В процессе анализа полученных данных отмечена не только выявленная зависимость эффектов церебрала от модуляции поступления кальция в клетки PC-12, обусловленная влиянием блокатора кальциевых каналов, но и определенная ограниченность такой зависимости. Можно констатировать, что эффекты церебрала в обеих использованных концентрациях и верапамила в дозе 1,0 мкМ не были аддитивными. Совместное действие указанных агентов несколько (обычно статистически недостоверно) усиливало антипролиферативную активность по сравнению с таковой при изолированном действии церебрала. В то же время подобная комбинация обусловливала повышение количества единиц, обладающих отростками, и некоторое увеличение размеров клеток PC-12 только в случае использования церебрала в меньшей концентрации (0,2 мг/мл). При более высокой дозе этого препарата верапамил уже не усиливал данных аспектов его действия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-29

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-29

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: РА406267 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - довести можливість використання модифікованої експериментальної моделі ішемічного інсульту для доклінічних випробувань проангіогенної тканинної і клітинної терапії шляхом аналізу морфологічних змін у ділянці ішемічного ушкодження головного мозку. Проведено морфологічний аналіз зони ішемічного ушкодження головного мозку 16 білих безпородних самців щурів за умов моделювання перманентної ендоваскулярної оклюзії середньої мозкової артерії (ОСМА, n = 6) та після інтрацеребральної трансплантації алогенної ембріональної нервової тканини на 2-гу добу після ОСМА (n = 5) таавтотрансплантації кісткового мозку (n = 5) на 1, 3, 7, 14, 21 і 28-му добу після індукції фокальної церебральної ішемії. ОСМА здійснювали за допомогою введення монофіламентної нитки із силіконовим кінчиком (Doccol Corp., США) у просвіт внутрішньої сонної артерії до блокування СМАз одночасним виключенням колатерального кровоплину. Ендоваскулярна оклюзія СМА за допомогою модифікованої методики призводила до формування чітко окресленої зони інфаркту мозку (ЗІ), навколо якої визначалася зона пенумбри, яка в подальшому трансформувалася в периінфарктну зону (ПІЗ). ЗІ і ПІЗ у контрольній групі характеризувалися розвитком некротичних і вторинних нейродегенеративних змін, які на 28-му добу спостереження призводили до формування гліального рубця і лікворних кіст. У групах із тканинною трансплантацією в ПІЗ, починаючи із 7-ї доби, відзначено активацію репаративних процесів, насамперед ангіогенезу, які обмежували поширення ЗІ, зменшували вираженість запальної реакції і сприяли швидкому регресу дистрофічних змін нейронів та глії. Висновки: запропонована ендоваскулярна методика надає змогу ефективно моделювати фокальну церебральну ішемію з чітко визначеними гістологічними змінами, які характеризуються відповідною динамікою. Це надає змогу на доклінічній стадії досліджувати ефекти тканинної проангіогенної терапії, зокрема трансплантації ембріональної нервової тканини та кісткового мозку для лікування ішемічного інсульту.

В експериментальному дослідженні вивчено зміни обміну амінокислот, ферментів, електролітів, жирних кислот (ЖК) у скелетних м'язах передніх і задніх кінцівок щурів при значних дефектах периферійного нерва та його аутопластиці. Метаболічні зміни у скелетних м'язах супроводжуються значною інтенсивністю протеолізу, зниженням активності ферментів, енергетичного обміну і, меншою мірою, балансу електролітів і обміну ЖК. Після аутопластики великих дефектів травмованого нерва маркерами відновлення м'язової тканини є синтез протеїнів і відновлення активності лактатдегідрогенази і креатинфосфокінази. Хірургічне відновлення нерва супроводжується активацією синтезу білка у м'язах, проте, нормалізацію показників ферментних систем, обміну ліпідів та балансу електролітів не спостерігали. Метаболічний дисбаланс потребує відповідної фармакологічної корекції та попередження прогресування патологічного процесу в скелетних м'язах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.104.0

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вірус простого герпесу (ВПГ) є поширеною інфекцією у популяції. Однак питання герпетичного ураження печінки залишається відкритим. Мета дослідження - встановлення особливостей розвитку структурних змін печінки за гострої та латентної герпес-вірусних інфекцій та інсульт-індукованої реактивації латентної інфекції у мишей. Експериментальні результати підтвердили герпетичне ураження печінки і постінсультну реактивацію вірусної інфекції у тварин-носіїв латентної інфекції. Дослідження продемонструвало морфологічні та морфометричні особливості регенерації гепатоцитів, які збігаються з вірусним зниженням титру в сироватці крові і тканин досліджених зразків. Особливостями герпетичної інфекції печінки є відсутність реакції тканинних базофілів та їх відсутність у стромі, а також затримка процесу фіброзу.

В эксперименте исследовали возможность обеспечения эффективной регенерации травмированного срединного нерва в условиях создания "защищенного" шва с неповрежденным локтевым нервом. Животные были разделены на 4 группы: полная невротомия срединного нерва; полная невротомия срединного нерва с нейрорафией; полная невротомия срединного нерва и создание анастомоза между срединным и локтевым нервами дистальнее невротомии срединного нерва; полная невротомия срединного нерва и его нейрорафия с анастомозом между срединным и локтевым нервами дистальнее места нейрорафии срединного нерва. Через 30 суток было проведено гистологическое исследование уровня регенерации нерва, состояние дистального сегмента нерва и электрической проводимости хирургически восстановленного нерва. Морфометрические и электрофизиологические исследования показали, что создание анастомоза позволяет предотвратить атрофию и элиминацию дистального сегмента срединного нерва, активировать регенеративные процессы в травмированном нерве. Это улучшило показатели электрической проводимости нерва. Установлено увеличение М-ответа мышц предплечья при создании анастомоза между срединным и локтевым нервами (уровень восстановления М-ответа в группе 2 - 27,1 %, группе 3 - 18,9 %, группе 4 - 84,6 %). Сделан вывод, что реиннервация мышц на раннем этапе регенерации срединного и локтевого нерва реализуется с участием высокопороговых миелиновых нервных волокон.

Автопластика при ушкодженні нерва не завжди призводить до задовільних результатів. Особливо це важливо враховувати при великих ушкодженнях нервів (більше 10 см), коли за час проростання аксонів до місця дистального шва відбувається фіброз зони дистального шва, що унеможливлює подальшу регенерацію нерва та призводить до незадовільних функціональних результатів. Мета дослідження - дослідити вплив аспірату кісткового мозку та суспензії жирової тканини на регенерацію нервів за умови пластики великих дефектів. Експерименти проведені на 25 cтатевозрілих кролях. Тварини були розподілені на 5 експериментальних груп: 2 контрольні (у 1-й нерв залишався неушкодженим, у 2-й виконувалася лише автопластика дефекту), у 3-й групі застосовувалися автопластика нерва і трансплантація жирової тканини, у 4-й - пластика нерва із використанням суспензії кісткового мозку, у 5 - пластика нерва з комбінованим застосуванням клітинних суспензій. Через 1 та 3 місяці тварин виведено з експерименту та зразки досліджувалися гістологічно та морфометрично. Морфометричний аналіз через 1 місяць показав, що проростання аксонів через дистальний шов спостерігалося лише в групах, в яких застосовувався аспірат кісткового мозку, через 3 місяці в контрольній групі частка аксонів, що проросли, становила 49,7 %, в дослідних групах вона була значно вищою - до 64 % у групі, де застосовувалася комбінація жирової тканини й аспірату кісткового мозку. Біохімічні показники, такі як DT-діафораза, рівень дієнових кон'югатів, ТБА-активних продуктів, через 3 місяці були ближчими до норми в групах використання клітинної технології. Висновки: у результаті досліджень встановлено вірогідний позитивний вплив застосування клітинних технологій на регенерацію нерва, як на морфологічну структуру, так і на біохімічні процеси. Найкращі результати одержані в групі застосування комбінації аспірату кісткового мозку та жирової тканини.

Несвоевременное лечение артроза плечевого сустава и недостаточная оценка патогенетических составляющих в появлении и прогрессировании патологических изменений хряща приводят к быстрому прогрессированию заболевания. Травматическое повреждение капсульно-связочного аппарата сустава и нарушение подвижности считают одним из основных факторов развития этой патологии. Однако значение нарушения биомеханики плечевого сустава как фактора развития артроза остается до конца не изученным. Цель работы - исследовать в динамике особенности структурных изменений суставной поверхности головки и впадины в условиях воспроизведения на морских свинках модели нарушения биомеханики и формирования контрактуры плечевого сустава. Эксперименты проведены на морских свинках весом 380 - 420 г, возраст 5 мес. Воспроизводили модель хирургического ограничения подвижности сустава, что вызывало формирование контрактуры. С помощью методов гистологии и сканирующей электронной микроскопии исследовали состояние суставного хряща и субхондральной кости через 30, 60 и 90 сут после моделирования. Установлено, что через 30 сут после хирургического вмешательства в суставном хряще выявлены дегенеративные изменения, которые прогрессировали с формированием контрактуры сустава к 90-м суткам наблюдения. Деструктивные изменения в суставном хряще через 60 сут проявлялись разрушением его поверхностной зоны, нарушениями в структуре матрикса и хондроцитов, что приводило к склерозу субхондральной кости через 60 и 90 сут. Полученные данные подтвердили гипотезу о том, что нарушенная биомеханика и аномальные нагрузки являются самостоятельным фактором развития артроза плечевого сустава. Наиболее критичным оказался период от 30 до 60 сут. Выводы: первые 30 сут после нарушения биомеханики плачевого сустава можно рассматривать в качестве терапевтического окна для медикаментозной и функциональной коррекции патологического процесса.

Описано власний спосіб моделювання травматичного остеоартрозу колінного суглоба в кролів. Тваринам здійснювали доступ до суглоба, пересікали великогомілкову зв'язку, механічним шляхом проводили деструкцію центральної ділянки епіфізарної поверхні епіфіза великогомілкової кістки, судини суглобової сумки коагулювали по контуру суглоба для створення додаткової ішемізації. Гістологічні дослідження через 1,5 і 2,5 місяця після операції засвідчили дегенеративні зміни гіалінового хряща, редукцію товщини і клітинного складу хряща, інвазію кровоносних судин і формування лакун у глибоких шарах хряща. Виявлені випадки повної (тотальної) дегенерації суглобової поверхні.

Досліджено структурні зміни капсули колінного суглоба, меніска й суглобової поверхні на моделі остеоартрозу. Встановлено кровонаповнення й стаз судин капсули й ворсинок синовіальної оболонки, загибель клітин ворсинок, дистрофічні зміни хондроцитів меніска й епіфіза кісток суглоба. Дефект суглобової поверхні й перетин хрестоподібної зв'язки позначилися на товщині хряща, редукції клітинного складу й резорбції субхондральної кістки. Зроблено висновок про участь судинного чинника в розвитку дистрофічних і деформаційних змін структурних утворень колінного суглоба при остеоартрозі.

Oписано власний спосіб моделювання дієтоіндукованого атерогенезу за допомогою запропонованого складу продуктів, який включає тваринний жир, маргарин, холестерин, карбонат кальцію і мерказоліл та досліджено його вплив на структурні зміни у печінці, серці, аорті та головному мозку мишей. За результатами гістологічного дослідження виявлено ліпідні включення субендотеліального простору в судинах міокарда, цибулині аорти та меншою мірою у ендокарді 28,8 % тварин після 14-тижневої жирової "атерогенної" дієти. Ультраструктурний аналіз засвідчив порушення на рівні внутрішньої та м'язової оболонок судин у 100 % зразків. Зміни в ендотеліоцитах полягали у вакуолізації, деструкції мітохондрій, редукції органел, фокальній десквамації від базальної мембрани. Ліпідні включення виявлено у інтерстиційному просторі та клітинах субінтимального простору (середній діаметр 600 - 1200 нм). У м'язовій оболонці аорти спостерігалися загиблі клітини, набухання та кристоліз мітохондрій у цитоплазмі непосмугованих клітин, що вказує на її ураження. Виявлені ознаки стеатозу печінки з дистрофічними змінами гепатоцитів та фокальної запальної реакції навколо судин головного мозку (інфільтрація моноцитів, лімфоцитів, базофілів). Встановлені структурні зміни в органах вважаємо за потрібне розглядати як ініціацію атерогенезу.

Мета роботи - експериментально дослідити структурні зміни кори головного мозку мишей за використання жирової дієти (ЖД), зараженні герпетичною інфекцією та ішемізації. У дослідженні використано 194 тварини (миші лінії Balb/c). У серіях послідовних експериментів сформовано 7 груп: 1-ша (n = 52) - ЖД з холестерином, 2-га (n = 30, померли 7 тварин) - зараження вірусом простого герпесу 1 типу (ВПГ-1), 3-тя (n = 30) - однобічна оклюзія загальної сонної артерії (ОЗСА), 4-та (n = 20, померли 10 тварин) - зараження ВПГ-1 та ОЗСА, 5-та (n = 5) - зараження ВПГ-1 та використання ЖД, 6-та (n = 16, померли 10 тварин) - зараження ВПГ-1, ОЗСА та використання ЖД, група додаткового контролю - інтактні тварини (n = 5). Здійснено морфометричну оцінку мікропрепаратів для визначення щільності нейронів неокортекса з дегенеративними змінами та без них тім'яної та скроневої ділянок кори головного мозку та гіпокампа. Морфометричний аналіз мікропрепаратів дав змогу виділити основні зони та анатомічні утворення мозку, які зазнали пошкодження в експериментальних моделях. Зміни виявлено переважно у неокортексі тім'яної та скроневої ділянок кори головного мозку та гіпокампі. Для оцінки типу пошкодження мозку нейронів виділено вогнищеві та дифузні зміни. Зроблено спробу оцінити динаміку змін щільності нейронів із ознаками дегенерації та без них у тім'яній та/або скроневій ділянках кори головного мозку лабораторних тварин за використання ЖД, інфікуванні ВПГ-1 та ОЗСА. Висновки: на основі даних мікроскопічного дослідження скроневої та/або тім'яної ділянок кори головного мозку лабораторних тварин установлено, що поєднання таких чинників, як ЖД нейроінфекція та ішемізація, спричинило збільшення щільності нейронів з ознаками дегенерації та вплинуло на динаміку їх утворення. За результатами морфометричного дослідження кори головного мозку лабораторних мишей виявлено статистично значуще збільшення ішемічного пошкодження нейронів: у разі інфікування ВПГ-1 та використання ЖД - локального характеру, у разі ОЗСА - дифузного характеру. Збільшення ступеня пошкодження неокортекса у разі ішемізації головного мозку мишей із герпетичною інфекцією та використанням ЖД свідчить про можливий зв'язок між ними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4-52

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При болезни Паркинсона массовая гибель дофаминергических нейронов черной субстанции головного мозга приводит к появлению характерных двигательных нарушений. Показано влияние возраста и оксидативного стресса на ее развитие. Цель работы - оценить влияние нейротоксина 1-метил-4-фенил-1,2,3,6-тетрагидропиридина (МФТП) на изменения структуры нейронов черной субстанции, факторов оксидативного стресса и антиоксидантной защиты головного мозга, а также поведения у мышей разного возраста. Мышам линии FVB/N и 129/Sv в возрасте 6 - 7 мес. вводили МФТП в дозе 12 мг/кг 4 раза через 2 ч или 30 мг/кг 1 раз; мышам в возрасте 15 - 16 мес. нейротоксин вводили в дозе 30 мг/кг 1 раз. У взрослых мышей обеих линий и обоих полов МФТП в дозе 12 мг/кг, 4 инъекции, повреждает структуру от 48 до 60 % нейронов компактной части черной субстанции, а после одной инъекции в дозе 30 мг/кг - от 71 до 98 % нейронов. Введение МФТП 1 раз в дозе 30 мг/кг стареющим мышам обеих линий и обоих полов повреждает структуру до 30 % нейронов компактной части черной субстанции. Под влиянием одинаковой дозы нейротоксина у взрослых мышей наблюдается нарушение двигательной и недвигательной активности, а у стареющих - преимущественно двигательной активности, оцененных в тестах "открытое поле", на ригидность и в ротарод-тесте. Содержание малонового диальдегида существенно повышается в головном мозге опытных взрослых и стареющих мышей, тогда как изменения активности супероксиддисмутазы, каталазы и глутатионредуктазы (снижение и повышение) зависят от возраста и линии животных. Выводы: таким образом, существуют возрастные различия влияния МФТП на структуру нейронов черной субстанции, активность антиоксидантных ферментов головного мозга и поведение мышей. Результаты могут быть полезными при изучении патогенеза паркинсонизма и разработке индивидуализированных подходов к его терапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При болезни Паркинсона массовая гибель дофаминергических нейронов черной субстанции головного мозга приводит к появлению характерных двигательных нарушений. Показано влияние возраста и оксидативного стресса на ее развитие. Цель работы - оценить влияние нейротоксина 1-метил-4-фенил-1,2,3,6-тетрагидропиридина (МФТП) на изменения структуры нейронов черной субстанции, факторов оксидативного стресса и антиоксидантной защиты головного мозга, а также поведения у мышей разного возраста. Мышам линии FVB/N и 129/Sv в возрасте 6 - 7 мес. вводили МФТП в дозе 12 мг/кг 4 раза через 2 ч или 30 мг/кг 1 раз; мышам в возрасте 15 - 16 мес. нейротоксин вводили в дозе 30 мг/кг 1 раз. У взрослых мышей обеих линий и обоих полов МФТП в дозе 12 мг/кг, 4 инъекции, повреждает структуру от 48 до 60 % нейронов компактной части черной субстанции, а после одной инъекции в дозе 30 мг/кг - от 71 до 98 % нейронов. Введение МФТП 1 раз в дозе 30 мг/кг стареющим мышам обеих линий и обоих полов повреждает структуру до 30 % нейронов компактной части черной субстанции. Под влиянием одинаковой дозы нейротоксина у взрослых мышей наблюдается нарушение двигательной и недвигательной активности, а у стареющих - преимущественно двигательной активности, оцененных в тестах "открытое поле", на ригидность и в ротарод-тесте. Содержание малонового диальдегида существенно повышается в головном мозге опытных взрослых и стареющих мышей, тогда как изменения активности супероксиддисмутазы, каталазы и глутатионредуктазы (снижение и повышение) зависят от возраста и линии животных. Выводы: таким образом, существуют возрастные различия влияния МФТП на структуру нейронов черной субстанции, активность антиоксидантных ферментов головного мозга и поведение мышей. Результаты могут быть полезными при изучении патогенеза паркинсонизма и разработке индивидуализированных подходов к его терапии.

Тактика ведення та лікування пацієнтів із післятравматичною ішемією м'язів кінцівок є визначальною на всіх етапах, тому розроблюють новітні методи лікування зі застосуванням клітинних технологій для попередження розвитку ускладнень і покращення віддалених результатів. Мета роботи - визначити в експерименті гістологічні зміни в м'язах ушкодженої кінцівки після травматичної ішемії за умов введення збагаченої тромбоцитами плазми, аспірата кісткового мозку та стромально-васкулярної фракції жирової тканини. Роботу виконано на 65 кролях породи Шиншила вагою 4,2 - 4,5 кг. Тваринам накладали джгут на ліву нижню кінцівку від середньої третини стегна до надп'ятково-гомілкового суглоба, який через 6 год знімали. Після цього тварин розділили на 4 групи: 1-ша - ішемія контроль, 2-га - введення збагаченої тромбоцитами плазми, 3-тя - введення клітин аспірата кісткового мозку, 4-та - стромально-васкулярної фракції жирової тканини. На 5, 15, 30-ту доби по 5 тварин із кожної групи виводили з експерименту та виконували гістологічні дослідження. На 5-ту добу після моделювання в усіх групах кролів виявлено набряк м'язової тканини, дегенерацію та фрагментацію м'язових волокон у субфасціальній ділянці. На 15 і 30-ту доби в 3-й і 4-й групах зафіксовано формування нових м'язових волокон на місцях некрозу, появу міотубул із міоядер. На 30-ту добу в групі контроль ішемія домінувала атрофія м'язових волокон. Висновки: травматична ішемія кінцівки кролів протягом 6 год спричинює дегенерацію та прогресування гіпотрофії м'язових волокон скелетних м'язів гомілки. Введення збагаченої тромбоцитами плазми, аспірата кісткового мозку та стромально-васкулярної фракції жирової тканини не призводить до відновлення м'язової тканини в субфасціальних ділянках, але позначається на частковому збереженні м'язових волокон глибоких міонів м'яза.