Ломоносівський підводний масив (ЛПМ) розташований уздовж підніжжя континентального схилу Чорного моря у 26 милях від м. Севастополь. Нові дані підтвердили існування у ньому магматичних порід двох острівнодугових серій - вапняково-лужної та бонінітової. Крім того, у західній половині масиву виявлено породи ще однієї острівнодугової серії - шошонітової. Отже, у межах підводного відслонення довжиною біля 44 км встановлено всі три серії, характерні для океанічних острівних дуг, породи яких розташовані у певному для цих дуг порядку. Останній дозволяє зробити висновок, що гіпотетична зона субдукції має бути скерована у бік Східно-Європейської платформи. ЛПМ - це фрагмент колись суцільної острівної дуги середземноморського типу, закладеної на континентальному підгрунті. Крім того, походження ЛПМ може бути пояснено за рахунок рифтогенезу або колізії континентальних плит. Причорноморську гілку Середземноморського складчастого поясу можна розглядати як сукупність субзгідних острівних дуг та колізійних терейнів, які нарощувалися на південній околиці Східно-Європейської платформи у напрямку з півночі на південь, від юри до палеогену.

Розглянуто екологічні та грунтово-меліоративні проблеми глобального та регіонального характеру, що виникають у зв'язку з геохімічними процесами в системі "грунт - атмосфера" та перенесенням солей на значні відстані завдяки діяльності вітру.

Рассмотрено формирование основных принципов рекреационного строительства в новых социально-экономических условиях Украины, которая обладает уникальными природно-климатическими и этно-историческими возможностями. Отмечено, что аграрно-рекреационная среда является высококачественным рекреационным ресурсом, до сих пор в полной мере не исследованным и не востребованным обществом. Предложена методика учета и использования рекреационных ресурсов, дано обоснование приращения их за счет аграрных территорий без ущерба для сельскохозяйственного производства, приводится теоретическое обоснование агропарка как нового ландшафтно-рекреационного объекта.

Висвітлюється історія розвитку комплексних досліджень природи території Правобережної України, перспективи їх розвитку. Розглядаються основи теорії та методи регіональних досліджень антропогенних ландшафтів, наводиться класифікація і структура антропогенних ландшафтів Правобережної України: селитебних (міських), сільськогосподарських, лісових, водних, промислових, дорожніх, рекреаційних та белігеративних (від латинського beligero - вести війну). Досліджуються взаємозв'язки між основними класами антропогенних ландшафтів, ландшафтні межі, перехідні зони селитебних ландшафтів, антропогенні ландшафти як парадинамічні системи. Повідомляється про зональність антропогенних ландшафтів, представлено схему природно-господарського районування, зроблено прогноз розвитку і розглянуто можливості оптимізації антропогенних ландшафтів Правобережної України на наступні 10 - 15 років.

На основе полевых исследований в Черногорском (Карпаты) и Ковельском (Малое Полесье) ландшафтах показаны структуры биополей отдельных видов деревьев и фитоценозов в целом. Проанализирована суточная ритмика мощностей и плотностей биополей деревьев в пределах всех структурных слоев.

Роботу присвячено експертизі природознавчої спрямованості. На основі системно-синергетичного світогляду і коадаптивної парадигми природокористування розроблено теоретико-методичну базу геоекологічної експертизи. Остання розглядається як новий науково-практичний вид діяльності і як новий експертний напрям у науці, який тільки формується.

Висвітлено основні методи фізичної географії, становлення її методології у контексті наукових революцій, роль методології у теоретичних побудовах. Розкрито зміст понять "об'єкт" і "предмет" фізичної географії. Проаналізовано логіку зміни уявлень про них. Запропоновано оригінальні ідеї про компоненти-сфери географічної оболонки та речові компоненти ланшафтної сфери.

На прикладі терикоників вугільних шахт показано, як під впливом гірничовидобувної промисловості відбувається зміна природних ландшафтів Донбасу. Відмічено, що значна частина природних кальцієвих ландшафтів регіону перетворилась на сірчанокислі. Наведено хімічний склад відвальної породи терикоників, її токсичність, радіоактивність. Покращання гірничопромислових ландшафтів можливо завдяки лісовій рекультивації земель.

Розглянуто закономірності формування клімату, поширення основних метеорологічних елементів по території Карпато-Подільського регіону. Наведено огляд різноманітних метеорологічних явищ погоди, розглянуто погодні процеси на протязі року тощо.

Розглянуто територію, географічне розташування та кліматичні умови Черкащини. Особливу увагу приділено висвітленню природних ресурсів (мінерально-сировинних, рудних і нерудних корисних копалин, рослинного і тваринного світу, фітолікувальних рекреаційних ресурсів тощо), а також проблемам їх використання та охорони.

Подано географічну характеристику природи, населення і господарства Черкащини, зокрема, демографічної ситуації, чисельності, густоти, природного руху, національного складу та соціальної структури населення. Розглянуто динаміку формування системи розселення.

Проаналізовано геологічний фактор антропогенної екосистеми. Надано екологічну оцінку стану геологічного середовища. Визначено пріоритетні напрямки стабілізації антропогенної екосистеми Кривбасу. Досліджено рослинний покрив техногенних ландшафтів. Висвітлено стан та методи забезпечення радонової безпеки в оселях Кривбасу. Описано структурну організацію угруповань наземної мезофауни як показник рівня антропогенного навантаження.

Закарпатье, являющееся классическим примером переходной внутриконтинентальной контактной геоморфологической зоны, характеризуется интерференцией и сложным взаимодействием нелинейных природных и природно-техногенных процессов разных типов, образующих на современном этапе различные парагенетические комплексы. Наибольшую угрозу в возникновении экстремальных ситуаций представляют морфоструктурные узлы, с которыми связываются активизации землетрясений, подвижек по тектоническим разломам, экзогенных процессов разных типов, прежде всего гравитационных (оползневых, обвальных) и эрозионных, а также вытянутая вдоль побережья Выгорлат-Гутинского хребта и флишевых Карпат зона повышенной эрозионной опасности и разгрузки выносимого из горной части терригенного материала.

Розглянуто питання методології, теорії та методики геоморфологічних досліджень, зокрема, використання аерокосмічної інформації в інженерно-геоморфологічному картографуванні, ендогенні, екзогенні та антропогенні процеси у довкіллі та їх підпорядкування глобальним закономірностям функціонування природного середовища, а також актуальні напрями вивчення техногенного рельєфу. Досліджено регіональні проблеми в геоморфології, у т.ч. успадковування та направленість розвитку неоструктури центральної частини північної України, динаміку континентального осадконакопичення в неогені та її кореляцію з еволюцією морських басейнів півдня території України, особливості поширення шкідливих рельєфотворчих процесів в Українських Карпатах. Особливу увагу приділено палеографії та палеогеоморфології, особливо, палеографічним та палеогеоморфологічним аспектам формування нафтоматеринських товщ у Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному басейні, а також характеристиці та умовам формування палеозападин плейстоценового віку Волинського Полісся.

Розглянуто питання морфології, генезису та історії розвитку рельєфу Передкарпаття. Велику увагу приділено морфоструктурному аналізу, типологічним особливостям рельєфу. Запропоновано детальну схему геоморфологічної регіоналізації, а також проаналізовано сучасні геоморфологічні процеси, зокрема, площинного змиву, лінійного розмиву, зсувні, обвально-обсипні, карстові та сельові процеси.

За даними аерокосмогеологічних досліджень, флюїдодинамічні процеси в літосфері найактивніше розвиваються в межах геофлюїдодинамічних вузлів перетину лінійних зон горизонтальних напруг, що розглядаються як один із активних факторів формування сучасних ландшафтів. З ними пов'язано формування досить обширних аномальних форм рельєфу суходолу, морських кіс, піщаних банок, степових блюдець і подів, озер, зсувних амфітеатрів, аномальних змін фізіології рослин та їх оптичних характеристик. Генетичний зв'язок ландшафтів із геофлюїдодинамічними структурами є основою вивчення останніх дистанційними методами.

Систематично викладено теорію та методику геохімії ландшафтів та її відгалужень (геохімії техногенезу, ландшафтно-геохімічної екології, ландшафтно-геохімічної агроекології, медичної екогеохімії). Розглянуто основні закономірності міграції хімічних елементів у геосистемах та особливості ландшафтно-геохімічної структури України. Подано методику ландшафтно-геохімічної характеристики екологічного стану територій з прикладами її використання у процесі оцінки геосистем заповідників, рекреаційних, сільськогосподарських, міських територій, у зонах впливу АЕС, промислових зонах.

Исследованы геоисторические и экологические закономерности образования и развития геосистемы северо-западного шельфа Черного моря, проведено его ландшафтное и геохимическое районирование. Рассмотрены геологические процессы и их влияние на экосистему шельфа, а также тенденции развития ландшафтов и природных процессов, определяющих характер изменения экологической обстановки. Дана оценка роли техногенного воздействия на экосистемы.

Представлено тлумачення термінів, які використовуються в грунтознавстві, географії грунтів, а також при розгляді питань методики вивчення грунтів, структури грунтового покриву тощо.

Досліджено міграцію важких металів у генетичних горизонтах грунтового розрізу в грунтах типового потужного малогумусного великопилуватосуглинкового чорнозему, закладеного у неоелювіальному елементарному ландшафті на території філії Українського степового природного заповідника "Михайлівська цілина". Наведено ряд досліджуваних елементів за коефіцієнтом радіальної диференціації у гумусовому горизонті. Виділено два типи перерозподілу рухомих форм важких металів у грунтовому профілі.