Розроблено базу даних для зберігання, графічного подання і математичного аналізу спектральної інформації. База даних містить 2029 спектрів місць падіння фрагментів комети Шумейкер-Леві 9 на Юпітер. Bcі спектри виправлено за систематичними помилками спостережень та наведено в лінійній шкалі довжин хвиль. Відношення сигналу до шуму - близько 100. Розроблено програмні засоби для проведення дисперсійного аналізу обраного набору спектрів. Спектральні дані можна одержати за електронною адресою bochkov@crao.crimea.ua.

Розглянуто задачу про визначення часу релаксації температури пилинок, які руйнуються за умов зовнішньої кометної атмосфери, до її рівноважного значення. Числовим методом розв'язано рівняння, що описує зміну кількості тепла пилинки в полі сонячної радіації з урахуванням втрат на сублімацію. Розрахунки проведено для чистого льоду та льоду, забрудненого вуглецем або силікатом. Отримано значення часу релаксації температури для різних розмірів пилинки за фіксованого початкового відхилення. Він може досягати кількох хвилин за 1 а. о. Залежність часу релаксації від розмірів має принципово різний характер для пилинок з льоду, забрудненого силікатом або вуглецем. Знайдено хід температури з часом та залежності часу релаксації температури від її початкового відхилення. Модель дозволяє вирішувати задачу про встановлення стану теплової рівноваги для ізотермічних пилинок у космічному просторі залежно від їх складу та зовнішніх умов.

Запропоновано критерій розділення метеоритних кратерів на ударні та вибухові. Припущено, що ударні кратери утворюють метероїди, висота максимального гальмування яких знаходиться над поверхнею Землі. Якщо максимальне гальмування тіл відбувається на поверхні Землі або не досягається внаслідок зіткнення з поверхнею планети, такі метеороїди утворюють вибухові кратери. Тому мінімальний вибуховий кратер утворюється тілом, максимальне гальмування якого знаходиться на поверхні нашої планети. На підставі отриманих результатів із використанням теорій кратероутворення К. П. Станюковича та Е. Епіка обчислено мінімальні розміри вибухових кратерів. Розрахунки виконано для випадків зіткнення кам'яних тіл, кам'яних із залізними та кам'яних і залізних із глинистим грунтом. Коефіцієнт абляції найбільше впливає на отримані результати. Наведено пояснення розходження результатів, отриманих у разі використання вище згаданих теорій кратероутворення.

На основі сучасних результатів дослідження малих тіл Сонячної системи розглянута проблема метеорно-астероїдної небезпеки. Використовуючи інформацію одного з найбільших банків метеорних даних та результати розрахунків еволюції орбіт астероїдів, сформульовані нові підходи до пошуку космічних тіл, які являють небезпеку для Землі. Висвітлені питання руйнування метеороїдів різних мас в атмосфері і на поверхні Землі і запропоновано критерій розподілу метеоритів на ударні та вибухові. Проведено аналіз даних про доплив космічних тіл на планету в широкому спектрі мас. Наведено результати розрахунків ймовірностей зіткнень космічних апаратів з метеороїдними частинками.

Проведено числове моделювання розподілу яскравості по видимій поверхні астероїда для визначення положення фотоцентра для різних законів розсіяння світла (Ламберта, Ломмеля - Зеєлігера, Хапке, теоретичного та емпіричного законів Акімова). Використано числову фотометричну модель, що передбачає довільну форму астероїда, довільний розподіл альбедо по поверхні та довільний закон розсіяння світла. Показано, що зміщення видимого центра відносно геометричного суттєво залежить від фазового кута астероїда, його форми та закону розсіяння світла. Величина зміщення може складати 30 - 40 % кутового радіуса астероїда. Для астероїдів з розмірами понад 0,1'' такі зміщення перевищують похибку космічних астрометричних вимірювань і близькі до похибок наземних спостережень. Їх урахування може суттєво підвищити точність положень астероїдів. Наведено практичні рекомендації щодо визначення та врахування зміщення фотоцентра астероїда.

Розглянуто задачу інтерпретації даних, одержаних під час непрямих вимірювань. Описано розв'язання недообумовленої системи лінійних рівнянь з великою кількістю невідомих. Наведено результати моделювання, включаючи прогноз добового змінювання коефіцієнта заповнення метеорного каналу.

Проаналізовано алгоритм визначення швидкості метеорного тіла за коливаннями в амплітудно-часовій характеристиці. Запропоновано вдосконалений метод визначення швидкості, що має кращі якісні показники. Наведено результати перевірки роботи двох алгоритмів на комп'ютерній моделі.

Досліджена структура хвостів комети 1996 В2 (Xіякутаке) за фотографіями, одержаними в березні-квітні 1996 р. Під час найбільшого зближення комети із Землею відбулося явище, схоже на відрив хвоста I типу. Повідомляється про інші особливості структури хвостів комети, що свідчать про взаємодію хвоста I типу з сонячним вітром.

Поставлено та розраховано задачу зміни теплового випромінювання кометних пилинок внаслідок порушення їх теплової рівноваги. Розглянуто випадки фіксованих початкових відхилень температури та відхилень, найбільших із можливих у моделі подрібнення пилових частинок. Наведено значення часу релаксації температури пилинок, розраховані за рівнянням, що визначає зміну кількості тепла пилинки в полі сонячної радіації, для випадку її максимальних початкових відхилень. Досліджено нерівноважне теплове випромінювання пилинок із чистого льоду та льоду, забрудненого силікатом та вуглецем. Показано, що льодяні пилинки, забруднені вуглецем, під час подрібнення практично не виходять зі стану теплової рівноваги. На противагу цьому, пилинки з чистого льоду та забруднені силікатом розмірами 10 - 100 мкм, утворені внаслідок подрібнення, можуть значний час перебувати в стані з порушеною тепловою рівновагою. Зміни теплового потоку пилинок відносно рівноважного стану мають виражену асиметрію: внески від пилинок, що охолоджуються, та від тих, що нагріваються, суттєво різні. За цих умов теплове випромінювання пилинок, які охолоджуються, усереднене за час релаксації, може змінюватись відносно рівноважного майже в 100 разів на довжині хвилі 3 мкм, ефект зростає зі зменшенням довжини хвилі.

Наведено структурно-мінералогічні характеристики семи графітовмісних ксенолітів, знайдених в одному з індивідуальних зразків хондриту Кримка. За будовою, мінеральним і хімічним складом ксеноліти є близькими один до одного, але відрізняються від основної частини хондриту Кримка та інших метеоритів.

Знайдені у хондриті Кримка сім графітовмісних ксенолітів не відповідають жодному з відомих типів метеоритної речовини та належать до нового різновиду речовини типу вуглистих хондритів. За мінеральним складом вони найбільш близькі вуглистому фрагменту з метеориту Кримка, який містить "містерит", органічні сполуки і графіт. Спільність головних і відмінність другорядних мінералогічних характеристик графітовмісних фрагментів пояснюється спільним джерелом первинної речовини, але різним ступенем їх метаморфічного перетворення в первинному тілі (або тілах).

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1

Рубрики:

Астероїди

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.27

Рубрики:

Періодичні комети

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.27

Рубрики:

Періодичні комети

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведена биография выдающегося ученого в области отечественной метеорной радиолокации, доктора наук Б.Л.Кащеева, изучена его деятельность, представлены научные труды по метеорной астрономии. Освещены достижения радиолокационных астрономических исследований метеоров в Харькове. Проанализирована рецензия на монографию Б.Л.Кащеева и В.Н.Лебединца "Радиолокационные исследования метеорных явлений".

Рассмотрены история исследований, аппаратура и методические аспекты определения яркости и поляризации (ЯП) зодиакального света (ЗС). Проанализированы особенности наземных и космических измерений ЯП ЗС до начала 1990-х гг. Описаны методы измерения степени элиптичности ЗС, предложены модели распределения концентрации межпланетной пыли. Освещены особенности определения инверсии интеграла яркости. Определена взаимосвязь изменения яркости ЗС с солнечной и магнитной активностью.

Освещено состояние экологии космического пространства. Предложена модель его засоренности, установлены физические закономерности распределения по пространству плотности концентрации осколков космического мусора (ОКМ) и скоростей их поступательного движения в зависимости от времени на основе законов механики применительно к сплошным средам в поле земной гравитации. Описаны методы практического расчета скорости и плотности концентрации ОКМ в каждой точке пространства и в каждый момент времени как решение уравнений механики в специально выбранной системе координат. Путем последовательного применения специально доказанных теорем обоснованы возможности и методика ее построения. Проведена оценка точности мотода расчета пространственно-скоростного распределения ОКМ в облаке.

Рассмотрены сферы применения и история метеорной радиосвязи и синхронизации шкал времени. Проанализированы факторы, сдерживающие их развитие. Предложены теоретические и экспериментальные методы исследований, направленные на совершенствование радиометрических систем и синхронизации. Представлена модель метеорного канала синхронизации. Описаны свойства М-оценок центра распределения при известной и неизвестной дисперсии. Изложены особенности применения радиометеорной аппаратуры для оперативной синхронизации стандартов времени и частоты в пределах прямой видимости. Определена методика расчета ориентации антенн.

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.3-5

Рубрики:

Метеори. Боліди

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для 24-х моментів спостережень наведено уточнені оцінки фізичних параметрів у плазмовому хвості комети Абе C/1970 N 1. Використано дифузійну модель. Вивчено зв'язок між змінами магнітного поля у плазмовому хвості комети у період 3О вересня - 8 жовтня 1970 р. та сонячними спалахами.