркомом Росії та Українським Національним Союзом, що призвело до створення Директорії УНР та повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в листопаді 1918 року. Видання рекомендовано для масового читача та всіх зацікавлених правдивою історією боротьби українського народу за незалежність України.

  Текст у форматі PDF 15.73 Мб

  Текст у форматі PDF 16.78 Мб

У книзі, яка є хронологічним попередником і логічним продовженням науково-публіцистичної праці «Хто пожав «Бурю?» (Тернопіль, 1996), на основі залучення нових матеріалів із колишніх спецсховищ (фонди СБУ, Державного обласного архіву Тернопільської області), автори прагнули відобразити цілісну картину діяльності польського підпілля на терені Тернопільської області. Вона часто носила суперечливий характер у контексті складних проблем всього польського руху Опору в період 1939-1945 рр. Окремо розглядаються причини і колізії трагічного протистояння АК і ОУН, так званої "малої війни", наслідки якої і сьогодні проявляються у взаєминах між українським і польським народами.

Збірник статей торкається найбільш суперечливих тверджень про факти й видумки української історії Другої світової війни: звинувачення українських націоналістів у колабораціонізмі, у причетності до знищення євреїв, українсько-польське протистояння на Волині. Автор критично аналізує німецькомовний "Словник народовбивства" і розвінчує абсурдне твердження про так звані погромні "Дні Петлюри" у Львові 1941 р.

Після перемоги Лютневої революції і повалення самодержавства в Україні з нестримною силою розгорнулася національно-визвольна боротьба, яка, незважаючи на утиски царизму, не припинялася протягом довгих століть неволі й імперських спроб взагалі викреслити з історії українську націю, а Україну перетворити на Малоросію не лише за назвою, а й по суті. Перемога в країні демократичної революції на початку 1917 р. висунула на порядок денний питання про самовизначення України і відродження її державності. Цей процес розвивався в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних сил і партій. І якщо в Росії боротьба точилася між Тимчасовим урядом і табором Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, то в Україні вже з початку березня 1917 р. почав формуватися, по суті, національний парламент — Центральна Рада. Після перемоги в Петрограді більшовицького жовтневого повстання і повалення Тимчасового уряду і аж до утворення наприкінці квітня 1918 р. гетьманської Української держави питання про те, кому ж належатиме влада в Україні, вирішувалося в боротьбі Центральної Ради та її уряду проти радянського уряду України — Народного Секретаріату, підтримуваного Радянською Росією.