Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463

Рубрики:

Хірургічна патологія черевної стінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування 365-ти пацієнтів віком від 30 до 80 років з пахвинною грижею з використанням поліпропіленової сітки та системи PHS проаналізовано у порівнянні з результатами автопластичних операцій, виконаних у 326-ти пацієнтів. Використання поліпропіленової сітки та системи PHS завдяки надійному укріпленню дна пахвинного каналу без натягу тканин дозволяє значно поліпшити результат хірургічного лікування хворих. Значні переваги такої герніопластики у порівнянні з автопластичними методами, а саме: рання реабілітація після операції, зменшення частоти виникнення рецидивів - виправдовують її широке застосування в хірургічному лікуванні первинної пахвинної грижі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.3с03

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.3

Рубрики:

Пахові грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування (ХЛ) у хворих з післяопераційними грижами живота (ПОГЖ) після доступу Мак-Бурнея (ДМБ). За період з 1998 до 2005 рр. у клініці з приводу ПОГЖ після ДМБ обстежено та прооперовано 121-го пацієнта віком від 35-ти до 78-ми років двома способами: традиційним "inlay" (56 пацієнтів) і розробленим у клініці (додаткова фіксація поліпропіленової сітки до окістя здухвинної кістки (ОЗК), іліопубічного тракту (ІТ) і зв'язки Купера (ЗК), 65 пацієнтів). Дослідження віддалених результатів лікування показало, що рецидиви грижі в період від 1-го до 7-ми років після лікування мали місце у 4-х хворих (8,5 %) з 47-ми обстежених після застосування способу "inlay". Серед 56-ти осіб, які прооперовані за допомогою способу, розробленого у клініці, рецидиву грижі не виявлено. Зроблено висновки: алопластика ПОГЖ після ДМБ з фіксацією поліпропіленової сітки до механічно міцних анатомічних структур - ОЗК, ІТ і ЗК забезпечує надійне закриття грижового дефекту та мінімізує частоту післяопераційних рецидивів.

Проведено дослiдження м'язово-апоневротичних структур пахвинної дiлянки у 44 пацiєнтiв вiком вiд 39 до 73 рокiв з рецидивною пахвинною грижею. Результати дослiдження свiдчать про необхiднiсть використання допомiжного пластичного матерiалу пiд час здiйснення гернiопластики з приводу рецидивної пахвинної грижi. Для оптимiзацiї хiрургiчного лiкування рецидивної пахвинної грижi, що виникла вперше, застосовано комбiновану гернiопластику з використанням полiпропiленової сiтки, за повторного рецидиву - преперитонеальну алогернiопластику з використанням доступу через пахвинний канал.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування (ХЛ) рецидивних пахвинних гриж (РПГ) з рубцево-атрофічними змінами (РАЗ) у пахвинній ділянці (ПД) і зруйнованою пахвинною зв'язкою (ЗПЗ). За авторською методикою прооперовано 67 пацієнтів віком від 50-ти до 78-ми років з РПГ, ЗПЗ і вираженими РАЗ у ПД. Методика передбачає укріплення задньої стінки пахвинного каналу (ЗСПК) і відтворювання пахвинної зв'язки поліпропіленовою сіткою, яка розміщується преперитонеально та фіксується до лобкового горбка, зв'язки Купера, окістя переднього верхнього крила здухвинної кістки та поперечного апоневрозу. У 36-ти прооперованих з РПГ та у 20-ти - з первинними гістологічно досліджено м'язово-апоневротичні тканини ПД за допомогою методу світлової мікроскопії. Зроблено висновки: поліпшення результатів ХЛ РПГ з ЗПЗ і вираженими РАЗ у ПД можна досягти у разі застосування розробленого у клініці способує операції, що дозволяє надійно та механічно міцно укріпити ЗСПК і знизити частоту повторних рецидивів.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування післяопераційних гриж живота гігантських розмірів на підставі розробки та впровадження нових реконструктивно-відновних способів алогерніопластики. За період з 2000 по 2007 рр. у клініці кафедри хірургії та проктології НМАПО ім. П. Л. Шупика з приводу гігантських післяопераційних вентральних гриж прооперовано 238 хворих віком від 30 до 75 років. У 68 хворих виконано операцію за методикою sublay, у 107 хворих з вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію з роз'єднанням анатомічних компонентів черевної стінки та використання поліпропіленової сітки (варіант 1), у 36 хворих із сильно вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 - 20 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 2). У 17 хворих з гігантським дефектом черевної стінки і рубцевим переродженням прямого м'яза праворуч або ліворуч, там, де був збережений прямий м'яз живота, виконано розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 1), а на боці рубцево-зміненого прямого м'яза за рахунок клаптів з грижового мішка формували оптимальний об'єм черевної порожнини. У 2 (0,8 %) хворих виник абдомінальний компартмент-синдром легкого ступеня, у 3 (1,3 %) - двостороння нижньочасткова пневмонія, у 9 (3,8 %) - серома, у 6 (2,6 %) - інфільтрат, у 3 (1,3 %) - нагноєння. Померли 2 хворих від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати лікування вивчено шляхом повторних оглядів 220 хворих у терміни від 1 до 5 років. Рецидиви грижі виявлено у 3 (1,4 %) хворих. Висновки: розроблені

варіанти реконструктивно-відновних операцій дають змогу закрити складні гігантські дефекти черевної стінки без значного натягу тканин і зменшення об'єму черевної порожнини, що значно знижує частоту рецидивів.

Досліджено особливості патогенезу гриж черевної стінки у пацієнтів похилого і старечого віку, розроблено патогенетично обгрунтовані способи герніопластики та профілактики рецидиву грижі. З'ясовано, що основною ланкою патогенезу гриж живота у пацієнтів даної вікової категорії є механічна слабкість м'язово-апоневротичних тканин черевної стінки, яка призводить до грижеутворення навіть на тлі помірно підвищеного внутрішньочеревного тиску. Удосконалено передопераційну підготовку у випадках гриж живота великого і гігантського розмірів шляхом доповнення традиційних заходів електростимуляцією дихальних м'язів та медикаментозною терапією, що забезпечило зниження операційного ризику та післяопераційної летальності (до 1,1 % проти 7 - 20 % за літературними даними). Розроблено нові способи авто- й алопластичних операцій, що забезпечують механічно міцне і безнатяжне закриття грижових дефектів. Запропоновано спосіб профілактики рецидиву грижі з використанням короткохвильової терапії на ділянці післяопераційної рани, яка сприяє стимуляції синтезу колагену в опорних тканинах черевної стінки, знижує ймовірність нагноєння рани і зменшує частоту рецидиву грижі. Розроблено комплексний підхід до хірургічного лікування гриж черевної стінки у пацієнтів похилого та старечого віку, який забезпечує зниження загальної частоти рецидивів грижі (до 2,7 % проти 30 - 45 % за літературними даними).

Проаналізовано результати хірургічного лікування складних рецидивних пахвинних гриж у 138 пацієнтів (всі чоловіки) віком від 30 до 82 років. У 75 пацієнтів за наявності однобічної пахвинної грижі та зруйнованої пахвинної зв'язки застосований розроблений в клініці метод преперитонеальної алопластики з використанням доступу через пахвинний канал з фіксацією проленової сітки до затокової зв'язки. У 18 пацієнтів сітку фіксували герніостаплером з спіралеподібними фіксаторами, У 47 пацієнтів з приводу двобічних рецидивних пахвинних гриж виконували модифіковану операцію Stoppa, у 16 пацієнтів при виникненні двобічних рецидивів - трансабдомінальну преперитонеальну лапароскопічну герніопластику. Больовий синдром після операції з приводу однобічної рецидивної пахвинної грижі спостерігали у 5,9 %, двобічних - в 11,4 % хворих. Рецидиви виникли у 3,1 % пацієнтів з однобічною та у 3,9 % - з двобічними рецидивними пахвинними грижами, у яких сітку фіксували проленовими нитками.

Наведено аналіз результатів хірургічного лікування серединних післяопераційних гриж черевної стінки (ПГЧС) у 1187 пацієнтів віком від 30 до 80 років за період з 2000 по 2009 р. Аутопластика здійснена у 43 (3,6 %) пацієнтів з ПГЧС малого та середнього розмірів за відсутності діастазу прямих м'язів живота. Оптимальним варіантом алопластики з приводу ПГЧС малою і середнього розмірів з діастазом прямих м'язів та великого розміру вважаємо метод "sub lay", гігантських ПГЧС - модифіковані операції за Раміресом в поєднанні з застосуванням сітчастих імплантатів. Внутрішньочеревна гіпертензія відзначена у 2 (0,8 %) з 231 пацієнта з гігантськими ПГЧС, серома - у 86 (7,2 %), нагноєння рани - у 16 (1,3 %). Померли 2 (0,8 %) пацієнти з гігантськими ПГЧС від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати (в строки від 1 до 5 років) вивчено у 520 пацієнтів. Хронічний біль в ділянці черевної стінки відзначали 17 (3,2 %), рецидиви грижі - 7 (1,3 %) пацієнтів.

Проаналізовано результати гістологічного дослідження м'язово-апоневротичних тканин попереково-бічної ділянки черевної стінки, відзначено релаксацію та атрофію цих тканин внаслідок перерізання нервових структур і судин, що є основною причиною виникнення післяопераційних попереково-бічних гриж. Особливістю хірургічного лікування післяопераційних попереково-бічних гриж черевної стінки є фіксація пластичного матеріалу до опорних структур попереково-бічної ділянки черевної стінки, а саме, до задньої стінки апоневротичної піхви прямого м'яза живота та окістя XII ребра. За даними дослідження, у 119 оперованих пацієнтів основної групи рецидивів не було, у хворих групи порівняння, оперованих за стандартним способом алопластики, рецидиви виникли у 8,9 % спостережень.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування гастродуоденальних кровотеч шляхом удосконалення комплексного медикаментозного лікування, зменшення кількості рецидивів кровотеч і операцій на висоті кровотечі. Проведено комплексне дослідження і лікування 227 хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, а також з поєднаною виразкою та виразкою гастроентероанастомозу або пілоропластикою, ускладненою кровотечею. Пацієнтів із кровоточивою виразкою шлунка було 74 (32,8 %), з виразкою дванадцятипалої кишки - 143 (62,9 %), з поєднаною виразкою - 6 (2,6 %), з виразкою гастроентероанастомозу чи пілоропластикою - 4 (1,7 %). У комплексній терапії шлунково-кишкових кровотеч застосовували ендоскопічні методи як тимчасової, так і остаточної зупинки кровотечі. Безпосередня ефективність лікувальної ендоскопії становила 94,7 %. Консервативні методи місцевого гемостазу були ефективними при pH шлунка 6,0 і вище. У 49 (21,6 %) випадках виконано операцію: екстрену - в 11 (22,4 %) пацієнтів, невідкладну - у 13 (26,5 %), планову - у 25 (51,1 %). Найвищий рівень летальності спостерігали під час операцій на висоті кровотечі - 27,3 %, у випадку невідкладних операцій цей показник становив 15,4 %, у разі планових - 4 %. Висновки: застосування запропонованого лікувально-діагностичного алгоритму з урахуванням ендоскопічних ознак активності кровотечі за класифікацією Фореста та об'єктивної оцінки тяжкості стану хворих за шкалою SAPS надало змогу знизити рівень післяопераційної летальності до 2,6 %.

При виразкових кровотечах з тяжким ступенем крововтрати і високим ризиком операції в комплексне лікування доцільно включити препарат транексамової кислоти.

Проаналізовано сучасні аспекти етіології, патогенезу, класифікації, клініки та діагностики. Увагу приділено післяопераційним ускладненням. Вивчено особливості хірургічного лікування післяопераційних гриж живота. Описано сучасні методики відкритих та лапароскопічних алопластичних операцій, а також сітчасті імплантати для герніопластики.

Наведено результати оперативного лікування 57 хворих похилого та старечого віку з післяопераційними грижами великих і гігантських розмірів у поєднанні з хірургічними захворюваннями інших органів черевної порожнини. Автори дійшли висновку, що герніопластика під час виконання симультанних операцій у таких хворих повинна виконуватись без зменшення об'єму черевної порожнини, з використанням допоміжного пластичного матеріалу.

Висвітлено результати застосування короткохвильової терапії (КХТ) в післяопераційному періоді з використанням апарата "Політон" (Україна) у 136-ти хворих на грижу живота різної локалізації та розмірів. Застосування КХТ в післяопераційному періоді стимулює місцевий синтез колагену та сприяє формуванню механічно міцного післяопераційного рубця, що є ефективним профілактичним заходом рецидиву грижі.

Обстежено 57 хворих із защемленими грижами живота, яким виконано пластику грижевого дефекту поліпропіленовою сіткою Лінтекс-Есфіл і діагностовано метаболічний синдром. Хворих розподілено на 2 клінічні групи (КГ). Хворі 1 КГ (20) у післяопераційному періоді одержували традиційне консервативне лікування, 2 КГ (37) - одержували 2,5 % розчин тіотріазоліну по 2 мл дом'язево та метформін по 500 мг/добу для корекції метаболічного синдрому. У 59,2 % хворих 2 КГ на 7 добу покращувалися показники ліпідного обміну, 1 КГ - у 15 %. Середній термін перебування в стаціонарі становив 8,6 дня.