У низці експериментальних та клінічних досліджень показано, що споживання великої кількості харчової фруктози може спричинити негативні ефекти. Проте більшість цих досліджень проведено з використанням методик, в яких тривалість споживання фруктози або щоденна доза не відповідали популяційним. Ці роботи дали інформацію щодо наслідків надмірного споживання фруктози та природи патогенетичних механізмів. Проведені досліди підтвердили існування кореляції між споживанням фруктози та розвитком як метаболічного синдрому, так і гіперурикемії. Лікарі загальної практики - сімейної медицини мають приділяти підвищену увагу хворим та особам у групі ризику метаболічного синдрому, цукрового діабету 2 типу або кардіоваскулярних захворювань, оскільки існують докази, що ці пацієнти набагато чутливіші до великої кількості фруктози, ніж загальна популяція.

Розглянуто сукупність коморбідних супутніх захворювань при подагрі, які виражено пов'язані з порушеннями якості життя людини. Наведено літературні дані, власні клінічні спостереження та досвід викладання державною та англійською мовами під час підготовки лікарів загальної практики-сімейної медицини (ЗП - СМ). Дослідження, багато з яких проведено серед пацієнтів первинної ланки, свідчать, що гіперурикемія тісно пов'язана з компонентами метаболічного синдрому, гіпертензією, периферійним, каротидним та коронарним васкулярним захворюванням, з розвитком інсульту, з прееклампсією, хронічним нирковим захворюванням, а також з васкулярною деменцією тощо. Фактори ризику захворювання на подагру, які повинні враховувати лікарі в загальній медичній популяції, включають гіперурикемію, генетичну схильність, ожиріння, вживання алкоголю та пуринів, метаболічний синдром, вік, чоловічу стать, гіпертензію, діуретичну терапію та хронічну ниркову недостатність. Для широкої діяльності лікарів ЗП - СМ важливість наведених взаємозв'язків залишається неоднозначною та незавершеною. Хоча докази накопичуються, повноти даних все ще не вистачає для застосування загального лікування асимптоматичної гіперурикемії для зниження ризику кардіоваскулярного розладу. При будь-якій вираженості факторів ризику, таких, як абдомінальний тип ожиріння, дисліпідемія та гіпертензія, всі вони повинні адекватно лікуватися за допомогою змін способу життя пацієнтів та фармакологічних засобів, що становить основні аспекти діяльності лікаря первинної ланки. Наведено систематизований перелік причин підвищеного рівня сечової кислоти, який застосовують у педагогічному процесі державною та англійською мовами. Наведено опис власних клінічних спостережень вираженої поліморбідності у пацієнта з тяжкою формою подагри.

Наведено дані літератури стосовно однієї з форм гемангіоендотеліоми - епітеліоїдної, яка становить рідкісний вид судинної пухлини та є проміжною за своїми морфологічними рисами та біологічною поведінкою між гемангіомою та звичайною ангіосаркомою. У науковій літературі повідомляється про випадки епітеліоїдної гемангіоендотеліоми в печінці, легені, гастроінтестинальному тракті, голові та шиї, центральній нервовій системі, судинах, серці та кістках. Пухлина є добре диференційованою, ендотеліальною, з непередбачуваною поведінкою. Наведено опис власних клінічних спостережень померлої хворої, під час розтину якої була виявлена ускладнена епітеліоїдна гемангіоендотеліома правого передсердя. Надані макроскопічний та мікроскопічний описи даного випадку з відповідними фотографіями. Зазначені матеріали застосовуються під час практичних занять державною та англійською мовами при підготовці лікарів загальної практики - сімейної медицини на додипломному етапі та слугують базою розроблення клінічного завдання для розгляду.

Огляд висвітлює одну з форм гемангіоендотеліоми - епітеліоїдну, яка є рідкісною судинною пухлиною та проміжною за своїми морфологічними ознаками та біологічною поведінкою поміж гемангіомою та звичайною ангіосаркомою. Наукова література повідомляє про випадки епітеліоїдної гемангіоендотеліоми в печінці, легені, гастроінтестинальному тракті, голові та шиї, центральній нервовій системі, судинах, серці та кістках. Пухлина добре диференційована, ендотеліальна, з непередбачуваною поведінкою.

Узагальнено аналітичний та організаційний матеріал стосовно оптимізації підготовки зі спеціальності "Загальна практика-сімейна медицина" на додипломному етапі державною та англійською мовами в умовах клінічної багатопрофільної лікарні. Загальна практика-сімейна медицина є академічною і науковою дисципліною з власним змістом освіти, науково-дослідною базою і клінічною діяльністю, орієнтованою на первинну медико-санітарну допомогу. Викладання її потребує залучення достатньої клінічної бази з досить широкою багатопрофільною нозологією та досвідченими медичними працівниками. Уважаємо, що проведення іншомовних (зокрема англомовних) практичних занять доречно базувати на паралельних методичних розробках заняття, тобто: актуальність теми, навчальні цілі заняття (з відповідним рівнем засвоєння, що планується), виховні цілі, міждисциплінарна інтеграція, зміст заняття, що передається сукупністю доступних педагогічних засобів з відповідним планом та організаційною структурою заняття (підготовчий етап, основний, заключний). Результатом роботи викладача є підготовка матеріалів методичного забезпечення заняття, а також літератури, причому аналіз англомовних джерел може наводитися під час заняття державною мовою і навпаки.

Проаналізовано гендерні дані про особливості гіперурикемії та подагри, зокрема, у жінок старшого віку, на початку маніфестації подагричного артриту (одна з основних причин, імовірно, менопауза як така). Виявлено, що у них більше супутніх розладів, таких як артеріальна гіпертензія та ниркова недостатність, а також вони вживають менше спиртних напоїв. Також відмічено більш низьку частоту типової локалізації патології на першому пальці стопи у жінок, які більш схильні приймати як лікарські засоби діуретичні препарати. Вказані клінічні особливості слід враховувати в діяльності лікарів загальної практики та сімейної медицини. Гендерні характеристики поліартикулярної подагри неоднозначні. Дослідження підтвердили можливість генетичного базису метаболізму сечової кислоти, що зумовлює певні фенотипові властивості організму. Відомий вплив на сироваткову сечову кислоту ряду генів, зокрема PDZK1, GCKR, SLC2A9, ABCG2, LRRC16A, SLC17A3, SLC16A9 та SLC22A12. Однак висновки досліджень підтверджують необхідність продовження з'ясування значення різних факторів гендерних відмінностей.

Зазначено, що від кількісного та якісного складу мікробіоти кишківника залежить функціонування найважливіших органів та систем організму. Численними дослідженнями доведено вплив нормальної мікрофлори на шлунково-кишковий тракт, центральну нервову та серцево-судинну системи, а також на обмін речовин. Такі дані дозволяють використовувати пробіотики та пребіотики для профілактики та лікування різноманітних захворювань. Перспективним напрямом у медицині є подальше вивчення ефекту вживання препаратів-пробіотиків та продуктів харчування, які містять пробіотичні речовини, в ракурсі досягнення максимального ефекту в лікуванні синдрому дисбактеріозу кишківника, а також ожиріння, захворювань печінки, серцево-судинних захворювань, розладів психіки тощо.

Наведено дані літератури стосовно рідкісного розладу - спадкової геморагічної телеангіектазії (СГТ, hereditary hemorrhagic telangiectasia, ННТ), також відомої як хвороба Рандю - Вебера - Ослера або хвороба Рандю - Ослера - Вебера. Діагноз "спадкова геморагічна телеангіектазія" встановлюють на підставі присутності 3-х із 4-х симптомів: спонтанного епістаксису (носові кровотечі), шкірних телеангіектазій, артеріовенозних мальформацій у внутрішніх органах та родинного характеру захворювання (автосомно-домінантний тип наслідування). Наведено опис власного клінічного спостереження. До особливостей наведеного опису хворого К. належать: наочна типовість стану, широка розгорнутість клінічних проявів і необхідність систематичної реалізації програми клінічного ведення, що застосували для проведення практичних занять державною та англійською мовами. Під час практичних занять використовували інформаційно-комунікативні засоби телемедицини зі зверненням до відповідних англомовних інформаційних ресурсів. Зазначені матеріали застосовують під час практичних занять державною та англійською мовами у разі підготовки лікарів загальної практикн-сімейної медицини на додипломному етапі, вони слугують базою розроблення клінічного завдання для розгляду.

Наведено теоретичні й клінічні дані про спадкову геморагічну телеангіектазію та її лікування. Семіотичні для неї клінічні симптоми підтверджують наявність хвороби, коли у пацієнта виявлено принаймні 3 - 4 критерії, а саме: епістаксис (носова кровотеча), телеангіектазії слизової, шкірної та гастроінтестинальної локалізації, артеріовенозні мальформації, які найчастіше уражують басейни легеневого, печінкового та церебрального кровообігу, та домінантне родинне наслідування (аутосомний домінантний стан унаслідок одиничної мутації в певних генах). У хворих зазвичай буває залізодефіцит, найчастіше зумовлений хронічною крововтратою через гастроінтестинальні та назальні телеангіектазії.

Наведено дані літератури та власні спостереження авторів стосовно дерматологічних проявів у ВІЛ-інфікованих хворих. Можлива парадоксальна ситуація, коли може проявитися великий перелік маніфестних шкірних проявів. Але за умови іншої безсимптомності та збереження хворим працездатності такі розлади (фактично "малі ознаки") не сприймаються як сигнали тривоги. Наведено перелік первинних і вторинних маніфестацій шкірної патології, пов'язаної з ВІЛ-1. У ВІЛ-інфікованих хворих можлива велика кількість різних типів папіломавірусу людини. Вони можуть бути виокремлені в окремі категорії на підставі місця, на якому вони з'явилися (генітальний, шкірний), та високого або низького ризику на основі їх потенціалу зу мовлювати злоякісну проліферацію. Також наведено опис клінічного випадку, коли хворий з наявною ВІЛ-інфекцією за амбулаторних умов практично не звертав уваги та не повідомляв про наявні шкірні прояви довгий час, через що такі патологічні явища не одержували належного дослідження та послідовної медичної оцінки.

Хворі з аортальною аневризмою можуть залишатися асимптомними протягом кількох років. Судинне ураження при цьому може маніфестувати як гострий розрив або розшарування, а це є фатальним, якщо воно вчасно не розпізнане та не ліковане. Через можливість первинного контакту такого хворого з медичною допомогою саме на первинному рівні існує необхідність лікарю загальної практики - сімейної медицини бути практично ознайомленим з проблемою для найбільш ефективної співпраці з фахівцями високоспеціалізованого етапу. Наведені спостереження найбільш тяжких випадків аортальних аневризм зі значною коморбідністю з авторського тривалого досвіду спостережень лікаря загальної практики територіально близьких хворих, коли розв'язувалося питання необхідності екстреного хірургічного втручання, покладено в основу розроблення практичних задач під час підготовки лікарів державною та англійською мовами.

Хворі з аортальною аневризмою можуть залишатися асимптомними протягом кількох років. Судинне ураження при цьому може маніфестувати як гострий розрив або розшарування, а це є фатальним, якщо воно вчасно не розпізнане та не ліковане. Через можливість первинного контакту такого хворого з медичною допомогою саме на первинному рівні існує необхідність лікарю загальної практики - сімейної медицини бути практично ознайомленим з проблемою для найбільш ефективної співпраці з фахівцями високоспеціалізованого етапу. Наведені спостереження найбільш тяжких випадків аортальних аневризм зі значною коморбідністю з авторського тривалого досвіду спостережень лікаря загальної практики територіально близьких хворих, коли розв'язувалося питання необхідності екстреного хірургічного втручання, покладено в основу розроблення практичних задач під час підготовки лікарів державною та англійською мовами.

У 1910 р. Д. Хілаідіті (Demetrius Chilaiditi) описав випадки без клінічної симптоматики, які мали вигляд внутрішньоабдомінального вільного повітря за абдомінального або грудного рентгенологічного обстеження, спричинені інтерпозицією кишечника між печінкою та правим куполом діафрагми. Симптом Хілаідіті не обов'язково супроводжується клінічними симптомами. Для цього синдрому характерні спричинені незвичним анатомічним розташуванням кишечника симптоми: абдомінальний біль, відчуття розтягнення, здуття, нудота, блювання, метеоризм, порушення дефекації, а також рідкісніші маніфестації, такі як субстернальний біль, серцеві аритмії, задишка та респіраторні порушення. У чоловіків синдром виявляється в 4 рази частіше, ніж у жінок Симптом Хілаідіті зафіксовано в осіб віком від 5 міс до 81 року, найчастіше (1 %) - у популяції осіб похилого віку. Наведено клінічний опис візуалізованого гіперпневматозу товстого кишечника, який супроводжувався розгорнутою клінічною симптоматикою, спричиненою правобічним підціафрагмальним синдромом Хілаідіті та лівобічною підціафрагмальною доліхосигмою, зроблений у Київській міській клінічній лікарні № 8. У хворого віком 80 років клінічними скаргами були запор (протягом тривалого часу), відчуття розтягнення, здуття живота, значний метеоризм з відходом, за суб'єктивною оцінкою, значної кількості газу, особливо за тряских поїздок. Також хворий відзначав часом біль переважно в лівому підреберії, подеколи - в епігастральній ділянці, інколи з печією, яку усував прийом антацидів. Іноді виникала нудота з блювотою. У 2016 р. установлений діагноз доліхосигми з перекручуванням сигмоподібної кишки та кишковою непрохідністю, проведено лапаротомію, резекцію сигмоподібної кишки з анастомозом за типом кінець-у-кінець.

Мета дослідження - узагальнення власного клінічного досвіду спостереження і ведення подагри та атипових її проявів, а також даних літератури з цього питання, виявлення закономірних проявів атипового перебігу патологічного стану. Науково-практичною базою дослідження стала Київська міська клінічна лікарня № 8, куди направляються хворі лікарями первинної ланки на засадах загальної практики - сімейної медицини. Клінічно подагра є переважно чоловічою хворобою. Патологічний стан зустрічається частіше у чоловіків, ніж у жінок, але у жінок він переважно стає маніфестним у постменопаузальний період. Жінки з подагрою більш схильні до атипового перебігу захворювання (наприклад, хвороба на пальцях рук та гомілковостопний суглоб), що робить лікування проблемним внаслідок співіснуючих коморбідностей. Подагра є частою та винятково больовою формою запального артриту, який типово залучає перший метатарсофаланговий суглоб (що термінологічно саме і є подагра). Атипові прояви подагри сьогодні фіксують з наростаючою частотою у певних популяційних групах, таких, як особи похилого віку, особи з генетичною схильністю, ензимними дефіцитами, імплантами протезів та тих, хто одержує імуносупресивну терапію. Подагра може мімікрувати іншими станами, такими, як септичний артрит, остеоартрит, остеоартроз, ревматоїдний артрит, псевдоподагра (відкладення кристалів кальцію пірофосфату) та навіть периартикулярними пухлинами. Подагра може також співіснувати з іншими артропатіями, надалі ускладнюючи діагноз. Описано власні спостереження хворого з розгорнутою атиповою маніфестацією подагри протягом 35 років. Причому на нижніх кінцівках проявів захворювання довго не було, і лише приблизно 2,5 - 3 останні роки хворий відзначив, що тофуси почали з'являтися також і на ногах. Риси атиповості відрізняються від "класичної" подагри, яку виявляють у чоловіків середнього віку, декількома аспектами: немає переважності чоловіків, але є близький до рівного тендерний розподіл, поліартикулярний прояв із залученням суглобів верхньої кінцівки, менше гострих подагричних епізодів, в'ялий клінічний перебіг та підвищене утворення тофусів.

Розглянуто проблему диференційного діагнозу геморагічного васкуліту на рівні первинної медико-санітарної допомоги. Наведено сучасну класифікацію системних васкулітів Міжнародної погоджувальної конференції в Чапел Хіл (США, 2012). Надано характеристику найчастішої форми васкуліту - пурпури Геноха - Шенлейна та менш відомої форми васкуліту мілких судин - лейкоцитокластичного васкуліту (гінерсенситивного васкуліту). Матеріал викладено на підставі даних наукової літератури та власних клінічних спостережень шкірного васкуліту.