Висвітлено біографію та науковий доробок відомого українського мовознавця, члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Г.Півторака в різних галузях філології, його концепцію походження української мови.

Освещены биография и научное наследие известного украинского языковеда, члена-корреспондента НАН Украины, доктора филологических наук, профессора Г.Пивторака в разных областях филологии, его концепция происхождения украинского языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-315.5

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі лінгвістичних текстів проаналізовано поширене мовне явище - науковий жаргон, описано його ознаки, зокрема: низьку термінологічну культуру, зловживання довгими реченнями, надмірну та комунікативну номінативність, багатослів'я.

На основании лингвистических текстов проанализировано речевое явление - научный жаргон, описаны его свойства, в частности: низкая терминологическая культура, злоупотребление длинными предложениями, чрезмерная и коммуникативная номинативность, многословие.

Проаналізовано семантичні мотивації лексичних назв емоцій у сучасній українській літературній мові. Уперше цілісно відтворено походження назв емоцій. Встановлено тематичні групи лексики, на базі яких з'являються назви. Виявлено метонімічні та метафоричні моделі, відповідно до яких номінуються емоції. Визначені закономірності підкріплено семантичними паралелями з інших слов'янських і неслов'янських мов, а також даними синтаксичної та фразеологічної сполучуваності лексичних назв емоцій. На основі психологічних знань про емоції наведено пояснення семантичних мотивацій. Запропоновано нові підходи до деяких остаточно невирішених проблем загальної теорії внутрішньої форми слова.

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність визначного українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора, академіка НАН України Г. П. Півторака. Охарактеризовано основні здобутки вченого в різних галузях філології, викладено його концепцію походження східнослов'янських мов. Наведено бібліографічні описи його наукових праць і список літературних джерел про нього.

Освещены жизненный путь и научная деятельность выдающегося украинского языковеда, доктора филологических наук, профессора, академика НАН Украины Г. П. Пивторака. Охарактеризованы основные достижения ученого в разных областях филологии, изложена его концепция происхождения восточнославянских языков. Даны библиографические описания его научных работ и список литературных источников о нем.

Запропоновано визначення та окреслено структуру поняття "мовна свідомість". З'ясовано її роль як чинника мовної поведінки, запоруки мовної стійкості та мовного порядку в державі. На основі ціннісного критерію розроблено типологію рівнів розвиненості мовної свідомості (нульовий, початковий, середній, високий). Розглянуто засади, методи, канали та основний зміст мовного виховання громадян України. Наголошено, що з огляду на глобалізацію піднесення мовної свідомості стає нині конче важливим, і що майбутнє суспільство знань створює для цього найсприятливіші можливості.

Розглянуто таке поширене мовне явище, як науковий жаргон. Визначено його основні ознаки та причини появи. Показано його відмінність від нормативного наукового стилю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4я434

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано співвідношення власних та іншомовних елементів в українській термінології. Обгрунтовано необхідність критично ставитися до надмірних запозичень та активніше послугуватися питомими ресурсами у процесі створення нових наукових термінів.

На основі здобутків сучасного порівняльно-історичного мовознавства висвітлено походження запозичених суфіксів і суфіксоїдів української мови. Подано тлумачення реєстрової одиниці, приклади її вживання, відповідники в інших слов'янських мовах, простежено шляхи її запозичання, вказано етимон, словотвірну модель у мові-джерелі, наведено паралелі з інших індоєвропейських мов і реконструйовану праформу.

Наведено результати дослідження, об'єкт якого - комунікативні якості, а предмет - їх реалізація в науковому мовленні. Поставлено за мету розглянути важливу роль, яку відіграють комунікативні якості при сприйнятті та зрозумінні наукових текстів. Використано описовий метод з такими його прийомами, як спостереження, зіставлення, класифікація, узагальнення, а також функціонально-стилістичний метод. Проаналізовано дотеперішні погляди дослідників на порушене питання. Результат проведеного дослідження - класифікація комунікативних якостей наукового мовлення, яка може бути практично застосована в стилістичних дослідженнях, а також у навчальному процесі, зокрема при створенні посібників з наукового мовлення. У висновках наголошено на необхідності дальшого внормування та кодифікації комунікативних якостей.

Досліджено мовно-виражальні засоби, які впливають на комунікативність і стильову довершеність сучасних українськомовних наукових текстів. Наголошено на важливому значенні мови для розвитку творчого мислення, обгрунтовано теоретико-методологічні засади аналізу наукового мовлення в нормативному аспекті, запропоновано критерії оцінювання стильової витриманості наукових текстів. Виявлено й критично проаналізовано властиві псевдонауковому мовленню стильові помилки та комунікативні вади, визначено культурно-історичні та психологічні передумови його появи, показано його невідповідність прагматичним, естетичним та етичним нормам наукової комунікації. Доведено можливість і доцільність аналізу наукового мовлення з погляду виразності й читабельності, зроблено спробу обгрунтувати окремі норми наукового стилю, поглибити уявлення про властиві йому комунікативні якості. Досліджено виражальні засоби та механізми сприйняття, які забезпечують повноцінне засвоєння наукової інформації, підтримують увагу, заохочують до співдумання.

Монографія закладає основи лінгвофутурології - нової галузі, що виникла на перетині мовознавства й футурології. Висвітлено роль уяви, завбачення, статегічного мислення в житті людини. Розглянуто предмет футурології, ії категорії, методи, проблеми, здобутки. Проаналізовано, що ми можемо знати про майбутнє, у чому специфіка ймовірнісного знання, чим наукові передбачення відрізняються від ненаукових. На підставі прогнозів провідних футурологів змальовано панораму суспільства майбутнього. Окреслено тенденції, які визначають мовне майбутнє людства, описано загрози мовному розмаїттю Землі, шляхи порятунку етномов від занепаду. Автор намагається з'ясувати, куди прямує українська мова, як зміниться вона в близькій та віддаленій перспективі. І головне: що потрібно зробити для того, щоб вона не просто вижила, а й зміцніла, стала щоденною мовою всіх українців, мовою освічених, успішних і заможних людей.