Проаналізовано організовану просвітницьку та пропагандистську роботу в сфері фізичної культури та впливу індивідуальних ціленаправлених фізичних вправ на рухову активність і рівень фізичного розвитку сільських школярів.

Теоретично обгрунтувано історію формування громадської думки та ставлення до осіб із психофізичними вадами в Україні.

Обгрунтовано методику проведення ігор-естафет із дітьми шкільного віку.

Проаналізовано вплив лікувальної фізичної культури на показники рівня фізичної підготовленості та гостроти зору в хлопчиків із короткозорістю.

Обгрунтовано вплив засобів фізичної реабілітації на фізичну підготовленість і координаційні здібності слабкозорих школярів віком 11 - 13 років за умов спеціалізованої школи.

Обгрунтовано роль лікувальної фізичної культури в профілактиці варикозного розширення вен. На підставі патогенетичного аналізу запропоновано програму реабілітації для хворих із захворюванням венозних судин нижніх кінцівок.

Питання про вплив соматотипу на адаптивні реакції організму за умов екзаменаційного стресу в ліцеїстів залишається актуальною проблемою сьогодення. Завдання роботи - оцінити психосоматичний стан ліцеїстів різного соматотипу під час екзаменаційної сесії. Проведено порівняльний аналіз психосоматичного та імунобіологічного стану ліцеїстів залежно від їх соматотипу. Показано, що під час екзаменів створюються передумови для потенційного негативного впливу на психосоматичний стан, що обумовлює низький рівень регуляції серцево-судинної системи, самопочуття - активності - настрою, недостатній рівень оперативної пам'яті, збільшення рівня неуважності, гіперактивності й імпульсивності. У ліцеїстів різного соматотипу за однотипній стресогенній ситуації спостерігаються виразні відмінності в їх стійкості й адаптації до екзаменаційного стресу. Стрес-реакція організму ліцеїстів м'язового соматотипу на екзаменаційний стрес менш виражена, ніж у ліцеїстів торакального та дигестивного соматотипів, тоді як у ліцеїстів астенічного соматотипу вона виявляється найбільше, що варто враховувати під час аналізу психофізіологічних механізмів адаптації у разі екзаменаційного стресу.

Протягом останніх років у вищій освіті ведеться активний пошук нових форм і методів підвищення якості фізичного виховання майбутніх фахівців. Разом із тим аналіз спеціальної літератури свідчить про те, що діюча система фізичного виховання у вищих навчальних закладах є недостатньо ефективною. Завдання дослідження - проаналізувати стан організації спортивно-оздоровчої діяльності студентської молоді впродовж навчання у ВНЗ (на прикладі Волинського національного університету імені Лесі Українки) за умов чинної законодавчої бази національної системи фізичного виховання України. У практиці Волинського національного університету імені Лесі Українки посилюється оздоровча результативність фізичного виховання через упровадження в освітній процес занять професійно-прикладного, спортивного, оздоровчо-рекреаційного та реабілітаційного спрямуваннь. Високий рівень активності студенів, особливо III - IV курсів, доводить ефективність застосування різних форм фізкультурно-оздоровчої роботи в позанавчальній діяльності, а саме: фізичні вправи в режимі дня, організовані заняття в позанавчальний час, самостійні заняття фізичними вправами, масові фізкультурно-спортивні заходи, заняття в оздоровчо-профілактичних таборах. Потенційні переваги спортивно-оздоровчих занять і досягнення міцного здоров'я та доброї фізичної форми визначаються тим, що завдяки цим заняттям студент може справлятися без утоми із фізіологічними напруженнями студентського життя; активно відпочивати; долати великі фізичні напруження, контролювати масу тіла; швидко відновлювати сили. Отже, організація спортивно-оздоровчої діяльності

у Волинському національному університеті імені Лесі Українки є складовою частиною національної системи фізичного виховання дітей і молоді в Україні. Фізичне виховання в навчальному закладі грунтується на принципах індивідуального та особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання засобів і форм фізичного виховання, безперервності освітнього процесу та врахування регіональних умов.

Актуальність роботи зумовлено збільшенням кількості школярів із відхиленнями в стані здоров'я. За даними медичної статистики, тільки 10 % школярів в Україні є практично здоровими. Одними з найбільш поширених є хронічні захворювання легенів, які завдають великої шкоди організму дітей і підлітків. Завдання роботи - дослідити функціональний стан кардіореспіраторної системи дітей віком 10 - 12 років із хронічним бронхітом, запропонувати методику лікувальної фізичної культури та з'ясувати вплив методики ЛФК на функціональний стан кардіореспіраторної системи молодших підлітків із хронічним бронхітом. У методику ЛФК включено загальнозміцнювальні й спеціальні вправи, регламентоване дихання, звукова гімнастика, дренажна дихальна гімнастика, прості дихальні вправи за системою хатха-йога, ходьба, біг, рухливі ігри, вправи на розслаблення. Результати дослідження вказують на значні позитивні зміни в кардіореспіраторній системі молодших підлітків із хронічним бронхітом. У дітей експериментальної групи були вірогідно кращі значення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, вищі показники проби із затримкою дихання, показники глибини дихання. У процесі експерименту доповнились і підтвердилися дані науковців про вплив засобів реабілітації на функціональний стан кардіореспіраторної системи молодших підлітків із хронічним бронхітом.

Обстежено 30 учнів 7 - 8 класів школи інтернатного типу, у яких діагностовано сколіотичну поставу. Розроблено програму профілактичних заходів, спрямовану на корекцію стану постави та загальне оздоровлення. На підставі об'єктивних показників доведено ефективність програми. Практику профілактичних заходів, що попереджають розвиток порушень постави, доцільно впроваджувати в середніх класах школи та продовжувати до завершення шкільного навчання. Профілактика порушень постави передбачає дотримання загальних гігієнічних умов організації праці учнів, упровадження фізкультхвилинок на кожному уроці та додаткових занять фізичним вихованням. Оцінюючи динаміку показників постави за час виконання профілактичної програми, можна стверджувати, що найкраще піддаються корекції показники, що залежать від асиметрично підвищеного тонусу м'язів, а саме: відхилення рівнів плечових відростків по горизонталі в градусах, бокові викривлення хребта в грудному відділі.

Зазначено, що сучасний рівень розвитку масового спорту пред'являє все більш зростаючі вимоги до особистості керівника спортивного колективу, його майстерності. Проблема педагогічної майстерності тренера - одна з центральних у теорії та практиці педагогіки спорту. Завдання дослідження - розкрити специфіку управління та організаторської роботи тренера та перевірити її вплив на підготовку спортсменів. На підставі впровадження системи механізмів управління та організації спортивної діяльності охарактеризовано результативність спортсменів, яка представлена такими компонентами: теоретичні відомості про спортивну діяльність; відвідування занять; мотивація до успіху; рівень фізичної підготовленості; ефективність участі на змаганнях; організованість щодо виїздів на змагання. Провадження системи управління та організації роботи тренера в спортивній діяльності та порівняльна характеристика даних початкової та контрольної діагностики експериментальних і контрольних груп показує значне домінування в розвитку саме спортсменів експериментальних груп, що підтверджується приростом показників і раціональним управлінням, організацією роботи тренера в спортивній сфері.

На сучасному етапі реформування освітньої сфери є важливими дослідження факторів виховання та навчання, що впливають на здоров'я та особистісні якості дітей, які з тих чи інших причин перебувають у дитячому притулку. Досліджено, що діти, які виховуються поза сім'єю, характеризуються певними психолого-педагогічними особливостями. Одним із ефективних засобів покращання здоров'я та фізичної підготовленості дітей є високий рівень здоров'язбережувальних знань (ЗЗЗ) і навичок та дотримання здорового способу життя. Мета роботи - вивчити показники рівня сформованості ЗЗЗ і навичок у молодших школярів дитячого притулку. Необхідний зміст та обсяг ЗЗЗ, якими повинні володіти учні, визначаються, насамперед, навчальною програмою "Фізична культура". Проаналізовано програму та визначено питання про значення фізичної культури, вплив способу життя на стан здоров'я, негативний вплив на організм шкідливих звичок; правила гігієни занять, основи методики самостійних занять, правила безпеки, рухового режиму тощо. Зроблено припущення, що саме на основі набутих учнями знань досягається продумане та стійке оволодіння певними руховими вміннями та навичками. Проаналізовано рівень ЗЗЗ і навичок молодших школярів Камінь-Каширського дитячого притулку. Результати досліджень показали, що стан сформованості ЗЗЗ і навичок учнів початкових класів, які мешкають у притулку, перебуває на початковому та середньому рівнях навчальних досягнень. Діти не готові до здійснення фізкультурно-оздоровчих і гігієнічних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я. Результати дослідження засвідчили, що одним із напрямів оптимізації підвищення ефективності процесу формування ЗЗЗ і навичок молодших школярів дитячого притулку є цілеспрямована інформаційно-просвітницька діяльність учителів і вихователів. Основа формування системи знань у дітей про сутність здорового способу життя вбачається в різновидах спеціально організованої рухової активності, системної цілеспрямованої навчально-виховної й практичної діяльності. Пріоритетне завдання ЗЗЗ і навичок у процесі навчання та виховання - формування високого рівня показників стану здоров'я учнів дитячого притулку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч515.781.512 + Ч511.512/.513

Рубрики:

Тренування з футболу. Технічна підготовка

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Важливий і невід'ємний чинник здорового способу життя школярів - належний рівень рухової активності. Результати наукових досліджень засвідчують, що в підлітків, які навчаються в закладах загальної середньої освіти, спостерігаємо зниження рухової активності. Це зумовлюєстворення здоров'я зберігального освітнього середовища й розробки мотиваційних засобів залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами. Мета дослідження - визначення рівня сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності в підлітків.У досліджені взяли участь підлітки загальноосвітніх навчальних закладів NoNo 9, 11, 26 м. Луцьк. Для визначення рівня стану сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності проведено анкетування. Анкета включала комплекс запитань, за допомогою яких можна установити рівень інтересу до уроку з фізичної культури, мотиви до занять фізичними вправами та ставлення підлітків до форм фізичної активності. Результати дослідження засвідчили, що рівень інтересу до фізичного виховання й спорту в підлітків невисокий. Лише 9,8 - 19,5 % дівчат і 23,2 - 31,7 % хлопців мають високий рівень інтересу до рухової активності. Із віком у школярів простежуємо тенденцію до зниження інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Водночас аналіз результатів анкетування виявив такі основні мотиви занять фізичною культурою для підлітків: можливість поліпшити стан здоров'я, мати гарну будову тіла, підвищити фізичну підготовленість, оволодіти технікою фізичних вправ й отримати добрі оцінки. І водночас дані анкетування демонструють, що 3 - 4 рази на тиждень виконують фізичні вправи лише 14,6 - 22,3 % дівчат і 17,3 - 31,2 % хлопців. Більшість учнів обмежують свою рухову активність лише обов'язковими уроками фізичної культури та, судячи з відповідей респондентів, вільний час заповнюють діяльністю, яка не має нічого спільного з активним дозвіллям і руховою активністю.

У зв'язку з тривалим сидінням на уроках, малорухливим способом життя в період навчання проблема формування правильної постави набуває особливого значення. Сутулість - найбільш поширена форма кіфозу (викривлення верхнього відділу хребта). Мета дослідження - аналіз стану окремих показників фізичного й функціонального розвитку школярів 11 - 12 років, у яких виявлено сутулість. У дослідженні взяли участь 12 хлопців із сутулістю віком 11 - 12 років та 12 здорових однолітків ЗОШ I - III ступенів с. Прилуцьке, Волинської області. Під час дослідження використовували теоретичні методи дослідження, клінічний огляд, анкетування, опитування, антропометричні методи, функціональні методи, діагностику рухових функцій. У ході дослідження визначено, що 57 (66,3 %) школярів мають різноманітні порушення постави. Анкетування й спілкування дали можливість визначити, що в хлопців із сутулістю спостерігали обмеження рухів хребта, що викликає біль та втому; з'являється важкість концентрувати свою увагу. Аналіз результатів антропометричного обстеження хлопців 11 - 12 років засвідчив, що зріст хлопців із сутулістю вищий за однолітків без сутулості, показники маси тіла дещо збільшені, порівняно зі здоровими, що можна пояснити зменшеною руховою активністю; сила м'язів кисті сильнішої руки слабша в сутулих хлопців. Дані функціонального стану кардіореспіраторної системи підлітків 11 - 12 років свідчать про обмеження в руховій активності внаслідок сутулості. Проведене дослідження засвідчило, що сутулість впливає на рухливість хребта. Середній показник нахилу вперед у сутулих хлопців становив 1,62 +- 0,7 см, що не відповідає віковій нормі. Одержані середні показники сили м'язів спини вказують на недостатній їх розвиток в обох групах. При цьому сила м'язів спини в здорових підлітків значно більша, порівняно з хлопцями із сутулістю.

В усьому світі відзначається підвищена цікавленість до проблеми розумової відсталості в різних аспектах. Роль фізичної терапії розумово відсталих дітей полягає в корекції рухової сфери, у підвищенні рівня здоров'я та фізичної підготовленості, у позитивному впливі на психоемоційний стан. Мета дослідження - проаналізувати вплив засобів фізичної терапії на морфофункціональний стан і дрібну моторику хлопчиків 7 - 8 років із легкою формою розумової відсталості. У дослідженні, за погодженням батьків, узяли участь 8 хлопчиків віком 7 - 8 років із діагнозом за МКХ-10 "дебільність, F70" легка розумова відсталість. Під час дослідження використовувались теоретичні методи дослідження, клінічний огляд, анкетування, опитування, антропометричні методи, функціональні методи, діагностика рухових функцій. За час експерименту, який тривав 8 міс, показники фізичного розвитку та функціонального стану хлопчиків 7 - 8 років зазнали позитивних змін. Порівняльний аналіз показників розвитку дрібної моторики хлопчиків після експерименту показав значне покращання результатів тестування. Так, під час виконання тесту "Скласти мозаїку" різниця в показниках до та після проведення експерименту становила 2 бали; "Розкладання" та "Застібування гудзиків" поліпшилося на 1,5 балу; "Шнурування" та "Знайти квасолину" на 1,75 балу; "Лови кульку" - на 1,25 балу; "Пересипання" - на 1 бал; "Конструювання з паличок" - на 1,88 балу. Встановлено, що запропонована програма фізичної терапії позитивно вплинула на фізичний розвиток, стан серцево-судинної, дихальної систем і розвиток дрібної моторики хлопчиків 7 - 8 років із розумовою відсталістю легкої форми, що вказує на можливість їх розвитку за своєчасної спеціально спрямованої корекції.