Розкрито проблеми утворення та функціонування неприбуткових організацій, визначено загальні засади та основи благодійництва, меценатства, спонсорства; відображено питання оподаткування доходів у неприбутковій діяльності, оподаткування благодійної допомоги. Проаналізовано вимоги до джерел формування майна та коштів благодійних організацій і проблеми, що виникають із порядком їх витрачання.

Зазначено, що омепразол і лансопразол починають пригнічувати кислу секрецію та концентрацію пепсину вже з першого прийому препарату. Одночасно цитопротективний ефект лансопразолу є більш вираженим, ніж у омепразолу. Усе це необхідно враховувати під час стандартної антисекреторної терапії.

Розроблено теоретико-методологічні підходи до вивчення ринку праці у сфері фінансових послуг, з'ясовано основні тенденції його функціонування за умов соціально-економічних трансформацій в Україні. Визначено основні напрями вдосконалення системи державного регулювання ринку праці у даній сфері.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52 + Р645.024.13

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Психози при хворобах кишково-шлункового тракту

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены ультраструктурные изменения слизистой оболочки антрального отдела желудка у больных с пептической язвой после проведения двухнедельного лечения с использованием омепразола и ребамипида. Отмечено уменьшение степени альтеративно-воспалительных изменений слизистой оболочки, восстановление ультраструктуры клеток поверхностного эпителия за счет увеличения секреторной активности бокаловидных клеток.

Простагландин Е2 является важным фактором, задействованным в защите слизистой оболочки против язвообразования. Пептическая язва на стадии обострения протекает на фоне снижения уровня эндогенного PGE2. Эрадикационная терапия с омепразолом приводила к эпителизации язвенных дефектов на фоне роста содержания PGE2 в сыворотке крови. Увеличение уровня PGE2, вероятно, обусловлено влиянием ингибиторов протонной помпы на мукоидную секрецию.

Вивчено вплив препарату "Мукоген" на фактори захисту слизової оболонки шлунка (СОШ) у хворих на пептичну виразку після проведеного двотижневого лікування. Відмічено покращання епітелізації дефектів СОШ і дванадцятипалої кишки шляхом активації механізмів слизоутворення.

Встановлено зміни факторів агресії та захисту до та після курсового призначення омепразолу, рабепразолу та комбінації омепразолу з ребаміпідом, дослідження ультраструктури слизової оболонки антрального відділу шлунка після прийому інгібіторів протонної помпи та вивчення змін ендогенного простагландину Е2 порівняна цитопротекторна ефективність даних препаратів у лікуванні пептичної виразки дванадцятипалої кишки. Доведено позитивний вплив включення ребаміпіду до стандартної схеми лікування пептичної виразки. Запропоновано модель прогностичного визначення відносного ризику розвитку пептичної виразки в залежності від рівня ендогенного PGE2 та віку пацієнта із застосуванням методу логістичної регресії.

Вивчали рівень простагландину Е2 у сироватці крові за пептичноъ виразки, H. pylori-статус та прогнозування ризику рецидиву ерозійно-виразкових уражень гастродуоденальної зони. Вміст ендогенного PGE2 у сироватці крові коливається залежно від фази перебігу пептичної виразки. За шлункової локалізації пептичної виразки рівень PGE2 менший, ніж за поєднаних та дуоденальних виразок. Не знайдено відмінностей у вмісті PGE2 залежно від наявності або відсутності Н. pylori інфекції. Ризик розвитку пептичної виразки залежить від віку пацієнта та рівня ендогенного PGE2.

Изучали уровень простагландина Е2 в сыворотке крови при пептической язве, H. pylori- статус и прогнозирование риска рецидива эрозийно-язвенных поражений гастродуоденальной зоны. Содержимое эндогенного PGE2 в сыворотке крови колеблется в зависимости от фазы хода пептической язвы. При желудочной локализации пептической язвы уровень PGE2 меньше, чем при соединенных и дуоденальных язвах. Не найдено отличий в содержимом PGE2 в зависимости от наличия или отсутствия Н. pylori инфекции. Риск развития пептической язвы зависит от возраста пациента и уровня эндогенного PGE2.

Мета дослідження - оцінити стан факторів кислотопептичної агресії та захисту при ерозивно-виразкових ураженнях гастродуоденальної зони у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Обстежено 90 хворих, яких було розділено на 3 групи: I група - 26 пацієнтів-курців з 1 стадією ХОЗЛ у поєднанні з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони та анамнезом до 20 пачко-років; II група - 27 пацієнтів з 2 стадією з цією ж коморбідною патологією та анамнезом стажу курця - понад 20 пачко-років; III група - 37 пацієнтів з традиційним перебігом H. pylori-асоційованої пептичної виразки (ПВ) та відсутністю в анамнезі фактору куріння. У пацієнтів з ХОЗЛ у поєднанні з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони спостерігалося прогресуюче зростання кислотності і пепсину, обумовлене поєднанням H. pylori-інфекції та паління. Згідно даних фіброгастродуоденоскопія, у таких осіб знаходили значну кількість ерозій та виразок з поступовим збільшенням питомої ваги останніх при стажі паління більше 20 пачко-років. Висновки: перебіг ерозивно-виразкових уражень у пацієнтів з ХОЗЛ характеризується наявністю значної кількості гастродуоденальних ерозій та зростанням числа виразок з віком. При поєднанні ПВ з ХОЗЛ спостерігається достовірно виший рівень загальної кислотності та зростання вмісту пепсину на тлі збільшення тривалості паління, що обумовлює торпідний перебіг захворювання та зростання випадків стенозування у даної групи хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована взаимосвязь между уровнями мочевой кислоты и самыми распространенными предикторами развития кардиоваскулярной патологии у пациентов с гипертонической болезнью. Установлены гендерные особенности развития гиперурикемии, при которых у женщин выявляют корреляционные связи между триглицеридами и мочевой кислотой, креатинином и мочевой кислотой, триглицеридами и креатинином. Невзирая на отсутствие корреляции между показателями мочевой кислоты, креатинином и триглицеридами, гиперурикемия у мужчин развивается на 8 лет раньше, чем у женщин.

Більшість (70,0 - 90,0 %) пептичних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки виникає через інфікування Helicobacter pylori (Hp), однак основну роль у патогенезі виникнення виразкових дефектів відіграє кислотно-пептичний фактор. А тому всі сучасні схеми лікування Нр-асоційованих захворювань включають антигелікобактерійні засоби та інгібітори протонової помпи (ІПП). Мета роботи - з'ясувати ефективність ребаміпіду в комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки. У рандомізований спосіб із намаганням попередньо стратифікувати хворих за наявністю пептичної виразки шлунка і ДПК на базі гастроентерологічних відділень 5-ї МКЛ м. Львова обстежено 106 хворих. Виявлено 62 хворих із діагнозом "пептична виразка ДПК у фазі загострення" або "пептична виразка шлунка та ДПК у фазі загострення", які включені в дослідження [43 чоловіки (69,4 %), 19 жінок (30,6 %), середній вік хворих 42,3 +- 2,47 року, 46 (74,2 %) пацієнтів працездатного віку]. Залежно від схеми лікування хворих розподілено на дві групи. Пацієнти 1-ї групи (30 осіб) вживали загальноприйняту потрійну схему лікування впродовж 10 днів. Пацієнтам 2-ї групи (32 особи) до стандартної схеми антигелікобактерійного лікування (АГБЛ) додавали ребаміпід 100,0 мг тричі на добу впродовж 10 днів. Призначення стандартної потрійної схеми АГБЛ сприяло загоєнню виразок у 79,2 % випадків, АГБЛ та ребаміпіду - у 85,2 %. Загоєння ерозій дванадцятипалої кишки у пацієнтів 1-ї групи становило 81,3 %, 2-ї - 83,3 %. Ерадикація Нр відбулася у 76,7 - 81,3 % пацієнтів 1-ї і 2-ї груп відповідно. Додавання ребаміпіду до АГБЛ на ерадикацію суттєво не вплинуло. Висновки: поєднане лікування із включенням ребаміпіду забезпечило ефективніше усунення больового синдрому, позитивний вплив на епітелізацію ерозій і виразок шлунка та ДПК, меншу частоту виникнення дуодено-гастрального рефлюксу після лікування. Водночас зафіксовано зменшення частоти езофагіту і недостатності кардії у хворих лише на 25,0 % та збереження ознак бульбіту більш ніж у 60,0 % пацієнтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-4 + Р415.2-37

Рубрики:

Хвороби печінки

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-4 + Р415.2-37

Рубрики:

Хвороби печінки

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3 + Р412.3-356 + Р415.202.1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ