Проаналізовано консептизм - один з найбільш впливових напрямів метафізичної поезії у європейській літературі кінця XVI - XVII ст. Досліджено особливості тематики, поетики, стилістики творів даного напряму. Розглянуто типові риси окремих національних варіантів консептизму, перш за все, іспанського й українського (твори Ф. де Кеведо і Л.Барановича), а також частково італійського й англійського. Встановлено моменти подібності та розбіжності у сферах творчості іспанського і українського поетів. За результатами даного зіставлення доведено, що метафізична поезія Л.Барановича є промовистим прикладом консептизму в українській літературі доби бароко.

Робота присвячена еволюції художньої семантики сучасного історико-літературного процесу, природі і зміні стильових моделей. На матеріалі української еміграційної лірики 1945-1990 рр. простежується втілення універсалій художньої свідомості (категорій часу, простору, причинності та інших), ментальних та етнічних архетипів, аналізується явище семіозису та його головних компонентів - знакових засобів, десигнатів та інтерпретант. Автор уперше вводить в обіг матеріали варшавських архівів Дмитра Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А.Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

Проведено историко-литературное исследование, которое посвящено проблемам модернизма и постмодернизма. Освещены закономерности извечного коловращения. Рассмотрено явление космогонии, которая изначально и в целом определяет движение искусств, культуры. Приведен анализ постмодернистских романов.

Розглядаються типологічні риси модернізму: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм та ін. Аналізується творчість низки письменників XX століття в аспекті прояву типологічних рис модернізму: К.Гамсуна, Б.Брехта, Ф.Кафки, А.Камю, В.Ходасевича, М.Гумільова, М.Цвєтаєвої, В.Маяковського, О.Мандельштама, Б.Пастернака, А.Платонова та ін. Досліджується не зовнішня приналежність митців до рухів і напрямів модернізму, а модернізм як художній метод. Підкреслюється, що творчий шлях яскравого художника - це пошук адекватного втілення власної особистості у неповторному художньому світі, а дослідження художнього методу - це аналіз головного напряму еволюціонування, яке проходить у своєму розвитку кожен самобутній письменник.

Розглядається творчість українських письменників ХХ століття, а саме: П.Тичини, Є.Плужника, О.Ольжича, Є.Маланюка, В.Свідзинського та ін. в аспекті прояву типологічних рис модернізму. Досліджується не зовнішня приналежність митців до рухів і напрямів модернізму, а модернізм як художній метод. Творчий шлях яскравого художника - це пошук адекватного втілення власної особистості у неповторному художньому світі. Дослідження художнього методу - це аналіз головного напряму еволюціонування, яке проходить у своєму розвитку кожен самобутній письменник.

У контексті символістської теорії драми розглянуто твори В.Іванова, О.Блока, А.Бєлого, Ф.Сологуба та ін. Досліджено феномен символістської драми на прикладі драматургії А.П.Чехова, модерністського театру, опозиційного символізму.

Акцентовано увагу на існуванні українського варіанта поетичного символізму на національних духовних і філософських засадах. Розглянуто специфіку українського модерністського індивідуалізму, що пояснюється особливостями національного менталітету та світосприйняття. Стверджено, що фольклорний матеріал і філософські концепти Г.Сковороди, допрацьовані П.Юркевичем, покладено в основу українського символізму та визначено його відмінність від західноєвропейських художніх стандартів.

Розглядаються такі поширені принципи постмодерної поетики як фрагментарність, еклектика, полістилізм, інтертекстуальність, єдність масового й елітарного. Звертається увага на основну особливість поетики Андруховича, що полягає у глибокій закоріненості в національній традиції українського бароко і бурлескно-травестійної поетики.

Проанализировано поэтическое и философское творчество младших символистов как определенную эстетическую заданность и конкретную культурную данность. Рассмотрен опыт младших символистов в перспективе современных исканий литературоведческой науки в контексте осмысления слова. Освещены современные проблемы изучения специфики художественного слова, а также проблемы слова в творчестве В.Иванова и слова - символа в творчестве А.Блока. Раскрыто значение смысла для определения специфики слова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.88

Рубрики:

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію бунту натуралістів у Франції проти стилістики традиційного театру. Розглянуто аспекти творчості постановників А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвіля-Баркера, В.Немировича-Данченка та К.Станіславського. Охарактеризовано початки Ірландського драматичного руху, а також творчість провідних режисерів та критиків, які працювали в стилістиці реалістичного театру в США після Беласко. Простежено тяжіння до традиції в роботах Т.Вільямса й А.Міллера в США, Дж.Осборна й Е.Бонда в Англії.

Освещена история бунта натуралистов во Франции против стилистики традиционного театра. Рассмотрены аспекты творчества постановщиков А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвиля-Баркера, В.Немировича-Данченко и К.Станиславского. Охарактеризованы начала Ирландского драматического движения, а также творчество ведущих режиссеров и критиков, работавших в стилистике реалистического театра в США после Беласко. Прослежено тяготение к традиции в работах Т.Вильямса и А.Миллера в США, Дж.Осборна и Э.Бонда в Англии.

Проаналізовано теорії Р.Вагнера та Ф.Ніцше, які вплинули на п'єси Г.Ібсена, М.Метерлінка, режисуру О.-М.Люнє-По. Виявлено символістичні елементи у п'єсах П.Клоделя, Ж.Жіроду, В.Йєтса, Т.Еліота, Г.Лорки та Л.Піранделло. Охарактеризовано театр жорстокості А.Арто, новітній авангардний театр в Америці, а також театр абсурду на підставі діяльності Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пінтера та Е.Іонеско.

Проанализированы теории Р.Вагнера и Ф.Ницше, которые повлияли на пьесы Г.Ибсена, М.Метерлинка, режиссуру О.-М.Люне-По. Выявлены символистические элементы в пьесах П.Клоделя, Ж.Жироду, В.Йетса, Т.Элиота, Г.Лорки и Л.Пиранделло. Охарактеризованы театр жестокости А.Арто, новейший авангардный театр в Америке, а также театр абсурда на основании деятельности Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пинтера и Э.Ионеско.

Розглянуто творчість Г.Бюхнера, який був провісником експресіонізму. Простежено розвиток цієї стилістики у творчості Ф.Ведекінда, А.Стріндберга, Г.Кайзера, Е.Толлера, Ю.О'Ніла, Т.Вайлдера та Ш.О'Кейсі. Охарактеризовано аспекти творчості провідних постановників М.Райнгардта і В.Мейєрхольда. Висвітлено особливості епічного театру в контексті творчості Е.Піскатора, Б.Брехта, Ф.Дюрренматта, П.Вайса, Дж.Ардена та Е.Бонда, відзначено його розквіт у напрямках новітнього документального театру.

Рассмотрено творчество Г.Бюхнера, который был предвестником экспрессионизма. Прослежено развитие этой стилистики в творчестве Ф.Ведекинда, А.Стриндберга, Г.Кайзера, Э.Толлера, Ю.О'Нила, Т.Вайлдера и Ш.О'Кейси. Охарактеризованы аспекты творчества ведущих постановщиков М.Райнгардта и В.Мейерхольда. Освещены особенности эпического театра в контексте творчества Э.Пискатора, Б.Брехта, Ф.Дюрренматта, П.Вайса, Дж.Ардена и Э.Бонда, отмечен его расцвет в направлениях нового документального театра.

Уперше розглянуто модернізм як цілісність (епоху) в історії європейської культури, а типологію модернізму як художній метод. Визначено концепцію особистості. Висвітлено психіку людини як основу для структуризації епохи, описано психологічний тип символіста, експресіоніста, футуриста, сюрреаліста. Акцентовано увагу на проблемі літературознавчого психоаналізу.

Впервые рассмотрен модернизм как целостность (эпоха) в истории европейской культуры, представлена типология модернизма как художественный метод. Изложена концепция личности. Освещена психика человека как основа для структуризации эпохи, описан психологический тип Символиста, Экспрессиониста, Футуриста, Сюрреалиста. Акцентировано внимание на проблеме литературоведческого психоанализа.

Розглянуто проблему модернізму в поезії в першій половині ХХ століття в Україні та Польщі, а також його питомі та запозичені риси. На підставі узагальнення джерел загальноєвропейської історії новітньої літератури описано творчі постаті модерністів двох слов'янських націй. Визначено зміст понять модернізму, модерності, катастрофізму, візіонеризму, міфологізму, конструктивізму, футуризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.89

Рубрики:

Постмодернізм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.89

Рубрики:

Постмодернізм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто типологію національних особливостей українського та німецького натуралізму кінця ХІХ ст. У контексті порівняльного аналізу з теоретичними засадами німецьких натуралістів (Г.Гауптмана, М.Крецера, А.Гольца, Й.Шлафа) визначено загальні закономірності онтології натуралізму як творчого методу І.Франка. На підставі концепції психології людини з мас уперше в практиці вітчизняного літературознавства розкрито зміст поняття типології натуралізму. З використанням епістемологічної, естетичної й етичної конструкцій світоглядної парадигми доби проаналізовано натуралізм як мистецьке явище.

Рассмотрена типология национальных особенностей украинского и немецкого натурализма конца ХІХ ст. В контексте сравнительного анализа с теоретическими принципами немецких натуралистов (Г.Гаупмана, М.Крецера, А.Гольца, Й.Шлафа) определены общие закономерности антологии натурализма как творческого метода И.Франко. На основе концепции психологии человека массы впервые в практике отечественного литературоведения раскрыто содержание понятия типологии натурализма. С использованием эпистемологической, эстетической и этической конструкций мировоззренческой парадигмы эпохи проанализирован натурализм как художественное явление.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(Ук=4/8)-335 + Ш400.221.88

Рубрики:

Література

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретичні засади модернізму. Проаналізовано творчість Л.Українки з позиції модернізму, зокрема: проблему чоловічого і жіночого у драматичній поемі "Одержима", питання інтертексту в поемі, особливості художнього мислення Л.Українки-драматурга. Всебічно охарактеризовано творчість визначних українських літераторів останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст.: Є.Маланюка, В.Пачовського, Г.Косинки, Р.Іваничука, Ф.Потушняка, М.Коцюбинського, В.Барки, Н.Кибальчич, В.Винниченка, О.Кобиляньскої та ін.