Розглянуто онтологічні, аксіологічні та інші проблеми в історії світової філософської думки. Детально проаналізовано особливості філософії Стародавнього світу, середньовіччя, західноєвропейської філософії епохи Відродження, Нового часу, а також охарактеризовано німецьке просвітництво ХVIII ст., німецьку класичну філософію на прикладі поглядів Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Канта, Фейєрбаха. Досліджено посткласичний розвиток світової філософії у другій половині ХІХ-ХХ ст., зокрема, філософські погляди П.Флоренського і С.Булгакова, філософську антропологію, неофрейдизм, антропологічні орієнтації герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Особливу увагу приділено висвітленню характерних напрямів розвитку філософської думки в культурі Київської Русі, в Україні у другій половині ХІІІ-ХVII ст., в епоху українського просвітництва у другій половині ХVII-XVIII ст., а також формуванню філософських та суспільно-політичних поглядів у ХІХ-ХХ ст. в Україні та в українській діаспорі.

Період ХVII-XVIII ст. розглядається як відносно самостійний етап в історії філософії, важливість якого визначається тим, що саме за цієї доби сформувалися класичні філософські системи й класичні форми філософування. У роботі простежується процес розвитку філософської думки від проголошення нової філософії (Бекон і Декарт) до критичної філософії І.Канта, досліджуються такі найпомітніші явища, як картезіанство, раціоналістичні системи Спінози й Лейбніца, британський емпіризм, Просвітництво.

Проаналізовано літературний процес XVII - XVIII ст., охарактеризовано напрями та течії, висвітлено творчість видатних представників бароко, класицизму та Просвітництва: Педро Кальдерона де ла Барки, Мольєра, Джонатана Свіфта, Йоганна Вольфганга Гете, Фрідріха Шіллера та ін. Літературний процес розглянуто у тісному зв'язку із розвитком філософської думки, культури та історії.

Проанализирован литературный процесс XVII - XVIII вв., охарактеризированы направления и течения, освещено творчество известных представителей барокко, классицизма и Просвещения: Педро Кальдерона де ла Барки, Мольера, Джонатана Свифта, Иоганна Вольфганга Гете, Фридриха Шиллера и др. Литературный процесс рассмотрен в тесной связи с развитием философской мысли, культуры и истории.

На засадах ідей засновника німецької класичної філософії Імануїла Канта досліджено цинізм у всіх його виявах - у світовому процесі, політиці, філософії, культурі, журналістиці сучасним німецьким філософом П.Слотердайком. Розглянуто процес розвінчання фальші раціоналізму. Охарактеризовано просвітництво як організацію полемічного знання, а також випадки просвітницької критики ідеології, зокрема, "Об'явлення", релігійної ілюзії, метафізичної та моральної видимості, ідеалістичної надбудови, прозорості, видимості природи та приватного. Висвітлено особливості Ваймарського симптому моделі свідомості німецького модерну.

С использованием идей основателя немецкой классической философии Имануила Канта исследован цинизм во всех его проявлениях - в мировом процессе, политике, философии, культуре, журналистике современным немецким философом П.Слотердайком. Рассмотрен процесс развенчания фальши рационализма. Охарактеризованы просветительство как организация полемистического знания, а также случаи просветительской критики идеологии, в частности, критики Объявления, религиозной илюзии, метафизической и моральной видимости, идеалистической надстройки, прозрачности, видимости природы и частного. Освещены особенности Ваймарского симптома модели сознания немецкого модерна.

Наведено порівняльну характеристику аксіологій М.Вебера та Т.Гоббса. Розкрито історичні витоки модерної соціальності. Висвітлено проблему ідентичності влади в політичній та епістемологічній думці Д.Локка. Проаналізовано співставлення стилів мислення та способів репрезентації реальності модернізму та некласичної фізики. Розглянуто традиціоналізм М.Шербатова та Просвітництво О.Радіщева.

Представлена сравнительная характеристика аксиологий М.Вебера и Т.Гоббса. Раскрыты исторические истоки модерной социальности. Освещена проблема идентичности власти в политической и эпистемологической мысли Д.Локка. Проанализировано сопоставление стилей мышления и способов репрезентации реальности модернизма и неклассической физики. Рассмотрены традиционализм М.Щербатова и Просветительство О.Радищева.

Розглянуто питання впливу західноєвропейської художньої та естетичної свідомості, що значною мірою активізувало українську національну свідомість і, водночас, типологічно наблизило українську літературу до загальноєвропейського літературного процесу. Охарактеризовано особливості англійського просвітництва, наведено відомості про його основних представників.

Рассмотрены вопросы влияния западноевропейского художественного и эстетического сознания, что в значительной степени активизировало украинское национальное сознание и, одновременно, типологически приблизило украинскую литературу к общеевропейскому литературному процессу. Охарактеризованы особенности английского просвещения, приведены сведения о его главных представителях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш4г(4Вел)

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено перше в українському літературознавстві комплексне компаративне дослідження різних національних варіантів європейського Просвітництва - культурної епохи, яка сьогодні потребує нового осмислення й реінтерпретації. На підставі широкого історико-літературного матеріалу проаналізовано три парадигматичні моделі просвітницького руху - класична, конвергентна й амальгамна, в яких по-різному в типологічному плані виявлено такі стилі та напрями, як рококо, просвітницький класицизм, просвітницький реалізм і сентименталізм. Висвітлено тему українського Просвітництва, його виразної своєрідності на тлі інших європейських літератур.

Проведено первое в украинском литературоведении комплексное компаративное исследование разных национальных вариантов европейского Просвещения - культурной эпохи, которая сегодня требует осмысления и реинтерпретации. На основании широкого историко-литературного материала проанализированы три парадигматические модели просветительского движения - классическая, конвергентная и амальгамная, в которых по-разному в типологическом плане выявлены такие стили и направления, как рококо, просветительский классицизм, просветительский реализм и сентиментализм. Освещена тема украинского Просвещения, его выразительного своеобразия на фоне других европейских литератур.

Розкрито виховно-освітній потенціал українського жіночого руху західних земель України у межах Австро-Угорської імперії, польської, румунської та чехословацької держав. На підставі аналізу широкої джерельної бази вперше визначено й узагальнено найважливіші педагогічно-просвітницькі ідеї, сконцентровані у творчій спадщині представниць національного емансипаційного руху, в документах жіночих товариств, матеріалах масових акцій (віча, збори, з'їзди, конгреси), організованих жінками Західної України. Охарактеризовано форми, методи та засоби їх практичної реалізації.

Раскрыт воспитательно-образовательный потенциал украинского женского движения западных земель Украины в пределах Австро-Венгерской империи, польского, румынского и чехословацкого государств. На основе анализиа значительного числа первоисточников впервые определены и обобщены наиболее важные педагогико-просветительские идеи, сконцентрированные в творческом наследии представительниц национального эмансипационного движения, в документах женских обществ, материалах массовых акций (веча, собрания, съезды, конгрессы), организованных женщинами Западной Украины. Охарактеризованы формы, методы и средства их практической реализации.

Розкрито особливості відображення проблем морального виховання в літературних творах англійських письменників Просвітництва у відповідності до філософської парадигми епохи.

Раскрыты особенности отражения проблем нравственного воспитания в литературных произведениях английских писателей Просвещения в соответствии с философской парадигмой эпохи.

The peculiarities of recreation of the problems of moral upbringing in the literary works of English writers of the Enlightenment in the accordance with philosophical paradigm of the epoch are exposed in the article.

Наведено результати наукових досліджень з філософії, психології, історії та етнології. Розглянуто питання антропоцентризму філософського світогляду І. Франка. Проаналізовано українську національну ідею в культурологічному аспекті, прогностичні ідеї Т. Шевченка, філософію українського кондоцентризму. Визначено просвітництво як один із складників боротьби за екологію душі. Розкрито філософське значення корпускулярно-хвильового дуалізму в розвитку природи і основу "доповнюваності" данського дослідника Н. Бора в його пізнанні. Висвітлено архетипні джерела феномену зради в українській ментальності. Описано особливості формування творчого мислення студентів як основи інноваційного розвитку суспільства. Вивчено процеси першої політико-релігійної унії в Галичині на початку ХІІІ ст. Визначено взаємодію рівно- та різностатусних груп етнонаціональних спільнот у Західній Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Розкрито проблеми політики радянської держави у сфері культури в українському селі в 1930-х рр. у дослідженнях науковців української діаспори та іноземних дослідників.

Приведены результаты научных исследований по философии, психологии, истории и этнологии. Рассмотрены вопросы антропоцентризма философского мировоззрения И. Франко. Проанализированы украинская национальная идея в культурологическом аспекте, прогностические идеи Т. Шевченко, философия украинского кондоцентризма. Определено просветительство как один из составителей борьбы за экологию души. Раскрыты философское значение корпускулярно-волнового дуализма в развитии природы и основа "дополняемости" данского исследователя Н. Бора в его познании. Освещены архетипные источники феномена предательства в украинской ментальности. Описаны особенности формирования творческого мышления студентов как основы инновационного развития общества. Изучены процессы первой политико-религиозной унии в Галиции в начале XIII ст. Определено взаимодействие равно- и разностатусных групп этнонациональных союзов в Западной Украине конца ХІХ - начала ХХ ст. Раскрыты проблемы политики советского государства в сфере культуры в украинском селе в 1930-х гг. в исследованиях учёных украинской диаспоры и иностранных исследователей.

Проаналізовано проблеми реформування освіти в Україні, її адаптації до вимог ринку, труднощі повноправного входження в європейський освітній простір. Розглянуто можливі шляхи подальшого вдосконалення національної системи освіти, її гуманізації.

Зроблено спробу окреслити світогляд М. Шашкевича як просвітницько-романтичний. Стверджено, що його життєвий і творчий шляхи припадають на період, який, через історичні для тодішньої України обставини, поєднував в собі дві історико-культурні епохи: Просвітництво та Романтизм, що і визначило головні напрямки творчості М. Шашкевича. Наголошено, що особливістю просвітницького романтизму є те, що ідея Бога в ньому - наскрізна.

Вивчено проблеми історії видавничої, бібліотечної та архівної справи доби Української революції 1917 - 1920 рр. а також її подальший розвиток в українській еміграції. Досліджено діяльність І.Огієнка як видавця, бібліографа, археографа, організатора бібліотечної й архівної справи в Україні та поза її межами. Проаналізовано опубліковані джерела й архівні документи, надано їх загальну характеристику. Розглянуто документи, які стосуються життя та діяльності І.Огієнка в різні періоди. Запропоновано хронологічне поділення видавничо-редакторської та бібліотечно-бібліографічної діяльності, зроблено висновок, що видавнича діяльність І.Огієнка, в основному, була спрямована на просвітництво, а як бібліографа - на вирішення просвітницьких завдань та інформаційне забезпечення подальших розробок у галузі україністики. Розглянуто витоки становлення І.Огієнка як археографа, джерелознавця, дослідника архівних документів. Показано його роботу з організації бібліотек середніх і вищих навчальних закладів, наукових і громадських товариств, релігійних центрів.

Зроблено реконструкцію естетичних принципів культуротворчої діяльності П.Куліша, розкрито джерела формування його естетико-світоглядних орієнтирів. На підставі результатів контент-аналізу проведено експлікацію та систематизацію естетичного тезаурусу письменника. За допомогою методів компаративістики визначено спільні та відмінні естетичні позиції П.Куліша та західноєвропейських, українських і російських мислителів. Розкрито світоглядно-естетичний контекст культуротворчої діяльності митця (просвітництво та романтизм). Проаналізовано художньо-естетичний дискурс П.Куліша шляхом розкриття романтичних образів і мотивів літературної творчості письменника. У реконструкції теоретичної проблематики художньої творчості визначено іманентну структуру розуміння П.Кулішем творчого процесу. Висвітлено переконання П.Куліша в естетичній цінності національної мови та її провідному значенні в українському культуротворенні.

Визначено, що романтизм це певний історичний тип культури, який передбачає протиставлення класичне - сучасне мистецтво та свідоме відмежування від античної традиції та системи цінностей Просвітництва. Проаналізовано естетичний вимір таких понять як "гедонізм", "насолода", "довершеність", "трансгресія краси", а також протиставлення понять "просвітництво" та "романтизм" як певних типів культури, в аспекті яких генеза естетизму стає зрозумілою. Обгрунтовано теоретичні виміри проблеми художньої творчості (естетичний та моральний аспекти), виявлено, що обмеження одного з них призводить до відчуження наслідків художньої творчості до абстрактного наслідування догматизованих канонів моральнісної поведінки або до втрати цілісності естетичної позиції митця у власному творі. Показано обмеженість раціоналістичної ідеї тотожності свободи технічному оперуванню знанням або регулятивному наслідуванню морального обов'язку та розкрито можливість трансцендентального ствердження людини у сфері естетичного досвіду. Розглянуто неоромантичну концепцію естетизму Оскара Уальда, яка імпліцитно несе у собі усі конотації внутрішньої напруженості даної теоретичної та художньої позиції, демонструє її історичне значення.

У контексті національних культурно-освітніх процесів другої половини XIX - 1930-х рр. уперше проведено цілісний аналіз педагогічно-просвітницької складової ідеології українського жіночого руху Західної України та розкрито шляхи її практичної реалізації у межах австро-угорської, польської, румунської та чехословацької держав. На підставі аналізу архівних джерел і опублікованих матеріалів установлено, що організоване західноукраїнське жіноцтво створило самобутню концепцію освіти та формування національно-громадянської свідомості жінки-українки, піднесення авторитету в родині та суспільстві жінки-матері та відповідну систему форм, методів і засобів освітньо-вихової діяльності. Виявлено, систематизвано та теоретично обгрунтовано найважливіші положенння творчої спадщини педагогів - активних учасниць жіночого руху, які визначали мету, завдання, зміст жіночих культурно-освітніх організацій регіону в галузі родинного та громадського дошкільного виховання, розвитку національної школи, позашкільних опікунсько-виховних закладів, забезпечували утвердження духовних, гуманістичних, демократичних цінностей освіти та виховання дітей і молоді.

На підставі аналізу широкої джерельної бази системно проаналізовано передумови становлення меценатства в історії вітчизняної освіти. Охарактеризовано роботу благодійних товариств, які різнилися за об'єктом надання допомоги, галуззю та територією діяльності, а також розкрито роль наукових товариств в університетах і професійних школах, науково-технічних, промислово-фінансових і культурних об'єднаннях. Висвітлено досвід організації навчально-виховної роботи у закладах загальної та професійної освіти, створених за сприяння Терещенків, способів участі членів родини українських меценатів у роботі просвітницьких установ соціального спрямування. Охарактеризовано тенденції розвитку меценатської підтримки освіти у сучасній Україні, а саме: врегулювання нормативно-правової бази меценатської діяльності в галузі освіти; доцільність відновлення українського меценатства як соціокультурного явища; формування соціальної свідомості людей, відповідних ціннісних орієнтацій; поступову децентралізацію управління освітньою галуззю, створення умов для формування прозорого фінансового бюджету освітніх закладів. Розроблено питання визначення категорій "меценатство", "просвітництво", "благодійництво". Розроблено спецкурс з історії педагогіки "Історія та традиції меценатської підтримки просвітництва в Україні".

Досліджено трансформації просвітницького дискурсу у слобідській культурі та розкрито роль слобідської інтелігенції у становленні найважливіших рис української культури (демократичності, масовості, яка не призводить до зниження рівня освіти, поєднання технічної та гуманітарної освіти, узгодження раціонального й емоційного начала). Розглянуто генезу поняття "інтелігенція" та визначено особливості формування національної інтелігенції. Розкрито суть поняття "просвітництво", з'ясовано його основні ознаки /ідеї/ та запропоновано нове тлумачення просвітництва як неопросвітницьких парадигм (позитивізму, фройдизму, теорії Вітгенштайна та слобожанської неопросвітницької моделі). Визначено й охарактеризовано форми просвітницької діяльності слобідської інтелігенції, а також особливості її просвітянської парадигми. Проаналізовано філософське й ідеологічне підгрунтя дослідженої діяльності з застосуванням моделей "комунікативної дії" та "міста вчених" для вивчення особливостей Харкова як наукового центру, здійснено їх експлікацію на культурні особливості XIX - XX ст. Показано, що становлення сучасних національних культур неможливе без широкої наукової та освітньої мережі, основи яких в українській культурі сформувала слобідська інтелігенція.

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.