На основі текстів сучасних українських ЗМІ здійснено лексикографічний опис медичних термінів у вторинній функції. Наведено реєстр, функціональну синонімію та антонімію медичних термінів у ЗМІ. Розглянуто питання функціонування та лінгвопрагматичного потенціалу медичної термінології у мас-медійній сфері. Увагу приділено таким термінам, як автогіпноз, автосексуалізм, адинамія, антигрипозний, антропофобія, вошивість, втрата чутливості, параноїдальний, фешн-лихоманка.

Розглянуто основні функціонально-стильові параметри медичної термінології. Проаналізовано процес термінологізації та дертермінологізації медичних термінів, а також специфічність вживання медичної лексики, використання та функціонування медичної термінології в текстах наукового стилю та стилю масової інформації.

Розглянуто функціонально-стилістичний потенціал медичної термінології у мові мас-медіа в контексті постулатів лінгвопрагматики, лінгвістики універсалій, функціональної стилістики й інтелектуалізації сучасної літературної мови. Уточнено лінгвістичний статус терміна як комунікативної одиниці мовної системи особливого статусу. Проаналізовано вторинну номінацію терміна, його спеціфіку, функції та трансформації поза системою. Проаналізовано функціональні домінанти медичної термінології в глобальному інформаційному полі.

Проаналізовано фахову діяльність однієї з випускових кафедр Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка - кафедри історії та стилістики української мови. Подано інформацію про публікації членів кафедри, захисти дисертацій, зміст навчальних дисциплін. Вивчено історію створення кафедри, її сучасність і перспективи розвитку.

Уточнено лінгвістичний статус терміна як комунікативної одиниці мовної системи особливого статусу, проаналізовано вторинну номінацію терміна, його специфіку, функції трансформації поза системою. Визначено функціональні домінанти медичної термінології в комунікативному полі мас-медіа в контексті постулатів функціональної стилістики й інтелектуалізації сучасної української літературної мови. Проаналізовано 1 450 терміноодиниць та їх значень, зреалізованих у типових для мас-медіа контекстах. Розглянуто домінантні форми лексико-семантичної деривації терміна в медійній комунікації - епітети, метафори, метонімії, порівняльні та перифрастичні конструкції. З'ясовано стилістичні функції медичних термінів у мові ЗМІ, виявлено регулярну функціональну парадигматику медичних термінів у розглянутому комунікативному дискурсі. Розроблено принципи й укладено словник "Медична термінологія в українських ЗМІ".

Висвітлено теоретичні проблеми сучасного українського мовознавства. Розкрито семантику поняття "інтелектуальний" в системі лінгвістичних категорій. Проаналізовано діалектику інтелектуального та мовної свідомості в концепції Ф. Гегеля. Досліджено екстралінгвістичну основу як фактор формування мовних особливостей жанру. Розглянуто активні процеси в розмовному стилі української мови: культурний простір і мовну свідомість соціуму. Увагу приділено деяким стилістичним проблемам метафоризації. Охарактеризовано новітні напрямки в національному мовознавстві. Розкрито концептуалізоване поняття "вербалізація думки" в О. Потебні й теорії інтелектуалізації літературної мови.

Надано аналіз сучасної медійної лексикографії у світових дослідницьких практиках. Зокрема акцент зроблено на словниках, які відображають динамічні зміни лексико-фразеологічного фонду української мови в масовій комунікації. На прикладі інноваційної лексикографічної праці "Нові слова та фразеологізми в українських мас-медіа" (2017 - 2018 рр.) схарактеризовано підходи до пошуку та аналізу в українських медіа мовних інновацій як специфічних маркерів часу, що набувають нових семантичних відтінків у зв'язку з процесами глобалізації, інформаційною світовою реальністю та полікультурністю, на що активно реагує і українська мова.

Подано біобібліографічний покажчик основних наукових, науково-навчальних та науково-методичних праць Л. І. Шевченко - видатного славіста, українського лінгвіста, член-кореспондента НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора філологічних наук, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, завідувача кафедри стилістики та мовної комунікації. Зазначено, що її принципова наукова поліфонічність, глибокі дослідження в галузях теорії та філософії мови, історії української літературної мови, функціональної стилістики, неолінгвістики тощо, енциклопедичність її інтересів і знань, ії широкий науковий кругозір і погляди на світове модерне мовознавство дозволяють говорити про важливе місце Л. І. Шевченко в українській лінгвістиці XXI ст.

Зазначено, що четверта частина інноваційного словника об'єднує неолексику та неофразеологію сучасного вербального простору України, що представлена в медійних джерелах - газетах і журналах, на радіо та телебаченні, в інтернеті, рекламі за 2020 рік. У словнику вміщено близько 250 мовних одиниць, що репрезентують сучасний український медіапростір.