У терміни розвитку вазоспазму (4 - 5 доба після субарахноїдального крововиливу та субарахноїдально-паренхіматозного крововиливу) при сприятливому перебігу захворювання спостерігається вірогідно вищий рівень аргініну. Це вказує на необхідність запасу цього субстрату для синтезу NO в умовах ендотелійної дисфункції. Виявлені зміни свідчать про необхідність подальшого дослідження ефектів екзогенного аргініну при субарахноїдальному крововиливі та субарахноїдально-паренхіматозному крововиливі на грунті розривів артерійних аневризм.

В сроки развития вазоспазма (4 - 5 сутки после субарахноидального кровоизлияния и субарахноидально-паренхиматозного кровоизлияния) при благоприятном течении заболевания наблюдается достоверно высший уровень аргинина. Это указывает на необходимость запаса этого субстрата для синтеза NO в условиях эндотелийной дисфункции. Выявленные изменения свидетельствуют о необходимости дальнейшего исследования эффектов экзогенного аргинина при субарахноидальном кровоизлиянии и субарахноидально-паренхиматозном кровоизлиянии на почве разрывов артерийных аневризм.

Поділ лікувальних і профілактичних дисекцій майже порівну слугує і надалі предметом наукової дискусії про доцільність застосування т.зв. профілактичної лімфаденектомії, зокрема, середостіння.

Деление лечебных и профилактических дисекций почти в равной степени служит и в дальнейшем предметом научной дискусии о целесообразности применения т.н. профилактической лимфаденэктомии, в частности, средостения.

Показано, що перебіг хронічного пієлонефриту у фазі загострення супроводжується підвищенням спонтанної продукції моноцитами / макрофагами периферійної крові інтерлейкіну-1бета, інтерлейкіну-8 та різким збільшенням вмісту лейкотриєну В4. Включення в комлекс медикаментозної терапії корвітину сприяло не тільки більш швидкому регресу клінічної симптоматики загострення хронічного пієлонефриту та індукції фази ремісії, але й нормалізації імунної реактивності за рахунок корекції функціональної активності моноцитів периферійної крові та продукованих ними інтерлейкіну-1бета, інтерлейкіну-8 та лейкотриєну В4.

Показано, что ход хронического пиелонефрита в фазе обострения сопровождается повышением спонтанной продукции моноцитами / макрофагами периферийной крови интерлейкина-1бета, интерлейкина- 8 и резким увеличением содержимого лейкотриена В4. Включение в комлекс медикаментозной терапии корвитина способствовало не только более быстрому регрессу клинической симптоматики обострения хронического пиелонефрита и индукции фазы ремиссии, но и нормализации иммунной реактивности за счет коррекции функциональной активности моноцитов периферийной крови и продуцируемых ими интерлейкина-1бета, интерлейкина- 8 и лейкотриена В4.

Встановлено та підтверджено експериментальними дослідженнями саногенний ефект зазначеної композиційної суміші, що дозволяє рекомендувати опрацювання й експериментально-клінічне дослідження нових препаратів на її основі для лікування інфекційно-механічних пошкоджень м'яких тканин та інших, схожих за патогенезом захворювань.

Установлен и подтвержден экспериментальными исследованиями саногенный эффект этой композиционной смеси, что позволяет рекомендовать проработку и экспериментально-клиническое исследование новых препаратов на ее основе для лечения инфекционно-механических повреждений мягких тканей и других, похожих по патогенезу заболеваний.

Місцеве застосування 2 % суспензії метроксану викликає лише слабке подразнення слизової оболонки порожнини рота, що можна пояснити високими гігроскопічними властивостями нативного високодисперсного кремнезему. У разі 80-денного перорального введення 4 % суспензії метроксану не виявлено його негативної дії на систему кровотворення та біохімічні показники білкового, вуглеводного та ліпідного обміну у дослідних тварин, що дозволяє рекомендувати його не тільки у випадках гнійних процесів у пародонті, а й для лікування самостійних і симптоматичних патологій, пов'язаних з порушенням цілісності епітелійного покриву порожнини рота.

Местное применение 2 % суспензии метроксана вызывает лишь слабое раздражение слизистой оболочки полости рта, что можно объяснить высокими гигроскопичными свойствами нативного викодисперсного кремнезема. При 80-дневном пероральном введении 4 % суспензии метроксана не выявлено негативного действия на систему крообразования и биохимические показатели белкового, углеводного и липидного обмена у подопытных животных, что позволяет рекомендовать его не только при гнойных процессах в пародонте, но и для лечения самостоятельных и симптоматических патологий, связанных с нарушением целостности эпителийного покрова полости рта.

Інноваційні технології моделювання туберкульозу дозволили вибрати найінформативніші ознаки для диференційної діагностики генезу захворювання за математичним алгоритмом і підняти ефективність верифікації до 90,7 % за первинного та до 85,2 % - за вторинного генезу специфічного запалення.

Инновационные технологии моделирования туберкулеза позволили выбрать самые информативные признаки для дифференциальной диагностики генеза заболевания по математическому алгоритму и поднять эффективность верификации до 90,7 % при первичном и до 85,2 % - при вторичном генезе специфического воспаления.

Показано, що серед захворювань, які зумовили розвиток цирозу печінки, переважає алкогольне ураження. Спостерігається тенденція до зростання частки вірусного гепатиту С та поєднання вірусних гепатитів С і В. Неалкогольний стеатогепатит трапляється рідше, але з урахуванням його домінування у випадках поєднаної патології (найчастіше у комбінації із "мускатним склерозом" і алкогольним стеатогепатитом) частка цього захворювання сягала 1/3 усіх випадків.

Среди заболеваний, которые обусловили развитие цирроза печени, преобладает алкогольное поражение. Наблюдается тенденция к возрастанию частицы вирусного гепатита С и сочетание вирусных гепатитов С и В. Неалкогольный стеатогепатит случается реже, но с учетом его доминирования в случаях соединенной патологии (чаще всего в комбинации с "мускатным склерозом" и алкогольным стеатогепатитом) частица этого заболевания достигает 1/3 всех случаев.

Гемангіоми відносять до групи судинних пухлин, які найчастіше трапляються у дітей. Більшість гемангіом не загрожує життю дитини та не спричиняє хвороб, однак є стани, за яких існує ризик появи суттєвих ускладнень. Застосування неселекційних бета-блокаторів, зокрема пропранололу, обумовлює появу найбільш ефективного та безпечного із усіх відомих на сьогоднішній день методів консервативної терапії гемангіом у дітей раннього віку.

Гемангиомы относят к группе сосудистых опухолей, которые чаще всего случаются у детей. Большинство гемангиом не угрожают жизни ребенка и не вызывают болезней, однако есть состояния, при которых существует риск возникновения осложнений. Применение неселекционных бета-блокаторов, в частности пропранолола, обуславливает появление наиболее эффективного и безопасного из всех известных на сегодняшний день методов консервативной терапии гемангиом у детей раннего возраста.

З'ясовано, що завдяки післяопераційній променевій терапії абсолютне зменшення кількості рецидивів упродовж перших п'яти років після мастектомії супроводжується зменшенням 15-річної смертності хворих від раку молочної залози. Досягненння у діагностиці преінвазійного та початкових форм раку молочної залози (Т1-2NO МО), технічний прогрес у променевій терапії сприяли широкому зростанню частки органозберігальних операцій. До мастектомії стали вдаватись лише у випадках місцево поширених форм пухлинного процесу, як це було за часів Голстеба. Зазначено, що на сьогоднішній день у розпорядженні онкологів є достатньо ефективна нео- й ад'ювантна системна терапія та набагато безпечніші методи променевого лікування.

Выяснено, что благодаря послеоперационной лучевой терапии абсолютное уменьшение количества рецидивов на протяжении первых пяти лет после мастэктомии сопровождается уменьшением 15-летней смертности больных от рака молочной железы. Достижения в диагностике преинвазионного и начальных форм рака молочной железы (Т1-2NO МО), технический прогрес в лучевой терапии содействовали широкому росту части органосберегающих операций. К мастэктомии стали прибегать лишь в случаях местно распространенных форм опухолевого процесса, как это было во времена Голстеба. Отмечено, что на сегодняшний день в распоряжении онкологов есть достаточно эффективная нео- и адъювантная системная терапия и намного более безопасные методы лучевого лечения.

Для визначення показань до хірургічного лікування екстравазальної компресії черевного стовбура у симптомних хворих ключовим фактором є зіставлення існуючих скарг хворого з одержаними результатами променевої діагностики, а також детальне обстеження з метою виключення іншої абдомінальної патології з подібним клінічним перебігом.

Для определения показаний к хирургическому лечению экстравазальнои компрессии брюшного ствола у симптомных больных ключевым фактором является сопоставление существующих жалоб больного с полученными результатами лучевой диагностики, а также детальное обследование с целью исключения другой абдоминальной патологии с подобным клиническим ходом.

Визначальним у діагностиці захворювань гострого живота залишається панорамне мислення лікуючого лікаря, яке не можуть замінити консультації вузьких спеціалістів, результати інструментальних методів досліджень. Суттєвими недоліками ведення історій хвороб в ургентній абдомінальній хірургії були неповноцінно зібраний анамнез, відсутність деталізації болю у животі, невідповідність діагнозу описаній клінічній картині, неправильна оцінка результатів допоміжних методів досліджень.

Определяющим в диагностике заболеваний острого живота остается панорамное мышление лечащего врача, которое не могут заменить консультации узких специалистов, результаты инструментальных методов исследований. Существенными недостатками ведения историй болезней в ургентной абдоминальной хирургии были неполноценно собранный анамнез, отсутствие детализации боли в животе, несоответствие диагноза описанной клинической картине, неправильная оценка результатов вспомогательных методов исследований.

Будь-яка кила має тенденцію до збільшення своїх розмірів у майбутньому, а іноді з розвитком різних ускладнень. Такі хворі є обмежено працездатними та підлягають періодичним медичним оглядам, щоб вчасно скерувати їх на операційне лікування. Один із пунктів поінформованої згоди хворого на операційне втручання звучить так: "Під час операції можуть виникнути непередбачені обставини та ускладнення. У цьому випадку перебіг втручання може бути змінений лікарями на їх розсуд".

Любая кила имеет тенденцию к увеличению своих размеров в будущем, иногда с развитием разных осложнений. Такие больные являются ограниченно работоспособными и подлежат периодическим осмотрам, чтобы вовремя направить их на операционное лечение. Один из пунктов поинформированного согласия больного операционным вмешательством звучит так: "Во время операции могут возникнуть непредвиденные обстоятельства и осложнения. В этом случае ход вмешательства может быть изменен врачами по их усмотрению".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45 д(4УКР)

Рубрики:

Хірургія

Шифр НБУВ: Ж15657 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наявність у всіх хворих на печінкову енцефалопатію дифузних змін є результатом неспецифічної реакції кори головного мозку на патогенетичний чинник, що свідчить про зворотні, нейродинамічні порушення функціонального стану кіркових нейронів.

Наличие у всех больных печеночной энцефалопатией диффузных изменений является результатом неспецифической реакции коры головного мозга на патогенетический фактор, что свидетельствует об обратных, нейродинамических нарушениях функционального состояния корковых нейронов.

Головні болі різного регістру були частим коморбідним розладом у хворих на епілепсію (у 41.6 %), особливо у пацієнтів із симптоматичною епілепсією. Первинні болі частіше виникали у хворих з криптогенною та ідіопатичною епілепсією, а вторинні і некласифіковані - у пацієнтів із симптоматичною епілепсією. Вторинні між- та периіктальні болі голови виникали у хворих із симптоматичною судинною, посттравматичною епілепсією та за об'ємних утворень головного мозку внаслідок порушень гемо- та ліквороциркуляції, внутрішньочерепної гіпертензії.

Головные боли разного регистра были частым коморбидным расстройством у больных эпилепсией (у 41.6 %), особенно у пациентов с симптоматической эпилепсией. Первичные боли чаще возникали у больных с криптогенной и идиопатической эпилепсией, а вторичные и некласифицированные - у пациентов с симптоматической эпилепсией. Вторичные меж- и перииктальные боли головы возникали у больных с симптоматической сосудистой, посттравматической эпилепсией и при объемных образованиях головного мозга в результате нарушений гемо- и ликвороциркуляции, внутричерепной гипертензии.

У хворих з пептичною виразкою гастродеуденальної зони окрім зниження абсолютних значень параметрів варіабельності серцевого ритму спостерігається їх внутрішній перерозподіл із відносним переважанням активності центральних та гуморально-метаболічних впливів на ритм серця і зниженням амплітуди хвиль, особливо тих, які виникають під впливом парасимпатичної активності.

У больных с пептической язвой гастродеуденальной зоны кроме снижения абсолютных значений параметров вариабельности сердечного ритма наблюдается их внутреннее перераспределение с относительным преобладанием активности центральных и гуморально-метаболических влияний на ритм сердца и снижением амплитуды волн, особенно тех, которые возникают под воздействием парасимпатической активности.

Дослідження показують, що у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ не залежно від прийому антиретровірусної терапії із високою частотою виникають побічні реакції від протитуберкульозної хіміотерапії. Антиретровірусна терапія не суттєво збільшує кількість побічних реакцій.

Исследования показывают, что у больных ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ в независимости от приема антиретровирусной терапии с высокой частотой возникают побочные реакции от противотуберкулезной химиотерапии. Антиретровирусная терапия не существенно увеличивает количество побочных реакций.

Комплексна оцінка результатів клінічного обстеження, лабораторних показників за критеріями шкали Alvarado A. (1986) та інструментальних досліджень дозволила діагностувати гострий апендицит у 61 із 126-ти вагітних, що було підтверджено інтраопераційно та за морфологічного дослідження препаратів червоподібного відростка.

Комплексная оценка результатов клинического обследования, лабораторных показателей по критериям шкалы Alvarado A. (1986) и инструментальных исследований позволила диагностировать острый аппендицит у 61 из 126-ти беременных, что было подтверждено интраоперационно и при морфологическом исследовании препаратов червеобразного отростка.

Дисфункція жовчного міхура та біліарний сладж вірогідно знижують якість життя пацієнтів, що обумовлює необхідність корекції цієї патології.

Дисфункция желчного пузыря и билиарный сладж достоверно снижают качество жизни пациентов, которая обусловливает необходимость коррекции этой патологии.

Проведені мікробіологічні та копрологічні дослідження випорожнень хворих на синдром подразненої кишки встановили наявність дисбіотичних та функціональних змін у кишечника цих хворих,які вираженіші у хворих на діарейний субтип синдрому подразненої кишки.

Проведеные микробиологические и копрологические исследования опорожнений больных с синдромом раздраженной кишки установили наличие дисбиотических и функциональных изменений в кишечнике этих больных, которые более выражены у больных диарейным субтипом синдрома раздраженной кишки.