Изложены современные предствления о науке как особой форме общественного сознания и об естествознании как комплексе наук о природе. Проанализрованы актуальные вопросы взаимодействия естественных и математических наук (математические методы, модели, развитие вычислительной техники, кибернетический подход, средства автоматизации производства и проблемы создания искусственного интеллекта). Рассмотрены основные идеи, перспективы развития и прикладные аспекты основных наук о природе - физики, химии, биологии, астрономии, географии, геологии. Особое внимание уделено вопросам рационального взаимодействия человека и природы. Показаны перспективы использования достижений естественных наук в практической деятельности человека.

Рассмотрены вопросы генетики в жизни современного человека, в частности, генетики и политики, ментальности, коэволюции социокультурных и научных парадигм современной цивилизации. Проанализированы генетический редукционизм как феномен ментальности и философско-антропологическая традиция, биоэтика как основа и механизм современной коэволюции науки, политики и этики.

Изложены два диаметрально противоположных взгляда (естествоиспытателя и гуманитария) на опасность и перспективы научно-технического прогресса, лидером которого являются информационные, генетические и биологические технологии. Приведен краткий исторический очерк о развитии генной инженерии, рассмотрены прикладные ДНК-технологии, освещены достижения и перспективы их разработки. Проанализированы основные направления коммерческого использования генетически модифицированных растений и животных. Показаны возможности использования генных технологий в борьбе с загрязнением окружающей среды. Проведено исследование генетически модифицированных организмов как источника риска, проанализированы обоснованные и мнимые опасные последствия их применения. Освещены вопросы социального и юридического контроля развития использования биотехнологии человека. Проведен социологический анализ генетики и генных технологий как "опасного знания" и фактора риска дальнейшего эволюционного развития человеческой цивилизации.

Розкрито сутність науки та охарактеризовано різні способи пізнавального освоєння дійсності. Показно різницю між наукою та псевдонаукою, встановлено критерії науковості природничого та гуманітарного знання. Розглянуто онтологію, гносеологію, епістемологію науки, а також соціологію, культурологію та психологію наукової діяльності. Розкрито логіку наукового дослідження, визначено специфіку природничого та соціоекономічного пізнання. Показано психологічні особливості наукової творчості. Обгрунтовано соціальну обумовленість розвитку наукового знання. З'ясовано сутність універсалізму, загальності, незацікавленості та організованого скептицизму як основних імперативів сучасної науки. Розглянуто проблему оголошення та приховування наукової інформації. Висвітлено досягнення класичної та сучасної філософії та методології наукового пізнання. Визначено роль і місце науки в системі культури людства, проаналізовано її вплив на розвиток техногенної цивілізації.

Раскрыта сущность науки и охарактеризованы различные способы познавательного освоения действительности. Показана разница между наукой и псевдонаукой, установлены критерии научности естественных и гуманитарных знаний. Рассмотрены онтология, гносеология и эпистемология науки, а также социология, культурология и психология научной деятельности. Раскрыта логика научного исследования, определена специфика естественного и социоэкономического познания. Показаны психологические особенности научного творчества. Доказана социальная обусловленность развития научного знания. Определена сущность универсализма, обобщенности, незаинтересованности и организованного скептицизма как основных императивов современной науки. Рассмотрена проблема оглашения и неоглашения научной информации. Освещены достижения классической и современной философии и методологии научного познания. Определены роль и место науки в системе человеческой культуры и проанализировано ее влияние на развитие техногенной цивилизации.

Висвітлено сучасні напрями філософського та релігієзнавчого знання. Розглянуто історію розвитку, призначення, зміст, функції філософії, основні теорії походження релігії, релігійно-філософські системи, нові релігійні рухи, предмет і основні закони логіки, види понять, класифікацію суджень, складні форми мислення, логіку дискурсу. Увагу приділено традиції й особливостям розвитку філософської думки в Україні.

Освещены современные направления философского и религиеведческого знания. Рассмотрены история развития, предназначение, содержание, функции философии, основные теории происхождения религии, религиозно-философские системы, новые религиозные движения, предмет и основные законы логики, виды понятий, классификация суждений, сложные формы мышления, логика дискурса. Уделено внимание традиции и особенностям развития философской мысли в Украине.

Дисертація являє собою системне методологічне дослідження процесу кризисної коеволюції фундаментальної науки, прикладних дослідних розробок і технології (на прикладі розвитку генетики) в політичному та соціальному контексті. Проаналізована трансформація структури концептуальних популяцій під дією трьох комплексів взаємопов'язаних соціальних факторів - філософії марксизму, централізованого державного контролю за розвитком науки і трансформації менталітету. Сформульовані умови виникнення у системі державного контролю науково-дослідницької діяльності механізму з позитивним зворотним зв'язком та визначені його наслідки для розвитку науки і наукового співтовариства.

Наведено довідкові відомості щодо об'єктів культурної спадщини (КС) Києва за адміністративно-територіальним поділом, зокрема, пам'яток історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва, включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України згідно з рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони КС (щодо об'єктів місцевого значення), а також певної кількості об'єктів, досліджених у сучасний період та визначених фахівцями пам'ятками історико-культурного значення та не включених до Реєстру.

Висвітлено історію розвитку та теоретичні засади соціальної філософії. Охарактеризовано методологію соціальних досліджень. Розкрито сутність і критерії соціального прогресу. Увагу приділено просвітницьким теоріям прогресу, критиці прогресивізму у філософії Ф. Ніцше, філософії економічного детермінізму К. Маркса. Розглянуто глобальні проблеми сучасного світу. Проаналізовано причини дискредитації демократії та ліберальних цінностей у постмодерну добу. Висвітлено проблеми формування нової системи цінностей.

Освещена история развития и теоретические основы социальной философии. Охарактеризована методология социальных исследований. Раскрыты сущность и критерии социального прогресса. Уделено внимание просветительским теориям прогресса, критике прогрессивизма в философии Ф. Ницше, философии экономического детерминизма К. Маркса. Рассмотрены глобальные проблемы современного мира. Проанализированы причины дискредитации демократии и либеральных ценностей в постмодернистскую эпоху. Освещены проблемы формирования новой системы ценностей.

Проаналізовано аспекти соціальної динаміки. Розглянуто онтолого-епістемологічний, соціально-антропологічний, цивілізаційно-культурологічний та філософсько-політологічний аспекти процесів, що відбуваються в інформаційному суспільстві як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Онтологію, етику й епістемологію інформаційного суспільства розглянуто в аспекті статусу науки і технології в суспільстві ризику; віртуального образу соціального буття. Досліджено екзистенціально-аналітичну онтологію особистості. Розкрито питання трансформації філософського знання в культурі ХХІ століття; соціальну реальність як світоглядну проблему постсучасності. Описано особливості історичного досвіду України в культурному та соціальному контексті.

Проаналізовано філософсько-світоглядні аспекти соціально-культурного контексту трансформації адаптивної стратегії сучасної техногенної цивілізації, що були запрограмовані Чорнобильською катастрофою. Необхідною та достатньою умовою цієї біфуркації в історії людства стало перетворення науки і технології на фактор соціокультурного та соціоекологічного ризику. Проблема "небезпечного знання" принципово не розв'язується в межах як природничих, так і соціогуманітарних наук; вона може бути вирішена лише в результаті системного дослідження ситуації актуального або потенційного ризику і синтезу двох когнітивних підходів - гуманітарного та природничого.

Висвітлено основні проблеми, концепції та напрями сучасної філософської думки. Розглянуто філософію як теоретичне ядро світоглядного знання. Викладено знання з метафізики й онтології, філософської антропології, філософії свідомості, гносеології та епістемології. Досліджено філософські аспекти сучасного суспільства. Розкрито технологічні, наукові, фінансові та соціальні засади економічного життя, що розглядає філософія економіки, концептуальні підходи до вивчення моралі. Увагу зосереджено на філософії релігії культури та цивілізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю751.5 + Р454.99в

Рубрики:

Біоетика. Біомедична етика

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные проблемы, концепции и направления современной философской мысли, в частности: философия как теоретическое ядро мировоззрения, метафизика и онтология, философская антропология, философия сознания, гносеология и эпистемология. Проанализированы философские аспекты структурализации и функционирования современного общества, информационные фазы развития техногенной цивилизации и экономики.

Сделана попытка взглянуть на проблему экзистенциально-антропологического риска, порождаемого современной техногенной цивилизацией, с точки зрения сопоставления и противостояния эстетики, субстратом которой является эмоционально-метафорическая интерпретация субъективных ценностей индивидуума, и политики, питаемой объективно-рационалистическими интересами социальных групп. В обоих случаях наличествует семантический разрыв между репрезентируемой реальностью и ее репрезентацией в восприятии художественного произведения и политических доктринах. Как антитеза биологическому и социальному редукционизму в объяснении феномена биовласти предложена коэволюционная семантическая модель, в соответствии с которой описанный семантический разрыв носит субстанциональный характер, связанный со сложной, модульной организацией стабильной адаптивной стратегии человека, состоящей из трех сопряженно, но независимо функционирующих модулей (генетического, культурного и техно-рационалистического). Эволюционная траектория всех компонентов антропогенеза, в том числе цивилизационно-культурной и социополитической эволюции, определяется соотношением двух макропараметров - эволюционной эффективности и эволюционной устойчивости (самоидентичности), сохранения в ходе последовательных трансформаций некоторых инвариантов организации видовой специфичности Homo sapiens. При этом в силу того, что, применительно к человеку, некоторые модули эволюционной (адаптивной) стратегии приобретают атрибуты саморефлексии, правильнее в этом случае говорить об эволюционной корректности, т.е. соответствии некоему идеальному образу. Как вывод констатируется каузальная связь между развитием технологий High Hume (NBIC) и трендом на антропологическую тотальность феномена биовласти, которая пронизывает все наличное бытие человека в современной цивилизации. В результате происходит трансформация социального риска современной (техногенной) цивилизации в риск эволюционный.