Мета роботи - вивчити ефективність лікування донепезилом гідрохлоридом (Альмер, Actavis) хворих похилого віку на початкових стадіях деменції альцгеймерівського і судинного типу. До 3-місячного клінічного дослідження залучено 38 хворих похилого віку (середній вік - 70 років) із синдромом деменції. Всім пацієнтам проведено клініко-неврологічне, лабораторне, інструментальне (електрокардіографія, КТ/МРТ головного мозку, КЕЕГ) і нейропсихологічне дослідження. Встановлено, що курсове лікування препаратом Альмер хворих похилого віку на початкових стадіях деменції позитивно впливає на їх загальний стан, функцію пам'яті, мови, праксис, а також поведінкові характеристики, сприяє покращанню повсякденної активності пацієнтів, супроводжується позитивними змінами біоелектричної активності головного мозку. Висновки: виявлено добру ефективність, переносність та безпечність донепезилу гідрохлориду під час лікування осіб похилого віку із синдромом деменції на початкових стадіях. Препарат Альмер можна рекомендувати як препарат вибору в терапії когнітивних порушень на початкових стадіях деменції альцгеймерівського і судинного типу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.028-52

Рубрики:

Пресенільні (інволюційні) і сенільні психози. Старече недоумство

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що у хворих похилого віку з синдромом помірних когнітивних порушень (ПКП) відзначається зниження рівня активної уваги, коротко- та довготривалої пам'яті з формуванням амнестичного і неамнестичного підтипів синдрому. За умов прогресування когнітивного дефіциту і формування синдрому деменції альцгеймерівського генезу переважно спостерігається погіршення функції пам'яті (в першу чергу епізодичної) та здібності до узагальнення. На початковій стадії судинної деменції первинними є зміни виконавчих функцій. Доведено ефективність стандартизованого екстракту гінкго білоба (мультимодального механізму дії) за різних підтипів синдрому ПКП. Показано доцільність використання пірибедилу (агоністу D2/DЗ-дофамінових рецепторів і антагоністу пресинаптичних α-адренорецепторів) за неамнестичного підтипу. За допомогою порівняльного аналізу ефективності донепезилу гідрохлориду і мемантину у хворих на хворобу Альцгеймера (ХА) в похилому віці встановлено позитивний вплив мемантину в більш широкому діапазоні когнітивних доменів. Під час лікування судинної деменції (СД) відмінності ефективності спостерігаються в більш позитивному впливі донепезилу гідрохлориду на показники орієнтації в часі та просторі. Доведено, що наявність алеля АпоЕε4 пов’язана з більшим ступенем когнітивного дефіциту відповідно до загального балу шкали MMSE. Встановлено суттєве переважання осіб з генотипом ε4/ε4 серед хворих на ХА у порівнянні з хворими на СД (відповідно 24 % і 4 %). Ефективність лікування когнітивних порушень при деменції донепезилом гідрохлоридом і мемантином в значній мірі може бути пов’язана із поліморфізмом гену аполіпопротеїн Е (АпоЕ), що робить доцільним проведення визначення генотипу АпоЕ у хворих з когнітивним дефіцитом.

Оцінено ефективність застосування препарату проноран за синдрому помірних когнітивних порушень (ПКП) на фоні дисциркуляторної енцефалопатії в осіб похилого віку. Обстежено 48 осіб: I (основна) група - 27 хворих, які на фоні базисної терапії одержували препарат проноран; II (контрольна) - 21 хворий, якому проводили базисну терапію. Встановлено, що під впливом 3-місячного курсу лікування у пацієнтів основної групи спостерігалося достовірне покращання показників, що характеризують орієнтування у просторі, короткотривале запам'ятовування, рахунок, концентрацію уваги, психомоторний темп, здатність до навчання. Також курсовий прийом препарату супроводжувався покращанням емоційного стану, позитивними змінами коефіцієнтів спектральної потужності комп'ютерної електроенцефалографії. Разом з тим в осіб II групи достовірних змін досліджених параметрів не встановлено.

Розкрито сутність готовності до моніторингової діяльності як професійно необхідного новоутворення особистості майбутніх викладачів іноземних мов, відповідально діючих організаторів, експертів і диспетчерів освітнього процесу, що зумовлює їх здатність до застосування науково обґрунтованих способів проектування та здійснення власних моніторингових досліджень з вияву реального стану та прогнозування стратегій підвищення якості іншомовної освіти та полікультурного виховання молоді з метою прийняття науково обґрунтованих управлінсько-педагогічних рішень на основі аналітичної обробки, аргументованої інтерпретації та виваженої корекції отриманих результатів. З'ясовано структуру означеного феномена, який функціонує в складі теоретико-пізнавального, операціонально-діяльнісного, ціннісно-смислового компонентів; уточнено критерії (змістовий, технологічний, орієнтаційний) та показники (якість професійних знань з теорії моніторингових досліджень у сфері іншомовної освіти; ступінь опанування провідних способів здійснення освітніх вимірювань; міру мотиваційного ставлення до ролі викладача іноземної мови як організатора, експерта та диспетчера якості іншомовної освіти), охарактеризовано рівні його вияву. Обґрунтовано педагогічні умови (впровадження теорії педагогічного моніторингу й організації моніторингових досліджень; спрямування завдань самостійно-дослідницької діяльності студентів на застосування сучасних засобів освітніх вимірювань; організаційно-методичний супровід траєкторії їхнього професійного розвитку як організаторів, експертів і диспетчерів якості іншомовної освіти та полікультурного виховання молоді), модель формування готовності майбутніх викладачів іноземних мов до моніторингової діяльності у процесі професійної підготовки, експериментально перевірено їх ефективність.