Наведено результати застосування препарату "Моксонідин" ("Фізіотенс") під час лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією з проявами метаболічного синдрому X. Встановлено високу антигіпертензивну ефективність препарату, що реалізувалася на тлі покращання внутрішньосерцевої геодинаміки та скоротної функції міокарда, а також зменшення резистентності тканин до інсуліну, зниження рівня глюкози крові, покращання ліпідного обміну, зниження активності перекисного окиснення ліпідів.

Приведены основные подходы к лечению артериальной гипертензии у больных с инсулинорезистентностью. Основными направлениями лечения являются подбор рациональной антигипертензивной терапии с использованием препаратов, улучшающих чувствительность тканей к инсулину или хотя бы не ухудшающих ее, а также коррекция метаболических нарушений, ассоциированных с инсулинорезистентностью.

Мета роботи - вивчення взаємозв'язків рівнів васкулоендотеліального фактора росту у крові з клінічними, гемодинамічними та метаболічними показниками у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Обстежено 94 особи із ГХ. Обстеження охоплювало: загальноклінічні методи, визначення у крові рівня ліпідів, глюкози натще, сечової кислоти, васкулоендотеліального фактора росту, морфофункціональних параметрів серця. Встановлено, що у хворих на ГХ рівень васкулоендотеліального фактора росту залежить від віку, наявності стабільної стенокардії напруги та серцевої недостатності, показників ліпідного та вуглеводного обміну. У чоловіків із ГХ за відсутності гіпертрофії лівого шлуночка за даними ехокардіоскопії рівень васкулоендотеліального фактора росту в крові вірогідно корелює з показником індексу маси міокарда лівого шлуночка. За наявності метаболічного синдрому васкулоендотеліальний фактор росту позитивно корелює з розмірами лівого передсердя. Висновки: одержані дані свідчать про зв'язок рівня васкулоендотеліального фактора росту в крові хворих на ГХ з показниками кардіометаболічного ризику.

Під час багатофакторного вивчення показників у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію з інсулінорезистентністю встановлено особливості впливу моно- і комбінованої терапії на рівні артеріального тиску, параметри добового профілю, морфофункціональні характеристики серця, ліпідно-вуглеводний гомеостаз, рівні лептину. Виявлено значні переваги комбінованої терапії щодо впливу на патогенетичні чинники у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію з інсулінорезистентністю і метаболічну нейтральність монотерапії бета-адреноблокатором.

В ходе многофакторного изучения различных показателей у больных эссенциальной артериальной гипертензией с инсулинорезистентностью установлены особенности влияния моно- и комбинированной терапии на уровни артериального давления, параметры суточного профиля, морфофункциональные характеристики сердца, липидно-углеводный гомеостаз, уровни лептина. Выявлены значительные преимущества комбинированной терапии по влиянию на патогенетические факторы у больных эссенциальной артериальной гипертензией с инсулинорезистентностью и метаболическая нейтральность монотерапии бета-адреноблокатором.

Вивчали клініко-гемодинамічні та метаболічні особливості у 241-го хворого на АГ з інсулінорезистентністю (ІР). Встановлено надвисокий ризик негативного перебігу та розвитку ускладнень АГ у хворих з індексом ІР понад 6,5. Запропоновано використання деяких загально-клінічних, антропометричних морфофункціональних показників, параметрів добового моніторування артеріального тиску та діастолічної функції серця, ліпідного, інсулінглюкозного гомеостазу, рівнів лептинемії як маркерів несприятливого прогнозу захворювання з урахуванням виразності ІР.

Проведено изучение клинико-гемодинамических и метаболических особенностей у 241-го больного АГ с инсулинорезистентностью (ИР). Установлен сверхвысокий риск негативного течения и развития осложнений АГ у больных с индексом ИР свыше 6,5. Предложено использование некоторых общеклинических, антропометрических, морфофункциональных показателей, параметров суточного мониторирования артериального давления и диастолической функции сердца, липидного, инсулинглюкозного гомеостаза, уровней лептинемии в качестве маркеров неблагоприятного прогноза заболевания с учетом выраженности ИР.

Проведено багатофакторне вивчення вихідних показників вуглеводного, ліпідного обміну та виразності інсулінорезистентності у хворих на артеріальну гіпертензію з різною кількістю компонентів метаболічного синдрому. Монотерапія епросартаном є ефективною у хворих на артеріальну гіпертензію без метаболічного синдрому та лише за наявності проявів 2- і 3-компонентного метаболічного синдрому. У хворих на артеріальну гіпертензію комбінована антигіпертензивна терапія небівололом з лерканідипіном має суттєві переваги над монотерапією за ефективністю та впливом на вивчені показники, незважаючи на кількість компонентів метаболічного синдрому.

Встановлено достовірні гендерні відмінності рівнів адипонектину крові (достовірно вищі у жінок, ніж у чоловіків) як у практично здорових осіб, так і у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Виявлено достовірно нижчі рівні адипонектину крові у хворих на ГХ жінок у порівнянні зі здоровими жінками. Показано важливу патогенетичну роль гормону жирової тканини адипонектину в розвитку метаболічного синдрому (МС) і таких його компонентів, як абдомінальне ожиріння (АО) і дисліпідемія (ДЛП). Результати досліджень свідчать про суттєву роль адипонектину в розвитку ГХ переважно у осіб жіночої статі. За результатами дослідження саме у жінок, хворих на ГХ без МС, АО та ДЛП, виявлялося достовірне зниження рівнів адипонектину крові в порівнянні з практично здоровими жінками. У чоловіків, хворих на ГХ, достовірне зниження адипонектину крові у порівнянні з практично здоровими чоловіками спостерігалося тільки в підгрупах хворих на ГХ в поєднанні з МС та його компонентами (АО, ДЛП).

Вивчено вплив комбінованого лікування хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з порушеною толерантністю до вуглеводів, у плані підвищення рівня адипонектину в сироватці крові, зменшення проявів метаболічного синдрому та досягнення цільових рівнів артеріального тиску. Антигіпертензивна терапія периндоприлом і індапамідом з додаванням аторвастатину була ефективною в 63 % випадків через чотири місяці терапії. Терапія периндоприлом, небівололом, індапамідом та аторвастатином забезпечувала у 88 % хворих досягнення цільового артеріального тиску. Встановлено, що достовірне підвищення рівня адипонектину в крові після комбінованої антигіпертензивної і гіполіпідемічної терапії було відзначено тільки в групах хворих на гіпертонічну хворобу з порушеною толерантністю до глюкози, у яких було виявлено достовірне зниження індексу інсулінорезистентності.

Изучали влияние комбинированного лечения больных гипертонической болезнью, ассоциированной с нарушением толерантности к углеводам, в плане повышения уровня адипонектина в сыворотке крови, уменьшения проявлений метаболического синдрома и достижения целевых уровней артериального давления. Антигипертензивная терапия периндоприлом и индапамидом в комбинации с аторвастатином была эффективной в 63 % случаев через четыре месяца терапии. Терапия периндоприлом, небивололом, индапамидом и аторвастатином обеспечивала у 88 % больных достижение целевого уровня АД. Установлено, что достоверное повышение уровня адипонектина в крови после комбинированной антигипертензивной и гиполипидемической терапии было отмечено только в группах больных гипертонической болезнью с нарушением толерантности к глюкозе, у которых было выявлено достоверное снижение индекса инсулинорезистентности.

Розглянуто кальпаїни - сімейство цитоплазматичних кальційзалежних протеїназ з папаїноподібною активністю, які беруть участь у різноманітних процесах, що відбуваються в організмі: за вікових змін, у функціонуванні ендотелію та легеневої системи, регуляції апоптозу та некрозу, розвитку різних гіпометаболічних станів, гіпертензії, а також при діабеті, хронічній хворобі нирок і пухлинному рості. Дійшли висновку, що кальпаїни, спричиняючи обмежений протеоліз субстратів, відіграють важливу роль у реалізації широкого спектра біологічних явищ. Їх функціонування пов'язане з відповіддю на кальційзалежну сигналізацію. Пригнічення активності кальпаїнів сприяє гальмуванню розвитку дисфункції ендотелію, серцево-судинних ускладнень, формуванню структурних та функціональних змін у тканинах нирок, а також спричинює нейропротекторний ефект, запобігає саркопенії і послаблює запальні реакції, зумовлені гіпервентиляцією легенів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо немедикаментозних і медикаментозних методів корекції метаболічного синдрому X - поліфакторного клінічного стану, асоційованого з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань та їх ускладнень, негативним перебігом, що потребує ранньої діагностики, профілактики та лікування. Відображено особливості дієтотерапії, фітотерапії, дозованих фізичних навантажень у пацієнтів з метаболічним синдромом, висвітлено провідні групи препаратів першого ряду (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи кальцію, антагоністи рецепторів до ангіотензину II, бета-адреноблокатори, діуретики), агоністи імідазолінових рецепторів, а також найбільш доцільні комбінації антигіпертензивних ліків на тлі вищенаведених немедикаментозних заходів.

Наведено дані про природу інсулінорезистентності (ІР), висвітлено сучасні погляди на патогенетичні ланки формування та прогресування ІР. Проаналізовано різні точки зору щодо взаємозв'язку ІР та артеріальної гіпертензії. Показано основні напрямки корекції ІР і перспективи використання тіазолідиндіонів як для лікування цукрового діабету II типу та інших патологічних станів, що супроводжуються зниженою чутливістю тканин до ендогенного інсуліну, так і для профілактики розвитку та прогресування ІР. Наведено дані про вплив основних груп антигіпертензивних препаратів на ІР.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.28

Рубрики:

Неурядові міжнародні організації

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення взаємозв'язків між структурно-функціональними, метаболічними факторами у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з абдомінальним ожирінням (АО) та гіперурикемією (ГУЕ). Обстежено 112 хворих на АГ віком від 21 до 70 років (середній вік 50 років). У хворих на АГ з АО у порівнянні з хворими на АГ без АО виявлено більш виражені негативні зміни добового профілю артеріального тиску (АТ). Встановлено, що у хворих на АГ, АО і ГУЕ суттєво погіршуються структурно-функціональні параметри серця. Виявлено порушення ліпідного та вуглеводного обміну й активацію процесів запалення у хворих на АГ, АТ та ГУЕ. Висновки: наявність АО у хворих на АГ погіршує структурно-функціональні параметри серця та стан ліпідного й вуглеводного обміну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р415.202.1 + Р696.54-32

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Ожиріння

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У582.64-65

Рубрики:

Міжнародні валютно-кредитні відносини

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо проблеми стресу, його ролі в життєдіяльності людини, у підвищенні артеріального тиску. Розглянуто основні патофізіологічні механізми стрес-індукованої артеріальної гіпертензії (АГ), способи її діагностики, можливість формування прогностично несприятливих уражень органів-мішеней. Показана важливість проведення добового моніторування артеріального тиску для діагностики "АГ білого халата", маскованої АГ, у тому числі АГ на робочому місці. Наведено дані щодо АГ військового часу як одного з варіантів стрес-індукованої АГ, її особливості та труднощі у дослідженні її патогенезу. Запропоновано схеми лікування стрес-індукованої АГ та її ускладнень.

В огляді наведено літературні дані про патогенетичні та патофізіологічні механізми розвитку метаболічного синдрому, його основні компоненти, національні рекомендації з харчування для громадян окремих країн, результати багатоцентрових досліджень щодо ролі аліментарного фактора, молекулярні фактори сприятливого впливу окремих нутрієнтів зп даної патології. Наведено базові дієтологічні рекомендації, найбільш значущі спеціальні та європейські дієтичні раціони з доведеною ефективністю (середземноморська дієта, DASH дієта, TLC, Орніша Д., дієти Polymeal, Omni Heart, клініки Майо, вагоспостерігачів Weight Watchers), особливості їх призначення у разі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, дисліпідемій, порушень пуринового обміну, ожиріння, цукрового діабету 2-го типу, а також стислі рекомендації щодо модифікації способу життя і розширення фізичної активності у даної категорії пацієнтів.

Мета роботи - вивчити характер змін рівнів ангіопоетину-2 (Анг-2) у крові хворих на гіпертонічну хворобу (ГX) у поєднанні з абдомінальним ожирінням (АО) та їх взаємозв'язки з особливостями перебігу ГХ і АО, з ураженням органів-мішеней і показниками ліпідного, вуглеводного та пуринового обмінів. Обстежено 70 хворих на ГХ з АО і 21 хворий на ГХ без ожиріння віком від 36-ти до 69-ти років. Вивчено рівні Анг-2, ліпідів, глюкози, інсуліну, сечової кислоти в крові, індексу HOMA, структурно-функціональних параметрів серця у їх взаємозв'язку. Встановлено достовірне підвищення рівнів у крові Анг-2 у хворих на ГХ з АО у порівнянні з практично здоровими особами і з хворими на ГХ без ожиріння. Найбільш високі рівні Анг-2 у крові виявлено у хворих на ГХ з АО за більш тяжкого III ступеня ГХ, у разі початкових порушень вуглеводного обміну та комбінованої дисліпідемії. Серед хворих на ГХ з АО на відміну від хворих на ГХ без АО встановлено достовірні позитивні кореляційні зв'язки рівня Анг-2 у крові з рівнями діастолічного і систолічного артеріального тиску та більш виражені - з рівнем глюкози крові натще. Висновки: у хворих на ГХ у разі поєднання з АО виявлено найбільше підвищення рівнів у крові потужного проангіогенного та прозапального фактора Анг-2 у порівнянні з хворими на ГХ без АО, що може мати виключно важливе значення для прогресування і ГХ, і метаболічних порушень.

Вивчено рівні в крові потужних активаторів ангіогенезу з прозапальною дією - васкулоендотеліального фактора росту та ангіопоетину-2 у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Виявлено достовірне підвищення рівнів у крові вказаних факторів у хворих на ГХ у порівнянні з практично здоровими особами. Встановлено, що рівні у крові ангіопоетину-2 достовірно зростають у хворих на ГХ у разі підвищення тяжкості гіпертензії та за наявності таких метаболічних порушень, як абдомінальне ожиріння, гіперглікемія натще, порушення толерантності до глюкози, гіперурикемія та комбінована дисліпопротеїнемія. Рівні в крові васкулоендотеліального фактора росту були достовірно більш високими у хворих на ГХ зі стабільною стенокардією напруження у порівнянні з хворими без стенокардії. Одержані дані вказують на важливу роль активації ангіогенезу в розвитку ГХ та її серцево-судинних ускладнень.