Скачати повний текст

Досліджено трансформації просвітницького дискурсу у слобідській культурі та розкрито роль слобідської інтелігенції у становленні найважливіших рис української культури (демократичності, масовості, яка не призводить до зниження рівня освіти, поєднання технічної та гуманітарної освіти, узгодження раціонального й емоційного начала). Розглянуто генезу поняття "інтелігенція" та визначено особливості формування національної інтелігенції. Розкрито суть поняття "просвітництво", з'ясовано його основні ознаки /ідеї/ та запропоновано нове тлумачення просвітництва як неопросвітницьких парадигм (позитивізму, фройдизму, теорії Вітгенштайна та слобожанської неопросвітницької моделі). Визначено й охарактеризовано форми просвітницької діяльності слобідської інтелігенції, а також особливості її просвітянської парадигми. Проаналізовано філософське й ідеологічне підгрунтя дослідженої діяльності з застосуванням моделей "комунікативної дії" та "міста вчених" для вивчення особливостей Харкова як наукового центру, здійснено їх експлікацію на культурні особливості XIX - XX ст. Показано, що становлення сучасних національних культур неможливе без широкої наукової та освітньої мережі, основи яких в українській культурі сформувала слобідська інтелігенція.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу широкої джерельної бази системно проаналізовано передумови становлення меценатства в історії вітчизняної освіти. Охарактеризовано роботу благодійних товариств, які різнилися за об'єктом надання допомоги, галуззю та територією діяльності, а також розкрито роль наукових товариств в університетах і професійних школах, науково-технічних, промислово-фінансових і культурних об'єднаннях. Висвітлено досвід організації навчально-виховної роботи у закладах загальної та професійної освіти, створених за сприяння Терещенків, способів участі членів родини українських меценатів у роботі просвітицьких установ соціального спрямування. Охарактеризовано тенденції розвитку меценатської підтримки освіти у сучасній Україні, а саме: врегулювання нормативно-правової бази меценатської діяльності в галузі освіти; доцільність відновлення українського меценатства як соціокультурного явища; формування соціальної свідомості людей, відповідних ціннісних орієнтацій; поступову децентралізацію управління освітньою галуззю, створення умов для формування прозорого фінансового бюджету освітніх закладів. Розроблено питання визначення категорій "меценатство", "просвітництво", "благодійництво". Розроблено спецкурс з історії педагогіки "Історія та традиції меценатської підтримки просвітництва в Україні".

  Скачати повний текст

Розглянуто музичне просвітництво як вид культурної діяльності. Досліджено особливості розвитку української музичної культури наприкінці XIX - у першій половині XX ст. На прикладі Дніпропетровського регіону проаналізовано досвід музичного просвітництва в контексті естетичного виховання 1950 - 1970-х рр., а також його організаційні засади в контексті ідеологічної доктрини "культура належить масам". Вивчено форми та засоби здійснення музично-просвітницької політики на Дніпропетровщині у період "хрущовської відлиги", зокрема, діяльність середніх і середніх спеціальних закладів музичної освіти, театрів, обласної філармонії, сільських клубів, будинків культури, парків культури та відпочинку. Розглянуто напрямки та зміст музично-просвітницької діяльності мистецьких і культурно-просвітницьких закладів області 1960 - 1970-х рр., виявлено її основні риси та наслідки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення сучасної вітчизняної системи музичного просвітництва.

  Скачати повний текст

Виявлено, що антична філософія і культура, започаткувавши патріархатну традицію "маскулінного права", ілюструє складний характер взаємозв'язків теоретичного есенціалізму й емпіричного розуміння жінки як індивіда, що досяг високої стадії власного інтелектуального та морального розвитку. Обгрунтованотезу, що звеличуючи людську особистість, створюючи антропологічний міф, філософія Ренесансу визнавала подібною самодостатньою особистістю лише чоловіка. Установлено, що підкреслюючи ідею соціальної і інтелектуальної конвергенції статі, Просвітництво також показує певну нестабільність поглядів на фемінінність та маскулінність. Показано, що приєднуючись до антифеміністської метафізики статі, О. Вейнінгер створює натурфілософську характерологію чоловіків і жінок, за цього його дакази статевого диморфізму парадоксальним чином служать надалі ідеям андрогінії у філософії і культурі.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена актуальній темі, оскільки з часу відновлення незалежності України посилився інтерес до вивчення мікроісторії, зокрема культурно-просвітницького та молодіжного рухів 1920–1930-х рр. Протягом цього періоду відновлено не лише стару, а й створено нову мережу культурно-просвітницьких і молодіжних організацій: «Просвіта», «Товариство ім. М. Качковського», «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг», «Каменярі», «Орли – КАУМ». Саме ці товариства зуміли об'єднати в собі національно свідому частину українського суспільства, яке за два десятиліття викристалізувалося в реальну потугу, що впливала на розвиток української освіти, культури, фізичного виховання і навіть певною мірою на формування політичної думки в Східній Галичині. Проаналізовано діяльність філій та читалень товариства «Просвіта». Упродовж 1920-х рр. відновлено просвітянські філії в м. Товмач (1921 р.), м. Тисмениця (1924 р.), м. Отинія (1928 р.). Основними завданнями філій стало надання інформаційної, методичної і практичної допомоги щодо відновлення колишніх та заснування нових читалень, народних домів, бібліотек, нагляд за їхньою діяльністю, організація просвітницької і культурно-мистецької роботи в населених пунктах повіту. До 1925 р. товмацька філія відновила 93 %, тисменицька – 88 % довоєнних читалень. Найактивніші осередки товариства «Просвіта» знаходилися у Товмацькому та Тисменицькому філіальних округах, найменш діяльні – в Отинійському філіальному окрузі. Головними напрямками роботи читалень «Просвіти» Товмаччини були: просвітництво (організація 3 освітніх курсів і гуртків самоосвіти), розвиток бібліотечної мережі та культурно-мистецька діяльність (створення аматорських драматичних і хорових колективів). Показано громадсько-просвітницьку роботу осередків «Товариства імені Михайла Качковського». Після лихоліть Першої світової і польсько-української війн (1914–1919 рр.) процес відродження цього москвофільського товариства проходив дуже повільно. На Товмаччині з 13 довоєнних осередків свою діяльність відновили тільки чотири. Практична робота читалень ім. М. Качковського полягала в проведенні різних свят, забав, танцювальних вечорів, товариських ігор, влаштування днів «русскої» культури, вшанування російських письменників, постановок аматорських драматичних вистав, організацію самоосвітніх, театральних, хорових кружків, освітніх курсів і лекцій. Члени «Товариства ім. М. Качковського» не співпрацювали жодним чином з іншими українськими культурно-просвітницькими й молодіжними організаціями.^UThe dissertation is devoted to a topical issue, as since the restoration of Ukraine's independence interest in the study of microhistory, in particular the cultural, educational and youth movements of the 1920s and 1930s, has increased. During this period, not only the old but also a new network of cultural, educational and youth organizations was created: “Prosvita”, “Mykhailo Kachkovsky Society”, “Ridna shkola” (“Native School”), “Union of Ukrainian Women”, “Sokil” (Falcon), “Sich”, “Plast” (Ukrainian scout organization), “Luh”, “Kameniari”, “Orly (Eagles) – Catholic Association of Ukrainian Youth” (CAUY). It was these societies that managed to unite the nationally conscious part of Ukrainian society, which in two decades crystallized into a real force that influenced the development of Ukrainian education, culture, physical education and even to some extent the formation of political thought in Eastern Galicia. The activity of branches and “chytalnias” (reading houses) of the “Prosvita” society is analyzed. During the 1920s, branches of the Prosvita were restored in Tovmach (1921), Tysmenytsia (1924) and Otyniya (1928). The main tasks of the branches were to provide informational, methodological and practical assistance in the restoration of old and the establishment of new “chytalnias”, public houses, libraries, and supervision of their activities, organization of educational and cultural and artistic work in the settlements of the district. By 1925, the Tovmach branch had restored 93% and the Tysmenytsia branch – 88% of the prewar “chytalnias”. The most active branches of the “Prosvita” society were located in the Tovmach and Tysmenytsia branch regions, and the least active – in the Otyniya branch region. The main directions of the “chytalnias” work of the Prosvita of Tovmachchyna were: 10 education (organization of educational courses and circles of self-education), development of a library network and cultural and art activity (creation of amateur dramatic and choral collectives). The public-educational work of the local centers of the “Mykhailo Kachkovsky Society” is shown. After the First World War and the Polish-Ukrainian Wars (1914– 1919), the process of revival of this moscophile society was very slow. In Tovmachchyna, only four of the 13 pre-war local centers resumed their activities. Practical work of the M. Kachkovsky “chytalnias” consisted of holding various holidays, amusements, dance evenings, friendly games, organizing days of “Russian” culture, honoring Russian writers, staging amateur drama performances, organizing self-educational, theatrical, choral circles, educational courses and lectures. Members of the “M. Kachkovsky Society” did not cooperate in any way with other Ukrainian cultural, educational and youth organizations.

Дисертація представляє комплексне дослідження пісенно-хорової музики для дітей, створеної авторами різного типу (композиторами-професіоналами, композиторами-аматорами, авторами аранжувань та адаптацій) у добу державної незалежності України (1991-2021). У дослідженні застосовано територіальний принцип; його проведено на прикладі одного субрегіону західноукраїнських земель – Львівщини, чим започатковано цільові комплексні ареальні студії пісенно-хорової музики для дітей у контексті музичної культури України. Дослідження обраної теми дає змогу повніше окреслити різнобічність творчості сучасних українських композиторів і авторів аранжувань та адаптацій; репертуарні «потреби» дитячих хорових колективів – як у науково-теоретичному, так і художньо-творчому аспектах. Актуальність даного дослідження визначено реаліями концертного життя досліджуваного у дисертації періоду, прикметною рисою якого є те, що висвітлено у дисертації пісенно-хорові твори для дітей становлять значну частину виконавського репертуару дитячих хорових колективів Львівщини, проте залишаються поза увагою дослідників. Причиною зацікавлення цим ареалом є його багатовікова та спрямована на музичне та духовне просвітництво хорова культура, що стає надзвичайно актуальним у перші десятиліття доби державної незалежності України. Водночас, ареал Львівщини вирізняється серед інших регіональних традицій оригінальністю задумів та втілення нових «платформ» дитячого колективного музикування, які виникли в добу державної незалежності України за підтримки місцевих органів влади, зокрема тематично та жанрово спрямованих фестивалів «“Жайвір” скликає друзів», «Співаймо канон» та «Велика коляда», що зумовили інтинсивний розвиток пісенно-хорової музики для дітей у цьому ареалі. Це зумовлює як відбір та аналіз репертуарних одиниць для вивчення, так і безпосередній контакт та творчу співпрацю із авторами, постаті яких обговорено на сторінках цього дослідження. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: проаналізовано та систематизовано наукову літературу на досліджувану тематику; виявлено та охарактеризовано джерельну базу дослідження; сформовано теоретико-методологічні засади дослідження на основі вивчення мистецтвознавчих джерел; висвітлено історико-культурні умови активізації та поширення дитячого хорового виконавства Львівщини; проаналізовано творчий доробок сучасних українських композиторів та авторів аранжувань та адаптацій, які працюють у галузі дитячої пісенно-хорової творчості; проаналізовано хормейстерську і композиторську діяльність провідних авторів у галузі пісенно-хорової творчості для дітей, виявлено їх роль у процесі професіоналізації хорового життя Львівщини доби державної незалежності України (1991-2021); Результати дослідження реалізовано у можливостях застосування даного матеріалу у навчальних курсах з хорознавства, хорова література та історії української музики; у спеціальних дисциплінах, присвячених зв’язкам педагогіки та музики; в практичній діяльності хормейстера та педагога хорового класу навчальних закладів різних рівнів (аматорських гуртках, ДШМ, ДМШ, диригентсько-хорових напрямів музичних академій, інститутів мистецтв і музичних коледжів, музично-педагогічних і музикознавчих факультетів університетів), а також для науково-популярних лекцій, концертів.^UThe dissertation presents a comprehensive study of song and choral music for children created by different types of authors (professional composers, amateur composers, authors of arrangements and adaptations) during the period of state independence of Ukraine (1991-2021). The study applies the territorial principle; it was conducted on the example of one subregion of the Western Ukrainian lands - Lviv region, which launched targeted comprehensive area-based song and choral music studios for children in the context of the musical culture of Ukraine. The study of the chosen topic makes it possible to more fully outline the versatility of the work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations; the repertoire "needs" of children's choirs - both in scientific and theoretical, as well as artistic and creative aspects. The relevance of this study is determined by the realities of the concert life of the period studied in the dissertation, a distinctive feature of which is that the song and choral works for children covered in the dissertation constitute a significant part of the performance repertoire of children's choirs in the Lviv region, but remain beyond the attention of researchers.The reason for the interest in this area is its centuries-old choral culture aimed at musical and spiritual enlightenment, which became extremely relevant in the first decades of Ukraine's state independence. At the same time, the Lviv region stands out among other regional traditions for the originality of its ideas and the implementation of new "platforms" of children's collective music making that emerged during the period of Ukraine's state independence with the support of local authorities, in particular, the thematically and genre-oriented festivals "Zhayvir Gathers Friends," "Let's Sing the Canon," and "Great Carol," which led to the intensive development of song and choral music for children in this region. This determines both the selection and analysis of repertoire units for study, as well as direct contact and creative collaboration with the authors whose figures are discussed in this study. This was realized by fulfilling the main tasks of the dissertation: analyzing and systematizing the scientific literature on the topic under study; identifying and characterizing the source base of the study; forming the theoretical and methodological foundations of the study based on the study of art historical sources; highlighting the historical and cultural conditions for the activation and spread of children's choral performance in Lviv region; analyzing the creative work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations working in the field of children's song and choral performance.The results of the study are realized in the possibilities of using this material in courses on choral literature and history of Ukrainian music; in special disciplines devoted to the relationship between pedagogy and music; in the practical activities of choirmasters and teachers of choir classes in educational institutions of various levels (amateur groups, children's and youth music schools, conducting and choral departments of music academies, institutes of arts and music colleges, music pedagogical and musicology faculties of universities), as well as for popular science lectures and concerts.