Словник вміщує найпоширеніші терміни з основних медичних спеціальностей, а також загальновживану лексику, що стосується профілактики, діагностики та лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-54

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що тромбоз несе відповідальність за більшість гострих ускладнень атеросклеротичного процесу, оскільки його причиною є активація тромбоцитів і процес зсідання крові. Оцінка прогностичного значення чинників гемостазу та реологічних властивостей крові має особливе значення, бо однією з причин загострення ішемічної хвороби серця (ІХС), виникнення інфаркту міокарда та летального висліду вважають коронарний тромбоз. Підвищення рівня фібриногену та чинника VII є незалежним фактором ризику ІХС поряд із підвищенням рівня холестерину, артеріальною гіпертензією, палінням тютюну та ін.

Отмечено, что с давних времен врачи всех специальностей заинтересованы в использовании маркеров опухолевых процессов. Имеется возможность своевременной диагностики и клинического наблюдения за всеми случаями паранеопластических проявлений, которые сигнализируют о возникновении опухолевых процессов различной локализации. В часности, известно значительное количество паранеопластических реакций, которые проявляют себя разнообразными поражениями кожи, и таким образом указывают на необходимость детального онкологического обследования больных. Диагностика и дифференциация кожных проявлений играет важную роль в адекватном лечении опухолевых процессов.

У 2008 р. 10 квітня виповнюється 90 років від дня народження доктора медичних наук, професора Степана Федоровича Олійника, який упродовж 26 років із вересня 1959 р. по червень 1985 р. був завідувачем кафедри факультетської терапії Львівського державного медичного інституту, нині Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Отмечено, что с давних времен врачи всех специальностей заинтересованы в использовании маркеров опухолевых процессов. Имеется возможность своевременной диагностики и клинического наблюдения за всеми случаями паранеопластических проявлений, которые сигнализируют о возникновении опухолевых процессов различной локализации. Углубленное онкологическое обследование во всех случаях паранеопластических реакций дает дополнительную возможность выявления опухолевых процессов на ранних стадиях их возникновения.

Зазначено, що паранеопластичні реакції реалізуються практично у всіх органах і системах людського організму, знання їх клінічних проявів допоможе як в діагностиці пухлин, так і в їх своєчасній та адекватній терапії. Паранеопластичні синдроми описано як патологію суглобів і м'язів, нервової й ендокринної систем, системи крові та кровотворення. Аналіз клінічного матеріалу показує окремі ланки патогенезу паранеопластичних реакцій.

Представлен обзор научных школ и тенденций их развития. Базируясь на архивных и библиографических источниках, дополнен перечень профессоров Университета, особенно тех, которые работали в первые годы его становления, создали фундамент для дальнейших достижений Университета на ниве науки и образования.

Зазначено, що для лікування та реабілітації хворих на ревматизм застосовують різні види електротерапії, аерозолі та електроаерозолі, світлолікування, гідротерапію, бальнеотерапію, лікувальну фізичну культуру, фізичні тренування, масаж, кліматолікування.

Розглянуто особливості функціювання просодичних параметрів в англомовному дискурсі публічних виступів. У ході аналізу зроблено висновок, що процес визначення інтонаційних моделей для когнітивного фрейму спілкування можна формалізувати, а отже, підвищити ефективність публічного мовлення в англомовному середовищі.

За результатами експериментально-фонетичного дослідження визначено просодичні засоби актуалізації висловлювань-невдоволень, які реалізуються за умов формальної та неформальної ситуацій спілкування мовцями різних соціокультурних рівнів. Систематизовано функціонально-семантичні та структурно-лінгвістичні види висловлювань-невдоволень. Обгрунтовано інваріантну модель їх просодичного оформлення як окремого типу емоційних висловлювань та відповідні варіанти реалізації основних видів висловлювань, що передають конкретні почуття з диференціюванням досліджуваних актуалізацій за соціокультурним рівнем мовців та ситуацією спілкування на фоні взаємодії ступеня контрольованості почуттів та екстралінгвістичних супроводжуючих факторів.

Досліджено актуальну проблему публічного спілкування в глобалізованому лінгвокультурному просторі, розв'язання якої здійснюється за допомогою огляду вузькофахових і міждисциплінарних студій з риторики, класифікації типів публічних виступів та моделювання комплексу ораторських стратегій мовотворення публічного дискурсу різних функціонально-прагматичних типів з урахуванням настроїв і потреб аудиторії. Дискурс публічного мовлення розглянуто як культурне зумовлене явище, а це диктує необхідність врахування взаємодії національно зумовлених ментальних кодів комунікантів, просодичних параметрів мовлення та особливостей соціокультурного контексту. Розкрито механізми масового впливу за допомогою класичних канонів риторики - логосу, пафосу та етосу; висвітлено концептуальне бачення проблеми прихованого впливу, що у підсумку відкриває шляхи та можливості протистояти маніпуляціям.

Висвітлено життєвий і творчий шлях професора С. Ф. Олійника - видатного вченого та педагога львівської школи терапії, завідувача кафедри факультетської терапії, лікаря і науковця, який зробив значний внесок у розвиток сучасної терапевтичної науки. Наведено бібліографічні описи його друкованих праць і список літературних джерел про нього.

Викладено механізми біологічної дії природних і преформованих фізичних факторів, зазначено шляхи розвитку фізіотерапії як галузі медичної науки. Розкрито фізіологічні основи дії процедур, вказано на їх лікувальні можливості, наведено медико-санітарні правила влаштування фізіотерапевтичних відділів (кабінетів). Наведено показання та протипоказання для призначення фізіотерапії та курортного лікування. Подано детальну інформацію про основні види електролікування (електрофорез з ліками, електростимуляцію, діадинамотерапію, електросон, ампліпульстерапію, флюктооризацію, дарсонвалізацію, франклінізацію, аероіонотерапію, індуктотермію, індуктофорез, УВЧ-терапію, УВЧ-індуктотермію, магнітотерапію та ін.), аерозоль- і електроаерозольтерапію, лікування ультразвуком, лазерним випромінюванням, світлолікування, гідро- та термотерапію. Значну увагу приділено кліматології та кліматотерапії, описано кліматопатичні реакції та десинхронози, біологічні ритми, акцентовано на методах кліматопрофілактики.

Надано відомості про епідеміологію, етіологію, патогенез, клінічні прояви, диференціальну діагностику, перебіг, лікування та профілактику хвороб легенів і бронхів. Розглянуто бронхіти, пневмонії, легеневі нагноєння, бронхоектатичну хворобу, бронхіальну астму, хронічні обструктивні захворювання легенів. Увагу приділено емфіземі легенів, муковісцидозу, гострій дихальній недостатності, а також легеневим гіпертензії, серцю, емболії. Описано хвороби плеври, пухлини легенів, патологію грудної стінки тощо.

Досліджено актуальну проблему публічного впливу, розв'язання якої здійснюється за допомогою огляду вузькофахових і міждисциплінарних студій з риторики, аналізу маніпулятивних звернень і моделювання комплексу ораторських стратегій мовотворення публічного дискурсу. Розкриваючи механізми маніпулювання за допомогою класичних канонів риторики - логосу, пафосу та етосу, автор озброює читача новим концептуальним баченням проблеми масового впливу, а отже, відкриває шляхи та можливості йому протистояти.

Мы не протипоставляем традиционное медикаментозное лечение заболеваний печени, а тем более, не подменяем его лечением физическими факторами. В каждом случае мы исходим из положения, что использование минеральных вод, различных ванн, аппликаций грязи, индуктотермии, УВЧ-терапии, сантиметровых волн, ультразвука, курортного лечения, в полной мере будет способствовать прекращению болезненного процесса, реабилитации больных и обеспечению длительных ремиссий.

Незважаючи на значні успіхи лікування туберкульозу, епідеміологічна ситуація, за якої практично не спостерігається вірогідного покращення основних епідеміологічних параметрів, залишається тривожною. Мета роботи - підвищити ефективність лікування хворих на первинний та рецидивний туберкульоз легень, а також одночасно запобігти виникненню і прогресуванню хронічного легеневого серця (ЛС) на основі з'ясованого нами комплексу особливостей їх патогенетичних механізмів. Вивчено залежність між захворюваністю на туберкульоз і середньою температурою січня, липня та відповідно року в 69 країнах світу, а також залежність захворюваності від середньої температури в 23 країнах Америки, Африки та Європи. Обчислено коефіцієнт кореляції r між захворюваністю на туберкульоз і середньою температурою середовища і ступінь його вірогідності р. Проведено вивчення перебігу та проявів хвороби з одночасним аналізом важливих функціональних показників у процесі антибактеріального лікування 717 хворих віком від 15 до 78 років (середній вік 35,8 років), з них 452 чоловіки (63,0 %) та 265 жінок (37,0 %). Гіпотонія і гіповолемія - основні чинники, які не лише призводять до виникнення туберкульозу легень і формування ЛС, але й зумовлюють низьку ефективність лікування. Коригування регіонарних розладів основних функцій кардіореспіраторної системи, передусім в умовах збільшеного кровопостачання, що забезпечувалося призначенням щадного ліжкового режиму в антиортостатичному положенні впродовж перших 1,5 - 2,0 місяців перебування в стаціонарі, та додаткового (до 1,5 - 2,0 л на день) питва, в поєднанні з сучасними антибактеріальними лікарськими засобами не лише запобігає формуванню ЛГ, але й істотно підвищує ефективність лікування хворих на первинний і рецидивний туберкульоз легень. Висновки: хіміотерапія хворих на первинний або рецидивний туберкульоз легень з одночасним поступальним коригуванням розладів основних регіонарних функцій легень (вентиляції та перфузії) не лише підвищує ефективність лікування, але й запобігає виникненню рецидивів і формуванню хронічного легеневого серця.

Увагу приділено розвитку практичних навичок англомовного публічного спілкування у студентів магістерських програм, а також здатності до критичного аналізу й оцінки публічних доповідей, виголошених іншими промовцями, що є актуальним в умовах будь-якого суспільства й особливо важливим у процесі формування серед молодого покоління культури міжособистісної та міжгрупової комунікації. Розглянуто основні складові процесу планування, підготовки та безпосередньо виголошення англомовної публічної промови - від вибору теми майбутньої доповіді, особливостей укладання робочого плану до принципів розбудови дієвої вступної та заключної частини, вибору мовних стратегій і специфіки невербальної комунікації, використання технічних і мультимедійних засобів. Детально проаналізовано особливості двох основних типів публічних виступів - доповіді з метою інформування та доповіді з метою переконання співрозмовників, враховуючи реальні потреби їх функціонування передусім в академічному середовищі. Додатково наведено ілюстративний матеріал, представлений текстами успішних публічних промов відомих суспільних діячів минулого та сьогодення, а також прикладами англомовних виступів, накопичених за час викладання англомовного курсу "Public Speaking". Матеріал подано англійською мовою.