Робота присвячена комплексному аналізу механізму функціонування генези духовної культури як суспільного феномена. Здійснено поділ видів спадкоємності в духовній культурі, визначені та проаналізовані її форми та засоби. Особлива увага приділяється проблемам розвитку духовної культури в сучасний період. Виокремлюються основні теоретико-методологічні засади державного управління культурою в умовах становлення української державності. Проаналізовано діяльність деяких основних державних інститутів та органів в Україні, метою яких має бути розробка та реалізація державної культурної політики - Міністерства культури та мистецтв України, Міністерства освіти України, Державного комітету інформаційної політики України тощо. Підкреслюється, що культурна спадщина визначається як своєрідна сукупність засобів спадкоємності, що сприяють безпосередньому спілкуванню людини з надбаннями культури, накопиченими протягом всього існування людства.

З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду розглянуто сучаний стан і основні проблеми інформаційної політики в Україні та Росії. Запропоновано варіанти можливих інформаційних стратегій. Розкрито роль засобів масової інформації в суспільних процесах, а також засади здійснення державної інформаційної політики. Проаналізовано діяльність центральних органів державної виконавчої влади України в галузі інформації. Вміщено теми магістерських робіт кафедри інформаційної політики, а також запронованих обласними державними адміністраціями.

С учетом зарубежного и отечественного опыта рассмотрены современное состояние и основные проблемы информационной политики на Украине и в России. Предложены варианты возможных иинформационных стратегий. Раскрыты роль средств массовой информации в общественных пароцессах, а также основы осуществления государственной информационной политики. Проанализирована деятельность центральных органов исполнительной власти Украины в области информации. Предложены темы магистерских работ по кафедре информационной технологии, а также предложенных областными государственными администрациями.

Висвітлено сутність та основні складові сучасної інформаційної політики. Розглянуто питання побудови інформаційного суспільства, проблеми правового регулювання інформаційної сфери, становлення та впровадження системи електронного урядування на підставі зарубіжного та вітчизняного досвіду. Розкрито технологію використання інформаційних стратегій і ведення сучасних інформаційних змін.

Освещены сущность и основные составные современной информационной политики. Рассмотрены вопросы построения информационного общества, проблемы правового регулирования информационной сферы, становления и внедрения системы электронного управления на основе зарубежного и отечественного опыта. Раскрыта технология использования информационных стратегий и ведения современных информационных изменений.

Дисертацію присвячено грунтовному аналізу процесу відтворення генераційної цілісності духовної культури та його управлінському аспекту. На основі інтегративного підходу здійснено комплексно-системний аналіз механізму функціонування цього процесу. Особливу увагу приділено проблемам розвитку духовної культури в сучасний період та виокремленню основних теоретико-методологічних засад державного управління культурою за умов становлення української державності.

Досліджено впровадження електронного парламенту в Україні відповідно до сучасних світових тенденцій. Проаналізовано структуру інформації; поданої на порталі Верховної Ради України, її повноту відповідно до рекомендацій фахівців Глобального центру інформаційних і комунікаційних технологій у парламенті. Виокремлено основні пріоритети та проблеми розвитку електронного парламенту в Україні.

Розкрито поняття лідерства, його новітні концепції, теорії та різновиди. Визначено підходи до вивчення лідерства. Розглянуто питання управління кадрами в умовах кризового стану. Описано кризові явища та принципи антикризового управління. Охарактеризовано світові майданчики з управління кризовими ситуаціями. Запропоновано організаційно-управлінські засади антикризового менеджменту та лідерства, а також уникнення кризових явищ в епоху Індустрії 4.0. Наголошено на необхідності ресурсного забезпечення процесів антикризового менеджменту та соціальної відповідальності за несприятливих підприємницьких умов.