Висвітлено етіологію та патогенез тромбоутворення. Описано принципи діагностики, профілактики та лікування тромбозів та емболій у хірургічній практиці, а також у інших галузях медицини. Наведено стандарти профілактики та лікування тромботичних станів. Проаналізовано провідну роль низькомолекулярних гепаринів і, зокрема, надропарину кальцію у сучасній профілактиці тромбоемболічних ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.035 + Р457.865

Рубрики:

Тромбоз і емболія судин кінцівок

Хірургічна патологія нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.113

Рубрики:

Хірургічна патологія легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.410.210.35

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що одним із важливих напрямів кардіохірургії було та залишається хірургічне лікування поєднаної мітрально-аортальної вади серця, часто в комбінації з недостатністю тристулкового клапана. Описано досвід хірургічного лікування хворих із поєднаною мітрально-аортальною вадою серця, а також аналіз частоти та характеру ускладнень на госпітальному етапі та віддалених результатів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862

Рубрики:

Хірургічна патологія судин кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено новий підхід до тактики хірургічного лікування хворих на хронічну ішемію (ХІ) нижніх кінцівок та серця, що базується на результатах фундаментальних досліджень механізмів порушення кровообігу серця та нижніх кінцівок. За даними дослідження гемодинаміки встановлено, що провідну роль в патогенезі ХІ нижніх кінцівок та серця відіграє ішемічна гіпоксія, спричинена недостатнім притоком крові. Встановлено, що стан міокардіального кровотоку залежить від ступеня сумарного ураження вінцевих артерій. Доведено негативний вплив тяжкої ішемії нижніх кінцівок на насосну функцію серця та навпаки. Запропоновано та обгрунтовано результатами гемодинамічних досліджень диференційовану хірургічну тактику залежно від ступеня ішемії органів, толерантності міокарда до ішемії, величини міокардіального резерву. Відзначено, що застосування комплексного підходу до оцінки стану регіонарної гемодинаміки, вибору показань і тактики хірургічного лікування, оригінальних методик реконструктивних операцій дозволило досягти позитивних безпосередніх результатів у 85,6 % пацієнтів та у 72 % - у віддаленому періоді.

Проведено порівняльний аналіз результатів виконання пластичних операцій на тристулковому клапані (ТК) у пацієнтів при серцевій недостатності у термінальній стадії. У віддаленому післяопераційному періоді показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (фракція викиду, регургітація на ТК) та клінічні прояви (вираженість скарг, якість життя) після пластичних операцій з застосуванням опірного кільця значно відрізнялися від таких після використання шовної пластики. Функція клапана протягом 5 років збережена у 91,1 % пацієнтів.

Проаналізовано стан експериментальних та клінічних досліджень ефективності застосування різних типів стовбурових клітин (СК) за ураження міокарда. Продемонстровано перспективність використання СК для лікування скорочувальної функції міокарда. Попри досягнення, залишається низка питань, що потребують вирішення та додаткових досліджень. Це, зокрема, про можливості одержання та нагромадження достатньої кількості СК, шляхи диференціювання їх, виразність та тривалість позитивного ефекту від СК.

Мета роботи - порівняти результати використання інтраопераційної склерооблітерації (ІОСО) та ендовазальної лазерної коагуляції (ЕВЛК) під час лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК), оцінити ефективність та можливості методів у різних клінічних ситуаціях. Проаналізовано результати лікування 234 хворих із ВХНК. Відповідно до мети дослідження виділили дві групи хворих. До першої групи, в якій лікування здійснено із застосуванням ІОСО, залучено 116 чоловіків і жінок віком від 21 до 72 років (середній вік - 44 роки), у яких виконано 151 операцію. Згідно з міжнародною класифікацією (СЕАР) С2 виявлено у 54 хворих, С3 - у 37, С4 - у 19, С5 - у 6. Другу групу, в якій використовували ЕВЛК, становили 118 чоловіків і жінок віком від 27 до 74 років (середній вік - 47 років), яким виконано 144 операції. С2 виявлено у 62 хворих, С3 - у 31, С4 - у 20, С5 - у 5. ІОСО і ЕВЛК використовували не як самостійні методи лікування ВХНК, а як етапи комбінованого хірургічного втручання після попередньої кросектомії, перев'язки і пересічення недостатніх перфорантних вен. Висновки: інтраопераційна склерооблітерація та ендовазальна лазерна коагуляція є ефективними технологіями в лікуванні ВХНК і не мають принципових відмінностей у віддалених результатах лікування. Повної фіброзної трансформації склерозованих варикозних вен вдалося досягти в 98,28 та 97,46 % випадків, а позитивний косметичний результат відзначено у 91,38 та 86,44 % пацієнтів відповідно. Основними критеріями під час вибору оптимальної методики лікування є анатомо-морфологічні характеристики варикозно розширених вен і особливості гемодинамічних порушень, які визначають під час доопера

ційного ультразвукового дослідження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-5

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-59

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано морфологічні, функціональні ознаки ураження міокарда та толерантності до фізичного навантаження у тварин за ізопротеренол-індукованого ураження міокарда після трансплантації ядровмісних клітин (ЯК) пуповинної крові (ПК) у порівнянні з природним перебігом моделі. Доведено, що трансплантація ЯК ПК сприяє прискоренню процесів регенерації та відновлення ушкодженого міокарда в експериментальних тварин. Оцінено зміни локалізації трансплантованих ЯК в зоні ураження та здатність ЯК ПК за їх трансплантації шляхом внутрішньовенного введення мігрувати в зону пошкодження. Одержані експериментальні дані потребують комплексного аналізу та дозволяють очікувати позитивного ефекту під час клінічних випробувань у пацієнтів у разі хронічних захворювань серця.

На основі лікування 170 пацієнтів з мультифокальним ураженням магістральних артерій нижніх кінцівок за умови супутнього коронаросклерозу розроблено диференційний підхід до лікування даної категорії пацієнтів та відзначено особливості діагностики, показань до оперативного лікування та самого оперативного втручання.

Відзначено, що останнім часом мініінвазивні методики стають більш розповсюдженими. Проаналізовано досвід виконання операцій з корекції природжених вад серця за мініінвазивними методиками. Всього виконано 15 операцій. Серед них 6 - відеоторакоскопічне кліпування відкритої артеріальної протоки, 6 - закриття дефекту міжпередсердної перетинки через бокову торакотомію, 3 - закриття дефекту міжшлуночкової перетинки через стернотомію без розсікання рукоятки грудини.

Наведено клінічні випадки застосування роздільного доступу до нижньої порожнистої вени та правого передсердя в разі їх поєднаного тромбозу. Операцію проведено за умов штучного кровообігу, що дозволило скоротити крововтрату до мінімума. Застосування роздільних доступів та використання апарату штучного кровообігу дозволяє ефективно видалити тромботичні маси на нижньій порожнистій вені та запобігти нерадикальності оперативного втручання.

Проведено порівняльну оцінку 32 одномоментних оперативних втручань з ішемічною хворобою серця, атеросклерозу сонних артерій та магістральних судин за період 2012 - 2014 рр. Гладке протікання після операційного періоду відмічено у 100 % (32) хворих під час одномоментних втручань. У 32 (100 %) випадках було виконано аорто-коронарне шунтування на серці, що працює. Летальних випадків не було.

Більшість захворювань серцево-судинної системи призводить до розвитку серцевої недостатності (СН). Через недостатню ефективність існуючих методів лікування СН відбувається постійний пошук альтернативних методик. Однією з таких перспективних методик є трансплантація стовбурових клітин (СК). Мета дослідження - оцінка ефективності трансплантації СК пуповинної крові у разі термінальної стадії СН. В основу роботи покладено аналіз клінічного перебігу хронічної СН у пацієнта з ішемічною кардіоміопатією, якому було проведено трансплантацію СК пуповинної крові. Трансплантація СК надала змогу покращити стан пацієнта з хронічною СН та підвищити ефективність медикаментозної терапії, призначеної раніше. В ході дослідження виявлено позитивний ефект СК на клінічні прояви СН та внутрішньосерцеву гемодинаміку. Встановлено, що після трансплантації СК пуповинної крові не спостерігалось ускладнень та негативних побічних явищ в короткострокові терміни спостереження. Висновки: трансплантація СК пуповинної крові довела свою ефективність під час застосування у пацієнта з вираженою хронічною СН.

Мета роботи - оцінити ефективність способу кросектомії із застосуванням електричного зварювання у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Наведено результати застосування електричного зварювання під час виконання кросектомії у 22-х пацієнтів з варикозною хворобою, в тому числі у 12-ти пацієнтів з варикотромбофлебітом. Як джерело високочастотного току був використаний багатофункціональний апарат для електричного зварювання живих м'яких тканин ЕКВЗ-300. Як інструменти для подачі енергії току використовували пінцети та затискачі, які були споряджені біполярною конфігурацією електродних пар. Показано переваги способу кросектомії з застосуванням електричного зварювання перед способом з використанням лігатур. Відмічено відсутність тромботичних ускладнень, зменшення часу та травматичності оперативного втручання, скорочення терміну загоєння післяопераційної рани. Висновки: застосування методу електричного зварювання живих м'яких біологічних тканин надає змогу надійно та безпечно виконати перетин притоків і герметизацію гирла великої підшкірної вени без використання лігатур, забезпечує зниження травматичності та скорочення терміну оперативного втручання і загоєння післяопераційної рани.

На сьогоднішній день захворюваність на серцеву недостатність (СН) називають епідемічною. Найрадикальнішим і найбільш ефективним методом лікування хронічної СН (ХСН) залишається трансплантація серця. Проте вона є дуже обмеженою у використанні через низку соціальних, медичних та етичних чинників. Одним з перспективних, але недостатньо дослідженим підходом лікування ХСН є клітинна терапія. Незважаючи на те, що вже було проведено цілу низку досліджень клітинної терапії, багато питань залишаються відкритими. Мета роботи - оцінити вплив трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові на перебіг та прогноз СН у пацієнтів із зниженою скоротливою здатністю міокарда. Проведено аналіз стану пацієнтів з СН стадії IIА - IIБ. Трансплантацію стовбурових клітин (ТСК) пуповинної крові проводили внутрішньовенним методом. Толерантність до фізичного навантаження визначали за допомогою тесту із 6-хвилинною ходою. Оцінювали рівень мозкового натрій-уретичного пептиду (BNP). Розрахунок ризиків 1- та 3-річної смерті проводили за шкалою MAGGIC. Вихідний стан хворих характеризувався наявністю СН з підвищеним ризиком 1- та 3- річної смерті. Традиційна консервативна терапії була недостатньо ефективною. Після ТСК в короткострокові терміни зареєстровано покращання загального стану реципієнтів, збільшення толерантності до фізичного навантаження, зменшення функціонального класу (ФК) СН по NYHA (до ТСК середній ФК - 3,3, через 1 міс - 2,6, через 3 міс - 2,2). Також після ТСК знизився рівень біохімічних маркерів СН та розрахунковий ризик смерті від СН. Зниження проявів СН після ТСК надало змогу підвищити дози бета-адреноблокаторів до цільових терапевтичних доз, а дози сечогінних суттєво знизити. Висновки: ТСК пуповинної крові дозволила підвищити ефективність консервативної терапії СН у пацієнтів з кардіоміопатією. Застосовування ТСК пуповинної крові у комплексному лікуванні хворих із зниженою скорочувальною функцією міокарда потребує подальших досліджень.