Досліджено мас-медійний літературно-критичний дискурс, важливим елементом якого є прецедентні оніми й утворені від них похідні. Прецедентні оніми, представлені іменами письменників, персонажів і назвами літературних творів, актуалізують "літературну пам'ять" читачів, до якої належать знання класичної та сучасної літератури, знання літературних напрямків стилів і жанрів, а також літературно-критичні категорії. Зазначено, за умов дискурсу відбувається концептуалізація літературних знань, що вивчається на рівнях: мовному, риторичної фігурації та літературно-критичної когніції. На мовному рівні концептуалізація найбільш повною мірою простежується у відонімних дериватах. Виявлено й проаналізовано концептуальні класи відонімних похідних на основі словотвірних значень. На рівнів риторичної фігурації досліджено метафоричну та метонімічну трансформацію прецедентних онімів. Проаналізовано прецедентні оніми у функції порівняння й епітетів. Процес концептуалізації стосується найхарактерніших особливостей творчості певного письменника, що можна представити у вигляді набору модулів "жанр", "стиль", "місце дії", "персонаж", "сюжет". Модуль є когнітивною одиницею, що репрезентує закладену в прецедентних онімах інформацію на основі літературних категорій.

Проанализированы актуальные задачи технического регулирования в области телекоммуникаций и, в частности, в сфере частотно-временного обеспечения, с учетом общеевропейских подходов и возможностей регионального сотрудничества.

Рассмотрена задача о центрально-симметричной деформации полого упругого многослойного шара, содержащего слои, модули сдвига которых непрерывно изменяются в радиальном направлении. Предложенный алгоритм вычисления напряжений и перемещений основан на применении коэффициентов податливости, для построения которых использованы рекуррентные соотношения. Нормированные решения уравнений теории упругости в области полого шара с произвольной непрерывной неоднородностью получены посредством численного решения двух задач Коши.

Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.

Наведено інформацію про книги українською та англійською мовами з історії поселення українців у Канаді, які зберігаються у фондах відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Зазначено, що праця розрахована на істориків, політологів, етнологів, бібліографів, культурологів, емігрантознавців, дослідників української культури, працівників інформаційно-бібліотечних і видавничих структур, широке коло читачів, які виявляють інтерес до історії України, зокрема, до історії української діаспори.

Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.

Презентовано літературу із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського із заявленої теми, представлено бібліографічні описи книг і статей, в яких відображено історію, стан і проблеми народної культури, мови, фольклору канадських українців, що набули дещо відмінних від культури історичної батьківщини рис. Подано бібліографічні описи опублікованих досліджень вітчизняних та канадсько-українських учених із зазначених проблем. Надано допоміжні покажчики: іменний, назв, алфавітно-предметний; періодичних та продовжуваних видань, географічних назв; видавництв і видавничих організацій Канади, які друкували праці з пропонованої теми.