Наведено огляд літератури з проблеми регуляції функції щитоподібної залози з урахуванням даних клінічної та експериментальної ендокринології з урахуванням факторів, що інгібують і секретують синтез і секрецію тиреотропіну як в нормі, так і за патології.

Зазначено, що на сьогодні доведено важливу роль естрогенів у регуляції метаболізму кісткової тканини. Одержано незаперечні докази прямого впливу естрогенів на функцію клітин кісткової тканини через естрогенові рецептори. У результаті зв'язування зі своїми рецепторами естрогени здатні активувати в остеобластах та остеокластах десятки генів. Результатом цього є підвищення функціональної активності остеобластів і остеоцитів, а також збільшення апоптозу остеокластів та інгібіція остеокластогенезу. Ці властивості естрогенів в кінцевому підсумку і зумовлюють їх проективну роль щодо кісткової резорбції.

Зазначено, що залізодефіцитна анемія є найпоширенішою патологією у світі. В огляді висвітлено сучасні дані з діагностики та її лікування, наведено режими дозування деяких препаратів заліза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59-5

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що приблизно 24 мільйони європейських і більше 20 мільйонів північноамериканських жінок віком від 35 до 55 років страждають на міому матки (ММ), тобто 40 % всіх жінок цієї вікової групи. Симптоми ММ включають рясні маткові кровотечі, анемію, біль і безпліддя. Багато жінок вважають якість свого життя серйозно погіршеною, і це в багатьох випадках є приводом до виконання їм гістеректомії. Досі не існувало жодного ефективного та добре переносимого фармацевтичного лікування даної патології. Дозволеними препаратами для лікування симптоматичних ММ є агоністи гонадотропних рилізинг-гормонів, але їх використання є досить обмеженим через виражені побічні ефекти, пов'язані з низьким рівнем естрогену, що зумовлює припливи, депресії, перепади настрою, втрату лібідо, вагініт і зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Оскільки ріст ММ залежить від прогестерону, модулятори рецепторів прогестерону довели свою ефективність у пілотних дослідженнях. У двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях виявив свою ефективність модулятор рецептору прогестерону уліпристал ацетату в передопераційному лікуванні лейоміоми та в контролі супутньої менорагії. Ніяких істотних побічних ефектів під час прийому доз 5 і 10 мг уліпристалу ацетату протягом 3 місяців не спостерігалося. Припинення менорагії відбулося вже через 7 днів після початку терапії, а скорочення розмірів ММ на 40 % було досягнуто протягом 3 міс лікування та зберігалося впродовж 6 міс після відміни препарату. Для передопераційного лікування лейоміом з весни 2012 р. на фармринку є доступним препарат Есмія, що містить уліпристалу ацетату в дозі 5 мг.

Оценена эффективность применения препарата Сагенит у женщин с климактерическим синдромом различной степени тяжести. Установлено, что препарат Сагенит - селективный модулятор эстрогенных рецепторов, который является высокоэффективным средством в купировании психоэмоциональных и нейровегетативных нарушений в климактерическом периоде. Отсутствие пролиферативного эффекта препарата на эндометрий матки позволяет его широко использовать как альтернативу заместительной гормональной терапии у женщин группы риска и с отягощенным гинекологическим анамнезом.

У межах II Національного конгресу "Дискусійні питання сучасного акушерства" і XI Всесвітнього конгресу з перинатальної медицини, який пройшов у Санкт-Петербурзі 16 - 18 червня 2013 р., значну увагу було приділено проблемі передчасних пологів, особливо дуже ранніх (22 - 27 тижнів), які є основною причиною неонатальної захворюваності та смертності. Обговорено патогенетичні причини та фактори ризику, а також можливості медикаментозної профілактики передчасних пологів. Зазначено, що профілактичне призначення вагітним з загрозою передчасних пологів мікронізованого прогестерону вагінально надає змогу пролонгувати вагітність, знизити ймовірність ускладнень в пологах і післяпологовому періоді з боку матері та дитини.

Зазначено, що наявність цукрового діабету (ЦД) у вагітних асоціюється з більш тяжким перебігом вагітності та більш високою частотою несприятливих перинатальних наслідків у порівнянні з жінками без порушень вуглеводного обміну. Тому ще зовсім недавно вважалося, що жінки, які страждають на ЦД, не можуть мати дітей. Сучасне ведення пацієнток з ЦД включає як немедикаментозні методи, так і фармакотерапію. Жінкам рекомендовано регулярний самоконтроль рівня глікемії, споживання достатньої кількості вітамінів і мікроелементів, зменшення калорійності раціону та кількості вуглеводів у випадку ожиріння, регулярні фізичні навантаження. З фармакологічних методів лікування ЦД, що довели свою ефективність і безпеку щодо перебігу вагітності, так і ризику вроджених аномалій плоду, є інсулінотерапія. На даний час впровадження сучасних технологій у лікуванні ЦД надало можливість знизити показник перинатальної смертності з 50 до 4 %. Прикладом таких технологій є PUMP-терапія (застосування інсулінової помпи). У разі використання якої дози інсуліну на 20 - 30 % нижче, ніж на багаторазових ін'єкціях. У цьому випадку інсулінова помпа сама контролює рівень глюкози крові. PUMP-терапія допомагає досягти життєво важливої компенсації ЦД і надає змогу одержати хороший перебіг вагітності, успішне розродження та здорових дітей.

Зазначено, що побічні ефекти, що виникають під час використання медичних засобів, а особливо антибіотиків, в останні роки привертають пильну увагу в зв'язку зі збільшенням частоти клінічного застосування антибактеріальних препаратів. Проведено порівняльну оцінку побічних ефектів метронідазолу та орнідазолу у ході лікування хворих з інфекціями, що викликані анаеробними мікроорганізмами. У дослідження були включені 123 пацієнтки з гострими та хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу на стадії загострення. Всіх хворих розподілено на 3 групи, співставні за віково-статевим складом, типом і локалізацією інфекційного процесу, а також спектром його збудників, чутливих до препаратів дослідження. Пацієнтки I групи (n = 41) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з метронідазолом по 500 мг кожні 8 год. Пацієнткам II групи (n = 39) призначили цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год в поєднанні з орнідазолом (Орнігіл, "Юрія-Фарм", Україна) по 500 мг кожні 12 год. Пацієнтки III групи (n = 43) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з орнідазолом по 1,0 г 1 раз на добу. Найбільш часто побічні ефекти спостерігалися у пацієнток I групи (у 92,3 % випадків), рідше - у пацієнток III групи (у 20,9 %) і ще рідше - у пацієнток II групи (у 15,4 %). З боку системи кровотворення характерних для 5-нітроімідазолів побічних ефектів (транзиторна лейкопенія та тромбоцитопенія) не зафіксовано. У пацієнток I групи мало місце поєднання 2 - 3 побічних ефектів одночасно, що вимагало в 16 випадках призначення додаткової медикаментозної терапії і в 2 випадках (шкірний висип, що перейшов в кропив'янку) - десенсибілізуючої терапії з додатковим введенням глюкокортикоїдів. У пацієнток II і III груп, які одержували орнідазол 2 або 1 раз на добу, побічні ефекти (нудота, зміна смакових відчуттів, головний біль) були незначно виражені, що не вимагало додаткової медикаментозної терапії.

Зазначено, що застосування ультразвукового гачка та ножиць у поєднанні з холодною плазмовою коагуляцією у хірургічному лікуванні хворих з глибоким інфільтративним і поверхневим перитонеальним ендометріозом надає змогу мінімізувати хірургічну травму, поліпшити протягом післяопераційного періоду, скоротити термін перебування в стаціонарі. Радикальна перітонеумектомія має переваги перед вапоризацією або ексцизією перитонеальних імплантів ендометріозу в зменшенні хронічного тазового болю та поліпшенні репродуктивних намірів, але ці положення вимагають подальших досліджень, підтверджень і доказів.

Наведено інтерв'ю з питань залізодефіцитної анемії (ЗДА) у пацієнток гінекологічного профілю з фахівцем ендокринної гінекології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України Т. Ф. Татарчук. Основні причини ЗДА у пацієнток гінекологічного профілю: хронічні маткові крововтрати за меноррагій різного генезу, дисфункціональні маткові кровотечі, міома матки, ендометріоз, пухлини органів малого тазу. Ще одна часта причина ЗДА у жінок - крововтрати з шлунково-кишкового тракту. Основний показник наявності залізодефіцитних станів - знижений рівень гемоглобіну. Лікування ЗДА має включати такі етапи: ліквідація анемії, терапія насичення (відновлення запасів заліза в організмі), підтримуюча терапія. Для лікування ЗДА перевагу варто віддати препаратам тривалентного заліза, бо вони не мають побічних ефектів, які виникають під час прийому препаратів двовалентного заліза.

Зазначено, що дефіцит вітаміну D пов'язаний із проблемами процесів синтезу у шкірі та обмеженням постачання продуктами харчування. Це призводить до розладів у органах і системах організму людини та зокрема - репродуктивній. Рецептори до вітаміну D і метаболізуючі ферменти виявлено в тканинах жіночої репродуктивної системи, таких як яєчники, матка та плацента. Багато досліджень свідчать про зв'язок зниженого рівня вітаміну D із порушенням фертильності (ендометріоз, синдром полікістозних яєчників, рак яєчників тощо). Вивчено роль дефіциту вітаміну D у патогенезі дефіциту лютеїнової фази. Визначено позитивні кореляції з кровомазаням перед місячними, рівнями прогестерону та естрадіолу у лютеїнову фазу менструального циклу, та не виявлено зв'язку з тривалістю післяпікової фази.

Наведено огляд сучасної наукової літератури щодо питань впливу оральних і неоральних форм комбінованих гормональних контрацептивів (КГК) на ризик тромботичних ускладнень. На підставі вивчених даних зроблено висновок, що за чіткого дотримання критеріїв прийнятності й адекватної оцінки факторів ризику, застосування КГК, у тому числі вагінального кільця Новаринг, є клінічно незначним ризик тромбоемболій, а переваги цих препаратів для репродуктивного здоров'я значно перевищують ризики серцево-судинних ускладнень. Так, абсолютний ризик використання КГК для жінок репродуктивного віку є вкрай низьким (1 - 3 випадки на 10 000 жінок). Ризик летальних результатів у наслідок венозної тромбоемболії під час прийому КГК є також низьким: за відносного ризику, рівному 2, ймовірність смерті від венозної тромбоемболії збільшується на 1 випадок на 100 000 жінок. Ризик венозної тромбоемболії зростає під час вагітності та в післяпологовому періоді: 29 - 30 випадків на 10 000 жінок.

Проведено клінічне та лабораторне обстеження пацієнток менопаузального віку з метою визначення нейровегетатівних, психоемоційних та обмінно-ендокринних порушень, а також індексу вагінального здоров'я у даного контингенту жінок. Надано результати клінічних проявів клімаксу до та після використання негормональних препаратів протягом трьох місяців. Показано ефективність запропонованого лікування з використанням цимицифуги.

Обстежено 96 пацієнток з клімактеричним синдромом (КС). З них 30 жінок приймали седативні препарати, 34 - сухий екстракт насіння сої у таблетках, а 32 пацієнткам призначали препарат віменс по 1 капсулі 1 раз на добу та препарат менорма по 2 таблетки двічі на добу протягом 3 міс на тлі кров'яних виділень зі статевих шляхів. У пацієнток з КС застосування комплексного лікування фітоекстрактами, що містяться у препаратах віменс і менорма, сприяло швидшому та значному зменшенню симптоматики у порівнянні з седативними препаратами та екстрактом насіння сої. Використання препаратів віменс і менорма надало змогу зменшити частоту аномальних маткових кровотеч більш ніж удвічі. Для досягнення позитивного метаболічного, вазотропнго і гемостатичного ефектів необхідно додаткове до екстрактів фітоестрогенів використання екстрактів шавлії, верболозу звичайного, грициків і кори калини.

Зазначено, що урогенітальний трихомоноз (УГТ) є актуальною медико-соціальною проблемою, що вимагає активного пошуку нових ефективних терапевтичних схем із застосуванням сучасних парентеральних препаратів у поєднанні з засобами місцевого використання. З метою підвищення ефективності терапії УГТ проведено дослідження (за участю 50 хворих на трихомоноз та групою контролю з 15 жінок) з використання лікарського засобу у вигляді суппозиторіїв препарату осарбон у комбінації з парентеральним застосуванням орнідазолу. Результати дослідження показали високу клінічну ефективність препарату осарбон. Одержані дані надали змогу запропонувати комплексний метод лікування пацієнток з УГТ із застосуванням препарату осарбон.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56-5

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто механізми впливу метаболічного синдрому та пов'язаної з ним дисфункції жирової тканини на розвиток гіперпроліферативних процесів ендометрія. Надано результати апробації розробленої програми модифікації способу життя, яка сприяє зменшенню маси жирової тканини в абдомінальній області, підвищуючи якість життя та сприяючи збереженню у жінок з даною патологією репродуктивного потенціалу.

Зазначено, що консервативне лікування в межах програми реабілітації надає змогу поліпшити якість життя у 46 - 52 % пацієнток із поєднаними захворюваннями молочних залоз (МЗ) і статевих органів, скоротити прогресування та число рецидивів дифузних доброякісних дисплазій МЗ у хворих із міомою матки з 44 до 13 - 18 %. Зазначена тактика сприяє усуненню гормонального дисбалансу, поліпшенню стану МЗ за даними УЗД. Оскільки достовірних відмінностей щодо ефективності гормональної та фітотерапевтичної реабілітації не виявлено, вибір конкретного препарату повинен залежати від клінічної ситуації. Препарат на основі вітексу священного мастодинон продемонстрував у дослідженні співставну з гормональними засобами ефективність в плані поліпшення якості життя та профілактики прогресування доброякісних захворювань МЗ.

Мета дослідження - вивчення ефективності скринінгу потрійних маркерів Каліфорнійської програми скринінгу, використовуючи дані з Реєстру хромосомних дефектів штату Каліфорнія (CCDR). У дослідження увійшло 752 686 жінок групи ризику, згідно зі скринінгом, з очікуваною датою пологів у період з липня 2005 р. до кінеця червня 2007 р. У схвалених державою пренатальних діагностичних центрах проведено діагностичне спостереження за скринінг-позитивними жінками. Дані про результати візитів цих жінок введено в Каліфорнійський реєстр хромосомних дефектів. Інші джерела Каліфорнійського реєстру хромосомних дефектів включають обов'язкову звітність усіх цитогенетичних лабораторій і лікарень, а також дані про результати вагітності з документацій пренатальних установ. Одержана чутливість скринінгу на синдром Дауна (СД) склала 77,4 % (n = 1 217). Цей показник значно різнився залежно від методу оцінки гестаційного віку та віку матері. Чутливість скринінгу СД у жінок молодших за 35 років і старших за 35 років склала 62,4 і 94,0 % відповідно. Чутливість скринінгу виявлення СД для вагітностей, діагностованих за допомогою УЗД, склала 81,3 %, діагностованих за датою останньої менструації - 67,5 %. Частота синдрому Тернера, трисомії 18, триплоїдії та трисомії 13 склала відповідно 79,4, 82,5, 98,1 і 36,0 %. Скринінг-позитивна частота СД склала 5,4 %. Тільки 49,5 % жінок із СД у плода, які були скринінг-позитивними, пройшли амніоцентез. Серед жінок, у яких амніоцентез виявив СД у плода, 61,4 % вирішили перервати вагітність, 26,2 % народили живих дітей, у 4,5 % був викидень або мертвонародження та у 7,9 % результат вагітності невідомий. Таким чином, ефективність цієї масштабної програми скринінгу з використанням потрійного маркеру перевищує звичайний прогностичний рівень виявлення СД. Методологія даного дослідження буде використовуватися для оцінки ефективності подальших удосконалень скринінгу.