Книга знакомит читателя с древнейшими истоками науки здравствования - онтовалеологии, вводит в курс ее современных задач, среди которых главные - формирование истинного миропонимания, правильной мироориентации, осознание здоровья как общекосмического принципа процветания всех форм жизни и человека разумного прежде всего - в силу его осознающего разума.

Досліджено 87 хворих з міхурово-сечовідним рефлюксом (МСР), який виник на тлі нейрогенної дисфункції сечового міхура. У жодного пацієнта не було ознак інфравезикальної обструкції й інших анатомічних аномалій сечостатевої системи або захворювань центральної нервової системи. Показано, що оцінка ефективності лікування хворих на МСР на підставі тільки його ступеня є недостатньою та не відображає всіх змін стану хворого. Зменшення клінічних проявів часто не корелює із рентгенологічною оцінкою МСР. Покращання якості життя хворих на МСР є не менш важливою метою лікування, ніж власне редукція рефлюксу, та повинно враховуватися під час вирішення тактики лікування й оцінки його результатів.

Наведено методи діагностики хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Встановлено, що для виключення у пацієнтів органічних захворювань нирок, сечовивідних шляхів, травного тракту та центральної нервової системи вони повинні бути всебічно досліджені урологом, неврологом, гастроентерологом, рентгенологом. Установлено, що електроміографічне та урофлоуметричне дослідження відображають функціональний стан нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, є об'єктивним критерієм для діагностики, причин виникнення та патофізіологічних механізмів формування поєднаної патології.

Наведено результати лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром з гіпотонічним тонусом детрузора та поєднаною патологією дистальних відділів товстої кишки. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за їх поєднаної патології. Комплексне консервативне лікування пацієнтів даної категорії є ефективним.

Описаны особенности течения фосфат-диабета (ФД) у детей. Изложен обзор литературы по этиологии, патогенезу, классификации, клинике, диагностике и терапии ФД у детей, а также приведено собственное наблюдение ребенка возраста 4,5 года с этим заболеванием. Знание особенностей течения ФД существенно поможет клиницисту в установлении диагноза, назначении консультации узких специалистов, а также адекватной тактики лечения.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) з гіперкінетичним тонусом детрузора (ГТД) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Комплексна діагностика та лікування проведено 70 хворим ГСМ з ГТД та ДВТК. З них 33 чоловіки, середній вік яких становив 42,7 +- 2,2 року з тривалістю захворювання 13,4 +- 1,2 міс і 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. Усім хворим з метою діагностики та контролю ефективності лікування до початку, після першого, третього, шостого курсів проводили урофлоуметрічне (УФМ) та електроміографічне (ЕМГ) дослідження сечового міхура, та ДВТК та їх сфінктерного апарату. Консервативна терапія включала проведення електростимуляції за гальмівною методикою. Оцінювання ефективності результатів лікування пацієнтів ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК проводили за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії. Заключения: одержані дані надали змогу розробити та оптимізувати методи лікування хворих ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики та лікування жінок із гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 73 жінки. Під час оцінювання симптомів клінічних проявів і даних ЕМГ та УФМ визначено дві групи хворих: перша - жінки з підвищеним тонусом нервово-м'язових структур (НМС) за гіперкінетичним типом; друга - жінки з підвищеним тонусом НМС за гіпокінетичним типом. У першій групі обстежено 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. У другу групу дослідження ввійшли 36 жінок, середній вік яких становив 43,4 +- 2,1 року, а середня тривалість захворювання - 19,7 +- 1,5 міс. Проведене лікування засвідчило клінічно високу ефективність застосування електростимуляції залежно від стану тонусу НМС нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки, що підтверджено даними УФМ та ЕМГ. Одержані дані надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування жінок з гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки.

Наведено результати лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу (ДВ) товстої кишки. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВ товстої кишки. Всі хворі з ПНГП нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Оцінювання ефективності проводили за допомогою клінічних та уродинамічних досліджень. Одержані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих з ПНГП і ДВ товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Наведені дані клінічних та уродинамічних досліджень надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування залежно від стану тонусу нервово-м'язових структур НСШ і ДВ товстої кишки.

Наведено результати діагностики та лікування жінок з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВТК. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Усі хворі проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. Після завершення шести курсів лікування хворих даної групи фіксували значне покращання як клінічних результатів, так і результатів електроміографії. Одержані результати стали підставою для обгрунтування принципів диференційного лікування хворих із ПНГП НСШ і ДВТК, що надало можливість підвищити ефективність терапії.

Наведено результати досліджень функціонального стану нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за нейрогенної патології. Встановлено, що електроміографія та уродинамічне дослідження відображають функціональний стан нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, є об'єктивним критерієм для діагностики, вивчення причин та патофізіологічних механізмів формування поєднаної патології. Клінічно, електроміографічно, уродинамічно виділено 4 основні групи хворих з нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Одержані результати були основою для обгрунтування принципів диференційного підходу до лікування хворих.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок із поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 30 жінок, оцінювання ефективності лікування яких проводили за допомогою клінічних та електроміографічних обстежень. Установлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки у випадку їх поєднаної патології. Отримані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих із ПНГП нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Зроблено висновок, що консервативне лікування пацієнтів даної категорії за допомогою електростимуляції є ефективним.