Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(5ИЗР)-34 + Э361/368

Рубрики:

Література

Течії та секти в іудаїзмі

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано збірки мудрашів палестинських мудреців III - V ст. щодо питань віровчення, етики й історії, взаємин юдеїв з іновірцями та ставлення євреїв до цивілізацій інших народів. Розглянуто обставини, що вплинули на формування поглядів рабинів на взаємини євреїв з етнічним і конфесійним довкіллям, описано історичну динаміку змін у даних поглядах. Наведено сучасні теорії щодо історії верстви вчителів Тори землі Ізраїлю доби формування Талмуда.

Проанализированы сборники мудрашов Палестинских мудрецов III - V в. о вопросах вероучения, этики и истории, взаимоотношений юдиев с иноверцами, отношения евреев к цивилизациям других народов. Рассмотрены обстоятельства, повлиявшие на формирование взглядов рабинов на взаимоотношения евреев с этнической и конфессионной окружающей средой, описана историческая динамика происходящих изменений в данных взглядах. Приведены современные теории истории слоя учителей Торы земли Израиля периода формирования Талмуда.

Досліджено коло аспектів ставлення рабинського стану Палестини I-V ст.н.е. до представників інших народів. На грунті аналізу багатьох джерел класичного періоду рабинської творчості вдалося показати, що ставлення мудреців до неєвреїв суттєво змінювалося у залежності від змін соціального статусу мудреців та загальної політичної та культурної атмосфери міст Палестини. Відмічений ряд фактів позитивного ставлення мудреців до культурних надбань еллінської цивілізації та поступову зміну визначальних чинників у ставленні до чужинців - від переважно етнічного чинника у період танаїв (I-III ст.) до визначального впливу релігійного чинника у часи амораїв (IV-Vст.). Автором обгрунтовано тезу про "чотири царства народів світу", як загальну концепцію, що визначає сприйняття світової історії амораями.

Висвітлено розвиток єврейсько-політичного суспільства в Україні в історичній ретроспективі ХХ ст., українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі напередодні Другої світової війни у контексті міжкультурного та політичного діалогу. Розглянуто питання трансформації єврейської мовно-культурної ідентичності в Україні ХХ - початку ХХІ ст. Визначено вплив месіанської ідеї на сучасний суспільний та політичний розвиток євреїв України. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українських євреїв на початку ХХІ ст., проблеми та перспективи формування моделей історичної пам'яті про Голокост в українському соціумі.

Проаналізовано феномен масового хасидського руху останніх десятиліть ХХ ст. Порівняно сучасну концепцію месіанізму з тими, що їх дотримувалися фундатори хасидизму. Відзначено наявність у ранньому хасидизмі концепції, що уподібнює месіанське царство до дворів хасидських цадиків та, що ті самі ідеї в хасидському середовищі лишаються актуальними до наших часів.

На основі критичного переосмислення існуючих історіографічних робіт та грунтовного аналізу джерел, частина з яких була введена до наукового обігу вперше, здійснено комплексне дослідження змісту вчення раннього хасидизму та його соціально-історичного контексту. Розроблено нову концепцію поєднання основоположниками хасидизму вчення двох рабинських угрупувань, які в ті часи суперничали між собою, при цьому одне з них спиралося на тексти середньовічного корпусу та їхні коментарі, а інше - на містичне вчення кабали. Одержані результати дозволили по-новому переосмислити роль і місце хасидизму в історії рабиністичного юдаїзму. Грунтовно досліджено питання ролі вчення хасидів про ритуальну практику юдаїзму. Встановлено, що пропонована хасидами обрядова практика та її теоретичне осмислення виявилися рівною мірою привабливими як для малоосвіченого простого люду, так і для верстви знавців сакральних текстів. Вперше проведено комплексний аналіз вчення хасидизму про некультові аспекти богослужіння, враховуючи всі його основні положення. Виявлено нові аспекти концепцій, що обгрунтовують всеохоплюючу владу хасидських лідерів - цадиків - над їх послідовниками. Вперше досліджено вчення хасидів про цілі та рушійні сили історії єврейського народу, показано його роль у підтриманні нового порядку управління єврейськими громадами, що його було запроваджено хасидами.

Розглянуто проблематику розвитку єврейської національної спільноти в сучасному українському соціумі та українській державі. Досліджено стан і рівень єврейської громади у контексті інтеграції українського суспільства, історико-політичний аспект цієї наукової проблеми. Зазначено, що позитивні зміни у суспільстві та повернення Української держави на шлях європейської інтеграції викликали до життя нові сподівання у членів єврейських громад, які стосуються демократичного розвитку суспільства, національної самобутності, культури та мови євреїв. Подальший процес інтеграції єврейської громади в українське суспільство передбачає адаптацію українського законодавства щодо національних меншин до загальноєвропейських норм, створення належних умов для захисту прав та інтеграції в українське суспільство громадян єврейської національності.