Індекс рубрикатора НБУВ: Ю937.44

Рубрики:

Психологія старості (з 75 років по 89 років)

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю937.44

Рубрики:

Психологія старості (з 75 років по 89 років)

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито предмет і завдання геронтопсихології. Розглянуто особливості аналізу хронологічного, біологічного та психологічного віку людини. Охарактеризовано види та теорії старіння. Наведено інформацію про зміни пізнавальних процесів і особистісні зміни в старості. Увагу приділено ставленню людини до власного старіння, а також особливостям соціально-психологічної допомоги людям похилого віку.

Висвітлено історію розвитку геронтологічних знань. Проаналізовано витоки й особливості поняття "третій вік". Охарактеризовано сучасні зарубіжні та вітчизняні геронтологічні теорії. Розглянуто старіння як соціальну проблему. Проаналізовано діяльність інституцій третього віку в Німеччині й інших країнах Європи. Увагу приділено перспективним завданням геронтополітики України.

Проаналізовано проблему процесу адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища. Проведено теоретичний аналіз сучасних підходів до вирішення проблеми адаптації. Виявлено наявні проблеми людей похилого віку, які мешкають в закладі соціального обслуговування. Розкрито сутність і зміст понять "людина похилого віку", "адаптація", "соціальне середовище". Проведено комплексне соціологічне, психологічне та педагогічне дослідження, на підставі чого розроблено модель адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища, складовими якої є соціально-педагогічні умови, етапи входження літньої людини в нове соціальне середовища та механізми адаптації людини похилого віку. Розроблено критерії, показники та рівні адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища, перевірено їх ефективність у соціально-педагогічній практиці.

Розглянуто проблему формування толерантного ставлення людини до свого віку взагалі і до старості зокрема.

С учетом демографической ситуации в Украине рассмотрены вопросы возрастных изменений трудоспособности. Охарактеризовано значение постарения населения в рамках экономических и социальных проблем, намечены перспективы их решения. Показано, что процессу старения противодействуют факторы трудовой и умственной деятельности.

Розглянуто проблему співвідношення позитивних і негативних емоцій у людей літнього віку. Об'єктом теоретичного дослідження є особливості емоційної сфери осіб цієї когорти. Результати експериментального дослідження дають можливість скласти уявлення про міру сформованості позитивних і негативних емоцій та їх взаємозв'язок. Досліджено рівень комунікативного контролю та тип реакцій в різних ситуаціях.

У ході дослідження похилі люди заповнювали анкети, що характеризують депресію, неспокій, загальний стан здоров'я, і релігійності; остання з яких, гіпотетично виступає правдоподібним позитивним модифікатор депресії. Регресійний аналіз показав, що депресія сприяє виникненню почуття неспокою та обіднілих фізичних симптомів. Релігійні зобов'язання суб'єктів депресивних станів не змогли змінити інтенсивність депресії навіть у представників вищого рівня інтенсивності депресії.

Проаналізовано проблему життєвої кризи особистості в період пізнього онтогенезу. Зроблено висновок, що шлях виходу з кризи - це творча реконструкція власного життя.

Раскрыты методология и принципы геронтопсихологических исследований. Феномен старости осмысливается с помощью различных междисциплинарных подходов: философского, культурно-антропологического, медико-биологического и акмеологического. Обобщены особенности психического статуса и интеллектуального развития людей в старости, их специфических психологических новообразований, самооценки. Изложены нейрофизиологические основы данных явлений, предложен дифференциальный подход к изучению психических расстройств, характерных поздним этапам геронтогенеза. Освещены основы и методология оказания психолого-акмеологической помощи пожилым. Актуализирована роль психолога в системе социального обслуживания и психологического консультирования лиц преклонного возраста. Акцентировано внимание на культурологическом аспекте работы с пожилыми людьми, рассмотрены некоторые формы групповой психотерапевтической работы, практические проблемы пожилых людей (переживание собственного "увядания", ожидание кончины, проработка горя, утраты, траура). Раскрыты причины, критерии и способы решения проблемы насилия над пожилыми людьми. Приведены рекомендации по уходу за пожилыми людьми, страдающими бредом, галлюцинациями, имеющими тенденции и опыт девиантного, суицидального и зависимого поведения. Проанализированы криминалистические и виктимологические причины преступности пожилых людей. Описаны общие и специальные методы психологического обследования и диагностики возрастных изменений, характерных для пожилого и старческого возраста, при этом использован широкий спектр социально-психологических, многофакторных и клинических опросников, методик и шкал. Рассмотрены программы и методики психологического воздействия на психоэмоциональные состояния и личностные качества пожилых.

Проаналізовано зміст ранніх психосоціальних теорій старіння й еволюції їх розвитку з точки зору досягнень сучасної геронтологічної науки й окреслення їх значення у процесі професійної підготовки та діяльності сучасного соціального працівника з людьми похилого віку. Розкрито теорію процесу роз’єднання Е. Каммінга, який вирізняється чотирма характеристиками, а саме: є поступовим, неминучим і універсальнимвзаємно задовольняє обидві сторони і є бажаним для них обох, є нормальним. Досліджено еволюцію поглядів на механізми пристосування людей похилого віку до такого періоду життя, як старість.

Проанализировано содержание ранних психосоциальных теорий старения и эволюции их развития с точки зрения достижений современной геронтологической науки и определения их значения в процессе профессиональной подготовки и деятельности современного социального работника с пожилыми людьми. Раскрыта теория процесса разъединения Е. Камминга, который отличается четырьмя характеристиками, а именно: является постепенным, неизбежным и универсальным, взаимно удовлетворяющим обе стороны и желанным для них обоих. Исследована эволюция взглядов на механизмы приспособления пожилых людей к такому периоду жизни, как старость.

Analyzed the content of early psychosocial theories of aging and the evolution of their development in terms of achievements of modern science and gerontology to determine their value in the process of training and activities of contemporary social work with older people. Reveals the process of disengagement theory E. Cumming, which is characterized by four features, namely a gradual, inevitable and universal, mutually satisfactory to both parties and it is desirable for both of them is normal. The evolution of views on the mechanisms of adaptation of older people to such period of life, as old age.

Досліджено проблеми ставлення індивідуума до особистої природної смерті (вичерпання видового ліміту) та визначено чинники, які впливають на сприйняття небуття особистого буття в завершальному періоді геронтогенезу (85 - 109 років). Теоретично обгрунтовано, практично перевірено й ієрархічно визначено вплив таких чинників: віку, гендерних відмінностей, сімейного стану, рівня освіти, релігійності, локус контролю. Виявлено провідний критерій - екстернальна спрямованість особистості (ступінь релігійності). Вперше досліджено психологічний вплив соціокультурного оточення, визначено патерни поведінки й етапи формування в індивідуума адекватного ставлення до особистої природної смерті. Розроблено програму надання специфічної психологічної допомоги в завершальному періоді онтогенезу залежно від рівня когнітивної складності індивідуума й його світогляду.

Представлено узагальнені результати наукової літератури теоретичного аналізу з проблеми старіння та розвитку особистості в період геронтогенезу, ставлення особистості до смерті як психологічної проблеми. Виявлено чинники, що впливають на розвиток особистості у пізньому віці (адаптація до періоду геронтогенезу, готовність особистості до заключної фази вітального циклу, творча активність). Описано типи стратегій адаптації в осіб похилого та старечого віку в період геронтогенезу. Встановлено, що неможливість занять творчістю прямо пов'язана з погіршенням стану здоров'я. Виникненню страху смерті сприяють негативні зміни здоров'я та наявність інтелектуально-мнестичних порушень. Виявлено, що у віці 66 - 75-ти років спостерігається посилення характерологічних особливостей, що свідчить про кризовий період. У формувальному експерименті доведено можливість розвитку особистості у пізньому віці. Обгрунтовано програми "Тренінг особистісного розвитку в період геронтогенезу" та "Тренінг з подолання страху смерті в період пізньої дорослості", які спрямовані на актуалізацію особистісного розвитку в період пізньої дорослості.

Надано загальну характеристику геронтопсихології, простежено основні періоди розвитку геронтопсихологічних знань. Розглянуто соціальні аспекти геронтопсихології, соціальні проблеми старих людей у сучасній Україні. Наведено загальну характеристику інтелекту людини похилого віку, механізми компенсації можливого зниження її інтелектуальних функцій. Визначено психологічний зміст поняття "мудрість". Показано особливості емоційної сфери старіючої людини, особистісні особливості у старості. Розглянуто соціально-психологічні аспекти старіння, проблеми здоров'я та медико-соціального обслуговування людей похилого віку.

Мета роботи - з'ясування того, як ми повинні ставитися до старших людей, а також усвідомлення найістотніших аспектів старіння. Питання постає так: що ми як суспільство сьогодні робимо для забезпечення здорового способу життя з метою запобігання небажаним наслідком переходу до старості? Це питання пов'язане з іншим значним занепокоєнням: які вимоги постають у зв'язку зі зростанням відмінностей (расових та етнічних) у середовищі населення, яке старіє.

Наведено результати дослідження соціально-психологічних чинників суб'єктивного благополуччя осіб, що вийшли на пенсію за віком. Розкрито важливість цього переживання у пізній дорослості для досягнення Его-ідентичності. Встановлено роль взаємодії з рідними, соціального статусу й якості стосунків у батьківській сім'ї у суб'єктивному благополуччі пенсіонерів. Описано системи чинників суб'єктивного благополуччя мешканців геріатричного пансіонату, пенсіонерів, орієнтованих на побутово-сімейну сферу, та соціально активних пенсіонерів. Обгрунтовано зміст соціально-психологічної роботи із пенсіонерами з метою підтримки їх суб'єктивного благополуччя.

Визначено показники та критерії розвитку творчої активності особистості людей похилого віку як творчоактивного благополуччя на рівні високого, середнього та низького згідно з особливостями динаміки розвитку такого процесу. У результаті проведення психологічних розвивальних занять виявлено, що внутрішніми психологічними чинниками розвитку творчої активності людей похилого віку, згідно з етапами означеної динаміки спричинення її розвитку в умовах психологічних занять, є збереженість творчоактивного психологічного ресурсу, адаптація до нових умов життя та рефлексія.

Розглянуто проблеми пам'яті, а саме її роль та значення для людей літнього віку. Орієнтуючись на розвиток когнітивних функцій, до яких належать пам'ять та запам'ятовування, проаналізовано меморіальні процеси, типи пам'яті та її важливість для функціонування людей у літньому віці.

Проведено аналіз репрезентацій на основі теоретико-методологічних робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників. Зазначено, що у сучасній психології репрезентації є засобами суб'єктивного уявлення дійсності, що відображають психічну реальність. Зазначено, що на змінення репрезентативних структур впливає досвід. Розглянуто основні напрями вивчення особливостей старіння як комплексного явища, що об'єднує в собі фізіологічні, особистісні, соціальні, культурологічні та економічні аспекти життя людини. Досліджено особливості змін в репрезентаціях про літню людину та старість в періоді дорослості. У ранній, середній і пізній дорослості та передпенсійному віці встановлено структуру і взаємовідносини репрезентацій "літня людина" та "старість". Надано їх інтерпретацію. Вивчено особливості репрезентацій старості і літніх людей за статтю. З'ясовано особливості готовності до вікових змін. Установлено, що з віком посилюється фізіологічний, особистісно-психологічний, когнітивний, афективний компоненти готовності до вікових змін. Не встановлено зростання мотиваційного компоненту в плані активного пошуку продуктивних стратегій адаптації до цих змін. Доведено різницю у сформованості когнітивного рівню готовності до вікових змін на користь жінок. Зазначено, що детермінантами загальної готовності до вікових змін є копінг, що характеризує інтенсивну залученість до міжособистісного спілкування, дієву участь у суспільному житті. Доведено, що готовність до прийняття вікових змін - це позитивна установка, що супроводжується продуктивними копінг-стратегіями і навпаки.