На підставі аналізу наукових джерел визначено історичні та соціально-культурні умови та шляхи становлення і розвитку театру імені І.Франка у 1920-х рр. Простежено еволюцію театральної культури в Україні зазначеного періоду. Досліджено інтеграцією національної та світової культури, репрезентовану розквітом української драматургії, пошуком нових сценічних форм, тяжінням до стилістики авангарду, що загалом відповідає світоглядно-гуманістичним ідеалам епохи "українського Відродження". Проаналізовано передумови становлення театру ім. І.Франка, позначені синтезом традицій українського класичного театру та мистецтва корифеїв з новаторською діяльністю театральних труп початку XX ст., передусім "Молодого театру". Визначено основні тенденції розвитку театру ім.І.Франка 1920-х рр., втілені в ідейній боротьбі театральних течій, взаємозв'язку традицій та новаторства, жанровому та стильовому оновленні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ефективність терапії хворих із рецидивами туберкульозу (ТБ) легень залишається досить низькою стосовно припинення бактеріовиділення. А виліковування їх супроводжується розвитком масивних залишкових змін. Лікування пацієнтів із рецидивами ТБ завжди потребувало більших зусиль, ніж уперше виявленої хвороби. На тлі невпинного зростання захворюваності та зниження ефективності терапії ця проблема набуває особливої актуальності. Мета роботи - встановлення об'єктивної та вірогідної картини структури, особливостей клінічного перебігу вперше діагностованого ТБ легень та його рецидивів. Проаналізовано історії хвороби 58 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України". Порівнювали суб'єктивні скарги й об'єктивні результати клініко-лабораторних, променевих та інструментальних методів дослідження в одних і тих самих пацієнтів у процесі первинного захворювання на ТБ легень та його рецидиву. Повторне захворювання на ТБ має тяжчий клінічний перебіг зі значним переважанням інфільтративної (63,8 %) та дисемінованої (27,6 %) клінічних форм, з частими деструктивними змінами у легенях (86,2 %) та мікобактеріовиділенням (87,9 %), ніж у разі вперше виявленого процесу. У 72,4 % випадків рецидив ТБ легень виявляють під час звернення хворих у лікувальні заклади, що свідчить про потребу в розробці нових профілактичних заходів. Висновки: особливостями клінічного перебігу рецидивів ТБ легень є виразний кашель (у 79,3 %) із виділенням харкотиння слизово-гнійного характеру (44,8 %), задишка (46,6 %), підвищення температури тіла (69,0 %), вологі хрипи у легенях (29,3 %), лейкоцитоз (24,1 %) із паличкоядерним зсувом формули крові вліво (37,9 %).

Проаналізовано вплив медикаментозної токсико-алергічної дії протитуберкульозних препаратів, сенсибілізації до побутових, епідермальних і пилкових алергенів на перебіг туберкульозного процесу, ускладненого бронхіальною обструкцією. Доведено, що хворим на туберкульоз легень із наявністю бронхіальної обструкції слід проводити лікування з урахуванням побічної дії протитуберкульозних препаратів. З метою покращання перебігу туберкульозного процесу слід за допомогою гіпосенсибілізувальної, бронхолітичної та за показами інгаляційної кортикостероїдної терапії зменшити, або усунути явища бронхіальної обструкції. У разі виникнення побічної реакції на застосування препарату Ізоніазид препаратом вибору можна вважати новий протитуберкульозний препарат Ізофон.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202 + Р412-37

Рубрики:

Бронхіальна астма

Хвороби системи дихання

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-52

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3-52

Рубрики:

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-52 + Р542-52

Рубрики:

Бронхіальна астма

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-52

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати ідентифікації флавоноїдів за хроматографічними методами та кількісним їх визначенням за допомогою методу диференціальної спектрофотометрії у лікарській рослинній сировині: плодах моркви дикої та квітках цмину піскового. Продемонстровано, що якісний склад та кількісний уміст флавоноїдів у зразках плодів моркви дикої з різних регіонів України суттєво відрізняється, натомість у зразках сировини, вирощеної в межах одного регіону, він є подібним. Якісний склад та кількісний вміст флавоноїдів у зразках квіток цмину піскового з різних регіонів України суттєво не відрізняється.

Акцентовано увагу на потребі об'єктивного наукового вивчення діяльності Українського драматичного театру ім. І. Франка. Розглянуто історію становлення та розвитку творчого колективу театру в 1920-х рр. XX ст., визначено місце реалістичної драми на театральній сцені франківців. Підкреслено, що в результаті колективного творчого пошуку сформувався реалістичний театр нового типу.

Мета дослідження – встановити ефективність моксифлоксацину в інтенсивну фазу протитуберкульозної хіміотерапії у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень. У дослідження було включено 102 хворих: 31 одержували моксифлоксацин 0,4 г замість етамбутолу, 27 - моксифлоксацин 0,4 г замість ізоніазиду, 44 - стандартну протитуберкульозну терапію протягом 2-х місяців. Встановлено, що застосування моксифлоксацину замість етамбутолу в інтенсивну фазу хіміотерапії сприяє підвищенню частоти припинення кашлю, мокротиння - через 2 тижні лікування, підвищення частоти припинення бактеріовиділення - за 1-й міс. лікування, скорочення термінів припинення бактеріовиділення у порівнянні зі стандартною протитуберкульозною хіміотерапією.

Цель исследования - установить эффективность моксифлоксацина в интенсивную фазу противотуберкулезной химиотерапии у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких. В исследование было включено 102 больных: 31 получали моксифлоксацин 0,4 г вместо этамбутола, 27 - моксифлоксацин 0,4 г вместо изониазида, 44 - стандартную противотуберкулезную терапию в течение 2-х месяцев. Установлено, что применение моксифлоксацина вместо этамбутола в интенсивную фазу химиотерапии приводит к повышению частоты прекращения кашля, мокроты - через 2 недели лечения, повышению частоты прекращения бактериовыделения - за 1-й месяц лечения, сокращению сроков прекращения бактериовыделения по сравнению со стандартной противотуберкулезной химиотерапией.

The aim – to determine the efficacy of moxifloxacin in the intensive phase of antituberculosis chemotherapy in patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis. The study included 102 patients: 31 received moxifloxacin 0,4 g instead of ethambutol, 27 received moxifloxacin 0,4 g instead of isoniazid, 44 standard antituberculosis therapy during the 2 months. Established that the use of moxifloxacin instead of ethambutol in the intensive phase of chemotherapy leads to an increase frequency cessation of cough, sputum after 2 weeks of treatment, increased frequency of of bacteriological conversion for the 1st month treatment, reduction of terms of bacteriological conversion compared to standard antituberculosis chemotherapy.

Мета роботи - встановлення ефективності режимів хіміотерапії із застосуванням протитуберкульозних препаратів 5-ї групи (кларитроміцину, клофазиміну) у хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю мікобактерій туберкульозу (РРТБ) на кінець інтенсивної фази (ІФ) та основного курсу хіміотерапії (ОКХТ). Контрольоване рандомізоване проспективне дослідження включало 169 хворих на РРТБ, у котрих одержано результат лікування на момент завершення ОКХТ. Рандомізованих за методом випадкових чисел хворих з РРТБ було розподілено на групи порівняння залежно від режимів хіміотерапії, які складалися не менше із 4-х ефективних препаратів (без лінезоліду): з кларитроміцином - 42 пацієнта, без кларитроміцину 2 32 пацієнти, з клофазиміном - 18 пацієнтів, без клофазиміну - 77 пацієнтів. Призначення хворим на РРТБ кларитроміцину додатково до 5-ти ПТП (без лінезоліду) не призвело до підвищення ефективності лікування: на момент завершення ОКХТ, "ефективне лікування" встановлено у 33,3 % та у 28,1 % хворих, відповідно (p >> 0,05). Призначення клофазиміну у хворих на РРТБ не підвищує ефективність лікування, але надає змогу зберегти одержаний результат щодо припинення бактеріовиділення до кінця ОКХТ. На момент завершення ІФ бактеріовиділення припиняється у 44,4 % хворих, у порівнянніо з 48,1 % хворими, яким застосовували лише 5 ПТП (без лінезоліду та клофазиміну); побічні реакції зареєстровано у 27,8 % та у 29,8 % хворих, відповідно (p >> 0,05). На момент завершення ОКХТ "ефективне лікування" встановлено також у однакової кількості хворих у групах порівняння - у 38,8 % проти 31,2 %. Висновки: застосування хворим на РРТБ кларитроміцину додатково до 5-ти ПТП (без лінезоліду) не призводить до підвищення ефективності лікування на момент завершення ОКХТ. Застосування клофазиміну надає змогу зберегти "ефективне лікування" на момент завершення ОКХТ: втрата ефективності лікування становила усього 5,0 %, проти 16,9 % серед хворих, у котрих клофазимін не застосовували.

Протягом останнього часу побічні реакції (ПР) визнані джерелом невирішених проблем практичної і суспільної охорони здоров'я, додають значний негативний внесок у захворюваність та смертність від туберкульозу, тому що є основною причиною переривів у лікуванні. Така ситуація сприяє зростанню поширеності хіміорезистентного туберкульозу, що своєю чергою призводить до значного збільшення витрат на охорону здоров'я. Запобігання ПР за проведення хіміотерапії туберкульозу, у першу чергу мультирезистентного, є пріоритетною по відношенню до лікування, так як надає змогу підтримувати високу якість життя на тлі призначеної терапії, зменшувати стигму. Наведено етапи надання медичної допомоги пацієнтам, хворим на туберкульоз та ко-інфекцію, у яких виникають ПР під час лікування, принципи своєчасного та повноцінного їх лікування, що надасть змогу зменшити кількість ПР та буде сприяти підвищенню ефективності лікування цієї категорії хворих.

Досліджено особливості реалізації механізмів психологічного захисту інтелектуально обдарованими підлітками. Висвітлено теоретичні та методологічні засади вивчення проблеми інтелектуальної обдарованості та творчості підлітків, здійснено аналіз досліджень механізмів психологічного захисту підлітків представниками різних психологічних шкіл, виділено прояви інтелектуальної Обдарованості та роль механізмів психологічного захисту в розвитку особистості старшого підлітка. Встановлено три рівні інтелектуальної обдарованості: виражена, прихована, мало виражена. Доведено, що реалізація механізмів психологічного захисту підлітками залежить від рівня розвитку їх інтелекіуальної обдарованості, вольових якостей, саморегуляції, самосприймання та впливає на вибір копінг-стратегій. Теоретично обґрунтовано, розроблено й апробовано програму оптимізації конструктивних механізмів психологічного захисту інтелектуально обдарованих старших підлітків. Зазначено, що використання комплексу вправ, спрямованих на розвиток творчої інтелектуальної обдарованості, емоційно-вольової сфери, самооцінки, мотивації, рівня домагань опосередковано сприяло оптимізації конструктивних механізмів психологічного захисту.

Мета роботи - вивчити профіль резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) та результати лікування у хворих на туберкульоз легень із різним профілем резистентності МБТ та анамнезом попереднього лікування. Проведено ретроспективне когортне дослідження. Загальну кількість хворих, залучених у дослідження, склали 1162 паціенти з мультирезистентним туберкульозом (МРТБ) легень, включаючи пре- та розширену резистентність МБТ, що розпочали лікування на базі ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН Україи" (НІФП НАМНУ), та 9560, яких лікували на базі КЗ "Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання ДОР" протягом 2006 - 2017 рр. За останніх 13 років визначилась чітка тенденція до зростання рівня первинної резистентності до фторхінолонів (зокрема й розширеної резистентності) як за даними НІФП НАМНУ, так і Дніпропетровської області: від мінімальної частоти у 2006 р. (0 %) до майже 30,0 % у 2019 р., на тлі зменшення питомоі ваги хворих на МРТБ без резистентності до фторхінолонів (від 60,0 до 40,0 %), ізоніазид-резистентного туберкульозу, рифампіцин-резистентного туберкульозу та ризиків МРТБ. Несприятлива тенденція спостерігається, починаючи з 2017 р., коли кількість хворих на МРТБ та туберкульоз із розширеною резистентністю майже зрівнялась. За результатами лікування в Дніпропетровській області, вкрай низька ефективність лікування зберігалася з 2009 до 2013 рр. включно за рахунок "втрачених для подальшого спостереження" - 20,5 - 26,9 % та "помер від інших причин" - 9,6 - 20,5 %, на тлі однакової з року в рік кількості "невдач лікування" та "померлих від туберкульозу", із наступним зменшенням відривів при розширенні соціального супроводу хворих на амбулаторному етапі лікування. Імунодефіцитні стани (ко-інфекція ТБ/ВІЛ) не є основним чинником зниження ефективності: питома вага "померлих від ВІЛ" протягом останніх 10 років залишалася незмінною. Висновки: усі вивчені тенденції є сучасним патоморфозом туберкульозу в Україні, що свідчить про нагальну необхідтсть прийняття нової, відмінною від попередньої, стратегії боротьби з туберкульозом, яка повинна включати: упровадження зовсім інших режимів антимікобактеріальної терапії скороченої тривалості та в обов'язковому порядку - ужиття заходів щодо підвищення прихильності хворих до лікування.

Туберкульоз (ТБ) - тяжка заразна хвороба, яка негативно впливає не тільки на фізичний стан пацієнтів, а й на їх психіку. Перший шок пацієнт відчуває, коли дізнається про свій діагноз. Другий - коли розуміє, що повинен незвично довго лікуватися. Мета роботи - вивчити вплив надання психологічної підтримки хворим на ТБ у фтизіатричному стаціонарі у вигляді проведення індивідуального консультування та групових занять для хворих. Було проведено проспективне операційне дослідження щодо встановлення рівня знань хворих про ТБ, рівня прихильності до лікування та ступеня порушення їх психоемоційного стану на початку лікування та здійснення індивідуального консультування та групових занять для хворих. У дослідження було залучено 335 хворих на мультирезистентний туберкульоз легень, котрі одержували лікування на базі клініки ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" за короткостроковими та індивідуалізованими режимами антимікобактеріальної терапії у межах наукових розробок. Хворим застосовували анкетування до початку лікування та перед виписуванням, консультування щодо ТБ та психологічного стану, різні групові заняття. Комплексний підхід лікування із застосуванням різних методик психологічної підтримки надав змогу підвищити рівень прихильності до лікування на 32 % у групі пацієнтів, з якими проводили групові заняття, у порівнянні з тими хворими, з котрими заняття не проводили; знизити рівень стигми на 40,5 %, знизити вдвічі вираженість тривожних розладів настрою. Висновки: комплексна психологічна підтримка має бути обов'язковим компонентом у лікуванні хворих на мультирезистентний ТБ, оскільки надає змогу значно зменшити стигму, покращити психологічний стан хворих та їх адаптацію у суспільстві.

Мета роботи - вивчити ефективність лікування хворих на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та туберкульоз із преширокою та широкою лікарською стійкістю (пре-ШЛС/ШЛС-ТБ) залежно від складу індивідуалізованих режимів лікування (ІРЛ). У проспективне обсерваційне дослідження було включено 566 хворих на МЛС/пре-ШЛС та ШЛС-ТБ протягом 2016 - 2020 рр. на наукових клінічних базах ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України" та КП "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради". Хворим призначали індивідуалізовані режими лікування у випадках, якщо не можна було призначати стислі (стандартні або модифіковані) режими. Хворих було розподілено на групи порівняння: 469 із них лікували режимами антимікобактеріальної терапії (АМБТ) із бедаквіліном та іншими ефективними антимікобактеріальними препаратами (АМБП) груп A - C (без деламаніду) - група 1 і 97 хворих проліковано із включенням двох нових АМБП (бедаквілін та деламанід) до складу режиму - група 2. Незалежно від використання чи ні в індивідуалізованому режимі деламаніду додатково до бедаквіліну та інших препаратів, підібраних до схеми за рекомендаціями ВООЗ, "ефективне лікування" було встановлено у 91,3 проти 88,6 % пацієнтів. У віддаленому періоді (6-місячний і 4-річний період спостереження) не виникло жодного рецидиву захворювання незалежно від складу режиму. Втрата ефективності лікування відбувалась за рахунок померлих не від туберкульозу та втрачених для подальшого спостереження. Висновки: для високої ефективності лікування індивідуалізовані режими мають включати бедаквілін та лінезолід із групи A, а для раніше неефективно лікованих хворих в обов'язковому порядку - клофазимін та карбапенеми (можливість включити в ІРЛ 4 та більше ефективних АМБП). Для хворих із резистентністю до фторхінолонів лікування має включати деламанід.

Розкрито правові засади та соціально-психологічні підходи до розуміння явища насильства в учнівському средовищі. Викладено результати нормативно-правового та психологічного аналізу проявів насильницької поведінки в учнівському середовищі, причини їх формування та наслідків. Запропоновано діагностичний інструментарій для вивчення та психологічні рекомендації щодо превенції випадків насильства в учнівському середовищі.