Розроблено новий спосіб лапароскопічної субтотальної холецистектомії, ефективність якого підтверджена експериментально на 30-ти кролях породи Шиншила. Висвітлено досвід виконання лапароскопічної субтотальної холецистектомії у 42-х хворих на калькульозний холецистит. Аналіз результатів експериментальних досліджень і оперативних втручань показав безпечність і ефективність використання лапароскопічної субтотальної холецистектомії з кріодеструкцією слизової оболонки частини задньої стінки жовчного міхура, що залишилася.

Разработан новый способ лапароскопической субтотальной холецистэктомии, эффективность которого подтверждена экспериментально на 30-ти кроликах породы ШИншилла. Освещен опыт выполнения лапароскопической субтотальной холецистэктомии у 42-х больных калькулезным холециститом. Анализ результатов, экспериментальных исследований и оперативных вмешательств показал безопасность и эффективность использования лапароскопической субтотальной холецистэктомии с криодеструкцией слизистой оболочки части задней стенки желчного пузыря, которая осталась.

После проведенных экспериментальных исследований представлен опыт выполнения 101 лапароскопической операции (ЛО) на органах гепатобилиарной системы с применением низкотемпературного воздействия. Для криовоздействия использовался криоаппликатор собственной конструкции. Анализ полученных результатов позволяет рекомендовать более широко использовать низкие температуры при ЛО.

Проанализированы возможности ультразвукового исследования (УЗИ) в ранней диагностике осложнений заживления анастомозов пищеварительного канала в послеоперационный период. Приведены ультразвуковые признаки нормального и осложненного течения репаративных процессов. Накопленный клинический опыт свидетельствует об эффективности использования УЗИ для контроля состояния анастомозов пищеварительного канала в разные сроки послеоперационного периода. Доступность, неинвазивность, высокая достоверность результатов УЗИ и отсутствие ограничений в применении создают предпосылки для его использования уже в первые сутки послеоперационного периода.

Работа выполнена на основании комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования 137 больных с различными заболеваниями системы крови, требовавшими оперативного лечения. Показания к спленэктомии были определены строго индивидуально после проведенного обследования и лечения в гематологическом стационаре. Анализ результатов исследования позволяет заключить, что изменения, обусловленные характером заболевания - нозологиями, не влияют на исход спленэктомии и при оптимальной реабилитационной программе не являются прогностическими критериями развития осложнений.

Одним из методов лечения гематологических больных является спленэктомия. В клинике хирургических болезней Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за период с 2000 по 2010 г. накоплен опыт комплексного клинико-лабораторного и инструментального обследования и лечения 58 больных с различными заболеваниями системы крови. Предоперационная подготовка и обследование пациентов позволяют решать значимые для проведения спленэктомии проблемы, результатом чего является адекватный контроль степени проявления основного заболевания и побочных проявлений специфической терапии. Спланированная предоперационная подготовка у этой категории больных позволяет добиться снижения количества интра- и послеоперационных осложнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.3-59

Рубрики:

Пухлини кишечника

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведенное исследование показало, что использование пункционно-дренирующих методов хирургической коррекции в комплексе с патогенетически обоснованной консервативной терапией для лечения жидкостных образований поджелудочной железы и печени является высокоэффективным и перспективным способом лечения. При сравнении разных методов хирургического лечения данной патологии установлено, что миниинвазивные хирургические вмешательства являются, в большинстве случаев, окончательным либо этапным способом лечения, позволяющим в значительной мере улучшить медико-социальные показатели у больных с осложнённым течением острого деструктивного панкреатита и кистами печени.

Проаналізовано результати лікування 127 хворих на гострий холецистит. Традиційну холецистектомію (ТХЕ) перенесли 59 пацієнтів, у 68 - виконано лапароскопічну холецистектомію (ЛХЕ). У хворих на гострий холецистит було виявлено суттєві порушення імунореактивності, при цьому доведено, що їх вираженість залежить від віку пацієнтів. Встановлено, що ЛХЕ виявляла меншу супресивну дію на імунореактивність пацієнтів, ніж ТХЕ. З метою корекції порушень імунореактивності у хворих літнього та старечого віку було розроблено комбінований метод імуностимуляції. Застосування вказаного методу у 14 хворих старше 60 років, яким виконувалась ЛХЕ, дозволило досягти більш інтенсивної нормалізації показників імунореактивності та зниження частоти гнійно-септичних ускладнень до 3,5 %.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 175-ти хворих на рак ободової та прямої кишки, ускладненним гострою обтураційною кишковою непрохідністю (ГОКН), які знаходилися на лікуванні в хірургічному відділенні Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров'я" ПАГ "Укрзалізниця" за період 2004 - 2015 рр., у яких як інтраопераційні дисектори-коагулятори використовувались монополярний електро- (МЕС) та ультразвуковий скальпелі (УЗС). Визначення тактики хірургічного лікування має бути суто індивідуальним, грунтуватись на стадії онкологічного процесу, тяжкості ГОКН, наявності інших ускладнень і ступеня операційно-анестезіологічного ризику. Проаналізовано діагностичну цінність і доцільність включення в діагностичну програму УЗД ОЧП. У разі необхідності слід вибирати етапну тактику оперативного лікування з подальшим проведенням поліхіміо- або хіміопроменевої терапії. Індивідуалізація лікувальної програми і використання УЗС надали змогу покращити результати лікування, післяопераційний ліжко-день складав 12 +- 6 днів, післяопераційна летальність знизилась з 21,8 % до 11,8 %. (15,0 %) проведено релапаротомії. У основній групі хворих рецидив виник у однієї дитини (7,1 %), однак релапаротомія не проводилася. Висновки: інтраопераційне застосування антиадгезивного гелю є високоефективним і безпечним способом профілактики рецидиву злукової кишкової непрохідності у дітей.

Проведено порівняльний аналіз результатів електронно-мікроскопічного дослідження репаративних процесів у тканині печінки кроликів після холецистектомії, здійсненої за допомогою монополярної електрокоагуляції, ультразвукового скальпеля та за умов низьких температур на 1, 3, 14, 21 і 30-ту добу. Результати експерименту надали змогу порівняти гемо- та холестатичний ефекти різних видів енергії, оцінити ступінь травматизації паренхіми печінки в зоні оперативного втручання, а також та вплив різних методів на якість і терміни репарації. Ультраструктурні зміни в гепатоцитах залежно від методів впливу характеризувалися різними дистрофічними і деструктивними процесами. Проведені електронно-мікроскопічні дослідження показали, що ультраструктура клітин печінки після електрокоагуляційного впливу на ложе видаленого жовчного міхура відповідала нормі на 30-ту добу, після кріодії - на 21-шу добу, а після ультразвукового впливу - на 14-ту добу. Доведено, що використання ультразвукового впливу і кріодії за холецистектомії у порівнянні з електрокоагуляцією є найменш травматичним для тканини печінки.