На основі власних експедиційних досліджень простежено особливості функціонування окремих архаїчних та інноваційних діалектних одиниць в ареальному аспекті. Визначено роль лінгвокартографування в з'ясуванні проблеми взаємодії старих і нових мовних явищ. Розглянуто окремі випадки розширення номінативного поля застарілих слів.

Розглянуто причини та етапи реформування німецького правопису. Визначено його основні засади та принципи. Встановлено зв'язок між написанням літери та її звучанням і значенням. Описано сучасну орфографію німецьких слів та окремих літер.

Здійснено спробу інтерпретації південної межі північного (поліського) наріччя української мови на базі діалектного матеріалу. На основі вивченого лексичного матеріалу зроблено висновки стосовно життєво важливих галузей діяльності східних слов'ян.

Розглянуто специфіку дослідження особистісної лінгвоментальності як складника в конструюванні національно-мовної картини світу. Запропоновано застосування елементів нейролінгвістичного програмування як засобу декодування індивідуального мовлення.

Висвітлено проблеми лексичної семантики, зокрема, питання, пов'язані з аспектами її модифікацій, які потребують використання нових, сучасних методів дослідження. Лінгвістична семантика не може вивчатися окремо від концептуальної структури та когнітивного розвитку лексичних одиниць, за значеннями слів стоять пов'язані з ними когнітивні структури, процеси семантичного переосмислення відтворюють зміни, що відбуваються на концептуальному рівні свідомості та в мові як частині складної когнітивної системи світосприйняття та мислення.

Розглянуто комунікативні особливості заголовка журнального мікротексту-повідомлення. Виділено заголовок-розповідь, заголовок-питання та заголовок-спонукання залежно від комунікативної мети повідомлення, які виконують формативну, оцінювальну, інтригуючу та спонукальну функції. Визначено наступні типи заголовків залежно від комунікативної інтенції адресанта у мовленнєвому акті: заголовок-констатив, заголовок-менасив, заголовок-директив, заголовок-квеситив, заголовок-перформатив.

Розглянуто становлення конфіксальних топонімів з постпозитивним компонентом -j(a) [-j(e)], розвиток їх лексико-словотвірних типів упродовж писемного періоду української мови.

Досліджено конфіксальні іменники - медико-анатомічні назви. Проаналізовано словотвірну семантику похідних, їх структурні та функціональні особливості. На широкому фактичному матеріалі доведено специфіку використання кожного форманта у складі аналізованих дериватів. З'ясовано структурно-семантичні взаємовідношення між конфіксами.

Розглянуто продуктивні способи індивідуально-авторського словотворення: аналогію, синонімізацію, антонімізацію. Акцентовано увагу на оказіональних композитах та юкстапозитах, дії зовнішньої аналогії, особливостях синонімічних рядів, антонімічній градації, контекстуальних антонімах.

Розглянуто підхід до лінгвокраїнознавства як до вивчення кумулятивної функції мови, що виступає як сховище та засіб передачі позамовного колективного досвіду.

Розглянуто питання історії вивчення метаморфози у лінгвістичному, міфопоетичному та психологічному аспектах. Метою дослідження визначено центральну зону метаморфози, зокрема, засобів втілення ідеї перетворення в художньому мовленні М.В.Гоголя.

Розглянуто проблеми сугестивної лінгвістики та міфопоетики. Проаналізовано міфологічну роль і сугестивні функції жіночих образів телепрограми "СВ - шоу". Встановлено високий ступінь сугестивності телетексту передачі. Визначено, що в жанрі телетексту відбувається актуалізація категоріального архетипу матріархічності.

Досліджено один з аспектів лінгвопоетики Ігоря Муратова: аналіз структури та функції порівнянь у його поетичних творах. Охарактеризовано різні засоби вираження порівнянь у мові поета з погляду семантики та граматичної структури, місце порівнянь у художньому тексті, своєрідність їх використання.

Досліджено історію нульсуфіксально-складних іменників, утворених поєднанням основ прислівника та дієслова через призму лексико-словотвірних типів на матеріалі писемних джерел ХІ - ХХ ст.

З позицій сучасної лінгвістики розглянуто тексти наукового стилю. Проаналізовано особливості реалізації в них основних текстових категорій. Виявлено залежність змісту останніх від стильової відповідності тексту.

Розглянуто причини, що змусили Лесю Українку звернутися до поезії Г.Гейне. Зіставлено два вірші Гейне з їх перекладами. Проаналізовано референтне та прагматичне значення, метричні системи оригіналу та перекладу. Відзначено, що поетичні твори німецького класика в перекладах Лесі Українки стали невід'ємною частиною української культури.

Акцентовано увагу на існуванні українського варіанта поетичного символізму на національних духовних і філософських засадах. Розглянуто специфіку українського модерністського індивідуалізму, що пояснюється особливостями національного менталітету та світосприйняття. Стверджено, що фольклорний матеріал і філософські концепти Г.Сковороди, допрацьовані П.Юркевичем, покладено в основу українського символізму та визначено його відмінність від західноєвропейських художніх стандартів.

Розкрито один з аспектів світобачення Юрія Клена крізь призму космічної символіки, внаслідок чого простежено трансформацію космогонічних міфологем у його світосприйнятті, закоріненому в античній та слов'янській міфологіях, народно-національній основі, що знайшло суб'єктивно-об'єктивне відображення в поетичному тексті.

Проаналізовано термінологічні одиниці англійської мови в галузі економіки. Запропоновано визначення основної словотвірної моделі та мікромоделі. Наведено найбільш типові словотвірні моделі та мікромоделі, за якими утворюються афіксальні терміни-прикметники.

На початку ХХ ст. у Роменському повіті Полтавської губернії було зібрано рідкісні для української фольклористики народні віршовані оповідання, що увійшли в науку під народною назвою "протоколи". Досліджено специфічні риси "протоколів", які відповідають ознакам системи емпіричних жанрів і водночас є зразком фольклорного віршування.