Розглянуто національну мову як лінгвокультурний феномен в аспекті ендоетнічної аксіології, питання новоутворень у національних мовах під впливом глобалізації. Описано словотвірні моделі похідних іменників зі значенням якості у сучасній німецькій мові, культурологічні стратегії та лінгвістичну культуру у картинах німецькомовного світу. Проаналізовано взаємодію романського та германського мовних ареалів на території Швейцарської конфедерації. Висвітлено структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості прямої перформативної відмови у сучасній німецькій мові, трансформації номіналізації особових форм дієслова під час перекладу з української мови на англійську, специфіку автохтонних запозичень в австралійському варіанті англійської мови.

Рассмотрены национальный язык как лингвокультурный феномен в аспекте эндоэтнической аксиологии, вопросы новообразований в национальных языках под влиянием глобализации. Описаны словообразовательные модели производных существительных со значением качества в современном немецком языке, культурологические стратегии и лингвистическая культура в картинах германоязычного мира. Проанализировано взаимодействие романского и германского ареалов речи на территории Швейцарской конфедерации. Освещены структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности прямого перформативного отказа в современном немецком языке, трансформации номинализации личностных форм глагола при переводе с украинского языка на английский, специфика автохтонных заимствований в австралийском варианте английского языка.

Проаналізовано зв'язки між мовою як найяскравішим виявом національної ментальності та національною ментальністю як основою, на якій грунтується національна свідомість. Виявлено різні типи національної ментальності як у просторі (світі), так і в часі та соціумі. Розкрито конструктивні риси ментальності, на засадах яких виробляється національна свідомість, а також указано на можливі шляхи формування цих рис, що особливо важливо стосовно тих українців, які зазнали сильної денаціоналізації (русифікації).

Проанализированы связи между языком как наиболее ярким проявлением национальной ментальности и национальной ментальностью как основой, на которой базируется национальное сознание. Выявлены разные типы национальной ментальности как в пространстве (мире), так и во времени и социуме. Раскрыты конструктивные черты ментальности, на основе которых вырабатывается национальное сознание, а также указаны возможные пути формирования этих черт, что особо важно в отношении тех украинцев, которые подверглись сильной денационализации (русификации).

Розглянуто зв'язок між національною мовою та національною ментальністю на різних рівнях. Увагу приділено установленню різних типів національної ментальності у зв'язку зі своєрідністю певної мови та визначенню серед них місця української мови й ментальності. Охарактеризовано основні типи виникнення національних мов і національно-мовних варіантів, розкрито конструктивні елементи національної ментальності.

Рассмотрена связь между национальным языком и национальной ментальностью на разных уровнях. Уделено внимание установлению разных типов национальной ментальности в связи со своеобразием определенного языка и определению среди них места украинского языка и ментальности. Охарактеризованы основные типы возникновения национальных языков и национально-языковых вариантов, раскрыты конструктивные элементы национальной ментальности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.30

Рубрики:

Мова і нація. Мова і держава

Шифр НБУВ: Ж66776 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено феномен національної мови у його нерозривному зв'язку з естетичною свідомістю й естетичним світом нації. Запроваджено новий напрямок української естетики. Розглянуто мову як об'єкт і формотворчу категорію процесу естетичного пізнання навколишнього світу, як ядро національної культури. Розглянуто мову як ціннісний генотип українства, під яким розуміємо зосередження у ній ціннісно-смислового ядра національної культури. Досліджено естетичну сутність мови, яка інтерпретується як ціннісний генотип українства та містить поняттєвий, образний та ціннісний компоненти. Обгрунтовано взаємозв'язок мови й естетичної свідомості, який позначається як інтенціональний центр кола, котрим окреслюється національний естетичний світ. Розкрито проблему мовного соціокоду, який розуміємо як заданість мовної форми естетичного буття національної спільноти. Доведено, що деформація мовного простору призводить до кризи естетичної свідомості нації.

На матеріалі німецької та російської мов досліджено концептуальні простори мов двох провідних тоталітарних ідеологій XX ст. - націонал-соціалізму та комунізму. Застосовано традицийний підхід системно-структурного вивчення концептів у поєднанні з антропологічним. З'ясовано, що концептуальна картина тоталітарного світу має вигляд ментального поля та складається з двох зон, які за аксіологічним принципом позначено позитивною та негативною. Позитивні зони концептуальних картин націонал-соціалізму та комунізму містять спільні концепти, відповідно існують підстави на базі спільних симпатій двох тоталітарних ідеологій вести мову про часткову спільну концептуальну картину тоталітаризму. Концептуальна картина тоталітарного світу набуває експлікації у двох варіантах мовних картин світу партій - НСДАП і КПРС. Мовні картини тоталітарних світів кваліфіковано як сукупність семантичних інтерпретацій представниками панівної еліти сфер буття (людина і суспільство) й духу (Бог, ідеї, відування), закріплених у системі значень мов тоталітарних партій, у структурі тлумачних словників та енциклопедій, у численних текстах представників влади, текстах засобів масової комунікації та літературних творах періодов панування тоталітарних режимів.

Мета роботи - на основі думок І. Франка висвітлити головні чинники - мови, культури, інтелекту, - що сприяють утвердженню національної духовності та патріотизму.

Досліджено атрибутивну складову національної ідентичності - мову. Розкрито основні мовні питання та конотації, які інтерпретувалися у публіцистичному дискурсі означеного періоду.

Дана сравнительная характеристика результатов переписи населения 1989 и 2001 гг. в аспекте этноязыковой самоидентификации граждан Украины и сделан вывод о причинах увеличения численности тех, кто причисляет себя к титульной нации.

Мета роботи - розкрити феномен мови як духовної зумовленості та окремішності нації, як найважливішу народну окремішність. Предмет розгляду - мова як матеріально-ідеальне явище. Результат вивчення проблеми є доведення, що мова є найважливішим національним ідентифікатором і тому без національного ідеалу, сконцентрованим виявом якого є мова, неможливе усвідомлення своєї відмінності-самобутності у світі. Нація, яка втрачає свою рідну мову і приймає чужу, не має духовної самостійності. Така нація не має душевної бадьорості і проявляє апатію і млявість. Вона не спроможна утвердити свого права на життя поміж інших націй і через саме життя засуджена на смерть. Отже, лише сильна національна воля є критерієм життєздатності нації. Висновки: індивідуальність духу народу яскраво виражена в національній мові. Спільні дії індивідуума і його народу базовані на мові, якою і з допомогою якої народ думає. Необхідно демонструвати дух як найважливішу народну окремішність. У цьому аспекті убачаємо подальші пошуки розмаїтості мов і народів, зумовлених різним проявом духовної сили.

Розглянуто феномен національної кооперативної комунікативної поведінки (НККП) українців, росіян, литовців і американців (США) як когнітивно-семіотичний і дискурсивно-прагматичний конструкт. Охарактеризовано наукову модель НККП українців, росіян, литовців і американців шляхом реконструкції механізмів відображення цього феномена у мовній свідомості представників кожного етносу та його знакової фіксації у реальних дискурсивних практиках та в художньому дискурсі українських, російських, литовських і американських письменників.

Презентовано літературу із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського із заявленої теми, представлено бібліографічні описи книг і статей, в яких відображено історію, стан і проблеми народної культури, мови, фольклору канадських українців, що набули дещо відмінних від культури історичної батьківщини рис. Подано бібліографічні описи опублікованих досліджень вітчизняних та канадсько-українських учених із зазначених проблем. Надано допоміжні покажчики: іменний, назв, алфавітно-предметний; періодичних та продовжуваних видань, географічних назв; видавництв і видавничих організацій Канади, які друкували праці з пропонованої теми.