Вивчено механізми розвитку постмастектомічного синдрому (ПМЕС) на клінічному, морфологічному та біохімічному рівнях. Установлено роль в його розвитку променевої терапії. Розроблено нові методи діагностики та профілактики ПМЕС. Показано, що ПМЕС розвивається у всіх хворих після радикального лікування раку грудної залози (РГЗ) і спричинений постпроменевим фіброзом і склерозом грудних м'язів, який найбільш виражений після проведення телегамма-терапії до та після операції. Під впливом опромінення у м'язах нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів і карбонільних груп білків, порушується жировий, вуглеводний і білковий обмін, активується міофіброз. Результати ультразвукової денситометрії дозволяють визначити щільність тканин у ділянці опромінення та відображають ступінь дегенерації цих тканин. Даний метод рекомендовано як стандартний для оцінювання ПМЕС. Показано, що флавоноїдний препарат детралекс захищає м'язову тканину від жирової та білкової дистрофії, нормалізує рівень фосфоліпідів, запобігає розвитку фіброзу та склерозу тканин, а також розвитку ПМЕС.

Вивчено вплив мутації генів MTHFR та ММР-12 на активність процесів перекисного окиснення ліпідів, карбонілювання білків і руйнування колагену, зумовлених хіміо- та променевою терапією у хворих на рак молочної залози. Найбільш істотно рівень малонового діальдегіду, карбонільних груп білків та оксипроліну підвищувався в пацієнтів з гомозиготною ТТ алеллю гена MTHFR, найменшими ці відхилення є в гомозигот СС (дикого типу). Застосування кверцетину та тіотриазоліну значно зменшувало явища оксидативного стресу і процеси руйнування колагену в гомо- та гетерозиготних носіїв Т-алелі і майже нівелює їх у гомозигот дикого типу гена MTHFR.

Вивчено протекторну дію антиоксидантів кверцетину та тіотриазоліну у разі хіміопроменевого пошкодження легенів у щурів різних генетичних ліній. Під дією циклофосфаміду та опромінення найбільш виражені пошкодження бронхоальвеолярного епітелію виявлялись у спонтанно-гіпертензивних щурів, найменш виражені - у щурів групи Вістар. Застосування кверцетину та тіотриазоліну значно зменшує дегенерацію епітелію, зменшує кількість еритроцитів, макрофагів і зруйнованих клітин у бронхоальвеолярному лаважі, що найбільш помітно в щурів групи Fisher 344 і спонтанно-гіпертензивних. Це доводить роль генетичних факторів у розвитку постхіміопроменевих пошкоджень та у виборі методу протекторної терапії.

На модели постхимиолучевого фиброза легких у крыс разных генетических линий показано, что в основе механизма повреждения дыхательной системы лежит развитие оксидативного стресса, выраженность которого зависит от генетически детерминированного содержания про- и антиоксидантных ферментов (АОФ). Наиболее отчетливые изменения отмечены у спонтанно-гипертензивных крыс, которые обусловлены низким уровнем АОФ супероксиддисмутазы и высоким уровнем прооксидантних ферментов НАДФН-оксидазы и синтазы оксида азота. Под действием облучения и введения циклофосфамида у этих крыс выросло содержание малонового диальдегида и карбонильных групп белков в 2,6 - 2,8 раза, что индуцировало нарушения обмена фосфолипидов, возрастало содержание лизофосфатидилхолина в 1,5 раза, уменьшалось содержание фосфатилхолина на 45 %, увеличилось содержание маркеров воспалительного процесса и фиброгенеза. Содержание C-реактивного белка увеличилось в 1,8 раза, трансформирующего фактора роста-beta1 - в 2,3 раза, молекул средней массы - почти в 4 раза. Кверцетин и тиотриазолин, обладая выразительными антиоксидантными и противовоспалительными свойствами, почти полностью восстановили биохимические показатели у крыс генетических линий Wistar и Fisher, у спонтанно-гипертензивных крыс полной нормализации этих параметров не достигнуто.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто роль спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) у виявленні постхіміопроменевих ушкоджень дихальної системи. Встановлено, що хіміопроменева терапія призводить до розвитку пошкоджень дихальної системи у 76,7 % пацієнтів. Бронхіти та пульмоніти розвиваються впродовж перших 3-х міс у 63,4 %, пневмосклероз і фіброз легень до кінця першого року - у 32,4 %. Кверцетин і тіотриазолін ослаблюють пошкоджувальний вплив хіміопроменевої терапії на легеневу тканину, дозволяють зменшити кількість бронхітів і пульмонітів у 6 - 7 разів, попередити розвиток фіброзу легень, зменшити запальні явища в легенях, покращують показники зовнішнього дихання. СКТ дозволяє деталізувати семіотику постхіміопроменевих ушкоджень, визначити ранні симптоми ураження бронхів і легеневої тканини.

Изучены легочные осложнения химиолучевой терапии у больных раком грудной железы (РГЖ). Обнаружено, что повреждения дыхательной системы развиваются у 76,7 % больных. Ранние повреждения, преимущественно бронхиты и пульмониты, развиваются через 3 месяца от начала лечения у 63,4 % больных, сопровождаются одышкой, кашлем, воспалительными явлениями, падением сатурации кислорода и величин показателей внешнего дыхания. Через 6 мес явления воспаления стихают, восстанавливается функция дыхания. Через 12 мес с помощью спиральной компьютерной томографии (СКТ) выявлены признаки пневмосклероза и фиброза легких у 33 % больных, что сопровождалось значительным снижением показателей внешнего дыхания (форсированной емкости, максимальной вентиляции легких, пиковой объемной скорости выдоха и сатурации кислорода), присоединением вторичного воспаления. Клинические проявления поздних постхимиолучевых осложнений не всегда соответствуют рентгенологической картине, поэтому СКТ играет важную роль в ранней диагностике пневмофиброза и пневмосклероза.

Розкрито механізм дії коензиму Q10 (убіхінону) та висвітлено сфери його застосування в кардіології, неврології, гастроентерології. Описано участь коензиму Q10 у біоенергетичному обміні клітини. Показано роль оксидантного стресу в розвитку ускладнень хіміопроменевого лікування пухлин. Визначено перспективи застосування убіхінону в онкологічній практиці.

Вивчено прояви постмастектомічного синдрому (ПМЕС) у хворих на рак грудної залози (РГЗ) після комбінованого лікування та пошуку методів його профілактики. Визначено роль променевої терапії в розвитку склеротичних дегенеративних процесів у м'язах плечового поясу з боку проведення операції. Запропоновано застосування ультразвукової денситометрії для діагностики ранніх проявів ПМЕС. Доведено, що розвиток ПМЕС значною мірою залежить від програми телегамматерапії (ТГТ). Найбільш виражені прояви ПМЕС відзначені при проведенні хворим ТГТ за розщепленою (до та після операції) програмою. З метою профілактики розвитку ПМЕС запропоновано використання флавоноїду детралексу, який володіє високою антиоксидантною, ангіопротекторною та антифібротичною активністю, запобігає склерозуванню і фіброзу грудних м'язів після опромінення. Застосування детралексу у дозі по 500 мг двічі на день протягом лікування значно зменшує розвиток набряку, контрактури суглобів, болю та порушення чутливості у кінцівці з боку перенесеної мастектомії.

Вивчено післяопераційні ускладнення (ПОУ) у 156 хворих на доброякісні пухлини грудної залози. 76 хворим виконано традиційну секторальну резекцію, 80 хворим проведено операцію з застосуванням електрозварювального апарату ЕК-300М1. У ході проведення порівняльного аналізу ПОУ встановлено суттєві переваги застосування електрозварювання біологічних тканин над традиційним методом операції. У разі виконання операції за допомогою електрозварювання біологічних тканин частота розвитку таких ускладнень, як нагноєння рани, крайовий некроз, бешихоподібні запалення, вірогідно зменшилась - на 7,7 - 10,6 %. Кровотечі під час операції та післяопераційні гематоми не виникали жодного разу. Тривалість операції зменшилась в середньому на 7 хв.

На основі огляду сучасної літератури охарактеризовано методи профілактики та лікування постмастектомічного синдрому в процесі комбінованого лікування раку молочної залози. Наведено різноманітні методи дренування рани, активної аспірації рідини, накладення еластичних цинк-желатинових пов'язок, застосування лікувальної фізкультури, проведення пневматичної компресії спеціально сконструйованими апаратами, які сприяють поліпшенню відтоку лімфи та крові від верхньої кінцівки.

Вивчено цитологічні зміни в дренажній рідині після секторальних резекцій грудної залози, виконаних традиційним методом і з застосуванням зварювання біологічних тканин (ЗБТ). Доведено, що ЗБТ приводить до більш фізіологічного загоєння рани, зменшення в дренажній рідині елементів запалення, еритроцитів та лімфоїдних елементів. Доведено перспективність методу електрозварювання в хірургічному лікуванні доброякісних пухлин грудної залози.

Дослідження лікувального патоморфозу пухлини проведено у 68 хворих на рак грудної залози II - III стадії після проведення їм 6 курсів неоад'ювантної хіміотерапії за схемами FAC та TAC. Мікроскопічно патоморфоз проявлявся дистрофічними та некротичними змінами в паренхімі пухлини, поліморфізмом пухлинних клітин, процесами фіброзу та гіалінозу пухлинної тканини. Виявлено, що лікування за схемою TAC більш ефективно призводить до морталізації пухлини, спричиняючи лікувальний патоморфоз III - IV ступеня у 67 % хворих, коли під час лікування за схемою FAC, регресія пухлини настала лише у 35,1 % хворих. Найбільш позитивну відповідь на хіміотерапію давав інфільтративний протоковий рак з гіперекспресією HER-2, а також пухлини з високим ступенем проліферації та відсутністю стероїдних рецепторів.

Проведено оцінювання протекторного впливу колонієстимулювального фактора філграстиму у випадку неоад'ювантної поліхіміотерапії (НАХТ) за схемами FAC і TAC. Показано, що профілактичне призначення філграстиму в дозі 5 мкг/кг 1 раз на день протягом 5 - 7 днів призводить до суттєвого зменшення гематологічної та гастроінтестинальної токсичності НАХТ, попереджаючи розвиток фібрильної нейтропенії та зменшуючи нейтропенію III стадії майже в 1,7 разу, тромбоцитопенію - вдвічі, анемію - в 2,9 разу. Застосування філграстиму значно зменшує відсоток стоматитів, володіє антиеметичним ефектом. Більш виражений терапевтичний ефект філграстим проявив у хворих, які одержували хіміотерапію за схемою FAC.

Вперше розкрито основні механізми розвитку постхіміо-променевих легеневих пошкоджень у хворих на рак грудної залози (РГЗ), висвітлено роль оксидативного стресу та медіаторів запалення та фіброзу. Вперше досліджено біохімічні зміни в крові та легеневій тканині під впливом хіміо-променевої терапії у щурів різних генетичних ліній. Вперше досліджено поширеність поліморфізму С677Т гена MTHFR (метилентетрагідрофолатредуктаза) у хворих на РГЗ і виявлено його вплив на розвиток постхіміо-променевих легеневих ушкоджень. Вперше встановлено пряму кореляційну залежність гіпергомоцистеїнемії від поліморфізму С677Т гена MTHFR у таких хворих. Вперше вивчено роль мутації гена ММП-12 (матриксна металопротеїназа) в розвитку постхіміо-променевих легеневих ушкоджень у хворих на РГЗ. Вперше доведено, що у гетерозиготних носіїв алеля AG гена ММП-12 в поєднанні з мутацією С677Т гена MTHFR значно зростає ризик розвитку фіброзу легень після хіміо-променевої терапії. Визначено вплив кверцетину та тіотриазоліну на рівень прозапальних, прооксидантних і профібротичних цитокінів в експерименті та у хворих на РГЗ. Вперше досліджено вплив кверцетину та тіотріазоліну на якість життя таких хворих після комбінованого хіміо-променевого лікування.

Описано використання фотодинамічної терапії як альтернативного методу лікування меланоми слизової оболонки твердого піднебіння. Хворому проведено видалення піднижньощелепної слинної залози з метастазом меланоми та застосовано фотодинамічну терапію на первинне вогнище. Позитивну динаміку відзначено протягом 4-х міс спостереження.