Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.864.1

Рубрики:

Хірургічна патологія плечогого пояса і плечового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено исследование биосовместимости углерод-углеродного композитного материала (УУКМ) при эктопической и ортопедической имплантации его лабораторным крысам. Исследования доказали биологическую совместимость УУКМ.

Предложены новые имплантаты на основе углерода. Доказана биологическая инертность предложенного имплантата, последний не накапливается во внутренних органах и не влияет на течение репаративных процессов. Доказана возможность совместного использования металлических и углеродных изделий для остеосинтеза, в том числе и с защитным изолирующим покрытием. Получен ряд прикладных решений в виде оригинальных способов соединений обломков костей, модели соединения кости и имплантата. Результаты работы позволяют говорить о создании нового поколения отечественных имплантатов для замещения дефектов костей и соединения костных фрагментов, особенно при патологических изменениях костей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.481-5

Рубрики:

Пухлини кісток

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти диференційної діагностики та лікування хворих з нестабільністю плечового суглоба. Викладено концепцію диспластичної нестабільності плечового суглоба, за допомогою якої виявлено спадково-схильні зміни кісткових і м'якотканинних структур суглоба. Відкрито новий механізм біологічної стабілізації плечового суглоба, пов'язаний з величиною торсії проксимального відділу плечової кістки. Запропоновано систему діагностики (у тому числі нові засоби рентгенологічного обстеження). Розроблено принципи та методики патогенетичного лікування нестабільності плечового суглоба.

Приведены результаты математического моделирования остеосинтеза метафизарных переломов плечевой кости накостной пластиной и интрамедуллярными стержнями из углеродного материала. Совместное использование накостной пластины и интрамедуллярных стержней позволяет увеличить жесткость всей системы, что приводит к снижению напряжений в губчатом компоненте плечевой кости, уменьшению величины перемещений отломков при нагрузках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.28 с21

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148.83-588

Рубрики:

Переломи

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу кінцевих елементів виконано дослідження напружено-деформованого стану системи "стегнова кістка - фіксатор" для інтрамедулярного блокованого стрижня у разі переломів дистального відділу стегнової кістки (перелом типу А1 за класифікацією АО). Моделі відрізняються рівнем розташування площини перелому від суглобової поверхні стегнової кістки: модель 1 - площина перелому розташована на рівні 5 см вище суглобової поверхні; модель 2 - площина перелому на рівні 6,5 см від суглобової поверхні; модель 3 - площина перелому розташована на рівні 8 см від суглобової поверхні стегнової кістки. Одержані результати розрахунків доводять перевагу (як із точки зору міцності, так і жорсткості) сполучення, утвореного блокуючим стрижнем на межі розташування площини перелому 8 см (модель 3).

При статографических обследованиях больных с различной патологией опорно-двигательной системы было отмечено, что пятна проекции общего центра масс (ОЦМ) значительно отличаются по форме и расположению на плоскости опоры. Цель работы - обосновать возможность использования параметров статограммы для оценки опорно-двигательной системы человека. Обследовано 15 больных с остеохондрозом поясничного отдела позвоночника, 15 - с двусторонним коксартрозом III - IV стадии, 15 волонтеров (контрольная группа). Оценивали площадь пятна ОЦМ при двухопорном и одноопорном стоянии, общую площадь статограммы, коэффициенты отношения этих площадей, асимметрии параметров статограммы, угловой асимметрии, угол разворота тела. Разработан и статистически обоснован ряд геометрических и спектральных характеристик статограмм. Показаны особенности этих параметров для каждой группы больных, а также их различия между группами. Анализ показателей площади проекции ОЦМ при двухопорном стоянии и с преимущественной опорой на каждую нижнюю конечность выявил, что при всех видах стояния исследуемый показатель значительно меньше в контрольной группе. В то же время не обнаружено достоверных различий между группами по общей площади статограмм. Установлено, что коэффициенты асимметрий разбросов геометрических параметров статограмм не имеют статистически значимого отличия между группами, а угловые коэффициенты разворота тела могут быть показателями для оценки состояния опорно-двигательной системы, т. к. статистически значимо отличаются между группами. Выводы: выявлены параметры, которые могут быть использованы для функциональной оценки состояния опорно-двигательной системы человека, а также обоснована возможность использования параметров статографического исследования для постановки предварительного диагноза.

Обгрунтовано метод автоматизованої диференційної діагностики патології опорно-рухової системи людини з можливістю аналізу багатокомпонентних даних статограми людини. За допомогою апарату нейронних мереж був запропонований метод функціональної оцінки стану опорно-рухової системи людини за даними статографічних досліджень, а саме запропонованих авторами геометричних і енергетичних параметрів статограм при двохопорному й одноопорному стоянні. Точність діагностики становила 90 - 95 % для коксартрозу й 85 % для поперекового остеохондрозу.

Исследования механизмов регуляции позы человека остаются одной из актуальных задач физиологии движения. Это связано со значимостью результатов исследования для разработки методов диагностики и лечения различных нарушений функции центральной нервной (ЦНС) и опорно-двигательной (ОДС) систем, а также с теоретическими разработками, касающимися общих принципов организации управления движением человека. Цель работы - концептуально определить роль статограммы как результата взаимодействия системы управления (ЦНС) и системы исполнения (ОДС) в оценке функции ОДС. На основе анализа существующих физиологических моделей поддержания равновесия разработана концептуальная модель взаимодействия ЦНС и ОДС человека в процессе поддержания вертикальной позы. Предложен системный подход к дифференциальной оценке состояния ОДС на основе метода статографии. Процесс исследования можно разделить на три этапа: I - определение антропометрических параметров пациента (вес, рост, длина сегментов, площадь опорной поверхности стоп); II - регистрация перемещения общего центра масс пациента в условиях естественного стояния и корреляция этих показателей с антропометрическими данными; III - исследование с использованием возмущающих воздействий, которые отвечают локализации поражения его характеру и степени. Заключение о состоянии ОДС формируется на основе сравнительного анализа результатов, полученных на II и III этапах исследования. Вывод: разработана концептуальная модель процесса поддержания вертикальной позы человека как работы системы автоматизированного управления и обосновано общее направление выполнения статографических исследований при оценке функции ОДС. Обосновано использование методов возмущающих воздействий при статографических исследованиях, которые позволяют активизировать пораженные элементы ОДС или заблокировать компенсационные механизмы.

Частка переломів проксимального відділу стегнової кістки (СК) в осіб похилого віку становить до 45 % у структурі всіх переломів скелета. Ендопротезування кульшового суглоба в даного контингенту хворих надає змогу досягти функціонального відновлення в ранній післяопераційний період, чого неможливо досягти у разі використання сучасних методів остеосинтезу. Використання методу кінцевих елементів для дослідження напружено-деформованого стану (НДС) математичних моделей СК з вертлюговими переломами різних типів у разі їх лікування за допомогою методу ендопротезування надає змогу створити об'ємні моделі біологічних об'єктів і виявити основні тенденції змін їх НДС. Мета дослідження - розробити математичну модель вертлюгових переломів стегна за класифікацією Еванса та за її допомогою вивчити основні напрямки навантаження в проксимальному відділі стегна у разі ендопротезування з додатковою фіксацією уламків спицями. У лабораторії біомеханіки було проведено дослідження з використанням методу кінцевих елементів НДС математичних моделей СК з вертлюговими переломами різних типів у разі їх лікування за допомогою ендопротеза з фіксацією уламків спицями, для чого було розроблено моделі СК з вертлюговими переломами за класифікацію Еванса. Моделювання виконували за допомогою системи автоматизованого проектування SolidWorks. Розрахунки НДС моделей виконували за допомогою програмного комплексу CosmosM. Як критерій оцінки напруженого стану моделей використовували напруження за Мізесом. У разі ендопротезування кісткова тканина в зоні перелому навантажується значно менше за ендопротез залежно від типу перелому. Висновки: за ендопротезування основні навантаження беруть на себе металеві конструкції, що надає змогу розвантажити зону перелому й тим самим запобігти вторинному зміщенню уламків у разі навантаження кінцівки в ранній післяопераційний період.

Лікування деформацій довгих кісток кінцівок - одна з ключових проблем у дітей з порушенням якості кісткової тканини, що пов'язано з комбінованим характером деформацій та їх рецидивами у післяопераційному періоді, нестабільністю фіксаторів, неможливістю самообслуговування пацієнтів. Мета дослідження - визначити в експерименті міцність первинної стабілізації кісткових фрагментів довгих кісток кінцівок у разі використання інтрамедулярних фіксаторів різного типу на тлі порушення якості кісткової тканини. Дослідження проведено в лабораторії біомеханіки ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України" на пластикових макетах великогомілкових кісток шляхом моделювання остеотомії в середній їх третині та з'єднання фрагментів за допомогою титанових еластичних стрижнів, ротаційно-нестабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора, а також ротаційно-стабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора шляхом прикладання згинаючого навантаження до середини діафіза моделі в зоні остеотомії. Величину деформації контролювали за величин 50, 100, 150, 200 H з наступними вимірюваннями навантаження та фіксацією результатів експерименту. Дані оброблялись статистично, для порівняння видів фіксаторів застосовували однофакторний дисперсійний аналіз та апостеріорний тест Дункана, залежність величини деформації від площі перетину моделей досліджували за допомогою парної кореляції Пірсона. Найкращі результати одержано на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором, найгірші - за використання титанових еластичних стрижнів. Висновки: всі типи фіксаторів забезпечують достатню первинну стабільність фіксації на згинання (величина деформації не перевищує 5 мм), однак найкращі результати одержано на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором.

Проведено аналіз результатів визначення напружено-деформованого стану біомеханічної системи "інтрамедулярний фіксатор - уламки" на різних етапах відновлення функції сегмента кінцівки після хірургічних втручань. Дослідження проводилося шляхом математичного моделювання методом кінцевих елементів напружено-деформованого стану великогомілкової кістки за умов недосконалого остеогенезу з використанням інтрамедулярних фіксаторів різних типів - титанових еластичних стрижнів, інтрамедулярного телескопічного фіксатора без ротаційної стабільності, а також ротаційно-стабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора після моделювання коригуючої остеотомії.

Важным вопросом в лечении остеоартроза (ОА) является разработка новых методов, позволяющих устранить боль и восстановить функцию суставов. Однако без понимания причин развития болезни и механизмов формирования патологической ходьбы это невозможно. Цель работы - на основе физиологических данных о формировании схемы тела и патогенеза развития ОА разработать концептуальную модель развития патологического постурального паттерна при длительном течении заболевания. Рассмотрена физиология формирования схемы тела в статике и динамике. Разработанная концептуальная модель отображает процесс формирования формулы тела с момента рождения под влиянием окружающей среды. Собственный рисунок движения создается под влиянием рецепторов (зрения, слуха, тактильных, вестибулярных и др.). Первые нарушения опороспособности возникают не с появлением боли, а с началом потери амортизационных свойств хряща. Длительное несоответствие групп мышц бедра приводит к развитию сгибательно-приводящей контрактуры. Меняется картина ходьбы. Сформированный постуральный паттерн при воздействии на организм патологических изменений начинает меняться, приводя к выключению компенсаторных механизмов, изменению формулы тела и созданию другой картины движения. Выводы: изучение условий формирования характерного узора ходьбы, обусловленного врожденной и скорректированной на протяжении жизни схемы тела, дает возможность предусмотреть патологические последствия заболеваний опорно-двигательной системы, особенно при их длительном течении. Анализ измененных в результате дегенеративного процесса постуральных паттернов позволяет предсказать результат хирургического лечения, в том числе тотального эндопротезирования суставов нижних конечностей, и разработать индивидуальный комплекс реабилитационных мероприятий восстановления нормального движения у больного.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.106.5

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Контрактури - обмеження пасивних рухів у суглобі - доволі часте ускладнення після іммобілізації чи обмеження рухомості та навантаження кінцівки внаслідок травм, але точна причина їх формування не з'ясована. Мета роботи - на підставі метааналізу результатів експериментального моделювання та клінічних досліджень іммобілізаційних контрактур створити концептуальну модель їх формування. Проаналізовано джерела літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine, ReLAB-HS Rehabilitation Resources Repository, Mendeley Reference Manager, бібліотеки "The Physiological Society", Google Scholar. Створена концептуальна модель розвитку контрактур. Показано, що іммобілізація суглоба ушкодженої кінцівки блокує виконання сигналу рухових імпульсів. Відсутність рухів у суглобі призводить до зменшення сили м'язів та уповільнення кровообігу. Ці процеси взаємопов'язані: гіпотонія м'яза обумовлена обмеженням живлення через кровопостачання, а відсутність скорочувальної діяльності м'язів призводить до перебудови русла судин. Живлення суглобового хряща здійснюється через субхондральну кістку і завдяки осмосу з синовіальної рідини під час рухів. Відсутність рухів обмежує живлення, синтез білків порушується, починається перебудова поверхні хряща, синовіальної оболонки та рідини, потовщується суглобова капсула, зв'язки, сухожилки. Разом із цим змінюється структура м'язів, вони вкорочуються і стають щільнішими. За тривалої іммобілізації дегенеративні процеси в тканинах суглоба погіршують його загальний стан, що згодом може призвести до повного знерухомлення. Висновки: створена концептуальна модель формування іммобілізаційних контрактур суглобів ураховує морфологічні зміни тканин унаслідок знерухомлення. Іммобілізація впливає на всі компоненти суглоба та прилеглі тканини з перших діб, зміни прогресують із плином часу. Використання моделі дозволить розробити систему лікувальних заходів для профілактики розвитку контрактур.

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ