Здійснено спробу осмислення культури як форми знакової комунікації. Розкрито значення мови культури та знака культури як понятійних феноменів, зокрема, визначено їх сутнісні ознаки, смислове поле та потенційні можливості стосовно аналізу художнього тексту.

Осуществлена попытка осмысления культуры как формы знаковой коммуникации. Раскрыто значение языка культуры и знака культуры как понятийных феноменов, в частности, определены их сущностные признаки, смысловое поле и потенциальные возможности относительно анализа художественного текста.

Розглянуто питання діалектики між відкритими та закритими текстами у контексті розуміння їх семіотичних стратегій. Проаналізовано вербальні та невербальні твори мистецтва, які або прагнуть інтерпретаційної співпраці реципієнта або намагаються досягти обмеженої та заздалегідь визначеної реакції адресата. Обгрунтовано можливість породження естетичних повідомлень у мові Едему. Висвітлено проблеми відкритості твору, взаємодії текстуальної стратегії та читача. Доведено, що семіотична методологія передбачає особливе спілкування автора та читача.

Рассмотрены вопросы диалектики между открытыми и закрытыми текстами в контексте понимания их семиотических стратегий. Проанализированы вербальные и невербальные произведения искусства, которые или стремятся к интерпретационному сотрудничеству раципиента или пытаются достичь ограниченной и заранее определенной реакции адресата. Обоснована возможность зарождения эстетических сообщений в языке Эдема. Освещены проблемы открытости произведения, взаимодействий текстуальной стратегии и читателя. Доказано, что семиотическая методология предусматривает особое общение автора и читателя.

Висвітлено проблеми транспортування сучасної картини світу в аспекті інтегрування ідей філософії та космології, культурології, екології. У контексті сучасного світогляду проаналізовано погляди філософів і представників галузей природознавства, суспільствознавства, людинознавства, мовознавства, мистецтвознавства. Розглянуто знання як педагогічну категорію, етизацію науки як детермінований фактор науково-технічного прогресу, інноваційні технології банківської діяльності як елемент сучасного економічного мислення. Проаналізовано особливості формування Збройних сил української держави гетьманом П.Скоропадським.

Освещены проблемы транспортировки современной картины мира в аспекте интегрирования идей философии и космологии, культурологии, экологии. В контексте современного мировоззрения проанализированы взгляды философов и представителей отраслей природоведения, обществоведения, человековедения, языковедения, искусствоведения. Рассмотрены знания как педагогическая категория, этизация науки как детерминированный фактор научно-технического прогресса, инновационные технологии банковской деятельности как элемент современного экономического мышления. Проанализированы особенности формирования Вооруженных сил украинского государства гетманом П.Скоропадским.

Наведено тлумачення української психологічної системи символічних образів. Висвітлено особливості символічної мови, надано інтерпретацію символіки тваринного та рослинного світу, природних феноменів, чисел, звуків, букв. Увагу приділено символіці кольорів. Запропоновано методику визначення й інтерпретації персонального кольору людини, викладено засади архетипової психології. Розкрито зміст поняття символіки як продукту культурно-історичного розвитку людини й етносу, в якому інтегруються світобачення, світорозуміння, менталітет, мова, духовність.

Приведено толкование украинской психологической системы символических образов. Освещены особенности символического языка, дана интерпретация символики животного и растительного мира, природных феноменов, чисел, звуков, букв. Внимание уделено символике цветов. Предложена методика определения и интерпретации персонального цвета человека, изложены основы архетиповой психологии. Раскрыто содержание понятия символики как продукта культурно-исторического развития человека и этноса, в котором интегрируются мировоззрение, миропонимание, менталитет, язык, духовность.

Розглянуто питання подібності та відмінності у функціях орнаменту та письма як найбільш давніх знакових систем, а також походження цих явищ крізь призму функціональних особливостей і призначення кожної із систем як засобу збереження та передачі певної інформації.

Досліджено особливості художніх інтерпретацій ігрової парадигми у мистецтвознавчих розробках російських символістів і футуристів кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто та проаналізовано концепції гри у культурологічних теоріях XX ст. Гру розглянуто як універсальну категорію культуротворчого процесу. Обгрунтовано актуалізацію гри у ситуації кризової культури. Виявлено конститутивну роль ігрової парадигми в естетичних теоріях, художній практиці та життєвотворчості російських символістів і футуристів. Охарактеризовано специфіку ігрових прийомів російських символістів і футуристів, суть якої полягає у рефлектуванні ними гри як способу творчої та життєвої реалізації. Встановлено типологічну подібність художніх і культурних інтерпретацій гри, наявних у цих напрямах.

Виявлено особливості масової культури за умов глобалізації та її впливу на національно-культурну ідентичність, що проявляється в посиленні її плюральності, відмови від жорсткої структурованості, ускладненні ідентифікаційної моделі. Досліджено міфологеми масової культури, що формують ілюзорний простір, в межах якого здійснюється вибір культурної ідентичності. Доведено, що екранна культура створює віртуальний світ, який пропонує індивідам поведінкові шаблони, образи, іміджі, спонукаючи до формування культурних ідентичностей, відмінних від традиційних. Обгрунтовано висновок, що за допомогою масової культури, засобів масової комунікації, Інтернету національно-культурна ідентичність суспільств видозмінюється, посилюючи свою мозаїчність і фрагментарність.

Проаналізовано особливості трансформації символу центру в західноєвропейській культурі. Доведено, що у культурі домодерну символ центру конституює ціннісну ієрархію, пов'язуючи емпіричну чуттєву реальність, що знаходиться на периферії Всесвіту, з ідеальним та всезагальним, що знаходиться в центрі. Обгрунтовано, що в античності логоцентрична картина світу базується на ідеях-ейдосах, що виступають символами, які поєднують фізичний світ та його духовний трансцендентний центр-Єдине (Благо). В межах середньовічної культури Логос як безособовий закон Універсуму трансформувався в образ Ісуса Христа, найвищою символізацією якого є людина. Висвітлено питання секуляризації розуміння центру та його символів в новоєвропейській культурі. Зазначено, що ідейні напрямки романтизму, ірраціоналізму та психоаналізу переносять людський центр в почуттєво-емоційну та несвідому сфери, які виражаються традиційною символікою центру. Визначено, що у ситуації постмодерну духовний та фізичний центри відсутні, а їх символи деградують у симулякри.

Досліджено філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії в її китайському й японському варіантах. Висвітлено головні етапи розвитку чайної культури в Китаї та Японії. Визначено функції та базові філософські принципи китайської чайної церемонії, їх трактування за часів середньовіччя та в сучасних дослідженнях, проведено порівняльний аналіз китайської та японської моделей чайного ритуалу. Введено до наукового обігу матеріали, факти, імена китайських та японських майстрів, пов'язаних з чайною культурою.

Розглянуто проблему визначення засад загальної систематики культурних кодів, зокрема, їх властивостей, різновидів і призначення.

Розглянуто чинники та вектори трансформації поняття "архетип", розкрито історіографію проблеми. Висвітлено еволюцію загальнолюдських символів у контексті культурно-творчих процесів другої половини XX - початку XXI ст. Викладено музикознавчі підходи до вивчення архетипових ідей та образів. Проаналізовано архетипові цінності в сучасній українській культурі в контексті композиторської творчості.

Проаналізовано історію розвитку символу як культурного об'єкта. Простежено взаємозв'язок окремо взятого символу "двері" з різними сферами життя особистості.

Визначено поняття "текст" як провідну категорію гуманітарної культури XX - XXI ст. Описано особливості тексту культури , принцип його функціонування , співвідношення з "контекстом" (середовищем, "життєвим світом" епохи).Розкрито значення тексту культури як змістового наповнення сучасної освіти. Охарактеризовано текст як об'єкт засвоєння та засіб навчання, виховання, й розвитку особистості. Констатовано, що інтеграція України у європейський освітній простір актуалізує проблему "культурологічності" змісту освіти.

Проведено комплексне дослідження культурологічно-музикознавчої проблематики архетипів як універсалій культури. Реконструйовано історико-теоретичні традиції осмислення феномену "архетип", узагальнено існуючу науково-теоретичну інформацію, що стосується чинників та напрямів еволюції та генези цього поняття, яка залучається до сфери українського музикознавства. Доведено, що архетипи є первообразами, базовими константами ментальності людства. Розкрито особливості архетипу як співбуття, виявлено генетичний зв'язок між архетипом і концептом, зв'язок між архетипом як співбуттям, пам'яттю культури та витоками художнього творіння. Виявлено особливості етнонаціональних архетипів в українській культурі. Розкрито специфіку та особливості архетипів у музичному мистецтві. Розглянуто музикознавчі підходи до вивчення архетипових ідей та образів. На основі екзистенційно-онтологічного методу та семіотичного аналізу творів сучасних українських композиторів відтворено типові для української сучасної музики архетипові моделі існування, розкрито динаміку притаманних їм форм. Введено до наукового культурологічно-музикознавчого тезаурусу архетипи: "Софійність", "Слово", "природа", "філософія серця", "морально-естетичні цінності", "Світло як Божественний архетип", "Тиша", "Дім", "Страх/Жах".

Здійснено культурно-антропологічну концептуалізацію свята як символічної форми культури із застосуванням авторської методологічної програми, що дозволило системно розкрити його конструктивний потенціал із урахуванням його сучасних трансформацій. Розкрито конструктивний потенціал свята не як лінійну послідовність окремих константних функцій, а як функціональний діапазон, що має універсальні параметри - ключові функціональні блоки, зумовлені онтологічною специфікою культурного буття людини, кожен з яких містить сукупність функцій, які перетинаються між собою, підсилюючи одна одну, а також варіативні культурно-історичні параметри - способи структурування і реалізації цих функцій, що визначаються специфікою конкретної культури на конкретно-історичному етапі її розвитку. Здійснено порівняльний аналіз конструктивного потенціалу свята у традиційній культурі, культурі Модерну і культурі Постмодерну.

Проаналізовано масову культуру як один з трьох (елітарна, масова, народна) сучасних пластів або зрізів культури, що сформувалася в другій половині XX ст. Показано, що масова світова культура руйнує державні кордони, хоча існують певні національні особливості її функціонування. У сучасному суспільстві вона виконує специфічні, властиві тільки їй соціальні функції, а тому є незамінною. Теоретичні судження підкріплено емпіричними фактами на прикладі найбільш поширених форм практичного втілення феномену масової культури: кіно, телебачення та Інтернет, які найбільш повно реалізують функції масової культури. Увагу приділено виокремленню специфічних особливостей (спільних і відмінних) української масової культури в порівнянні з зарубіжною, аналізу тенденцій розвитку масової культури в Україні.

Розглянуто проблеми сучасного культурного поля, перетвореного на екранну реальність, яка впливає на глядача, його світоглядну та життєву позиції. Саме конструювання реальності з закладеними в ній смислами за допомогою візуальних образів допомагають через кінематограф сформувати культурну реальність, а через неї здійснювати демонстрації життєвих світів, як фізичної реальності. Використання різних версій філософії культури дозволяє констатувати, що розуміння людиною культурних смислів і настанов здійснюється переважно на основі візуального досвіду.

Розглянуто символ як певне видиме вираження думок і прагнень головних значень і смислів культури, якими оточена людина. На думку автора символ є особливим сформованим різнобічним видом прояву життя людини і втіленням значеннєвих відмінностей і особливостей. Досліджено символ в історії розвитку філософської науки видатними філософами. Зафіксовано усталені в мусульманському світі символи Середньовіччя.

Рассмотрен символ как некое видимое выражение мыслей и стремлений главных значений и смыслов культуры, которыми окружен человек. По мнению автора, символ является сформированным разносторонним видом проявления жизни человека и воплощением смысловых различий и особенностей. Исследованы символы в истории развития философской науки выдающимися философами. Зафиксированы устоявшиеся в мусульманском мире символы Средневековья.

Symbols are considered as a certain visible expression of aspirations and thoughts pertaining the main meanings and senses of culture surrounding a human being. The author believes that symbol is a peculiar multilateral from of manifestation of the human being’s life and the actual realization of its shades of meaning and disclosing peculiarities are being revealed in art.

Проведено філософсько-педагогічний аналіз феномену гри та її місця в житті людини. Виділено елементи педагогічного потенціалу гри: її можливості для соціалізації людини, розвивальні, дидактичні, діагностичні можливості та потенціал прояву самобутності людини. Простежено еволюцію уявлень про сутність гри, виділено типи ігрових культур: інтуїтивний, прогностичний, раціонально-прагматичний, романтичний, гуманістичний, неогуманістичний, гедоністичний. Охарактеризовано кожен із типів культур, виокремлено значення врахування типів культур в педагогічній теорії та практиці. Розроблено та запропоновано до розгляду пакет дидактичних комп'ютерних ігор відкритого типу "Країна знань", "Тривіум", "Ерудит-квартет" та "Як козаки фізику вивчали".

Проведено философско-педагогический анализ феномена игры и ее места в жизни человека. Выделены элементы педагогического потенциала игры: ее возможности для социализации человека, развивающие, дидактические, диагностические возможности и потенциал проявления самобытности человека. Прослежена эволюция представлений о сущности игры. Выделены типы игровых культур: интуитивный, прогностический, рационально-прагматический, романтический, гуманистический, неогуманистический, гедонистический. Охарактеризованы каждый из типов культур, выделены значение учета типов культур в педагогической теории и практике. Разработан и предложен к рассмотрению пакет дидактических компьютерных игр открытого типа "Страна знаний", "Тривиум", "Эрудит-квартет" и "Как казаки физику изучали".

Досліджено розуміння архетипу в історико-філософській літературі. Особливу увагу звернено на тлумачення поняття "архетип" у філософських концепціях М. Еліаде, К. Леві-Строса, С. Кримського, К. Юнга. Феномен архетипу експлікується в тих сферах духовного життя людини, де є прототипи та повторюваність, зокрема в міфології, фольклорі, мистецтві, культурі загалом.

Исследовано понимание архетипа в историко-философкой литературе. Особое внимание уделено анализу понятия "архетип" в философских концепциях М. Элиаде, К. Леви-Стросса, С. Крымского, К. Юнга. Феномен архетипа експлицируется в тех сферах духовной жизни человека, где присущи прототипы и повторяемость, особенно в мифологии, фольклоре, искусстве, культуре в целом.

The comprehension of the "archetype" in historical- philosophical literature is researched in the article. Special attention is concentrated on the notion of "archetype" in the philosophical conception of M. Eliade, K. Levi-Stross, S. Krymskiy, K. Yung. The phenomenon of archetype is observed in those spheres of man's spiritual life, where prototypes and recurrence are presented, especially in mythology, folk-lore, art and culture in whole.