Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.520.11-3

Рубрики:

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано характер біохімічних, імунологічних порушень, патологічних змін органів езофагогастродуоденальної зони, стану секреторної функції шлунка, мікрофлори товстої кишки у хворих, що перенесли холецистектомію з приводу жовчнокам'яної хвороби. Обстежено 155 хворих та установлено залежність частоти виявленої патології від віку, тривалості хвороби та періоду після операції. З'ясовано взаємозв'язки між станом екскреторної функції печінки, мікрофлорою товстої кишки, імунологічними показниками та продуктами перекисного окиснення ліпідів. Застосування лікувального комплексу, що містить як препарат жовчі урсодезоксихолеву кислоту, покращує колоїдальні властивості жовчі та нормалізує показники імунограми, сприяє покращанню стану мікрофлори товстої кишки, запобігає накопиченню продуктів ліпопероксидації. Для усування проявів больового та диспепсичного синдромів доцільно застосовувати метод інтрадуоденальної інфузії краплинної терапії рослинним препаратом "Панкреофіл".

Наведено дані вивчення слизової оболонки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) хворих на криптогенний гепатит і цироз печінки. Виявлено зміни, обумовлені портальною гіпертензією (варикозне розширення вен стравоходу та шлунка, портальна гастропатія), та зміни, поєднані з хронічними дифузними запальними захворюваннями печінки (ознаки рефлюксної хвороби, ерозивні та геморагічні зміни слизової оболонки шлунка й ДПК). Особливістю гастропатій у випадку цирозу печінки, на відміну від гастропатій, що перебігають самостійно, були більш виражені інтенсивність і поширеність у шлунку еритематозних змін слизової, що пов'язано з формуванням портальної гіпертензії та коагулопатії і не корелює з вираженістю запалення на мікроскопічному рівні.

Наведено сучасні погляди на причини, механізми розвитку та лікування неалкогольно жирової хвороби печінки (ЖХП). Основними механізмами накопичення жирів у печінці є їх надлишкове надходження, синтез і недостатнє виведення. Крім численних адипоцитокінів, на прогресування ЖХП і формування цирозу впливає оксидативний стрес. Для діагностики неалкогольно ЖХП використовують сучасні інструментальні та лабораторні методи дослідження, але найбільш чутливим методом залишається морфологічне дослідження. Головна мета лікування неалкогольно ЖХП - попередження її прогресування. Лікувальні стратегії базуються на терапії асоційованих метаболічних порушень (діабету, гіперліпідемії), містять рекомендації з модифікації способу життя, застосування інсуліносенситайзерів. Розглянуто нові напрямки в патогенетичному лікуванні жирової дистрофії печінки.

Исследовано 48 больных хроническим некалькулезным холециститом с учетом возраста пациентов. Определен адаптационный потенциал организма путем изучения вегетативной нервной системы (ВНС). В результате корреляционного анализа между такой регуляторной системой как вегетативная и иммунная с учетом показателей оксидативного гомеостаза выделены четыре типа реагирования ВНС: мобилизационный, ригидный, компенсаторный и декомпенсаторный.

Вивчено стан стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за ендоскопічними даними у хворих на хронічний гепатит та цироз печінки. Більш тяжкі структурні ураження печінки характеризуються появою ознак портальної гіпертензії (варикозно розширені вени стравоходу, портальна гастропатія), збільшенням частоти геморагічних змін слизової оболонки шлунка.

Наведено результати дослідження сироваткового рівня аланінамінотрансферази у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки на тлі застосування комплексного гепатопротектора форслів. За результатами дослідження встановлено вірогідне зниження даного показника у всіх обстежених, що засвідчує ефективність вищезазначеного гепатопротектора.

Висвітлено останні досягнення у веденні хворих із патологією печінки різної етіології. Використання препаратів прямої противірусної дії, а також безінтерферонових режимів терапії надає можливість досягти стійкої вірусологічної відповіді у більшості пацієнтів, що інфіковані вірусом гепатиту С. Наведено нові дані про застосування статинів, інгібіторів протонної помпи, антибіотиків за цирозу та портальної гіпертензії. Проведено огляд принципово нового типу лікування первинного біліарного цирозу, який заснований на стимуляції фарнезоїдних Х-рецепторів. Наведено клінічні дослідження альфа-помпи, яка покращує якість життя хворих із асцитом, а також принципово нового пристрою для екстракорпоральної детоксикації.

Наведено огляд літератури, присвяченої найпоширенішій із лізосомальних хвороб накопичення - хворобі Гоше. Патологія пов'язана з дефектом гена, що кодує фермент глюкоцереброзидазу, яка розщеплює цереброзиди. У випадку зниження активності ферменту в клітинах ретикулоендотеліальної системи накопичуються сфінголіпіди, здорові клітини заміщаються дефектними. Описано клінічні прояви трьох форм хвороби, алгоритми її діагностики та сучасне специфічне лікування.

Зазначено, що неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП) - метаболічно-індуковане захворювання, що виникає внаслідок інсулінорезистентності і характеризується жировою дистрофією печінки різного ступеня за відсутності інших чинників ураження печінки. Інсулінорезистентність призводить до посиленого ліполізу жирової тканини з надмірним вивільненням жирних кислот і накопиченням їх у печінці. Клінічне значення НЖХП полягає у можливості прогресування простого стеатозу до цирозу печінки. Проведено дослідження впливу лікувального комплексу, що включає препарат есенціальних фосфоліпідів енерлів, на показники цитолізу, спектр ліпідів крові та морфоструктурні зміни печінки у хворих на НЖХП. Обстеження пацієнтів після лікування виявило зниження активності трансаміназ, підвищення вмісту фракції фосфоліпідів крові та зниження коефіцієнта атерогенності. За даними контрольного сонографічного дослідження спостерігалось зменшення розмірів лівої частки печінки.

Вивчено клініко-анамнестичні особливості стеатозу печінки (СП) у дітей. Наведено результати порівняльного аналізу даних обстеження хворих з ознаками стеатозу печінки та хворих без стеатозу. Визначення наявності та ступеня СП проведено за допомогою аппарата FibroScan-502-touch з дослідженням контрольованого параметра ультразвукового затухання (САР). Виявлено особливості способу життя та харчування дітей із СП: гіподинамічний спосіб життя, переважання звичок швидкого харчування, вживання недостатньої добової кількості рідини. Встановлено, що СП тісно асоційований з ожирінням і гіпоталамічними розладами, підвищенням артеріального тиску та рівнів атерогенних ліпідів сироватки крові.

У дослідженні проведено оцінку ефективності застосування есенціальних фосфоліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит С. Досягнуто позитивну динаміку клінічної симптоматики, функціональних проб печінки, показників ліпідного обміну і даних еластографії, що підтверджує протизапальний, мембраностабілізувальний, репаративний та антифібротичний ефекти есенціальних фосфоліпідів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-4

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити взаємозв'язок функціонального стану жовчного міхура (ЖМ) зі структурними змінами печінки в дітей з неалкогольною жировою хворобою печінки. Обстежено 34 дитини віком від 8 до 17 років. Визначення стеатозу печінки (СП) проведено з використанням апарата FibroScan 502 touch з визначенням контрольованого параметра ультразвукового затухання (CAP). За даними еластометрії та УЗД органів черевної порожнини з дослідженням функції жовчного міхура пацієнти були розподілені на 4 групи: 1-ша - 7 пацієнтів зі стеатозом і гіпофункцією ЖМ, 2-га - 6 пацієнтів зі стеатозом і нормокінезією ЖМ, 3-тя - 11 пацієнтів без СП з гіпофункцією ЖМ, 4-та - 10 пацієнтів без СП із нормофункцією ЖМ. Результати сонологічного обстеження продемонстрували, що в дітей 1-ї групи (стеатоз із гіпокінезією ЖМ) визначалися значно більші розміри часток печінки у порівняно з 4-ю групою (діти без стеатозу з нормофункцією ЖМ). Крім того, показники жорсткості паренхіми печінки були максимальними у хворих зі СП і гіпокінезією ЖМ. Встановлено, що поєднання СП та гіпокінезії ЖМ у дітей супроводжується значним збільшенням розмірів печінки, підвищенням жорсткості паренхіми печінки зі збільшенням ступеня стеатозу. Одержані дані вказують на взаємозв'язок функції ЖМ і структурних змін печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.51-1

Рубрики:

Хвороби печінки у дітей

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що метаболічне ураження печінки часто супроводжує захворювання різних систем організму. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП) - найбільш поширена патологія, що пов'язана з інсулінорезистентністю, цукровим діабетом та ожирінням. Поширеність НЖХП коливається залежно від різних факторів, серед яких - етнічне походження, вік, наявність метаболічного синдрому. Дані епідеміологічних досліджень останніх років свідчать, що жировий гепатоз майже в 2 рази частіше спостерігається у чоловіків у порівнянні з жінками дітородного віку. Відомо, що статеві гормони є важливими регуляторами обміну ліпідів і відповідають за гендерний диморфізм ліпідного профілю. Наведено огляд наукових досліджень щодо визначення ролі естрогенів у розвитку НЖХП на різних етапах її патогенезу: накопичення жирів, запалення та розвитку фіброзу.

Приведен случай аскаридоза у 60-летней женщины, который не выявлялся при копрологическом исследовании. Кроме этого, отсутствовали косвенные признаки паразитарной инвазии в виде увеличения содержания эозинофилов крови. Диагноз был выставлен благодаря ирригографии и выявлению антител к аскаридам в сыворотке крови методом иммуноферментного анализа.

Зазначено, що печінкова енцефалопатія (ПЕ) є загрозливим ускладненням як гострої, так і хронічної печінкової недостатності. Мінімальна ПЕ є початковим етапом розвитку енцефалопатії, що не має неврологічних симптомів із маніфестацією когнітивних порушень, у зв'язку з чим є достатньо складною для діагностики. Ознаки мінімальної енцефалопатії присутні приблизно у 70 % хворих із цирозом печінки та діагностуються лише під час проведення психометричних тестів. Проведено обстеження 40 хворих на хронічний вірусний гепатит С і 30 хворих на цироз печінки, асоційований з вірусом С, з використанням флікер-тесту та тесту зв'язку чисел. Проведення цих тестів надало змогу встановити мінімальну ПЕ у 50 % хворих I групи та 44,8 % - II групи та визначити подальшу лікувальну тактику.

Хронические заболевания печени вирусного происхождения до сих пор занимают ведущее место в структуре смертности от гепатобилиарной патологии и причин трансплантации печени. Поиск факторов, влияющих на прогрессирование фиброза и прогноз заболевания, является актуальной задачей здравоохранения. Приведен обзор исследований влияния половых гормонов на прогрессирование фиброза печени, вероятность развития гепатоцеллюлярной карциномы у мужчин и женщин репродуктивного возраста и в периоде менопаузы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-4

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ