Наведено та систематизовано основні вчення, концепції, напрями, течії, проблеми, ідеї щодо філософського процесу, що тривав від І ст.(з земної місії Ісуса Христа та Його вчення) до XVI ст. в історії християнства в епоху середньовіччя (феодалізму). Розглянуто ранній період християнства (апостольський і єпископський періоди, парахристиянські філософські вчення - гнозтицизм, маніхейство), вчення середньовічної філософії (патристику, вчення апологетів), філософії епохи Відродження (ренесансний арістотелізм, містицизм, реформація). Охарактеризовано іслам і ранні філософські вчення, проаналізовано діяльність багдатської та кордовської філософських шкіл. Висвітлено особливості виникнення та розвитку схоластики у Візантії, Західній Європі.

Приведены и систематизированы основные учения, концепции, направления, течения, проблемы, идеи о философском процессе, который длился с І (с земной миссии Иисуса Христа и Его учения) до XVI вв. в истории христианства в эпоху средневековья (феодализма). Рассмотрены ранний период христианства (апостольский и епископский периоды, парахристианские философские учения - гнозтицизм, манихейство), учения средневековой философии (патристика, учение аппологетов), философия эпохи Возрождения (ренессансный аристотелизм, мистицизм, реформация). Охарактеризованы ислам и ранние философские учения, проанализирована деятельность багдатской и кордовской философских школ. Освещены особенности возникновения и развития схоластики в Византии, Западной Европе.

Розглянуто архетипічні та сучасні концепти європейської Реформації, проаналізовано особливості її вияву в українському євангельському протестантизмі, розкрито суттєвий вплив на їх формування релігійних процесів в Україні. Описано нові образи протестантизму, сформовані під впливом демократизації та соціалізації євангельских церков в українському суспільстві. Розглянуто можливі способи інкультурації ідей європейської Реформації українським євангельским протестантизмом, висвітлено особливості становлення його соціальної позиції та богослов'я. Охарактеризовано основні етапи розвитку протестантських громад та їх соціалізації в Україні. Досліджено проблеми соціально-богословської ідентифікації євангельського протестантизму в українському соціумі, проаналізовано основні тенденції його соціально-політичного розвитку з урахуванням необхідності євроатлантичної інтеграції України, формування громадського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та різними церковно-деномінаційними організаціями. Визначено місце і роль євангельського протестантизму в релігійному житті України.

Рассмотрены архетипичные и современные концепты европейской Реформации, проанализированы особенности ее проявления в украинском евангельском протестантизме, раскрыто существенное влияние на их формирования религиозных процессов в Украине. Описаны новые образы протестантизма, сформированные под влиянием демократизации и социализации евангельских церквей в украинском обществе. Рассмотрены возможные способы инкультурации идей европейской Реформации украинским евангельским протестантизмом, освещены особенности становления его социальной позиции и богословья. Охарактеризованы основные этапы развития протестанстких общин и их социализации в Украине. Исследованы проблемы социально-богословской идентификации евангельского протестантизма в украинском социуме, проанализированы основные тенденции его социально-политического развития с учетом необходимости евроатлантической интеграции Украины, формирования гражданского общества и налаживания партнерских отношений между государством и различными церковно-деноминационными организациями. Определены место и роль евангельского протестантизма в религиозной жизни Украины.

Вивчено розвиток Церкви та школи у середньовічному Брауншвейзі й охарактеризовано євангелічний рух у цьому місті, а також погляди та діяльність Йоганна Бугенхагена. Проаналізовано зміст Брауншвейзького церковного статуту 1528 р. і значення цього документу, визначено основні напрямки та результати розвитку Євангелічної Церкви та школи у Брауншвейзі у період пізньої Реформації. Доведено, що на різних етапах Реформації позиції міської влади міста змінювалися під впливом виступів бюргерства та курсу територіальної герцогської влади й євангелічних князів. Визначено, що регіональна модель церковної та шкільної освіти, що була вперше відображена у Брауншвейзькому статуті 1528 р., надалі реалізувалася у цьому місті та його окрузі, а також інших євангелічних територіях.

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельськими конфесіями.

Розглянуто систему вищої педагогічної освіти України та Республіки Польща за умов приєднання країн до єдиного європейського освітнього простору. Проаналізовано проблеми педагогічної освіти, зумовлені вступом України та Республіки Польща до Болонського освітнього простору. Визначено особливості розвитку та реформування вищої педагогічної освіти в цих країнах. З’ясовано, що система вищої педагогічної освіти Республіки Польща за останнє десятиліття пройшла складний шлях реформації, який доцільно взяти за зразок у ході реформування вищих педагогічних навчальних закладів України. Досліджено основні засади розвитку системи вищої педагогічної освіти в Республіці Польща, які грунтуються на системі законодавчих актів і нормативних положень, що дозволило стверджувати: основним правовим актом, який регулював діяльність вищих педагогічних шкіл у Республіці Польща був Закон про вище шкільництво, Карта вчителя, яка регулює позицію професійного рівня вчителів. Встановлено, що підготовка педагогічних кадрів у Республіці Польща відбувається в університетах, академіях, вищих педагогічних школах, педагогічних коледжах. Керівництво ВНЗ здійснюється Міністерством народної освіти Республіки Польща, з яким співпрацює Центральна рада з вищої освіти, що складається з обраних представників ВНЗ і наукової громадськості. Зроблено висновок, що сучасна система управління сферою освіти розвивається як державно-громадська, враховуючи регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентноспроможності освітніх послуг.

Рассмотрена система высшего педагогического образования Украины и Республики Польша в условиях присоединения стран к единому европейскому образовательному пространству. Проанализированы проблемы педагогического образования, обусловленные вступлением Украины и Республики Польша в Болонское образовательное пространство. Определены особенности развития и реформирования высшего педагогического образования в этих странах. Константировано, что система высшего педагогического образования республики Польша за последнее десятилетие прошла сложный путь реформации, который можна взять за образец при реформировании высших педагогических учебных заведений Украины. Основные принципы развития системы высшего педагогического образования в республике Польша базируются на системе законодательных актов и нормативных положений: Закон о высшей школе, Карта учителя, которая регулирет позицию профессионального уровня учителей. Показано, что подготовка педагогических кадров в Республике Польша происходит в университетах, академиях, высших педагогических школах, педагогических коледжах. Оговорено, что руководство ВУЗ осуществляют Министерство народного образования Республики Польша и Центральный совет высшего образования, который состоит из избранных представителей ВУЗ и научной элиты. Сделан вывод, что современная система управления сферой образования развивается в Польше как государственно-общественная с учетом региональных особенностей, тенденций к возростанию автономии учебных заведений.

The article studies the systems of higher pedagogical education of Ukraine and the Republic of Poland under the conditions of joining the countries to the unified European educational space. The article analyzes the problems of pedagogical education, coursed by the entry of Ukraine and the Republic of Polandinto Bologna educational space. Consider the system of higher pedagogical education in Ukraine and the Republic of Poland in terms of accession countries to the common European educational space. The problems of teacher education, due to the entry of Ukraine and the Republic of Poland in the Bologna educational space. Meaning especially the development and reform of higher pedagogical education in these countries. Konstantiruetsya fact that the system of higher pedagogical education of the Republic of Poland for the past decade was a difficult way of the Reformation, which can be taken as a model for the reform of higher educational institutions of Ukraine.The basic principles for the development of higher pedagogical education in the Republic of Poland is based on a system of laws and regulations: Law on Higher Education, Map teachers who reguliret position professional level of teachers. We prove that the training of teachers in the Republic of Poland is the universities, academies, schools, higher teacher, teaching college. Stated that the management of higher education carried out by Ministry of Education of the Republic of Poland and the Central Rada of higher education, which consists ofchosen representatives of higher education and scientific elite. It is concluded that the current system of management education sector is developing in Poland as a public-public, regardless of the regional characteristics, tendencies to desc institutional autonomy.

Висвітлено основоположні параметри авторської концепції вписування української історії в європейський контекст. У теоретичному розумінні ця концепція спрямована на подолання лінійної вузькості етнокультурного та державницького метанаративів. На противагу їм обгрунтовано горизонтальну модель, яка робить акцент не стільки на відмінних, скільки на спільних рисах цивілізаційного характеру, і базується на багаторівневому компаративному аналізі процесів та явищ у межах загальноєвропейської історичної картини, а також на виявленні універсальних мереж культурних, ідейних та економічних обмінів і взаємовпливів. Подібна текстуальна модель спрямована на з'ясування української специфіки таких явищ загальноєвропейського масштабу, як Реформація, бароко, Просвітництво, романтизм, націоналізм тощо. Відтак концепція вписування наголошує на органічній взаємодоповнюваності документальних свідчень, котрі створювалися в надрах різних етнічних і державних традицій, надаючи перевагу визначенню ієрархії ідентичностей акторів історичного процесу, пошуку великих кордонів перервностей української історії, процесам інкультурації у широкі спільноти європейського масштабу.

Висвітлено питання, пов'язані із суспільно-політичним розвитком Республіки Індонезія у період "Реформації" протягом 1999 - 2003 рр. Увагу сконцентровано на політичній кризі, у яку потрапила країна за часів президентства Абдуррахмана Вахіда та Мегаваті Сукарнопутрі. Відзначено посилення сепаратистських тенденцій в країні, поширення терористичного руху в Індонезії, що призвело до значного погіршення іміджу країни на міжнародній арені, виникнення соціального непорозуміння, викликаного створенням радикально спрямованих мусульманських організацій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр-6Крм)611-30 + Т3(4Укр-6Крм)612

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено роль Реформації в суспільно-культурних перетвореннях і церковних реформах у Західній і Східній Європі XVI - XVII ст. Головним об'єктом розгляду є хроніка протестантського діяча Речі Посполитої А. Венгерського, який доводив участь православних, зокрема українців, у реформаційному русі, а отже - й у загальноєвропейських процесах того часу. Значну увагу зосереджено на аналізі та сучасному осмисленні поняття Реформації.

Висвітлено зміст маловідомого в українській славістиці трактату, написаного в середині XVII ст. социніянами Самуелем Пржипковським і Ю. Немиричем у відповідь на твір краківського каноніка Ш. Старовольського. Розкрито суспільно-історичний контекст, який зумовив появу социніянської пам'ятки, доведено суголосність викладених у ній ідей з гуманістичною політичною думкою новочасної Європи, концепціями свободи совісті та відокремлення Церкви від держави. Зазначено щодо впливу цих ідей на українську політичну думку.

Розглянуто духовні, теологічні, політичні та соціально-економічні передумови Реформації і процес виникнення протестантизму. Визначено, що ініційований німецьким священиком Мартіном Лютером реформаторський рух став переворотом у житті різних країн, що спричинив появу нової християнської течії протестантизму. Проаналізовано різні протестантські течії, церкви і секти.

Розглянуто діяльність німецького гуманіста і реформатора Філіпа Меланхтона (1497 - 1560) у розбудові "республіки вчених" шляхом налагодження комунікації між європейськими гуманістами, які опинилися в різних релігійних таборах. Важливим засобом комунікації в середовищі гуманістів стали рекомендаційні листи, традиція написань яких виникла в античності й була відроджена в епоху Ренесансу.

Проаналізовано причини, шляхи і методи реформи двох складових популярної культури в Нідерландах XVI ст.: популярної проповіді та народних святкувань. Зроблено спробу прослідкувати перебіг реформи від перших "проектів" гуманістів до практик реформаторів та, згодом, законодавчого оформлення реформи.

Розкрито реформаторські погляди хорватського мислителя і католицького архієпископа Марка Антонія де Домініса, викладені в його творі "Послання до єпископів" і пов'язані з ідеєю повернення Західної Церкви до еклезіології нерозділеного християнства. Доведено вплив "Послання" на православного полеміста Мелетія Смотрицького в його пошуках реформи Київської Церкви і порозуміння у Київській митрополії.

Здійснено спробу розглянути діяльність Філіпа Меланхтона у справі реформування німецьких шкіл в 20-х роках XVI ст. Основою для дослідження став створений Меланхтоном план для школи Нюрнберга. У плані йдеться не лише про школу Нюрнберга, яка за наповненістю дисциплінами перебувала між університетами і латинськими школами, маючи статус школи вищого рівня, але й про початкову шкільну освіту і латинські школи. Особливістю плану є те, що тут релігійний компонент не просто збільшується, але втрачаючи ознаки факультативності перетворюється на обов'язковий.

Досліджено трансформацію поглядів лідерів Реформації на роль євреїв в релігійному питанні, та їх вплив на ідеологію керівників фашистської Німеччини. На підгрунті матеріалів лідерів європейського реформаційного руху, монографій, статей та наукових розвідок виявлено, як змінювалось ставлення Мартіна Лютера та його прибічників до єврейського населення в Європі. Також досліджено, яким чином ідеї лідерів Реформації щодо єврейства використовувались лідерами Третього Рейху у 1933 - 1945 рр.

Здійснено аналітичний огляд шекспірознавчих праць, присвячених широкому колу проблем, пов'язаних із релігійними аспектами життя Великого Барда. Шекспірознавці й досі ведуть дискусії з приводу того, ким був В. Шекспір: католиком, протестантом, язичником чи взагалі атеїстом? Ця розвідка покликана систематизувати наявну інформацію і дослідницькі версії.

Проаналізовано концептуальні відмінності у поглядах ранньої та сучасної славістики щодо ролі чеського гуманіста Я. Гуса в історії Реформації. Автор поділяє те наукове бачення, згідно з яким Я. Гус був насамперед натхненником реформи Західної Церкви, її повернення до еклезіології раннього, нерозділеного християнства. Наведено аргументи на підтримку такої візії, а також акцентовано на нових дослідженнях спадщини Я. Гуса, запропонованих екуменічними студіями.

Проаналізовано різні аспекти історичного поступу в контексті етноконфесійних відносин як у країнах Західної Європи, так і в Україні під впливом таких культурних трансформацій, як Реформація, творення новітньої світоглядної системи пріоритетів, глобалізації та євроінтеграції України в європейське суспільне та політичне життя. Розглянуто фактори запобігання міжконфесійним конфліктам на національному та регіональному рівнях. Приділено увагу стану та специфіці етноконфесійних відносин у Чернівецькій області. Описано особливості етноконфесійних відносин на території Івано-Франківщини. Охарактеризовано етноконфесійні процеси на Тернопільщині.

Проаналізовано реформаційні процесів в Європі, багато уваги приділено конкретним механізмам впровадження принципів Реформації у розвиток різних сфер і галузей життєдіяльності України: політичної, освітньої, економічної, юридичної, медичної, соціальної тощо. Здійснено розгорнутий науковий аналіз сучасного стану реформаційних процесів в Україні. Грунтовно та цілісно розкрито важливі теоретико-методологічні проблеми становлення й поширення Реформації в світі.