Розкрито різні аспекти історії монастирів Дрогобиччини як релігійно-церковних, національних і суспільно-культурних осередків краю від часу їх утворення до XIX ст. крізь призму зовнішньої та внутрішньої церковної історії. Детально розглянуто основні напрямки діяльності монастирів, а також принципи релігійної політики польської та австрійської влади щодо діяльності православних, уніатських і католицьких чернечих громад.

Досліджено основні аспекти діяльності василіанських монастирів на теренах Перемишльської єпархії впродовж кінця XVII - XVIII ст. Вивчено інституційний розвиток чернецтва, виокремлено певні періоди: фундації (кінець XIII - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1745 рр.), пореформений період (1745 - 1772 рр.). Вивчено економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин: введенні фільваркового господарства, наявності різного роду допоміжних промислів і участі у тогочасних фінансово-кредитних відносинах. Розглянуто релігійну діяльність ченців. З'ясовано основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали певних змін від єпархіальної до централізованої системи управління з чітко регламентованим уніфікованим монастирським уставом та Конституцією ЧСВВ. Визначено чинники, які впливали на провадження духовного вишколу ченців: кіновіяльний (спільний) уклад життя, поміркованість у їжі, скромність в одязі, молитва, піст, реколекції та інші духовні практики. Зокрема, домінували внутрішні студії з риторики, філософії та богослов'я, які у другій половині XVIII ст. сприяли піднесенню освітнього рівня василіанського чернецтва на теренах єпархії. Досліджено душпастирську працю отців-василіан, яка відобразилася в утриманні парафій, провадженні реколекцій, місій, проповідей, оповідей, служінні в жіночих монастирях та при єпископській кафедрі. Визначено внесок

Розглянуто особливості інституційного розвитку василіанських монастирів за основними періодами їх діяльності: фундації (кінець XIII - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1780 рр.). Розкрито економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин, зокрема, веденні фільваркового господарства, допоміжних промислів, а також участі у фінансово-кредитних відносинах. Висвітлено основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали суттєвих змін - від єпархіальної до централізованої системи управління з уніфікованим монастирським уставом. Визначено внесок монастирів у розвиток духовної культури Підгір'я.

Показано інституційний розвиток василіанських монастирів за основними періодами їх діяльності: фундації (кінець ХІІІ - XVII ст.), перехід до унії (кінець XVII - початок XVIII ст.), утворення Святопокровської провінції та входження до неї унійних монастирів єпархії (1739 - 1780 рр.). Розкрито економічне підгрунтя функціонування чернечих обителей, яке відобразилося в організації певних господарсько-фінансових відносин: веденні фільваркового господарства, допоміжних промислів та участі у фінансово-кредитних відносинах. Висвітлено основні засади духовної формації чернецтва східного обряду, які в аналізований період зазнали суттєвих змін - від єпархіальної до централізованої системи управління з уніфікованим монастирським уставом та Конституцією Чину Святого Василія Великого. Визначено внесок монастирів у розвиток духовної культури Підгір'я.

Наведено загальні, підставові, фрагментарні біографічні відомості василіанського чернецтва, яке впродовж другої половини XVIII ст. проживало по різних монастирях Перемишльської унійної єпархії. Інформацію про монахів подано у стандартній формі: час і місце народження, час і місце вступу до чернецтва, період проходження новіціату, час складення чернечих обітів професа, освітні студії, види свячень, переміщення по монастирях Святопокровської провінції з метою виконання чернечих обов'язків.

Увагу приділено аналізу наукових підходів до дослідження історичних джерел і їх інтерпретації. Здійснено аналіз традицій вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду дослідження історичних джерел, зокрема дослідження окремих питань історії України, європейської історії, методологічних засад історичного пізнання. Подано інформацію про філателістичні матеріали як історичне джерело, їх інформаційний потенціал, класифікаційні ознаки та критерії систематизації. Висвітлено особливості епістолярію як джерела з історії повсякденності науковців першої третини XX ст. Розглянуто проблему вивчення процесу становлення державних органів України 1917 - 1921 рр.

На підставі укладених біографічних довідок василіанського чернецтва виокремлено основні просопографічні характеристики: походження (соціальне, територіальне, етноконфесійне), освітня підготовка (світські та чернечі студії), етапи духовної формації (кандидат, новик, брат-профес, ієрей), вікові та фізичні показники (час вступу до чернецтва, тривалість перебування в Чині, роки земного життя, стан здоров'я), інтелектуальні здобутки (педагогічна та мистецька праця), монастирські (адміністративні, господарські, освітні) та церковні обов'язки.

Друга книга "Садиби Франка: наукового збірника заповідника "Нагуєвичі" присвячена вшануванню 165-го ювілею від Дня народження українського національного генія Івана Франка. Репрезентовано абсолютно нові документальні матеріали, статті та повідомлення, огляди та рецензії з актуальних проблем франкознавства, музейної справи, історії України та суміжних країн, культурології, мистецтвознавства, етнографії, музикознавства, літературознавства, історичного краєзнавства, археологи, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін та досліджень, пов'язаних із розвитком туризму та музейної педагогіки.

Простежено інституційний розвиток Святопокровської провінції ЧСВВ за основними періодами діяльності: історичні передумови (кінець XVII – XVIII ст.), заснування (1739 р.), інтеграційні процеси (1740 - 1743 рр.), реформування монастирів (1744 - 1772 рр.), реорганізація адміністративно-територіального устрою та юрисдикції василіанського чернецтва (1772 - 1783 рр.). Установлено, що утворення чернечої провінції започаткувало процес оновлення духовної формації, який знайшов відображення у способі життя монахів, прийнятті нових Конституцій і духовних практик та монастирському справочинстві. Визначено, що на формування ранньомодерного чернецтва вагомий вплив мало як світське, так і церковне законодавство. Розкрито основні етапи духовної формації монахів (кандидат, новик, брат, ієрей). На підставі дисциплінарних справ чернецтва розглянуто моральний стан іноків. Подано просопографічні характеристики (територіальне, соціальне, конфесійне, етнічне походження, світська освіта, духовне й інтелектуальне зростання, вікові показники та фізичний стан, інтелектуальні здібності, обов’язки) чернецтва на прикладі окремих аскетичних спільнот (Городенки, Гошева, Дережич, Добромиля, Дрогобича, Лаврова, Лішні, Луцька, Любліна, Спаса, Улашковець, Умані, Щеплот).

На основі архівних матеріалів, пресових видань, історіографічних напрацювань досліджено історію Дрогобицької солеварні від найдавніших часів до сьогодення. Розкрито такі аспекти: соціотопографічні, виробничі, торгівельні, правові топоси солеваріння у Дрогобочі XIV - XVIII ст.; солеварня у часі австрійського урядування наприкінці XVIII - початку XX ст.; стан солеварні у міжвоєнний період XX ст. та роки Другої світової війни; діяльність солевиварювального заводу в умовах радянської економічної системи (1945 - 1991). Висвітлено трансформаційні процеси, промислово-виробничі та туристично-культурні вектори діяльності солевиварювального заводу у добу незалежності України.

Досліджено конфлікт інформації письмових джерел з даними археології про населення Закарпаття VI-X ст. Висвітлено відкриття залишків раніше невідомої апсиди XI ст. Софійського собору в м. Києві. Проаналізовано технології пізньосередньовічних шкіряних виробів з Тустані. Розглянуто кришечки флаконів венеціанських “ліків від усього” (Тherica) на території України. Досліджено правове регулювання видобування та торгівлі сіллю в середньовічному Угорському королівстві. Увагу приділено першим писемним згадки про Тустань та околиці. Проаналізовано збереження Манявського скиту в Карпатах шляхом музеєфікації пам’ятки. Висвітлено участь Філарета Колесси в роботі науково-апробаційних підрозділів Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Досліджено специфічні риси дахових конструкцій у житлобудівництві бойків.