Розглянуто проблеми формування іхтіофауни за специфічних умов невеликих водойм-охолоджувачів з високим рівнем антропогенного навантаження. Проаналізовано стан і динаміку іхтіофауни за період експлуатації водойми-охолоджувача Зміївської ДРЕС. Охарактеризовано основні фактори, що впливають на стан іхтіофауни та рибопродуктивність водойми. Обгрунтовано заходи щодо більш ефективного ведення рибогосподарської діяльності.

Повідомлено про знахідки нових, раніше невідомих для окремих ділянок Південного Бугу та в цілому для басейну, видів риб. Наведено короткі діагнози цих риб. Матеріали, зібрані в корінному руслі ріки в межах Хмельниччини та Вінничини, зберігаються в іхтіологічних фондах зоомузею ННПМ НАНУ.

Викладено наслідки зміни різноманіття іхтіофауни протягом XX ст. у відповідності з трансформацією фізико-географічних особливостей та екосистем водойм України під впливом їх технічного перетворення та використання. На підставі аналізу виявлених змін визначено можливі напрямки збереження різноманіття іхтіофауни України.

Проведено аналіз іхтіофауни Молочного лиману. Досліджено динаміку різноманіття риб у зв'язку з коливаннями показників якості води, зумовлених природною та штучною реорганізацією водойми. Вивчено основні популяційні показники рибного населення водойми з урахуванням абіотичних (гідрологічних, гідрохімічних та інших) і антропогенних чинників (інтенсивності штучної підтримки гідрологічного режиму, промислу). Простежено зміни рибогосподарського значення водойми. Встановлено корелятивний зв'язок між кількістю видів риб та солоністю води в лимані. Проведено детальне узагальнення та виявлено закономірності формування окремих складових частин екосистеми досліджуваної водойми, що дозволяє визначити напрямки збереження, раціонального використання та відтворення рибних ресурсів не тільки Молочного лиману, а й інших подібних екотонів.

Наведено характеристику гідрологічного та гідрохімічного режиму вод прибережної зони о. Зміїний. Визначено таксономічний склад макрозообентосу та висвітлено динаміку розподілу та чисельності основних об'єктів бентосу. Визначено видовий склад іхтіофауни акваторії острова. Розглянуто динаміку розподілу та чисельності демерсальних риб у часі та просторі в районі острова. Досліджено вікову та статеву структуру морського миня, скорпени чорноморської та бичка-кругляка. Виявлено особливості їх розмноження в акваторії острова. Встановлено абсолютну плодовитість цих риб. Вивчено живлення та трофічні зв'язки масових видів донних риб.

Визначено важливість Стир-Горинського рибовідтворювального комплексу, в якому виявлено 29 з 36-ти видів риб, відзначених у регіоні в 1950-х рр. Різновікові популяції характерні для 13-ти видів, зокрема, для восьми промислово цінних, 16 видів зустрічаються як поодинокі екземпляри у гирлах pp. Стир, Горинь, Случ, Barbus barbus boristhenicus, Lota lota і Carassius carassius з Червоної книги України, 7 видів у відловах відсутні - Lamperta mariae, Albusnoides bipunctatus rossicus, Pelecus cultratus, Leuciscus leuciscus, Phoxinus phoxinus, Nemacheilus barbatulus, Gobitius taenia та з'явилось шести видів-вселенців, зокрема, Percottus glehni. Визначено реабілітацію та заповідання "природних локалітетів", які сприяють відтворенню іхтіофауни та формуванню промислових стад, з обов'язковою регламентацією скидання промислових і меліоративних стоків. Запропоновано розрахункову формулу й опрацьовано концепцію стійкості водних систем за формування іхтіоценозу. Розроблено рекомендації щодо стабілізації іхтіоекологічної ситуації у регіоні, визначено пріоритетність стратегій реабілітації-програми міn. та мах.

Встановлено основні закономірності формування природної кормової бази та іхтіофауни р. Іршава, розроблено стратегію відновлення її різноманіття в малому гірському водотоці. Зазначено, що іхтіофауна ріки нараховує 38 видів риб і міног (у т.ч. шість занесених до Червоної Книги України) з 13-ти родин, що становить 62 % видового складу та 81 % родини іхтіофауни річок Закарпаття. Проведено районування р. Іршава за морфололгічними, фізико-геологічними, гідрологічними, гідрохімічними характеристиками, якістю води, різноманіттям водоростей, безхребетних та іхтіофауни на дві ділянки: гірську та рівнинну. Проаналізовано основні загрози іхтіофауні р. Іршава, які формуються антропогенними та біологічними чинниками. Встановлено, що рибопродуктивність річки становить 9,4 - 16, 4 кг/га х рік. Вперше розроблено та впроваджено стратегію охорони та збереження раритетної іхтіофауни Карпат та доведено, що за сучасних умов найбільш дієвим методом її відновлення є штучне відтворення та випуск у гірські водотоки форелі струмкової.

Вперше за останні 50 років досліджено формування складу аборигенної іхтіофауни за умов сегментації русел малих річок з різним рівнем антропогенного навантаження та розроблено стратегію відновлення видового різноманіття та рибопродуктивності. Визначено вплив демографічного навантаження за мінеральним фосфором на іхтіоекологічний стан річкового басейну. Оцінено роль стресових чинників біотичного й абіотичного походження на формування видового складу іхтіоценозу, стан популяцій та іхтіофауну руслових водосховищ малих річок. Досліджено вплив господарської діяльності на темпи "старіння" річкових екосистем. Вивчено стан "межових екотонів" і природну кормову базу руслових водосховищ, статистично визначено значимість чинників, що формують склад аборигенної іхтіофауни трансформованої річкової мережі. Показано роль збережених "природних локалітетів", складовий комплекс яких сприяє відтворенню та збереженню генофонду аборигенної іхтіофауни, визначено зони буферного захисту. Розроблено рекомендації з управління станом руслових водосховищ з метою відновлення в них промислу та видового біорізноманіття іхтіофауни, адаптованої до сучасних умов.

Наведено видовий склад рибного населення річки Стугна. Виявлено 34 види риб, 11 з яких адвентивні (інтродуценти та саморозселенці). Проаналізовано кількісний та якісний склад іхтіофауни цієї річки, інших малих річок та загалом Середнього Дніпра з 1875 до 2013 рр. Встановлено, що з часу до початку гідробудівництва на основному руслі Дніпра з 48-ми видів аборигенної іхтіофауни в Середньодніпровському басейні зберігся 41 вид. На фоні зменшення кількості аборигенних видів, кількість чужорідних видів у басейні за століття поступово зросла з 4-х до 14-ти. Адвентивні види в р. Стугна навіть зайняли домінантне положення. Сформульовано певні тенденції зміни іхтіофауни в регіоні, зокрема: в першу чергу зникають регіонально рідкісні, практично цінні та реофільні види; зміни видового складу відбуваються в усіх річках паралельно з головним руслом Дніпра; насиченість інвазійними видами річок дуже висока. Одержані дані дають підставу вважати, що сучасні малі річки-притоки Середнього Дніпра, зокрема і р. Стугна, є найбільш вразливими до антропогенного навантаження, на що вказує мінімальне число знайдених видів риб, що охороняються. Охорона існуючих біотопів в басейні Середнього Дніпра не здатна повернути, зберегти та збільшити чисельність цінних в прирородоохоронному аспекті видів риб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.33*820*990.3(4УКР)

Рубрики:

Pisces Риби. Іхтіологія

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено видовий склад риб, що було відмічено протягом зимівлі 2007 - 2008 рр. поблизу Української антарктичної станції Академік Вернадський (Аргентинський архіпелаг, Антарктика). Досліджено кількісні показники риб різних видів і проведено аналіз їх домінуючих груп. З'ясовано, що у 2007 - 2008 рр. відбулася зміна субдомінанта у порівнянні з попередніми роками досліджень. Так, якщо в попередні роки субдомінантом був Trematomus bernacchii, то під час проведених досліджень субдомінантами вже були представники Notothenia rosii. Проведено повні біологічний і морфометричний порівняльні аналізи 2-х вибірок Notothenia coriiceps з району протоки Meek-Penola і поблизу західного узбережжя острова Grotto. Виявлено, що ці 2 групи риб належать до різних внутрішньовидових угруповань. Соматичні індекси, крім гепато-соматичного, не показали значної мінливості, а особини з обох вибірок характеризувалися низькими показниками жирності та вгодованості.

Згідно зі сучасними даними, іхтіофауна р. Остер налічує 21 вид риб, включаючи 2 види-інтродуценти: Perccottus glenii і Pseudorasbora parva. На нижній ділянці р. Остер зареєстровано 17 видів риб (4 з яких - уперше для ділянки), для середньої ділянки зареєстровано 21 вид (12 із них раніше для цієї ділянки вказані не були) і тільки 11 видів зазначені для верхньої ділянки річки (6 із яких для неї вказані вперше). Шість видів - Pseudorasbora parva, Misgurnus fossilis, Pungitius platygaster, Gymnocephalus cernua, Babka gymnotrachelus і Proterorhinus semilunaris - вказані для р. Остер уперше. Іхтіофауна нижньої ділянки річки значно відрізняється за якісним складом, що насамперед пояснюється наявністю постійного зв'язку з Десною. Лише 11 видів зареєстровано у трьох притоках річки Остер та їх басейнах. У річці Носівочці виявлено 6 видів, включаючи Cyprinus carpio і Hypophthalmichthys molitrix. В річці Дівиці виявлено 5 видів і 6 видів у річці В'юнниці. Найпоширенішими в басейні Остра видами виявились Leucaspius delineatus і Rhodeus amarus (F = 75,0) та Scardinius erythrophthalmus і Tinca tinca (F = 66,7).

Індекс рубрикатора НБУВ: Д222.13

Рубрики:

Радіоактивність вод суші

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Географічне розташування Ізраїлю між континентальними плитами, на шляху маршрутів міграції та торгівлі, розвинена гідрографічна мережа, що охоплює води різних типів, різноманітність кліматичних зон - все це сприяло формуванню унікальної іхтіофауни, яка поєднує представлені види, характерні як для африканського континенту, Середземноморського басейну та басейну Червоного моря, так і для Леванту (Сирії, Палестини та Лівану) з Центральною Азією. Загалом вони зосереджені в найбільших прісноводних природних водоймах цієї країни - в річках Йордан та Яркон і озері Кінерет (Тиверіадське море). Сучасна прісноводна аборигенна іхтіофауна Ізраїлю налічує близько 32 види риб з 8 різних родин і вирізняється високим рівнем ендемізму (близько 12 видів). Більшості ендемічних видів, за даними МСОП (Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів), присвоєно статус "під загрозою". Традиційно, аборигенні види риб є основними об'єктами промислу і місцеве рибництво та рибальство на 40 % забезпечує споживання риби, а деякі аборигенні декоративні види є окремою статтею експорту Ізраїлю. Сьогодні на державному рівні триває робота щодо відновлення чисельності й ареалів існування популяцій прісноводних риб, проте істотні коливання кількості опадів та інтенсивне сільське господарство суттєво її ускладнюють. Стаття, представлена організатором та учасниками навчального курсу "Інтенсивне ставове рибництво", який відбувся в Ізраїлі в грудні 2016 р., є комплексним оглядом прісноводної аборигенної іхтіофауни Ізраїлю. Наведено систематичний стан та короткий опис з ілюстраціями морфобіологічних особливостей всіх видів риб, аборигенних для прісних водойм цієї країни (за винятком видів, які вважаються зниклими, та тих, що використовуються в аквакультурі України).

Представлено результати сучасних досліджень рибного населення басейнів річок Вільшанка і Тясмин та проведено аналіз змін, що відбулися за останні приблизно 50 років. Іхтіофауна басейну р. Вільшанка на теперішній час налічує 21 вид (із 35 відомих за весь період вивчення), серед них 7 (чебачок амурський Pseudorasbora parva, слиж європейський Barbatula barbatula, колючка південна Pungitius platygaster, колючка триголкова Gasterosteus aculeatus, іглиця пухлощока Syngnathus abaster, бичок-гонець Babka gymnotrachelus і ротань-головешка Perccottus glenii) вказані для річкового басейну вперше. Іхтіофауна змінилася на 60 %. Іхтіофауна басейну р. Тясмин на час досліджень налічує 22 види (із 26 відомих за весь період вивчення), серед них 5 (в'юн Misgurnus fossilis, колючка південна Pungitius platygaster, колючка триголкова Gasterosteus aculeatus, йорж звичайний Gymnocephalus cernua, бичок-цуцик західний Proterorhinus semilunaris) наведені вперше. Іхтіофауна змінилася на 43 %. Встановлено, що найсуттєвіший вплив на поширення риб виявляє кисневий режим у водоймах, штучні перепони (греблі), інтродукції та наявність необхідних біотопів для існування. Натомість загальна мінералізація, pH і температурний режим не виявляють прямого суттєвого впливу на поширення риб.

Описано спосіб діагностики ранніх порушень у найбільш чутливих компонентах біотичних угруповань за використання морфологічних параметрів печінки кісткових риб як біотест-системи екологічного моніторингу. Продемонстровано можливість прогнозування впливу токсикантів на стан аборигенної іхтіофауни за морфометричними показниками внутрішніх паренхіматозних органів риб. Доведено, що протоплазматичні та гемолітичні токсиканти порушують клітинний метаболізм, викликаючи дистрофію, розпад еритроцитів і некробіоз клітин у печінці риб. Одержані результати можна використовувати для діагностики різних типів гідроекосистем. Встановлено, що вони можуть бути науковим підгрунтям збереження біологічного різноманіття екосистеми за умов підвищеного антропогенного навантаження.

Проаналізовано склад сіткових уловів риби в Одеський затоці у 2016 - 2017 рр. з метою моніторингу стану прибережного іхтіоценозу, що є важливою складовою морських гідроекологічних досліджень протягом багатьох десятиліть. Робота також містить порівняльний аналіз особистих результатів досліджень з даними літератури за попередні роки.

Приcвяченo вирiшенню наукoвoї прoблеми - вcтанoвленню закoнoмiрнocтей фoрмування, рoзвитку i динамiки cкладу, cтруктури i рiзнoманiття угрупoвань прicнoвoднoї iхтioфауни пiвденнo-захiднoї чаcтини Cхiднoї Єврoпи упрoдoвж ocтаннiх 11 млн рoкiв. Вcтанoвленo якicний та кiлькicний cклад фауни прicнoвoдних риб, утoчненo cиcтематичне пoлoження i такcoнoмiчний ранг oкремих її предcтавникiв на пiдcтавi ревiзiї ocтеoлoгiчних збoрiв iз 68 кістковмісних горизонтів 53 мicцезнахoджень мioценoвoгo, плioценoвoгo i плейcтoценoвoгo вiку. Фаунicтичний cпиcoк включає 63 види, якi належать дo 35 рoдiв, 12 рoдин, 7 рядiв. Oпиcанo нoвi для науки вимерлi види прicнoвoдних риб. Уcтанoвленo чаc пoяви в геoлoгiчнiй icтoрiї Єврoпи низки cучаcних такcoнiв видoвoгo i рoдoвoгo рангу, а такoж наявнicть у викoпнoму cтанi фoрм, oпиcаних для геoграфiчнo вiддалених теритoрiй. Прoведенo oцiнку такcoнoмiчнoгo багатcтва, рiзнoманiття i cкладнocтi угрупoвань прicнoвoднoї iхтioфауни прoтягoм пiзньoгo кайнoзoю, з’яcoванo їх палеoекoлoгiчнi та зooгеoграфiчнi ocoбливocтi. Вcтанoвлено й oхарактеризoвано регioнальнi iхтioфаунicтичнi кoмплекcи. Пoказанo рoтацiю iхтioфауни регioну у пiзньoму кайнoзoї на пiдcтавi пoяви i вимирання oкремих такcoнiв риб.

Формування ранньодевонської іхтіофауни відбувалося під дією сукупного впливу історичних, палеогеографічних та палеоекологічних чинників. Внаслідок еволюційного розвитку на початку девонського періоду виникла низка високорангових таксонів морських хребетних, які активно колонізували мілководні басейни нового материка Лауруссії. Для представників локальних ендемічних фаун виникла можливість розширення своїх ареалів. Відбувалися обміни мігрантами між сусідніми регіональними фаунами. Все це супроводжувалось еволюцією екосистем, утворенням і освоєнням нових екологічних ніш. Ранній девон для більшості груп хребетних був позначений різким ростом кількості таксономічних одиниць. Формування подільської регіональної іхтіофауни ілюструє ці тренди глобальних біотичних змін у ранньому девоні.

Присвячено вивченню стану іхтіофауни Канівського водосховища в умовах інтенсивного рибогосподарського використання (промислового рибальства), а також дослідженню впливу абіотичних та біотичних факторів на неї. Встановлено, що у складі іхтіофауни Канівського водосховища на сучасному етапі мешкає 51 вид риб, які відносяться до 12 родин, із них 7 видів, занесених до Червоної книги України: ялець звичайний, йорж носар, йорж Балона, карась звичайний (золотий), минь річковий, стерлядь та бистрянка російська. Домінуючими за запасом видами є плітка, лящ та плоскирка. Також останніми роками зафіксовано зростання чисельності та іхтіомаси сріблястого карася. За результатами досліджень структурні показники популяцій ляща, плітки та сріблястого карася характеризувались стабільно високим граничним віком та задовільним наповненням правого крила варіаційного ряду, для судака та плоскирки відмічена протилежна картина. Інтенсивність елімінації модальних вікових груп основних представників іхтіофауни за рівнем миттєвої природної смертності можна оцінити як помірну: поповнення є достатнім, проте нерівномірним в окремі роки. Для удосконалення схеми рибопромислового використання Канівського водосховища слід запровадити низку регламентаційних заходів, які включають: встановлення спеціальних термінів заборони лову щуки та збільшення її промислової міри; збільшення мінімально дозволеного кроку вічка в ставних сітках до 36 та 75 мм, встановлення додаткових зон, у яких заборонене промислове рибальство.