Мета роботи - аналіз частоти розвитку гострого пошкодження нирок (ГПН) у новонароджених, яким проводилося хірургічне втручання з приводу корекції патології дуги аорти; дослідження впливу ГПН на післяопераційний перебіг і смертність у даної категорії пацієнтів. На базі ДУ "НПМЦДКК" у період з 07.01.2015 по 15.12.2015 було прооперовано 120 новонароджених з вродженими вадами серця. Серед них 25 пацієнтів мали патологію дуги аорти: у 8 (32 %) була ізольована коарктація аорти, а у 17 (68 %) - комбінація коарктації аорти з іншими вродженими вадами серця. Вивчали зміни рівня креатиніну в сироватці крові. Досліджували частоту виникнення ГПН, фактори ризику та ускладнення його виникнення. У 53 % (n = 63) прооперованих новонароджених розвинулося ГПН. У пацієнтів з патологією дуги аорти ГПН розвинулась у 80 % (n = 20) випадків. Новонароджені діти, у яких корекція дуги аорти проводилась без використання штучного кровообігу, мали розвиток ГПН у 72 % (n = 13), а у пацієнтів, прооперованих за умов штучного кровообігу, - у 100 % (n = 7). Новонароджені, які мали дане ускладнення, частіше потребували інотропної підтримки та штучної вентиляції легень (ШВЛ) на доопераційному етапі. Також вони мали вищий рівень концентрації креатиніну в плазмі крові та частіше мали ГПН вже до оперативного втручання. У післяопераційному періоді 9 (45 %) пацієнтів із ГПН мали ураження AKIN 1; 2 (10 %) - AKIN 2; 9 (45 %) - AKIN 3. Вони потребували більшого часу на ШВЛ, інотропної підтримки та перебування у відділенні інтенсивної терапії. Застосування аміноглікозидів у післяопераційному періоді не мало суттєвого впливу на розвиток ГПН. Зроблено висновки, що новонароджені діти після корекції вроджених вад серця, особливо патології дуги аорти, належать до групи високого ризику розвитку ГПН. Важкий передопераційний стан дитини та особливості хірургічного втручання за даної патології обумовлюють високу вірогідність пошкоджуючого впливу на нирки. У післяопераційному періоді пацієнти з ГПН потребують більш тривалої ШВЛ, інотропної підтримки; у них подовжується строк перебування у відділенні інтенсивної терапії та термін госпіталізації загалом, вищі ризики летального наслідку.

Цель работы - исследование состояния временных параметров сердечного ритма у детей с различными формами малых аномалий сердца (МАС). Были обследованы 120 детей школьного возраста (6 - 17 лет). В зависимости от преобладания на ЭхоКГ тех или иных признаков МАС дети были разделены на 3 группы. К первой были отнесены 49 (40,8 %) детей, у которых преобладали малые аномалии развития (МАР) левого желудочка (ЛЖ), то есть дети с ложными хордами ЛЖ (ЛХЯЖ). Вторую группу составили 45 (37,5 %) детей с преобладанием МАР подклапанных структур митрального клапана (МК): дети с незначительным пролапсом МК (ПМК) без гемодинамически значимой регургитации. В третью группу вошли 26 (21,6 %) детей с преобладанием МАР аортального клапана - бикуспидальным аортальным клапаном (БАК). В зависимости от возраста обследуемые дети были разделены на две группы: 6 - 11 лет (младший школьный возраст, n = 57) и 12 - 17 лет (старший школьный возраст, n = 63). Контрольную группу составили 36 практически здоровых детей того же возраста. Для оценки состояния временных параметров вариабельности сердечного ритма (ВСР), помимо общеклинических исследований, проводилась многоканальная запись электрокардиограммы в 12 отведениях. Изменения временных параметров ВСР у детей с МАС младшего школьного возраста (6 - 11 лет) более выражены, чем у детей старшего школьного возраста (12 - 17 лет). Сделаны выводы, что у детей 6 - 11 лет с ПМК показатели ВПР и ПАПР, указывающие на адекватность регуляции и характеризующие соотношение между активностью симпатического и парасимпатического отделов вегетативной нервной системы, несколько увеличиваются, в отличие от детей того же возраста с ЛХЛЖ и БАК, а также всех клинических групп детей старшего школьного возраста, где в данном диапазоне изменений не отмечалось.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412

Рубрики:

Хвороби системи дихання у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сегодня накоплены многочисленные данные о влиянии перинатальных факторов риска на развитие артериальной гипертензии (АГ) и ожирения у детей. Выявление и устранение этих факторов дает возможность предотвращения АГ и ожирения у детей. Цель работы - определение роли перинатальных факторов риска на развитие АГ и ожирения у детей в возрасте 10 - 18 лет. В исследовании приняли участие 218 детей с избыточным весом/ожирением в возрасте 10 - 18 лет, которые были разделены на две группы в соответствии с параметрами артериального давления (АД): I - 108 детей с АГ, II - 110 детей с нормальным АД. Для выявления перинатальных факторов риска проводили анкетирование матерей. Недоношенные дети и дети с низким весом при рождении по сравнению с детьми, рожденными в срок, имели более высокие показатели индекса массы тела (31,6 +- 0,82 и 31,6 +- 0,83 против 28,8 +- 0,30), окружности талии (99,8 +- 2,60 и 100,2 +- 2,42 против 89,1 +- 0,87 см) и систолического АД (150,1 +- 5,02 и 154,5 +- 4,47 против 134,6 +- 2,29 мм рт. ст.). Более выраженную степень ожирения, в частности абдоминального, а также более высокие цифры систолического АД имели дети, находившиеся на искусственном вскармливании, естественном вскармливании менее 6 мес и дети на раннем прикорме. Из материнских факторов риска были выявлены АГ и пассивное курение во время беременности. Сделаны выводы, что на развитие АГ и ожирения у детей повлияли такие факторы риска, как АГ у матери, пассивное курение во время беременности, задержка внутриутробного развития, недоношенность, искусственное вскармливание и ранний прикорм на первом году жизни.

Мета роботи - для покращання результатів діагностики та лікування неонатального сепсису вивчити особливості материнських чинників схильності до його розвитку в контрастних за екологічними характеристиками регіонах проживання вагітних. Проведено клініко-епідеміологічний аналіз впливу материнських чинників схильності на формування неонатального сепсису у 260 новонароджених залежно від екологічних характеристик місць проживання вагітних. Встановлено, що за відсутності суттєвих розбіжностей у показниках репродуктивного здоров'я, а також соматичної патології й акушерсько-гінекологічного анамнезу, проживання вагітних за несприятливих умов супроводжується вдвічі вищим ризиком невиношування вагітності та народження дітей у терміні гестації до 35 тиж (ВШ (відношення шансів (ВШ)) = 2,04; 95 % ДІ 1,2 - 3,7), народження дітей з екстремально низькою масою тіла (ВШ = 2,9; 95 % ДІ 1,1 - 7,3), а також вірогідно нижчою оцінкою за шкалою Апгар на 5-й хвилині життя новонародженого (ВШ = 5,12; 95 % ДІ 2,1 - 12,6). Зроблено висновки, що вказані зміни можуть бути розцінені які наслідок хронічного контакту вагітних із забрудненням територій їх проживання.

Высокая распространенность сочетанных гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) и хронической гастродуоденальной патологии (ХГДП) у детей различных возрастных групп обуславливает необходимость поиска неинвазивных методов исследования, визуализирующих гастроэзофагеальный рефлюкс. Цель работы - сопоставление результатов эхосонографического (ЭСГИ) и эндоскопического (ЭСИ) исследования желудка у детей с сочетанными ГЭРБ и ХГДП. Под наблюдением находились 64 ребенка с сочетанными ГЭРБ и ХГДП в возрасте от 10 до 18 лет. Диагнозы установлены согласно МКБ-10 на основании жалоб, сбора анамнеза, объективного осмотра и верифицированы с помощью эзофагогастродуоденоскопии. Всем детям также проведено ЭСГИ желудка по общепринятой методике. При ЭСГИ желудка частота выявления гастроэзофагеального и дуоденогастрального рефлюкса не отличалась от таковой при (ЭСИ). Частота выявления признаков хронического гастрита при ЭСГИ была достоверно реже по сравнению с частотой выявления данной патологии при ЭСИ. Сделаны выводы, что ЭСИ желудка позволяет с высокой точностью диагностировать гастроезофагеальный и дуоденогастральный рефлюксы. Неинвазивность метода позволяет применять его у детей различных возрастных групп. Данный метод можно использовать для оценки эффективности коррекции моторных нарушений верхних отделов пищеварительного тракта.

Бронхолегенева дисплазія (БЛД) залишається важливою причиною захворюваності та смертності глибоко недоношених немовлят, істотно впливаючи на кінцеві результати їх виходжування. Це захворювання асоціюється з підвищеною захворюваністю та порушеннями розвитку не лише у ранньому дитинстві, але й у шкільному віці, що позначається на якості життя хворих дітей, їхніх сімей і суспільства. Незважаючи на сучасні досягнення перинатології, частота БЛД у розвинених країнах протягом останніх десятирічь зростає. Впродовж останніх 40 років істотно змінились визначення, патогенез, патофізіологія, клінічний перебіг, діагностичні критерії, а також підходи до профілактики та лікування цього захворювання. Водночас відомі лише декілька безпечних та ефективних утручань, які можуть запобігти розвитку або ефективно лікувати БЛД. На сьогодні існують свідчення того, що у дорослих із БЛД в анамнезі функція легенів не лише не досягає свого вікового максимуму, але й швидше погіршується, визначаючи вищий ризик розвитку хронічної обструктивної хвороби легень або навіть смерті. Саме тому профілактика БЛД є одним із безперечних пріоритетів у сфері охорони здоров'я, що стає все більш актуальним у зв'язку з важливою потенційною роллю цього захворювання у патогенезі хронічної обструктивної хвороби легень.

Проведено огляд літератури щодо патологічних наслідків паління жінки під час вагітності на стан здоров'я її дитини в подальшому. Наведено сучасні дані про розповсюдження тютюнопаління в цілому та серед окремих категорій населення. Описано зв'язок даного шкідливого фактора з низкою патологічних станів дитини, зокрема з недоношеністю, низькою масою тіла дитини під час народження, затримкою внутрішньоутробного розвитку плода, вищим ризиком виникнення синдрому раптової дитячої смерті, вищою частотою захворювань органів дихання у нащадків. Увагу приділено опису ролі токсинів тютюнового диму в епігенетичній модифікації процесів метилювання ДНК генів плода, що сприяє глибшому розумінню механізмів впливу паління на стан здоров'я людей.

Хвороба Гентингтона (ХГ, МКХ-10 - G-10, МКХ-11 - 8А01.10) - аутосомно-домінантне нейродегенеративне захворювання, яке характеризується руховими порушеннями (хорея у дорослих та акінетико-ригідний синдром у дітей), психічними розладами та деменцією з прогресуючим перебігом і летальністю 100 %. Мета роботи - навести унікальний випадок діагностованого захворювання хореї Гентингтона у дитини віком 4-х років у третьому поколінні в родині. Даний випадок описується в Україні вперше. Наведено власний досвід спостереження та лікування дівчинки 4-х років 7 міс, яка госпіталізована в НДСЯ "ОХМАТДИТ" зі скаргами на втрату мовних і психічних навичок, порушення ходи та наявність нападів. Із 4-річного віку почався регрес психічних функцій (пропав інтерес до казок, стала неуважною, погіршилася пам'ять, перестала себе обслуговувати) та мовлення з формуванням екстрапірамідної дизартрії та збіднінням мовленнєвого запасу. В цей же час погіршилася хода, з'явилися генералізовані епілептичні напади. Необхідно акцентувати увагу тому те, що сімейний анамнез обтяжений по лінії батька - у батька, дідуся, прабабці по батьковій лінії хорея Гентінгтона. Під час огляду у дитини було виявлено порушення комунікації, дисфазію, екстрапірамідну дизартрію, псевдобульбарний синдром. Хода спастико-дистонічна, гірше зліва. Зміна м'язового тонусу по пластичному типу в руках і ногах, більше зліва; гіперкінези в пальцях рук (атетоз), дистонія в стопах, клонуси стоп. На МРТ відмічалося помірно виражене дифузне зменшення об'єму паренхіми обох півкуль мозочка, заглиблення та розширення борозн мозочка, деяке стоншення мозочкових ніжок; також відсутні мигдалики мозочка, широкий отвір Мажанді та помірно збільшена в об'ємі велика цистерна. На електроенцефалограмі виявлено генералізовану високоамплітудну пік-хвильову епілептичну активність під час всього запису. У віці 4-х років повторно проведено молекулярно-генетичний аналіз, кількість ЦАГ - повторів становила 130 і був підтверджений діагноз хвороби Гентингтона. Встановлено, що для хвороби характерний генетичний імпринтинг - залежність форми та тяжкості проявів захворювання від батьківського джерела мутантної хромосоми. У дитячому та юнацькому віці домінує акінетико-ригідний синдром. У дитячому віці (до 10 років) хвороба може дебютувати епілептичними нападами, тому необхідно збирати сімейний анамнез не лише щодо епілепсії, але й на предмет прогресувальних неврологічних і психіатричних захворювань. В тому числі у дорослих. За ознак прогресувального нейродегенеративного захворювання у дитини не слід відкидати можливість діагнозу хореї Гентингтона, потрібно скеровувати такі сім'ї на медико-генетичне консультування.

Синдром Нунан (СН) - відносно поширений синдром множинних вроджених вад розвитку. Основними симптомами є постнатальна затримка росту, характерні дисморфії обличчя та широкий спектр вроджених вад серця (ВС). Найпоширенішими вродженими ВС є стеноз легеневої артерії та гіпертрофічна кардіоміопатія. Мета роботи - встановити діагноз у дитини з вродженими ВС, важкою гіпертрофічною кардіоміопатією, легеневою гіпертензією та стигмами дизембріогенезу. Мутації в гені RAF1 викликають 3 - 17 % випадків синдрому Нунан і в 95 % випадків асоціюються з важкою гіпертрофічною кардіоміопатією. СН є одним із групи споріднених станів, відомих під назвою RASopathie. RASopathies пов'язані з наявністю мутацій у генах зародкової лінії, які кодують специфічні білки шляху RAS/mitogen-activated protein kinase, що відіграє вирішальну роль в ембріональному та постнатальному розвитку. Наведено клінічне спостереження СН внаслідок мутації p.Ser257Leu у гені RAF1 із швидко прогресувальною гіпертрофічною кардіоміопатією та летальним випадком у немовляти.прод

Синдром Вольфрама (WS, DIDMOAD-синдром) - це автосомно-рецесивне дегенеративне захворювання з прогресуючим перебігом. Повний синдром включає 4 складові: цукровий діабет 1 типу (ЦД1), центральний нецукровий діабет (ЦНЦД), атрофію зорових нервів (АЗН) і нейросенсорну туговухість. Неповна форма синдрому проявляється поєднанням ЦД1 і ЦНЦД. Наведено клінічний випадок неповної форми синдрому Вольфрама у дитини. Першою ознакою синдрому був розвиток нецукрового діабету центрального генезу в однорічному віці, через 2 роки розвинувся ЦД1. АЗН і туговухість упродовж усього періоду спостереження не виявлено. У пацієнтів із нецукровим діабетом у разі погіршання стану необхідно провести діагностику ЦД1. У разі виявлення останнього слід запідозрити наявність у дитини синдрому Вольфрама та провести тестування слуху та зору з метою раннього виявлення туговухості та/або АЗН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р722.569.62

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано сучасні підходи до діагностика та лікування риносинуситів у дітей. Для лікування запальних процесів носоглотки використовується велика кількість препаратів без доведеної ефективності та переваг одного над іншим. Зростання резистентності бактерій до антибіотиків, вірусних інфекцій - до противірусних препаратів, поліпрагмазія диктують необхідність використання нових технологій у лікуванні захворювань носоглотки у дітей. У практичну діяльність лікарів для лікування гострих риносинуситів, аденоїдитів і секреторних середніх отитів у дітей останнім часом впроваджуються різні препарати з доведеною ефективністю. У лікуванні алергічних риносинуситів ефективними є інтраназальні кортикостероїди та елімінаційна терапія морською водою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.2

Рубрики:

Хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.411 + Р733.569.41

Рубрики:

Хвороби системи кровотворення і крові у дітей. Клінічна гематологія

Пухлини системи кровотворення, крові і ретикулоендотеліальної системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54 + Р733.415.2

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Хвороби обміну речовин у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - оценка психомоторного развития (ПМР) у детей в возрасте до года, родившихся преждевременно или в срок и перенесших желтуху в неонатальном периоде. Обследованы 86 детей, перенесших желтуху в неонатальном периоде, которые в зависимости от гестационного возраста на момент рождения были разделены на две группы: I - доношенные (n = 54), II - родившиеся преждевременно (n = 32). Всем обследованным в 3, 6, 9, 12 мес была проведена оценка ПМР с помощью Денверского скринингового теста II. Для изучения влияния неонатальной гипербилирубинемии на проницаемость гематоэнцефалического барьера у всех детей в динамике неонатального периода (1 - 3, 5 - 7, 21 - 28 дни) определялись нейроспецифические белки - нейроспецифическая энолаза (NSE), глиафибриллярный кислый протеин (GFAP) и трофический фактор мозга (BDNF). У 22,2 % доношенных и 35,3 % преждевременно родившихся детей, перенесших гипербилирубинемию в неонатальном периоде, отмечается задержка развития. У детей с задержкой ПМР, как доношенных, так и родившихся преждевременно, в неонатальном периоде выявлены более высокие уровни нейроспецифических белков по сравнению с детьми с нормальным ПМР, что позволяет использовать данные показатели в качестве критериев прогнозирования. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей детей (или их опекунов). Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Цель работы - изучить физическую активность детей школьного возраста и ее влияние на их физическое развитие и адаптационные возможности сердечно-сосудистой системы. Обследованы 290 детей в возрасте 10 - 17 лет - учеников 5 - 11-х классов двух школ г. Харьков; мальчиков было 141, девочек - 149. Проводилась антропометрия, изучение физической активности с помощью анкеты МАОФА, оценка толерантности к физической нагрузке по пробе Руфье. Установлено, что дисгармоничное физическое развитие наблюдалось у 24,18 % детей 11 - 16 лет, преимущественно за счет избыточной массы тела (МТ) (у 10,25 %) и недостатка МТ (у 9,84 %). Ожирение выявлено у 4,10 % школьников. Низкая МТ, избыточная МТ и ожирение отмечались преимущественно у детей в 11 - 12 лет независимо от пола. У мальчиков возраст от 14 до 16 лет также характеризуется увеличением числа лиц с избыточной МТ и ожирением. В целом 58,3 +- 2,9 % школьников имели низкую физическую активность в течение недели. За период от 11 до 17 лет (т.е. с 5 по 11 класс) с 45 до 88 % возрастает число мальчиков и девочек с гиподинамией. Низкая физическая активность сопровождалась снижением толерантности к физической нагрузке у детей с разным уровнем физического развития. Большинство мальчиков имели удовлетворительные адаптационные возможности сердца. Снижение толерантности к физическим нагрузкам наблюдалось у 20,83 % мальчиков с избыточной МТ и у 28,57 % с гармоничным физическим развитием. Среди девочек низкую толерантность к физической нагрузке имели 53,85 % с избыточной снижением адаптационных возможностей: 57,14 % мальчиков и 54,55 % девочек с низкой МТ имели сниженную толерантность к физической нагрузке. Неудовлетворительные результаты пробы Руфье в 89 % случаев демонстрировали дети с низкой физической активностью. Сделаны выводы, что физическая активность и физическое развитие детей влияют на адаптационные возможности растущего организма. Достаточная физическая активность поддерживает удовлетворительные параметры адаптационных возможностей, что наблюдалось у большинства мальчиков с избыточной МТ. Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей детей (или их опекунов). Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Значительную роль в развитии первичной артериальной гипертензии (АГ) у детей играют поведенческие факторы риска, такие как неправильное питание, гиподинамия и ожирение. В последние годы развитию данной патологии нередко способствуют другие факторы, характерные для взрослого населения, из которых можно выделить хронический стресс, употребление алкоголя и табакокурение. Цель работы - определить влияние поведенческих факторов риска на развитие АГ у детей с различной массой тела (МТ). В исследование были включены 115 детей с АГ в возрасте 10 - 18 лет, разделенные на 3 группы в соответствии с индексом МТ: I - 35 детей с АГ и нормальным весом, II - 36 детей с АГ и избыточной МТ и III - 44 ребенка с АГ и ожирением. С целью выявления образа жизни, культуры питания, хронического стресса, семейных вредных привычек был использован метод анкетирования. Большинство детей с АГ, избыточной МТ и ожирением ведут малоподвижный образ жизни и несбалансировано питаются, употребляя в избытке жирную пищу, легко усваиваемые углеводы и соль. Сделаны выводы, пристальное внимание к категории детей с высоким риском развития АГ и ожирением, устранение поведенческих факторов риска, а также поддержание здорового образа жизни, правильного питания и занятий спортом будут способствовать качественной профилактике даной категории заболеваний. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей детей (или их опекунов). Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати рівень знань лікарів загальної практики - сімейних лікарів (ЛЗП - СЛ) із попередження передчасної смерті дітей і визначити шляхи підвищення рівня їх інформованості з даного питання. Проведено опитування 400 ЛЗП - СЛ, які проживають у м. Київ, Київській і Закарпатській областях. Більшість респондентів склали: лікарі, які працюють у містах (65,75 %); віком старше 40 років (66,25 %); жінки (82,25 %); які навчалися професії на курсах спеціалізації із загальної лікарської практики - сімейної медицини (73,25 %); атестовані на вищу (38,50 %) і першу (32,75 %) атестаційні категорії; працюють у лікарських амбулаторіях (90,75 %). Опитування проводилося за спеціально розробленою анкетою. Методи дослідження: математичний, соціологічного опитування (анкетування), статистичний, аналітичний, порівняльного аналізу. Встановлено недостатній рівень готовності ЛЗП - СЛ щодо попередження дитячої смертності: респонденти оцінили як недостатній рівень своїх теоретичних знань з тактики дій у разі таких загрозливих життю дитини станів, як черепно-мозкова травма (12,25 +- 1,6 %), гостра асфіксія (9,25 +- 1,4 %), опіки, у тому числі дихальних шляхів (8,5 +- 1,4 і 8,0 +- 1,4 % відповідно), судоми (7,75 +- 1,3 %). Найменше ЛЗП - СЛ володіють практичними навичками з надання медичної допомоги дітям у випадку черепно-мозкової травми (16,0 +- 1,8 %), крупу (15,5 +- 1,8 %), опіків дихальних шляхів (11,5 +- 1,6 %), судом (10,5 +- 1,5 %). На низькому рівні знаходиться роз'яснювальна регулярна освітня робота ЛЗП - СЛ із батьками з питань збереження здоров'я дітей і навчання тактиці у разі загрозливих життю станів (21,25 +- 2,0 % респондентів організували роботу школи відповідального батьківства, 15,75 +- 1,8 % навчали батьків тактиці дій у разі загрозливих життю дітей станів). Встановлено, що недостатній рівень теоретичних знань і практичних навичок ЛЗП - СЛ із тактики дій за окремих станів, які загрожують життю дітей, вимагає навчання лікарів компетенційним і кваліфікаційним рівням знань із надання допомоги дітям і профілактики дитячої смертності. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх установ. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.