Досліджено мовленнєві тактики (МТ) у комунікативній ситуації (КС) "освідчення в коханні" з урахуванням різноманітних факторів мовленнєвого спілкування - соціальних ролей комунікантів, лексико-синтаксичних засобів, невербальних компонентів комунікацій. МТ визначено як стереотипну модель мовленнєвої поведінки певного соціуму, за допомогою якої мовець намагається реалізувати свою комунікативну інтенцію у конкретній ситуації спілкування. На підставі аналізу фактичного матеріалу виділено МТ, яким користується ініціатор мовленєвих актів у КС "освідчення в коханні". Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти мовленнєвих актів і невербальні засоби спілкування комунікантів, які освідчуються в коханні. Завдяки здійсненому дослідженню встановлено залежність вибору МТ і невербальних засобів комунікації від соціальної ролі комуніканта. З'ясовано, що для успішного міжособистісного спілкування в КС "освідчення в коханні" вибір комунікантом найбільш психологічно доцільної форми вираження свого почуття має грунтуватися на експлікації емпатії, двоцентричного характеру любовних почуттів, здатності до ідентифікації та децентрації, що означає апріорне, безумовне прийняття іншої особистості, орієнтацію на її природну індивідуальну неповторність.

Розроблено критерії експертної оцінки стану здоров'я військовослужбовців, хворих на гіпертонічну та атеросклеротичну дисциркуляторні енцефалопатії з урахуванням патогенетичних особливостей їх розвитку та перебігу. На підставі даних клініко-неврологічних, магнітно-резонанснотомографічних, реоенцефалографічних та нейроофтальмоскопічних обстежень 233-х хворих, з яких 144 мають хронічну гіпертонічну енцефалопатію, а 89 - атеросклеротичну дисциркуляторну, виділено провідні чинники в патогенезі формування клінічних проявів і стадій захворювань і встановлено критерії військово-лікарської експертизи військовослужбовців. Досліджено структурні зміни головного мозку хворих методом магніторезонансної томографії, визначено особливості гемодинаміки та змін на мікроциркуляторному рівні в обстежених пацієнтів. Проведено порівняльне дослідження клінічних і параклінічних даних. Сформульовано нові принципи освідчення військовослужбовців з розробкою найбільш інформативних критеріїв діагностики та бальної системи, які уточнюють стадію прогресування патології під час проведення військово-лікарської експертизи.

Наведено результати етнологічного дослідження про українську молодіжну субкультуру у період доіндустріального, індустріального, постіндустріального та ранньо-інформативного суспільства. Висвітлено особливості формування та регуляції гендерної поведінки неодруженої молоді в традиційній культурі українців ХІХ - початку ХХ ст. Визначено етнічні стереотипи освідчення у коханні - від символічних жестів до вербальних кліше. Проаналізовано особливості любовної обрядово-магічної практики молоді у традиційній культурі українців, участь молоді у родинній обрядовості українців.

Вперше опубліковано 441 автограф для видатного українського літературо- та мистецтвознавця А.М. Добрянського від видатних письменників, науковців, громадсько-культурних і освітніх діячів за період 1951 - 2003 рр. Наведено бібліографічні описи видань з даними автографами, що зберігаються у фондах Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянского в Чернівцях.

Впервые опубликован 441 автограф для выдающегося украинского литературо- и искусствоведа А.Н. Добрянского от выдающихся писателей, ученых, деятелей культуры и образования за период 1951 - 2003 гг. Даны библиографические описания изданий с данными автографами, которые хранятся в фондах Муниципальной библиотеки им. А. Добрянского в Черновцах.

Проаналізовано матеріали судово-слідчих справ, пов'язаних з освідченням новоявлених "святинь", які проявилися на теренах Київської митрополії у XVIII ст. Розглянуто типові моделі зародження та формування народних культів, їх відповідності усталеним в офіційній церкві уявленням про святині та ролі у формуванні цих культів самого духівництва. Проаналізовано основні риси народної побожності, ментальні стереотипи та установки у сприйнятті сакрального та звичне розуміння способу "прилучитися до благодаті". Зроблено висновок, що поклоніння "чудодійним" іконам, криницям, каменям тощо грунтувалося на традиційній схемі вшанування загальнохристиянських святинь, але без відведення у цьому культі провідного місця церкві. Народні культи могли складатися під покровительством церковної (здебільшого місцевої) ієрархії, а могли існувати та всупереч її бажанням, що аж ніяк не применшувало їх "святості" в очах віруючих.

За даними літератури, патологію внутрішніх органів має кожен п'ятий поранений. Після проведення першого етапу лікування виникають питання подолання функціональних порушень та обмежень життєдіяльності, встановлення інвалідності та здійснення реабілітаційних заходів, які необхідні для відновлення соціального статусу постраждалих. Цим питанням в літературі не приділялось відповідної уваги. Мета роботи - визначення наслідків ураження внутрішніх органів в учасників антитерористичної операції (АТО) та їх соціальні наслідки. Проведено аналіз контингенту учасників АТО, що проходили освідчення на медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК) в 2014 р. у 18-ти областях України. Використано дані медико-експертної документації, інформаційних баз даних МСЕК. Із загального контингенту постраждалих наслідки ураження внутрішніх органів виявлено у 9,8 %. В їх числі постравматичні ураження черевної порожнини, грудної клітини, хвороби органів травлення, органів дихання, серцево-судинні захворювання, які призвели до порушення функцій організму помірного та вираженого ступеню, що стало підставою для встановлення групи інвалідності у 59,3 % постраждалих. Для відновлення соціального статусу постраждалих були складено індивідуальні програми реабілітації. Висновки: підхід до визначення інвалідності у учасників АТО має будуватись з урахуванням специфічних особливостей даної групи захворювань та на загальних принципах МСЕ. Для відновлення соціального статусу постраждалих необхідні реабілітаційні заходи з урахуванням виду та ступеня обмежень життєдіяльності.

Антитерористична операція (АТО), що відбувається на Сході України, призводить до суттєвих соціальних наслідків, серед яких одним з найсерйозніших є інвалідизація працездатного населення. Мета дослідження - дослідити контингент інвалідів-учасників АТО внаслідок бойової травми, який сформувався в областях України в 2015 р. Проведено аналіз контингенту учасників АТО з наслідками бойової травми, які проходили освідчення на медико-експертних комісіях (МСЕК) 20 областей України в 2015 р. та були визнані інвалідами. Використано дані медико-експертної документації, інформаційної бази Центрів і Бюро МСЕ областей. Методи дослідження: мета-аналіз, статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок. Встановлено, що в 2015 р. на МСЕК звернулося 2159 осіб, які постраждали внаслідок травм та поранень в АТО, з них 1401 визнано інвалідами. Більшості постраждалих визначено III групу інвалідності. Основною інвалідизуючою патологією були травми голови, кінцівок, політравма, травма ока та орбіти, периферичних нервів, опіки.