Викладено матеріали з вивчення динаміки чисельності популяцій шкідливих і корисних комах насінної люцерни, визначено видовий склад шкідників та їх ентомофагів, розкрито особливості біології й екології основних представників. Висвітлено розроблену автором агробіоценотичну систему захисту люцерни від шкідників, яка є основою сучасної технології вирощування цієї культури.

Містяться визначальні таблиці для всіх груп шкідників багаторічних насаджень. Після кожної таблиці подано короткий опис головних морфологічних ознак, біологію та шкідливість найпоширеніших видів шкідників плодово-ягідних, горіхоплідних і субтропічних культур, винограду, лісу й полезахисних лісових насаджень. Викладено методики обліку чисельності шкідників та їх ентомофагів, економічні пороги шкідливості й відомі рівні ефективності ентомофагів. Наведено фенограми розвитку основних шкідників польових культур та багаторічних насаджень.

Досліджено видовий склад, морфологічні особливості, закономірності розвитку та розмноження шкідників овочевих, баштанних та плодово-ягідних культур. Розроблено методику їх обліку та прогнозування появи, розглянуто сучасні організаційно-господарські, механічні й агротехнічні засоби захисту рослин. Встановлено можливості застосування нетрадиційних методів боротьби зі шкідниками - інсектицидних і фітонцидних рослин, а також хижаків, паразитів та ентомофагів (біологічного методу). Наведено алфавітний покажчик українських та латинських назв шкідників та їх ентомофагів.

Исследован видовой состав, морфологические особенности, закономерности развития и размножения вредителей овощных, баштанных и плодово-ягодных культур. Разработана методика их учета и прогнозирования появления, рассмотрены современные организационно-хозяйственные, механические и агротехнические средства защиты растений. Определены возможности применения нетрадиционных методов борьбы с вредителями - инсектицидных и фитонцидных растений, хищников, паразитов и энтомофагов (биологического метода). Приведен алфавитный указатель украинских и латинских названий вредителей и их энтомофагов.

Висвітлено історію розвитку сільськогосподарської ентомології в Україні. Охарактеризовано сучасні методи управління агроценозами. Наведено інформацію про головні морфологічні ознаки та біологію шкідників таких сільськогосподарських культур, як пшениця, овес, рис, кукурудза, горох, цукрові буряки, льон, соняшник, капуста, цибуля, картопля, смородина, вишня, виноград. Описано засоби захисту рослин.

Освещена история развития сельскохозяйственной энтомологии в Украине. Охарактеризованы современные методы управления агроценозами. Приведена информация о главных морфологических признаках и биологии вредителей таких сельскохозяйственных культур, как пшеница, овес, рис, кукуруза, горох, сахарная свекла, лен, подсолнух, капуста, лук, картофель, смородина, вишня, виноград. Описаны средства защиты растений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.13-43

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены вопросы повышения надежности в телекоммуникационных системах путем определения оптимального набора диагностических параметров. Предложен подход к классификации контролируемых параметров и их отклонений от номинального значения.

  Скачати повний текст

Наведено дані про кількість відходів, що утворюються в Україні, а також відомості про хімічний склад стічних вод, що утворюються на полігонах твердих побутових відходів (ТПВ) у великих містах України. Надано характеристику дослідної установки для очищення цієї маловивченої категорії стічних вод. Установка складається з декількох вузлів, що надає можливість досягти високого ступеня очищення рідини, що утворюється на полігонах ТПВ.

Наведено результати аналізу вітчизняної та сучасних систем лінійної оцінки екстер'єру. Запропоновано шкалу оцінки екстер'єрних ознак з урахуванням світових вимог та передового досвіду.

Приведены результаты анализа отечественной и современных систем линейной оценки экстерьера. Предложена шкала оценки экстерьерных признаков с учетом мировых требований и передового опыта.

Висвітлено методику визначення функціонального стану людини, описано діагностичний комплекс і методику проведення процедури.

Мета роботи - розвиток теоретичних і методологічних положень щодо формування та реалізації заходів податкового регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням тенденцій удосконалення міжбюджетних відносин. Обгрунтовано основні принципи формування системи податкового регулювання, врахування яких забезпечить гармонізацію інтересів учасників податкових відносин на різних щаблях ієрархії бюджетної системи. Здійснено аналіз факторів, що впливають на рішення владних інституцій щодо закріплення податків чи їх частки за місцевими бюджетами. Визначено ступінь абсолютної та відносної податкової децентралізації в Україні у 2007 - 2016 рр. Запропоновано пріоритетні напрями вдосконалення механізму справляння податку на майно в частині податку на нерухомість та плати за землю. Визначено доцільність подальшої трансформації акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Мета роботи - розкриття сутності податкового потенціалу адміністративно-територіальної одиниці, подальший розвиток методологічних засад оцінювання податкового потенціалу місцевих бюджетів за умов фіскальної децентралізації. Проаналізовано типові вітчизняні та зарубіжні методичні підходи щодо визначення податкового потенціалу й індикаторів податкоспроможності бюджету. Охарактеризовано роль податкового інструментарію розвитку територій як системи фіскальних механізмів наповнення бюджету, стимулювання та/або рестрикції, що імплементується з метою фінансового забезпечення розвитку і подолання небажаної економічної дивергенції відповідних утворень. Запропоновано положення до оцінювання податкового потенціалу територій на основі адитивної моделі, що об'єднує потенціали місцевих податків і зборів. Досліджено потенціал зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку, орендної плати, єдиного податку. Здійснено оцінку імпліцитної ставки податку на доходи фізичних осіб в Україні та м. Київ, визначено певні особливості та причини диференціації цих значень. Ідентифіковано особливості впливу податку на доходи фізичних осіб за умов пропорційного розподілу між державним і місцевими бюджетами. Визначено межі зростання податкових надходжень місцевих бюджетів та чинники, що на них впливають. Запропоновано дотримання принципів неперервності, комплексної адаптивності, стабільності та логічної послідовності з метою гармонізації перерозподільних процесів на рівні місцевих бюджетів. Обгрунтовано пріоритетні напрями підвищення рівня податкоспроможності бюджетів адміністративно-територіальних одиниць в умовах подальших інституційних перетворень вітчизняної бюджетної системи.

Розвинуто підходи до підвищення фіскальної ефективності податкових надходжень у системі доходів місцевих бюджетів. Визначено напрями зміцнення фінансової спроможності бюджетів адміністративно-територіальних одиниць. Проаналізовано фактори, які впливають на результативність прогнозування податкових надходжень. Запропоновано положення щодо покращання якісного рівня податкового адміністрування. Обгрунтовано шляхи розширення бази оподаткування за доходами, що зараховуються до місцевих бюджетів.

Увагу приділено питанням, що стосуються історії міст, сіл і розвитку освіти на Луганщині, джерелознавчих та історіографічних досліджень, історії залізничної спадщини краю, музейної справи Луганської області, вивчення природно-кліматичних і демографічних особливостей регіону, мовних особливостей області, літературного краєзнавства. Подано інформацію про вклад дворянської сім'ї Клевезаль у розвиток освіти та культури на Новопсковщині. Досліджено італійську пропагандистську діяльність на окупованих територіях під час військових кампаній на Східному фронті. Розглянуто особливості керамічного виробництва на Новопсковщині у XIX - на початку XX ст. Висвітлено процес будівництва та розвиток дитячих залізниць на теренах Луганщини. Вивчено роль і місце музейних колекцій Луганська в загальнокультурному цивілізаційному просторі. Проаналізовано структуру мовного складу населення Сєвєродонецько-Лисичанської агломерації.

Розглянуто історичні події довкола реорганізації виробничої діяльності Луганських залізничних майстерень та її вплив на розвиток ремонтної бази вагонного господарства Донецької залізниці. Джерельну базу дослідження склали матеріали багатотиражних періодичних видань лінійних підприємств залізниць Україні, протоколи засідань Політбюро ЦК ВКП(б) та постанови Ради народних комісарів СРСР початку 1930-х рр. з питань реорганізації транспортної галузі. Мета статті - відтворити цілісну картину обставин реорганізації виробничої діяльності Луганського вагоноремонтного заводу та простежити її вплив на розвиток ремонтної бази Донецької залізниці. Проаналізовано хід реконструкції Луганського механічного заводу вугільного машинобудування та будівництва Луганського трубо-ливарного заводу Народного комісаріату шляхів сполучення (НКШС). Доведено, що через непослідовність заходів щодо реконструкції підприємства та невирішеність питань його матеріально-технічного забезпечення була зірвана початкова програма виробництва гірничого устаткування. Визначено, що з огляду на інтенсивний характер експлуатації залізничного транспорту на Донбасі виникла потреба не тільки у виготовленні паровозних вузлів, а й у локалізації капітального ремонту рухомого складу на місці, в зв'язку з чим постало питання щодо повернення колишніх Луганських залізничних майстерень до складу НКШС. Зрештою, радянським партійним керівництвом було прийнято рішення щодо проведення реформи вагонного господарства, в рамках якої споруджено низку лінійних вагоноремонтних пунктів, зокрема на історичних станціях Донецької залізниці Луганськ, Дебальцеве та Попасна, а також заплановано будівництво сучасного профільного вагоноремонтного заводу на станції Попасна. Розглянуто зміст реформи підприємств вагонного господарства Донецької залізниці та обставини формування матеріально-технічної бази Попаснянського вагоноремонтного заводу.

Розглянуто питання відновлення православної ієрархії та специфіку її функціонування у дихотомії польсько-московського протистояння. Висвітлено діяльність очільників Києво-Печерської лаври наприкінці XVI - на початку XVII ст. по зміцненню Української Православної церкви, обороні від зазіхань щодо її канонічного статусу, внеску у розвиток національної духовності. Досліджено історичні передумови та обставини інституалізації епархій Української Синодальної Церкви на Донбасі 1919 - 1926 рр. Розкрито проблеми використання тоталітарним режимом репресивної психіатрії у боротьбі з віруючими в другій половині XX ст. Увагу приділено діяльності митрополита Т. Щербацького в історіографії. Проаналізовано життя на науково-педагогічну діяльність заслуженого професора церковного права О. С. Павлова. Наведено результати дослідження родової ікони святителя Д. Ростовського Ватопедської Богоматері. Надано відомості про першого Київського митрополита та розглянуто питання хрещення Русі при князі Оскольді та св. Володимирі.

Здійснено спробу відтворити історичні обставини заснування та розвиток матеріально-технічної бази Попаснянського локомотивного депо - провідного ремонтно-експлуатаційного підприємства залізничного транспорту на Луганщині. Доведено, що впродовж свого історичного шляху депо здійснило грунтовний технологічний перехід від примітивних лінійних майстерень служби рухомого складу однієї з приватних залізниць до сучасного підприємства локомотивного господарства надрозвиненої вантажонапруженої Донецької магістралі, тричі зазнавши цілковитої реконструкції та заклавши передумови створення вагоноремонтного пункту, згодом - депо, а також єдиного на Донбасі профільного вагоноремонтного заводу. Підкреслено, що саме паровозне депо станції Попасна стало центром поширення руху робітничих кореспондентів на мережі залізниць СРСР у 1933 р. Простежені заходи щодо підвищення кваліфікації та експлуатаційних показників роботи паровозних бригад. З'ясовано, що до штату Попаснянського депо вперше серед підприємств паровозного господарства Північно-Донецької залізниці була зарахована жінка машиніст паровоза Олена Мільніченко. Розглянуто обставини будівництва бронепоїздів на виробничих потужностях паровозного депо станції Попасна та евакуації обладнання підприємства в період Німецько-радянської війни 1941 - 1945 рр. Визначено серійний склад, а також простежено розвиток парку залізничної техніки Попаснянського депо з 1878 р. по наш час. Проаналізовано історію розвитку ремонтно-експлуатаційних підприємств історичної станції Попасна Донецької магістралі. Вважаємо, що подальше дослідження запропонованої теми потребує з'ясування широкого кола питань щодо випробування та експлуатації колективом депо унікальних зразків дослідних локомотивів на підставі матеріалів малодоступних нині фондів Державного архіву Луганської області та Луганської дирекції залізничних перевезень.

Досліджено історичні обставини першого десятиліття становлення та розвитку галузі промислового електровозобудування в Україні. При її написанні використано матеріали багатотиражного видання "Електровозобудівник" та накази по Дніпропетровському електровозобудівному заводу (ДЕВЗ) з фондів Державного архіву Дніпропетровської області. Мета статті - відтворити цілісну картину розробки та серійного виробництва промислових електровозів на ДЕВЗ у 1961 - 1968 рр. Визначено, що протягом 1959 - 1968-х рр. інженерно-конструкторський колектив ДЕВЗ, маючи потужний науково-виробничий потенціал, на замовлення Міністерства вугільної промисловості СРСР під час переведення під'їзних колій на змінний струм та їх початкової електрифікації з метою імпортозаміщення здійснив розробку й побудував новаторські зразки промислових електровозів серій Д100, Д100М та Д94 для забезпечення потреб радянських гірничодобувних підприємств сучасним високотехнологічним електротранспортом - електровозами для роботи під контактною мережею напругою 10 кВ. З'ясовано, що в 1963 р. на базі перших серійних промислових локомотивів спеціалістами конструкторського бюро ДЕВЗ було розроблено перші на території СРСР маневрові електровози серії Д92 (згодом - ВЛ41), призначені для експлуатації на коліях загального користування, які з часом, унаслідок виявлених конструктивних недоліків, було переведено з інвентарного парку залізниць СРСР для експлуатації на під'їзні колії ряду підприємств та електростанцій. Після виготовлення останніх промислових електровозів серії Д94 у 1968 р. конструктори підприємства зосередились на розробленні тягових агрегатів промислового призначення на замовлення Міністерства чорної металургії СРСР. Подальше дослідження історії ДЕВЗ потребує з'ясування історичних обставин діяльності Спеціального конструкторсько-технологічного бюро ДЕВЗ - від створення промислових електровозів і тягових агрегатів до розробки та переобладнання магістрального тягового рухомого складу, а також спеціалізованої залізничної ремонтної техніки в рамках державного підприємства "Український науково-дослідний проєктно-конструкторський інститут електровозобудування".

Досвід багатьох країн світу переконливо свідчить, що запорукою процвітання нації є її духовна сфера. Домуніюча роль у формуванні високої духовності людини та суспільства належить Церкві Христовій, Яка є "світлом для світу і сіллю для землі". Її неодмінно постійна місія від заснування - відкривати істину Божественної Любові, освячувати усі сфери життя й служіння людини у цьому світі, і тому Вона ніяк не може відмовчуватися з приводу актуальних проблем сучасності. Для того ж, щоб визначити проблеми та перспективи їх подолання, які постають перед Церквою Христовою у сучасному суспільстві, ми повинні об’єктивно оцінити її минуле.

Здійснено спробу дослідити в хронологічному порядку історичні обставини розробки та побудови дослідних зразків надшвидкісних обтічних паровозів на Луганському (з 1935 р. - Ворошиловградському) паровозобудівному заводі (1936 - 1938 рр.). На підставі комплексного аналізу матеріалів центральних галузевих періодичних видань залізничного транспорту СРСР простежено тогочасний світовий досвід будівництва надшвидкісного обтічного рухомого складу, прийнятий вітчизняними інженерами за основу для радянської школи локомотивобудування. За оригінальність конструкції та якість виконання продукція Ворошиловградського паровозобудівного заводу була відзначена Великою золотою медаллю та Дипломом на всесвітній виставці в Парижі в 1938 р. Розглянуто перспективні проекти надшвидкісних високоекономічних обтічних локомотивів на паровій тязі розробки конструкторського відділу Ворошиловградського заводу. З'ясовано ключові персоналії провідних конструкторів підприємства та причини занепаду подальшої розробки низки перспективних проектів надшвидкісних локомотивів на Ворошиловградському заводі. Досліджено обставини дослідної експлуатації легендарних паровозів ИС 20-16 та 2-3-2В на Донецькій та Південній залізницях. Доведено, що історичний досвід становлення вітчизняної науково-виробничої бази магістрального паровозобудування потребує свого належного осмислення в контексті сучасних тенденцій імпорту тягового рухомого складу зі спробою подальшої локалізації його виробництва в Україні.