Оригинальное исследование серораспространенности целиакии проведено среди взрослых пациентов гастроэнтерологического профиля с использованием нового серологического биомаркера - антител к дезаминированным пептидам глиадина в комбинации с тканевой трансглутаминазой классов IgA и IgG. Согласно результатам исследования, распространенность целиакии среди больных гастроэнтерологического профиля с риском наличия целиакии достигает 2,1 - 4,7 %. Установлена высокая диагностическая точность нового метода серодиагностики целиакии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.309-4

Рубрики:

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Представлено великий серологічний скринінг на целіакію серед 2 761 пацієнтів гастроентерологічного профілю. Вивчено діагностичну цінність методів діагностики целіакії - імуноферментного аналізу (ІФА) ELISA з визначенням титрів антитіл до гліадину, тканинної транслутамінази та антитіл до синтетичних, дезамінованих пептидів гліадину та тканинної трансглутамінази людини одночасно, відеокапсульної ентероскопії, морфологічного аналізу біоптатів слизової оболонки тонкої кишки. Проаналізовано основні варіанти клінічного перебігу целіакії у 164-х хворих (52 - із класичним перебігом та 112 - із атиповим), провідним з яких визнано атиповий перебіг, особливості перебігу герпитиформного дерматиту Дюринга.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.22 + Р413.309

Рубрики:

Хвороби слизової оболонки порожнини рота

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Даны современные представления о поражениях слизистой оболочки рта у больных целиакией. Установлено, что поражения слизистой оболочки в анамнезе этих больных встречались значительно чаще, чем у здоровых лиц, и составляли 51,85 %. Наиболее часто отмечались сочетанные поражения слизистой оболочки рта у одного и того же больного - 57 (67,61 %). Среди нозологических единиц чаще встречались заболевания языка - у 58 (68,75 %), признаки ангулярного хейлита - у 50 (59,73 %), реже - заболеваний пародонта - у 44 (53,12 %) и стоматита (ХРАС) - у 19-ти больных (21,87 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.309 + Р413.3-37

Рубрики:

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены современные данные, касающиеся классификации, диагностических и лечебных подходов при разных вариантах пищевой непереносимости глютена - целиакии, аллергии на пшеницу и непереносимости глютена без целиакии. Практическим врачам необходимы знания отличий в клинических проявлениях и протоколах курации лиц, имеющих обсуждаемую патологию. Необходимо четкое следование требованиям рекомендаций и стандартов диагностики и лечения перечисленных заболеваний.

Приведены данные исследования современных возможностей повышения эффективности лечения больных целиакией (n = 41). Все пациенты находились на аглиадиновой диете, тем не менее эффективность лечения расценивалась как неудовлетворительная. Благодаря использованию современных углеродных и водородных дыхательных тестов и диагностике синдрома чрезмерного бактериального роста, лактазной недостаточности и внешнесекреторной недостаточности поджелудочной железы, которые оказались причинами персистенции клинической симптоматики, получены основания для их коррекции и достигнута полная ремиссия основного заболевания.

Вперше вивчено поширеність, клінічні вияви, особливості клінічного перебігу, патогенетичні механізми формування глютен чутливих уражень слизової оболонки ротової порожнини (СОРП) у дорослих осіб, які хворі на целіакію. Виявлено кореляційний зв'язок між тяжкістю глютен чутливих уражень СОРП та рівнем антитіл до тканини трансглутамінази у сироватці крові. Визначено діагностичну цінність різних лабораторних методів та критерії діагностики глютен чутливих уражень СОРП у дорослих. Розроблено новий метод комплексного лікування та профілактики глютен чутливих уражень СОРП у дорослих осіб, хворих на целіакію, із застосуванням безглютенової дієти, безглютенової зубної пасти "Арджітал", безглютенового ополіскувача рота "Лізодент", безглютенової гормональної мазі "Кутівейт" (у період рецидивів), визначено його клініко-лабораторну ефективність, проведено порівняння з результатами традиційної терапії. Пріоритетність наукових розробок підтверджено деклараційним патентом на корисну модель.

Проведено відеоендоскопічне дослідження високої розділової здатності, високого збільшення з режимом вузькоспектаральної візуалізації 1 814-ти хворим. Встановлено, що ворсинки слизової оболонки дванадцятипалої кишки за глютенової ентеропатії мають характерні зміни: облітерацію лімфатичного капіляра, підтверджену патогістологічним дослідженням, косогоризонтальне та горизонтальне розташування ворсинок, на відміну від хронічного неспецифічного дуоденіту з хаотичним розташуванням ворсинок і необлітерованим лімфатичним капіляром. Фенотипування лімфоцитів слизової оболонки дванадцятипалої кишки уможливило встановлення патогномонічної ознаки для всіх стадій глютенової ентеропатії - достовірного щодо хронічного неспецифічного дуоденіту збільшення вмісту CD8+ лімфоцитів. Крім того, типовим для гіперпластичної і атрофічної стадій захворювання виявилось зростання індекса проліферації ентероцитів за Кі-67. Зміни ультраструктур дуоденальних ентероцитів за прогресування глютенової ентеропатії характеризуються поступовим зменшенням кількості та висоти, а також вогнищевою втратою мікроворсинок абсорбтивних клітин, підвищенням кількості "юних" і "зрілих" клітин Панета в криптах до термінальної стадії захворювання, коли число останніх значно зменшується, а ентероендокриноцитів - навпаки збільшується. Водночас виникає деструкція ентероцитів (некроз і апоптоз) і відбувається плазматизація клітинного інфільтрату у власній пластинці. Розроблено алгоритм комплексної морфологічної діагностики глютенової ентеропатії та морфологічні диференційно-діагностичні її критерії.

Представлены современные данные по классификации, диагностике и лечению известных видов пищевой непереносимости глютена - целиакии, аллергии на пшеницу и непереносимости глютена без целиакии. Современным врачам необходимо различать в клинических проявлениях и протоколах курации лиц с обсуждаемой патологией.

Мета роботи - вивчення захворюваності на автоімунний тиреоїдит та целіакію у 39 хворих на ЮРА. Автоімунний еутиреоїдний тиреоїдит діагностовано у 8 % хворих на ЮРА. Антитиреоїдні антитіла виявлено у хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) жіночої статі з олігоартикулярним перебігом та з переважною наявністю антинуклеарних антитіл. Скринінгове обстеження антитіл до тканинної трансглутамінази не виявило у хворих на ЮРА целіакії.

Вперше визначено частоту глютенової ентеропатії (ГЕП) у хворих на псоріатичну хворобу в Кримському регіоні, вивчено особливості клінічного перебігу хворих на псоріаз, асоційований з ГЕП. На підставі вивчення специфічних серологічних аналізів крові, імуноморфологічної картини шкіри та слизової оболонки дванадцятипалої кишки з використанням імуногістохімічних маркерів CD3 Т-лімфоцитів, CD20 В-лімфоцитів, CD138 плазмоцитів, CD68 макрофагів визначено фенотип хронічного запального інфільтрату, який бере участь в імунній реакції коморбідних захворювань псоріазу та ГЕП. Уперше показано роль плазмоцитів як джерела продукції імуноглобуліну А, що бере участь у патогенезі ГЕП та появі цих клітин у дермальному запальному інфільтраті. Доведено достовірне збільшення рівня клітин запального ряду та проліферативної активності залежно від стадії ГЕП і ступеня тяжкості перебігу псоріазу, що є науковим доказом спільності патогенезу та прогресуючого перебігу цих захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.6 + Р413.309

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.309-4 + Р415.2-4

Рубрики:

Целіакія (хвороба Гі-Гертер-Гойбнера)

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено огляд патологій людини, таких як целіакія, алергія на пшеницю, нецеліакійна чутливість до пшениці, малабсорбція фруктози, синдром подразнення кишківника, які тісно пов'язані з певними компонентами зерна пшениці та продуктів її переробки. Увагу приділено білкам клейковини, роль яких у харчуванні людини активно дискутується. Висвітлено питання варіювання реактивності між різними видами пшениці й генотипами, внесок сучасних технологій переробки зерна у розвиток патологічної чутливості до пшениці. Причини зростання патологічної чутливості до пшениці за останні 50 років достеменно не з'ясовано, однак сучасні технології переробки зерна можуть підвищувати вміст імунореактивних і токсичних компонентів у харчових продуктах із пшениці.

Всесвітня Гастроентерологічна Організація розглядає целіакію як хронічне багатокомпонентне аутоімунне захворювання переважно проксимального відділу тонкої кишки, що розвивається у разі вживання продуктів, що містять глютен. Целіакія складна у діагностуванні через мультисимптомність перебігу, який здатний змінюватися протягом життя. Целіакія успадковується за аутосомно-домінантним типом з неповною пенетрантністю. Існують новітні підходи до лікування целіакії, що базуються на деяких імунопатогенетичних ланках. Зокрема вивчаються способи впливу на внутрішньопросвітне перетравлення глютену, покращання бар'єрних функцій, ефективність імуномодуляторів. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно перевіряти вміст інгредієнтів перед придбанням продуктів.

Наведено аналіз етіопатогенетичних механізмів виникнення целіакії. Висвітлено сучасні методи діагностики даної патології, проаналізовано алгоритм їх використання. Розглянуто тактику ведення хворих на целіакію.

Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.