Робота містить в собі постановку задачі розрахунку руху сипучого середовища в пристрої з складною геометрією та її розв'язання методами імітаційного моделювання і кінцевих елементів. Математична модель середовища розглядається як в'язко-пластична і містить фізичні та геометричні нелінійності, які зумовлюють поведінку середовища рідини, та твердого тіла. Задачу розглянуто в розтині оптимізації функціональних характеристик, які обумовлюють процес. Отримано принципово нові результати і залежності. Алгоритми оптимізації пройшли успішну апробацію в наукових космічних експериментах.

Стисло описано методику зведення спостережень Марса та його супутників до системи каталогів PPM і ACT. Визначено відхилення O - C і зроблено їх аналіз.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-42

Рубрики:

Марс

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-42

Рубрики:

Марс

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано концепцію російського приладу ХЕНД, установленого на борту американського космічного апарату "2001 Марс Одісей", а також результати нейтронної спектроскопії поверхні Марса, одержані в цьому експерименті. Проведені вимірювання дозволяють оцінити вміст води в приповерхневому шарі планети товщиною 1 - 2 м. Показано, що на півночі та півдні Марса є величезні райони "вічної мерзлоти" з дуже високим (кілька десятків процентів за масою) вмістом льоду.

Розглянуто метод генерування короткострокових часових серій значень середнього тиску за день на поверхні Марса. До основи методу покладено техніку, запропоновану Боксом і Дженкінсом, у якій для моделювання використовуються авторегресія, інтегрування, ковзне середнє. Розроблено специфічну процедуру, яка складається з основних етапів: усереднення, поділу та авторегресії. Стандартну техніку ковзного середнього замінено процедурою, що базується на поділі тиску на складові: середнє та надлишок.

Розглянуто інтерпретацію планетарних аномалій гравітаційного поля Марса з їх взаємозв'язком із внутрішньою неоднорідною будовою планети. Побудовано модель тривимірного розподілу густини. Як вихідну інформацію використано модель гравітаційного поля Марса до 18-го порядку та степеня, параметри тришарової моделі (кора, мантія, ядро) та планетарні параметри. Побудовано карти горизонтальних неоднорідностей густини на глибинах 50, 100, 1730 км і надано їх інтерпретацію.

Рассмотрена интерпретация планетарных аномалий гравитационного поля Марса и Луны в их взаимосвязи с внутренним неоднородным строением. Модель гравитационного поля Марса и Луны до 20-го порядка и степени, а также параметры трехслойной модели (кора, мантия, ядро) и планетарные параметры использованы в качестве исходной информации. Построены модели трехмерного распределения плотности для Марса и Луны. Дана интерпретация карт горизонтальных неоднородностей плотности соответственно на глубинах 50, 100, 1700 км для Марса и 60, 100, 1400 км для Луны.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-53 + В654.137-53

Рубрики:

Марс

Місяць

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-42 + В344.1

Рубрики:

Марс	Експериментальні методи і апаратура спектроскопії

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*739.17-659 + В654.14-4

Рубрики:

Біологія людини

Марс

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Выполнено компьютерное моделирование переориентации фигуры литосферы Земли и Марса. Показано, что фигура поверхности литосферы имеет иную ориентацию, чем фигура геоида (ареоида) и в процессе эволюционного саморазвития планеты в результате действия эндогенных и гравитационно-ротационных сил происходит перераспределение масс, что приводит к напряженному состоянию литосферы. Решение этой задачи рассматривается на примере аппроксимации высот поверхности литосферы двухосным эллипсоидом с семью параметрами. Введя понятие "эволюционного отклонения отвеса" и предположив, что тангенциальные силы пропорциональны углу между направлением линии отвеса в прошедшую геологическую эпоху и нынешним направлением в заданной точке, рассчитаны действующие горизонтальные силы в верхней оболочке планеты. Вычисленные поля векторов тангенциальных сил показывают хорошее совпадение с направлением пространственно-временного перемещения материков и тектонических плит на Земле и согласуются с результатами измерений горизонтальных составляющих векторов смещений станций GNSS Это достаточно убедительно свидетельствует о том, что дитосферные массы при длительном воздействии вихревых ротационно-гравитационных сил приобретают свойства ползучести. В результате взаимодействующие блоки и плиты в рамках вихревой ротационно-гравитационной модели могут быть связанными упругими палями, которые создают единое планетарное геодинамическое поле, формирующее эволюционное состояние геосреды.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14 я9 + О687 я9

Рубрики:

Марс	Польоти на планети

Шифр НБУВ: ВА819154 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Северо-южная (С-Ю) асимметрия фигуры Земли хорошо видна на ее поверхности: на широтах 75 - 90 градусов Северному Ледовитому океану соответствует Антарктический континент, на широтах 50 - 70 градусов преобладанию континентов в Северном полушарии соответствует простирание сплошного океана в Южном полушарии. Такая приуроченность асимметрии к географическим координатам, т. е. осесимметричность явления, наталкивает на предположение, что С-Ю асимметрия фигуры Земли связана с вращением планеты и, возможно, обусловлена им. С-Ю асимметрию вращающихся тел объяснил Н. А. Козырев в работе "Причинная или несимметричная механика". Он постулировал направленность времени, связал с ним направленность пространственных вращений и ввел новое физическое понятие - "время", способное переносить энергию и момент вращения, но не несущее поступательного импульса. Последнее означает, что в быстровращающихся (приэкваториальных) частях планеты появляется сила одного направления, а в медленновращающихся (по линейной скорости, угловая скорость может быть одинаковой) приосевых частях - противоположного направления; сумма сил равна нулю. Цель работи - исследование возможности подобной асимметрии на других планетах. На Марсе С-Ю асимметрия оказалась в несколько раз более интенсивной, чем на Земле, и другого знака. На обеих планетах выделены значительные плотностные неоднородности, которые могут создавать значительный вклад в С-Ю асимметрию. На Юпитере наблюдается асимметрия атмосферных вихревых систем в северной и южной полярных шапках, асимметрия гравитационного поля невелика и, как предполагается, отражает динамику атмосферных потоков до глубины 4000 км.