Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3-46

Рубрики:

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж15550 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.2 + Р412-3

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему дихання

Хвороби системи дихання

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено найбільш значущі фактори, які призводять до інфікування нижніх дихальних шляхів мікроміцетами та пневмоцистами у 369-ти дорослих тварин. Установлено негативний вплив цих мікроорганізмів на перебіг захворювання, що має прояв у підсиленні та підтриманні тривалих запальних реакцій, імунних розладах, алергізувальній дії, і супроводжується поглибленням легеневої недостатності. Визначено принципи терапії, яка передбачає проведення курсу базисного протизапального лікування загострення, що сприяє санації нижніх дихальних шляхів від мікроміцетів до пневмоцист у більшості хворих. Проведення подальшого лікування необхідно визначати з урахуванням стійкості інфікованості, роду мікроміцету, виразності клінічної динаміки. Установлено, що застосування протикандидозних, антиоксидантних або імуномодулювальних ліків за наявності даної інфекції подовжує клінічну ремісію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р601.3 + Р41,2

Рубрики:

Бронхіальна астма

Нейро-алергічні дерматози

Внутрішні хвороби

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-5

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.54

Рубрики:

Туберкульоз у дітей

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд сучасних імунологічних методів діагностики туберкульозу у хворих. Названо і наведено стислі характеристики in vivo (шкірні тести) та in vitro (клітинні, серологічні тести) методів, визначено показання, протипоказання до застосування, їх переваги та недоліки. Зроблено акцент на найновіших методах діагностики. Позначено напрями подальших досліджень стосовно створення нових тестів. Визначено зареєстровані в Україні діагностичні серологічні тести.

Протитуберкульозне лікування майже у 50,0 % хворих призводить до виникнення побічних реакцій. Мета роботи - оцінити стан ефекторних клітин у хворих на туберкульоз (ТБ) легень залежно від клінічних виявів гіперчутливості до протитуберкульозних препаратів. Клініко-імунологічне дослідження проведено у 38 хворих на ТБ легень, яких було розподілено на дві групи: 1-ша - з типовими клінічними виявами гіперчутливості до протитуберкульозних засобів; 2-га - без видимих клінічних ознак гіперчутливості. Контрольну групу склали 30 донорів крові. Стан ефекторних клітин оцінювали за показниками T-, B-систем імунітету та станом фагоцитуючих клітин. Під час порівняльного аналізу стану ефекторних клітин у хворих на ТБ обох груп виявлено, що у пацієнтів 1-ї групи вірогідно вищий відсоток лейкоцитів і лімфоцитів у крові та виразніша напруженість гуморального імунітету, про що свідчать високі рівні імуноглобулінів класу E, дрібних циркулюючих імунних комплексів та високий титр протитуберкульозних антитіл. Висновки: зниження фагоцитарного числа нейтрофілоцитів та моноцитів крові є несприятливим фактором, який може супроводжувати формування анергії цих важливих для протитуберкульозного захисту клітин. Маркерами гіперчутливості до протитуберкульозних препаратів у хворих на ТБ легень можуть бути підвищені рівні IgE в крові (утричі і більше від контрольних), дрібних циркулюючих імунних комплексів (у 1,5 разу і більше від контрольних), що супроводжується високим титром протитуберкульозних антитіл (у 6 разів і більше від контрольного). Це свідчить про схильність до алергійних реакцій та у разі клінічних симптомів алергії потребує відповідної корекції лікування.

На сьогодні немає уніфікованих та стандартизованих лабораторних методів діагностики гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів. Мета роботи - установити інформативні та доступні імунологічні тести in vitro для визначення гіперчутливості до протитуберкульозних препаратів у хворих на туберкульоз легень. Клініко-імунологічне обстеження було проведено у 36 хворих на туберкульоз легень, яких було розподілено на дві групи: 1-ша - з наявністю непередбачуваних клінічних виявів гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів; 2-га - без виразних клінічних ознак гіперчутливості. Для виявлення непереносності протитуберкульозних препаратів I ряду in vitro проведено імунологічні тести: інгібіції міграції лімфоцитів, альтерації нейтрофілоцитів, гальмування адгезивної спроможності поліморфноядерних лейкоцитів до пластику, викиду іонів калію лейкоцитами крові, реакції седиментації еритроцитів. Установлено більш високу частоту визначення позитивних реакцій з протитуберкульозними препаратами в тестах альтерації нейтрофілоцитів та седиментації еритроцитів. У пацієнтів 1-ї групи в середньому виявлено вищі рівні: сироваткової триптази, інтенсивності альтерації нейтрофілоцитів та величини седиментації еритроцитів з протитуберкульозними препаратами на 3-й та 24-й годинах. Висновки: найінформативнішими тестами для визначення непередбачуваних реакцій медикаментозної непереносності у хворих на туберкульоз є тест альтерації нейтрофілоцитів і тест седиментації еритроцитів з протитуберкульозними препаратами. Їх використання може допомогти в розумінні патогенезу медикаментозної гуперчутливості в кожному конкретному випадку.

На сьогодні немає уніфікованих та стандартизованих лабораторних методів діагностики гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів. Мета роботи - установити інформативні та доступні імунологічні тести in vitro для визначення гіперчутливості до протитуберкульозних препаратів у хворих на туберкульоз легень. Клініко-імунологічне обстеження було проведено у 36 хворих на туберкульоз легень, яких було розподілено на дві групи: 1-ша - з наявністю непередбачуваних клінічних виявів гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів; 2-га - без виразних клінічних ознак гіперчутливості. Для виявлення непереносності протитуберкульозних препаратів I ряду in vitro проведено імунологічні тести: інгібіції міграції лімфоцитів, альтерації нейтрофілоцитів, гальмування адгезивної спроможності поліморфноядерних лейкоцитів до пластику, викиду іонів калію лейкоцитами крові, реакції седиментації еритроцитів. Установлено більш високу частоту визначення позитивних реакцій з протитуберкульозними препаратами в тестах альтерації нейтрофілоцитів та седиментації еритроцитів. У пацієнтів 1-ї групи в середньому виявлено вищі рівні: сироваткової триптази, інтенсивності альтерації нейтрофілоцитів та величини седиментації еритроцитів з протитуберкульозними препаратами на 3-й та 24-й годинах. Висновки: найінформативнішими тестами для визначення непередбачуваних реакцій медикаментозної непереносності у хворих на туберкульоз є тест альтерації нейтрофілоцитів і тест седиментації еритроцитів з протитуберкульозними препаратами. Їх використання може допомогти в розумінні патогенезу медикаментозної гуперчутливості в кожному конкретному випадку.

Під час пандемії нової коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 з'являється багато нових даних щодо особливостей інфекції та ведення хворих на COVID-19. Представлено огляд даних, оприлюднених у літературних джерелах на початок травня 2020 р., стосовно патогенезу захворювання, клінічного перебігу, діагностики, а також світовий досвід лікування таких хворих. Більшість даних є попередніми, які представлено у відомих виданнях у відкритому доступі, зокрема досвід зарубіжних лікарів - китайських, російських, американських, британських та інших. Багато з них опубліковано в Інтернеті до офіційного видання. Описано основні уявлення про механізми проникнення вірусу в організм людини (через рецептори АПФ2, CD147, гемоглобін), патогенез захворювання (з розвитком "цитокінового шторму", ознаками руйнування лімфоцитів, зниженням кількості CD4+ та CD8+ Т-лімфоцитів у крові), ознаки тяжкого перебігу інфекції, основні клінічні характеристики COVID-19, пов'язані з патогенезом (гострий респіраторний дистрес-синдром, синдром позалегеневого системного гіперзапалення з клінічною картиною васкуліту з гіперкоагуляцією та пошкодженням багатьох органів). Стисло описано основні підходи до діагностики, недоліки діагностичних методів (з чутливістю ПЛР-методів 50 - 79 %, строки використання тестів на імуноглобуліни). Охарактеризовано основні медикаментозні методи терапії, які використовують і розробляють. Представлено коротке описання актуальних противірусних (препарати на основі хлорохіну, лопінавір/ритонавір, фавіпіравір, ремдезивір, інтерферони, переливання плазми), протизапальних (моноклональні антитіла, кортикостероїди) засобів, їх можливі побічні ефекти, ефективність та перспективи використання.

На сьогодні немає уніфікованих та стандартизованих лабораторних методів діагностики алергійних реакцій до протитуберкульозних препаратів. Мета роботи - оптимізувати методи лабораторної діагностики реакцій гіперчутливості до протитуберкульозних препаратів у хворих на туберкульоз легень та з'ясувати імунологічні механізми таких реакцій. Клініко-імунологічне обстеження було проведено у 39 хворих на туберкульоз легень, яких поділили на дві групи: 1-ша - з наявністю клінічних виявів гіперчутливості до протитуберкульозних лікарських засобів; 2-га - без видимих клінічних ознак гіперчутливості. Для виявлення непереносності протитуберкульозних препаратів I ряду in vitro було проведено імунологічні тести: активації базофілів, визначення рівнів сироваткової триптази, рівнів загального та специфічного IgE, IgEsp, реакцію седиментації еритроцитів (РСЕ) з препаратами. За наявності клінічних ознак алергії у хворих 1-ї групи реєстрували в крові зростання рівнів: триптази, загального IgE, специфічних IgEsp до рифампіцину та етамбутолу. Частота позитивних значень РСЕ на ізоніазид була вірогідно вищою в 1-й групі. РСЕ корелювала з кількістю активованих базофілів та активованих рецепторів на них, рівнем триптази та загальним IgE. Висновки: найінформативнішими тестами in vitro при розвитку клінічних ознак алергії у хворих на туберкульоз для виявлення причинного препарату є: для рифампіцину та етамбутолу - рівень специфічних IgEsp; для ізоніазиду - реакція седиментації еритроцитів. Використання базофільного тесту є обмеженим під час діагностування імуноопосередкованих алергійних реакцій до протитуберкульозних препаратів I ряду.