Проведено числове моделювання розподілу яскравості по видимій поверхні астероїда для визначення положення фотоцентра для різних законів розсіяння світла (Ламберта, Ломмеля - Зеєлігера, Хапке, теоретичного та емпіричного законів Акімова). Використано числову фотометричну модель, що передбачає довільну форму астероїда, довільний розподіл альбедо по поверхні та довільний закон розсіяння світла. Показано, що зміщення видимого центра відносно геометричного суттєво залежить від фазового кута астероїда, його форми та закону розсіяння світла. Величина зміщення може складати 30 - 40 % кутового радіуса астероїда. Для астероїдів з розмірами понад 0,1'' такі зміщення перевищують похибку космічних астрометричних вимірювань і близькі до похибок наземних спостережень. Їх урахування може суттєво підвищити точність положень астероїдів. Наведено практичні рекомендації щодо визначення та врахування зміщення фотоцентра астероїда.

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1

Рубрики:

Астероїди

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1

Рубрики:

Астероїди

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано методику визначення орієнтації та фазової кривої астероїда, де використано модель опуклого 38-гранника (число граней можна довільно збільшувати). Форма моделі визначається площами граней. Розв'язання цієї задачі зведено до симплекс-мінімізації квадратичного функціоналу. Розглянуто також іншу методику визначення орієнтації астероїда, що використовує критерій взаємної узгодженості його фотометричних кривих. Методи перевірено на модельних прикладах та на фотометричних кривих астероїда 433 Ерос.

За допомогою комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричний період обертання та співвідноношення півосей фігури для астероїдів 22 Kalliope, 75 Eurydike, 93 Minerva, 97 Klotho, 105 Artemis, 113 Amalthea, 119 Althaea, 201 Penelope, 270 Anahita, 338 Budrosa, 487 Venetia, 674 Rachele, 776 Berbericia, 887 Alinda ma 951 Gaspra. Для восьми з них (75, 97, 105, 113, 119, 338, 674 і 887) ці визначення зроблено вперше. Використано числову фотометричну модель астероїда, що передбачає еліпсоїдальну форму тіла, однорідний розподіл альбедо по поверхні та закон розсіяння світла Акімова.

За допомогою комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричний період обертання та співвідноношення півосей фігури для астероїдів 158 Koronis, 167 Urda, 208 Lacrimosa, 211 Isolda, 263 Dresda, 268 Adorea, 277 Elvira, 311 Claudia, 321 Florentina, 344 Desiderata, 347 Pariana, 369 Aeria, 462 Eriphyla, 480 Hansa, 534 Nassovia, 631 Philippina, 720 Bohlina, 1223 Neckar, 4954 Eric. Для дев'яти з них ці визначення зроблено вперше. Беручи до уваги всі дані з визначення координат полюсів, напрямку обертання та параметрів форми, зроблено якісний аналіз та інтерпретацію даних про нахил осей обертання астероїдів до екліптики, особливості зворотного обертання та співвідношення півосей їх фігури.

Обговорено можливість застосування задачі двох нерухомих центрів для опису динаміки подвійних астероїдів. Як приклад розглянуто задачу про порівняння двох описів прецесійного руху супутника астероїда: опису, що дається в першому наближенні формулами для вікових збурень елементів орбіти під дією другої зональної гармоніки гравітаційного потенціалу, та опису за допомогою задачі двох нерухомих центрів.

Наведено криві блиску й оцінки періодів обертання астероїдів 1090 Sumida, 1999 LF6, 2001 US16, 2003 YT1, 2004 LJ1, одержані в Андрушівській астрономічній обсерваторії в 2004 р.

Отмечено, что решение фундаментальных проблем возникновения и эволюции Солнечной системы (СС) требует всестороннего исследования малых тел СС. Последнее десятилетие ознаменовалось многочисленными открытиями спутников у астероидов. Их изучение дает: возможность уточнения масс астероидов, их плотностей и других физических характеристик; информацию для создания средств защиты Земли от столкновения с астероидом, а также для планирования и развития полетов к астероидам в целях их исследования и использования для нужд человечества. В обзоре изложены наблюдательные данные об известных спутниковых системах астероидов, описаны методы обнаружения и исследования их основных характеристик, возможные механизмы образования спутников у астероидов, устойчивость их движения.

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1в641.0 + В622.4в641.0

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены современные работы по анализу опасности от небесных тел. Вероятность столкновения астероидов с Землей предложено оценивать по Туринской шкале. Проанализированы методы защиты Земли от астероидной опасности. Сделан вывод, что можно предупредить катастрофу космического масштаба, используя радиолокаторные наблюдения за малыми планетами. Кроме того, необходимо дальнейшее усовершенствование систем защиты Земли.

Представлены значения масс 21 астероида главного пояса, определенные динамическим методом, из которых 13 имеют относительную ошибку, меньшую 50 %. Установлено, что исключение ранних позиционных наблюдений, а также привлечение современных высокоточных наблюдений уменьшают погрешность оценки масс астероидов.

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1

Рубрики:

Астероїди

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании численных расчетов эволюции орбит астероидов сделан вывод о возможности действия в Солнечной системе негравитационного эффекта, вызывающего пространственное разделение астероидов с разными альбедо и с размерами в десятки километров. С целью поиска новых аргументов выполнен анализ невязок в использованных каталогах орбит астероидов на 1996 г. и на 2006 г. Получено, что для орбит с большими значениями невязок зависимости, указывающие на возможность негравитационного эффекта, выражены более четко, чем аналогичные зависимости для орбит с меньшими значениями невязок. Этот результат можно рассматривать как косвенное подтверждение отмеченного негравитационного эффекта.

Фотометрия - один из наиболее эффективных методов исследований, который обеспечил огромный объем данных об альбедо, размерах, форме и вращении, оптических и структурных свойствах астероидов и других малых тел Солнечной системы. Вклад фотометрического метода в определение этих характеристик астероидов является решающим. В обзоре представлены основные результаты изучения астероидов в трех наиболее важных направлениях: определение формы и параметров вращения астероидов; изучение оптических свойств их поверхностей; обнаружение и изучение двойных систем среди астероидов.

  Скачати повний текст

Проведено фотометричні ПЗЗ-спостереження п'яти астероїдів, за яким оцінено їх періоди обертання та вперше визначено координати полюсу, напрямок, швидкість обертання та форму трьох з них, зокрема, 122 Gerda, 221 Eos та 700 Auravictrix. З використанням комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричні періоди обертання та співвідношення півосей фігури, в загальному для 39-ти астероїдів, а для 21-го з них ці параметри визначено вперше. У процесі визначення параметрів обертання та форми астероїдів з використанням комбінованого методу у фотометричній моделі тривісного еліпсоїда вперше використано закон розсіювання світла Акімова та фазову функцію, запропоновану В.Г.Шевченком, як найбільш відповідних розсіюючим властивостям поверхонь астероїдів. Систематизовано дані стосовно параметрів обертання та форми 196-ти астероїдів, одержаних іншими дослідниками. За результатами дослідження показано: анізотропія в розподілі осей обертання за екліптичною широтою має місце тільки для астероїдів з прямим напрямком обертання; ступінь анізотропії та переважання прямого напрямку обертання над зворотним зростають відповідно збільшенню діаметрів астероїдів; глибина мінімуму в залежності долі астероїдів зі зворотним обертанням від їх діаметрів для астероїдів M-типу більша, ніж для S-типів і, тим більше, для C-типів, що дає підставу зробити припущення стосовно можливої тенденції залежності глибини мінімума від густини речовини астероїдів (зростання її від C та інших низькоалбетних астероїдів з найменшою густиною до астероїдів S-типу і до M-астероїдів, що

Досліджено оптичні властивості поверхонь малих тіл внутрішнього та зовнішнього поясів Сонячної системи. Наведено результати фотометричних і поляриметричних спостережень обраних астероїдів, що наближаються до Землі, астероїдів головного поясу, кентаврів та тіл поясу Койпера, що належать до різних динамічних класів. Запропоновано першу таксономію кентаврів і тіл поясу Койпера за даними показників кольору їх поверхонь у видимій та ближній інфрачервоній ділянках спектра. Встановлено закономірності розподілу різних типів поверхні та орбітальних параметрів, що характеризують сучасну фізико-хімічну структуру внутрішньої частини поясу Койпера. Проведено поляриметричні спостереження більш ніж 100 астероїдів у межах кооперативної міжнародної програми, що практично подвоїло кількість астероїдів, для яких є методи вимірювання ступеня лінійної поляризації світла, відбитого їх поверхнями, та розширено дані щодо поляриметричних властивостей поверхонь астероїдів рідкісних композиційних типів. Виявлено астероїди зі специфічними оптичними властивостями поверхні. Встановлено раніше невідомі особливості перебігу фазових залежностей блиску та поляризації поблизу опозиції низькоальбедних астероїдів та тіл поясу Койпера.

  Скачати повний текст

Вперше на основі частотного аналізу тісних рядів спостережень виявлено свідчення наявності одного та декількох дрібних супутників в А33 1 620 Географ. Одержано підтвердження подвійності великих астероїдів головного поясу 87 Сільвія та 423 Діотіма. Уточнено періоди їх процесії на основі оригінальних спостережень з залученням результатів інших дослідників. Виділено сімейство подвійного астероїда 423 Діотіма. Розглянуто зв'язки відомих подвійних астероїдів з сімействами в контексті будови головного поясу астероїдів. Наведено оцінку процентного вмісту складних супутникових систем в різних областях Сонячної системи.